-
1 заповедь
заповідь (-ди), (завет) заповіт (-ту), приказання. [Той, що послав мене, отець, дав мені заповідь, що мені казати і що говорити (Єв.). Ні, не зраджу свого бога, не зламаю заповіту (Франко). Прийшов Мойсей з приказаннями (Гн. II)]. Исполнять -ведь, -ди - чинити заповідь (заповіді), справляти заповіти. [Боже милий, вони-ж твою заповідь чинили (Хата). Може я заповіти твої не справляв, як повинен (Франко)].* * *рел., перен.за́повідь, -ді -
2 завет
заповіт, завіт (-ту), заповідання. [Біблія, або книги старого й нового заповіту. Доню, пам'ятаєш ти мій завіт тобі? (М. Вовч.). Заповідання господнє занедбали (Куліш)].* * *запові́т, -у, заві́т, -у -
3 завещательный
заповітний, заповітничий, тестаментовий.* * *заповіда́льний -
4 завещательница
запові́дачка и заповіда́чка -
5 заповедник
-
6 завещаемый
запові́даний; відпи́суваний, відка́зуваний -
7 заповедание
заповіда́ння -
8 заповеданный
запові́даний -
9 заповедность
запові́дність, -ності -
10 заповедный
запові́дний -
11 заповедование
запові́дування -
12 заповедоваться
заповіда́тися -
13 Заповедательный
заповідальний. -
14 замедлители коррозии
-
15 замедлители ржавления
-
16 замедлитель
заповільнювачі, уповільнювач•- замедлитель коррозии в паровой фазе - замедлитель ржавления - замедлитель ржавления в паровой фазе - замедлители коррозии - замедлители ржавления -
17 завещать
1) (имущество) відписувати, відписати, записувати, записати, леґувати, (словесно) відказувати, відказати, приказувати, приказати (майно кому, на що). [Все, що мав, синові одписав. Тяжко занедужав і записав жінці усе своє добро (Ор. Левиц.). Умираючи, все господарство приказала дочці і усе їй добре розказала Квітка). Кому піде наше добро? - На церкву святу леґуй, Василю (Кониськ.)];2) заповідувати и заповідати, заповісти, завітувати. [Таку-ж любов заповідує він і всім землякам своїм (Єфр.). Заповідала дітям, щоб не сварилися і жили чесно. Завітував своїм потомкам зватися Гіреями (Куліш)]. Завещанный - відписаний, відказаний, леґований; заповіданий від кого (кем).* * *несов., сов.1) ( имущество) відпи́сувати, відписа́ти, -пишу́, -пи́шеш и мног. повідпи́сувати, відка́зувати, відказа́ти, -кажу́, -ка́жеш2) ( выражать предсмертную волю) заповіда́ти, заповісти́, -ві́м, -віси́ -
18 Заповедывать
и Заповедовать заповедать1) заповідувати и заповідати, заповісти, наказувати, наказати, загадувати, загадати, веліти, звеліти; (предписывать) приписувати, приписати. [Се заповідую вам, щоб ви любили один одного (Єв.)]. -вать тайну - заповідати, довіряти таємницю;2) (запрещать) забороняти, заборонити що кому. Заповеданный - заповіданий, загаданий, наказаний, звелений; приписаний; заборонений. -
19 заветный
(завещанный) заповітний; (задушевный, свято хранимый) заповітний, щиросердий, таємний, святотаємний. [Тобі оддав я заповітний скарб душі моєї. Всі наші заповітні думи й мрії. Поет висловив свої щиросердні мрії про вселюдську згоду (Єфр.)]. Моих -ных дум я никому не открою - моїх святотаємних дум я нікому не сповірю.* * *запові́тний, заві́тний; ( тайный) тає́мний, потає́мний -
20 завещание
1) (духовное) духівниця, духовна (-ної), заповіт (-ту), тестамент (-ту), -ние нотариальное (домашнее) - духівниця (духовна и т. д.) нотаріяльна (домашня). -ние словесное - духівниця словна (словесна). Написать -ние - написати (списати) духівницю (заповіт). Передать по -нию - відписати кому що;2) заповіт, завіт (-ту), заповідання; см. Завет.* * *запові́т, -у; ( духовное) духівни́ця, духо́вна, -ої, тестаме́нт, -у
См. также в других словарях:
заповіт — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
запов. — запов. заповедник Словарь: С. Фадеев. Словарь сокращений современного русского языка. С. Пб.: Политехника, 1997. 527 с … Словарь сокращений и аббревиатур
заповіт — у, ч. 1) Офіційний документ, який містить розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті. || Передсмертна воля. 2) перен. Настанова, наказ, дані послідовникам або нащадкам. || Те, що увійшло в традицію, встановилося з давніх часів. 3) … Український тлумачний словник
заповідь — «дати на заповіді»: проголошення в церкві прізвищ тих, що заявили бажання одружитися [VII] … Толковый украинский словарь
заповід — віди, ж. Ол. 1. Оголошення, оповіщення, об ява; провіщення, передвіщення, оповідь. В тоту неділю буде перша заповід. 2. Біблійне повчання морально побутового характеру … Словник лемківскої говірки
заповіт — віту, ч. Пт. Настанова, наказ дані нащадкам або послідовникам. Народ виконав Шевченків заповіт і поховав поета там, де він хотів … Словник лемківскої говірки
заповітрений — Заповітрений: заражений (недугою) заражений хворобою [VI,VII] заражений [23;II,IV,V,IX] неспокійний [XIX] [i]Наказ за наказом відходив із львівського намісництва до «заповітрених» повітів [XIX] … Толковый украинский словарь
заповідатися — Заповідатися: передбачатися, обіцяти бути [53] … Толковый украинский словарь
заповідати — заповісти (залишати що н. комусь у спадок), відказувати, відказати; відписувати, відписати, записувати, записати, переписувати, переписати (даючи письмове розпорядження) Пор. залишати I, 2) … Словник синонімів української мови
заповідальний — прикметник … Орфографічний словник української мови
заповіданий — дієприкметник … Орфографічний словник української мови