законы

законы распределения

звуковий. -вая волна - звукова хвиля. -вые законы - звукові закони.

* * *

изыскать (искать) вишукувати, вишукати що и чого, (доходить) доходити, дійти чого, (исследовать) досліджувати, дослідити, дізнавати, дізнати що. -кать средства (деньги) на что - вишукати, здобути засоби (кошти) и засобів (коштів) на що. -кать социальные законы - дослідити, дізнати соціяльні закони. -вать, -кать средства (способы) - добирати, ді[о]брати способу до чого. [Добрати способу, як без коней їздити (Кан. п.). Він усе клопотався, щоб тим людям краще жити було, і всякого способу до того добирав (Грінч.)]. -кать удобный случай - вишукати слушну (добру) нагоду. Изысканный, прич. - вишуканий, досліджений; прил. см. Изысканный. -ться -

1) вишукуватися; досліджуватися; бути вишуканим, дослідженим;

2) знаходитися, знайтися; см. Найтись.

* * *

несов.; сов. - изыск`ать

1) вишу́кувати и шука́ти, ви́шукати и мног. повишу́кувати; ( нахбдить) знахо́дити, знайти́, -йду́, -йдеш

2) ( исследовать) дослі́джувати, досліди́ти, -сліджу́, -слі́диш; ( производить геологические изыскания) розві́дувати, розві́дати

малчивать

1) мовчати, німувати, (образно) мовчанку справляти, у мовчана грати(ся). [Тільки свекруха все лається, а ми всі мовчимо, слова за день один до одного не промовимо (Грінч.). Аж подумати гірко, як ота людина гарна зникла німуючи з-посеред миру божого (Куліш). А я було чую, та вже німую (Кониськ.). Мати розмовляє з Одаркою, а вона сидить, мовчанку справляє (Мирн.) І знов почали ми у мовчана грати, журимось (Г. Барв.)]. Упорно -чать - уперто мовчати, уст не розімкнути. -чит, словно воды в рот набрал - мовчить, як риба (як німий), мовчить ні пари з уст. Заставлять, заставить -чать кого - змушувати, змусити мовчати кого, (образно) зав'язати язика кому; срв. Замолчать 2. [Людям язика не зав'яжеш (Номис)]. -чи! -чите! -чать! - мовчи! мовчіть! цить! цитьте! тихо! [Мовчи, глуха, - менше гріха! (Приказка). Цить, не плач, дасть мати калач (Номис). Ой, цитьте та мовчіте, та нікому не кажіте! (Пісня)]. -чи да ешь! - мовчи та диш! (Приказка). Законы -чат относительно этого обстоятельства - закони нічого не кажуть що-до цієї обставини (не передбачають цієї обставини). Молчащий - що (хто) мовчить, мовчущий. [Бере за руку мовчущого з дива диякона і веде у дім (Л. Укр.)]. -ться - мовчатися. [Мовчалося. Невесело виглядав степ і гнітив настрій (Леонт.)]. Тебе таки не -тся - тобі таки не мовчиться.

* * *

1) мораль (-ли), етика; срв. Нравственность. Законы -ли - закони морали (етики);

2) (нравоучение) мораль, наука. [У теперішній байці буває опріч оповідання ще й висновок - наука або мораль (Єфр.)]. -раль этой басни такова - наука з цієї байки ось яка; байка навчає, що. Сытая -раль - сита мораль;

3) (народн.) поговір (-вору), слава, послава; срв. Поговор. Обо мне -раль пошла - на (про) мене поговір іде (пішов), слава йде (пішла). -раль пускать - пускати неславу на (про) кого.

* * *

морський, моряний. [Прислухалася до шуму морського (Л. Укр.). Як небесна височина, так морська глибина (Номис.)]. -ной залив - морська затока. -кая вода, соль - морська вода, сіль. [Промиває карі очі морською водою (Чуб. V)]. -кая болезнь - морська х(в)ороба. -кое растение - морська рослина. -кая рыба - морська риба. [Яка в їх ріка рибна, що усяка риба ведеться, навіть морська (М. Вовч.)]. -кая свинка зоол. Cavia porcellus - морщак, морчак (-ка), морща (-щати), морська свинка. -кая торговля - морський торг (- гу), морська торговля. -кое министерство - морське міністерство. -кое сражение - морський бій (р. бою). -кая победа - морська перемога, перемога на морі. -кие законы - морські закони. -кие силы - морські сили. -кие державы - морські (мореплавні) держави. [Всі мореплавні держави мають тут своїх консулів (Калит.)]. -кая служба - морська (мореплавна, флотська) служба. -кой офицер - морський (флотський) офіцер. -кая карта - морська (мореплавна) карта. -кое искусство - наука мореплавства.

* * *

I. чего нарізати, накраяти, (о мног.) понарізувати, понакраювати чого; срв. Нарезать (под Нарезывать). Нарушанный - нарізаний, накраяний, понарізуваний, понакраюваний.

II. нарушить порушувати и порушати, порушити, ламати, зламати, (реже) зломити, поламати и (редко, диал.) поломити що, (преступать) переступати, переступити що и через що; (расстраивать, прерывать) зрушувати, зрушити, розбивати, розбити, перебивати, перебити, збивати, збити, руйнувати, зруйнувати що. [Це порушує наші вигоди (Пр. Правда). Коли я порушу сю нашу угоду, то… (Ор. Левиц.). Я стара, щоб мала звичай батьківський ламати (Л. Укр.). Ти зламав наказ (Грінч.). Не зломить віри (Свидн.). Ти поламав пункт нашої присяги (Куліш). Громадську волю поламали (Мирний). Поломила матусину волю (Чуб. V). Князьки стародавні звичаї переступали (Куліш). Педагоги переступають усяку справедливість (Крим.). Не любив, коли розбивали його самотину (Короленко). Ніхто не перебивав тут нашої самотини (Короленко). Сувора дійсність перебила фантазію (Крим.). Не хотілося руйнувати того тихого, думного настрою (Василь.)]. -ть (супружескую) верность - ламати, зламати, порушувати, порушити (подружню) вірність. [Я не ламала ніколи вірности (Л. Укр.)]. -ть владение - порушувати, порушити володіння (посідання), (чужое земельное, стар.) в чужий ґрунт вступати, вступити. -шить границы земельного владения - порушити межі земельного володіння (земельної посілости), (стар.) землю переступити. -шить граничные знаки - порушити межові знаки, (стар.) закони рушити. -ть договор - порушувати (ламати), порушити (зламати) договір (умову, угоду). -ть долг, обязанности службы - порушувати, порушити обов'язок (повинність), службові обов'язки. -ть закон, заповедь, присягу (клятву) - ламати, зламати (зломити), порушувати (порушати), порушити, переступати, переступити закон, заповідь (заповіт), присягу, (реже) переступати, переступити через закон и т. п. [Не думайте, що я прийшов зламати закон або пророків (Біблія). Ви, святий закон гостинности зламавши, мене замкнули у темницю (Грінч.). Не зломлю закону (Г. Барв.). Ми присяги не хочемо ламати (Л. Укр.). Порушають суспільний та моральний закони (Наш). Через закон переступлю, а зроблю по-своєму (Квітка)]. -ть интересы - порушувати, порушити інтереси. -ть мир - а) (о покое) порушувати, порушити, ламати, зламати, розбивати, розбити, руйнувати, зруйнувати спокій. [Не злама спокою за-для нас (Доман.) Прилине щось пізно осінньої ночи, розбудить, засмутить, спокій зруйнує (Васильч.)]; б) (об отсутствии войны) ламати, зламати, руйнувати, зруйнувати мир. -ть обещание - ламати, зламати, порушувати, порушити, схибити обіцянку. [Схибить хоч малу частину обіцянки (Куліш)]. -ть очарование - руйнувати, зруйнувати чар(и) (о[з]чарування). -ть порядок - см. Порядок 2. -ть право - порушувати, порушити, ламати, зламати, переступати, переступити право. [Ламаючи права народні (Грінч.)]. -ть приличия - переступати, переступити пристойність, порушувати, порушити, зневажати, зневажити звичай (звичайність). -ть равновесие - порушувати, порушити, зрушувати, зрушити рівновагу. -ть слово - ламати, зламати (редко поламати, поломити), порушувати, порушити слово, (сов. ещё) схибити (змилити) слово, змилити на слові. [Хто ламає слово, той віру ламає (Номис). Не зламав Роберт свойого слова (Л. Укр.). Не порушить слова (Ор. Левиц.). Ви знайшли тепер, до чого причепитись, щоб слово схибить (Самійл.). Не ти змилив слово, - я (Кониськ.). Коли-б чого не було нам за те, що змилимо на слові (Кониськ.)]. -ть тишину - порушувати (порушати), порушити, зрушувати, зрушити, розбивати, розбити, перебивати, перебити, збивати, збити тишу. [Напружену тишу ніщо не порушало (Кодюб.). Гудок паровоза порушав иноді урочисту тишу ночи (Черкас.). Затримував дихання, щоб не зрушити тиші (Л. Укр.). Тишу перебивало тільки дзенькання дзвоника (Короленко). Тільки крик шуліки різко збивав тишу (Короленко)]. -шать общественную тишину - порушувати громадський спокій. -ть ход работы - перебивати, перебити роботу. Нарушенный - порушений, зламаний, поламаний, переступлений; зрушений, розбитий, перебитий, збитий, зруйнований. [Охорона зламаного права (Рада)]. -ться - порушуватися, порушитися, ламатися, зламатися; бути порушуваним, порушеннм, ламаним, зламаним, переступленим и т. п. [Сили небесні порушаться (Біблія)]. Равновесие - шилось, -шено - рівновага порушилася (зрушилася), рівновагу порушено (зрушено). Законы природы не -ются безнаказанно - законів природи не можна зламати (порушити, переступити) безкарно.

* * *

несов.; сов. - нар`ушить

обобщиться узагальнюватися и узагальнятися, узагальнитися. Частные законы не могут -щаться - поодиноких законів (-нокі закони) не можна узагальнювати.

* * *

несов.; сов. - обобщ`иться

спільний руський, (общий для всей России) загальноросійський, всеросійський. -кий праязык - спільна праруська мова. -кие государственные законы - всеросійські державні закони.

* * *

попрать (ногами) топтати, стоптати, потоптати (ногами) що; топтати, підтоптувати, підтоптати під ноги що; (уничижать) нехтувати, знехтувати що, зневажати и -важувати, зневажити що, (преступить) ламати, зламати що. -рать закон, право, волю чью - топтати (ламати, нехтувати, зневажати) закон, право, волю чию. [Вбила батька і тим людські й божі закони стоптала (Грінч.). Москва знехтувала національні права українські (Грінч.)]. Попранный - стоптаний, потоптаний, підтоптаний (під ноги); знехтуваний, зневажений, зламаний. -ться - топтатися, стоптатися, потоптатися, нехтуватися, зневажатися, бути стоптаним, потоптаним, знехтуваним и т. д. Там -раются законы и права - там топчуть (ламають, нехтують, зневажають) закон і право.

* * *

несов.; сов. - попр`ать

1) (топтать, давить) топта́ти, потопта́ти

2) ( кого-что - относиться с неуважением) зневажа́ти, знева́жити (кого-що); ( пренебрегать) не́хтувати, зне́хтувати, несов. поне́хтувати (кого-що, ким-чим)

3) (несов.: победить) перемогти́; ( уничтожить) зни́щити

4) (несов.: угнетать) пригно́блювати, ути́скувати

I. нареч. -

1) (ей, ей! уверяю) далебі(г), бігме, (в самом деле) справді, дійсно, певне, [Далебі, що правда! (Гр.), Далебіг, не знаю, що й діяти (Н.-Лев.). Бігме, я не брав твоєї сокири (Кам'янец.). Ні, справді, не мав часу - тим і не зайшов (Ум.)];

2) (справедливо) право, по правді, справедливо. [Свої своїх не так то будуть право судити (Куліш). По правді роби, доброго й кінця сподівайся (Приказка)].

II. сущ.

1) право. [Ми маєм права на папері, а обов'язки на плечах (Франко)]. -во собственности - право власности. -во пользования - право користування чим и з чого. Естественное -во - природнє, натуральне, прирожденне право. -во сильного - право дужчого. -во на наследство - право на спадщину, на спадок. Пожизненное -во - доживотне (досмертне) право. Вступать в -ва - вступати в права. -во участия в выборах - право участи в виборах. Заседать с -вом голоса - засідати з правом голосування. Иметь -во на что - мати право на що и до чого. [Ми то маємо на се право, тільки-ж се таке право, що не маємо права так зробити (Куліш). Чує Русь право до цього (Куліш). Це-ж моя теличка. Яке ви маєте до неї право? (Звин.)]. Я имею -во на эту землю - я маю право на цю землю. Иметь -во, быть в -ве что-л. сделать - мати право щось зробити. Я в -ве говорить так - я маю право так казати. Лишиться -ва - позбутися права, відпасти права. Приобрести -во на что-л., что-л. делать - набути право, добути права на що (и до чого), що робити. Через жіночку добув я права дорогого пана другом звать (Самійл.)]. Присвоить себе -во - узяти (загарбати) собі право. Оставить за собой -во - застерегти собі право. Пользоваться всеми -вами гражданства - мати всі права громадянські. Имеющий -во - правний. [Тепер уже вона в хаті правніша за мене, казала свекруха про невістку, як умер свекор (Сквир.)]. Давать, дать законное -во кому - уповажнювати, уповажнити (правом) кого, надавати, надати право кому. Лишить кого-л. всех прав состояния - позбавити кого всіх громадянських прав. Нарушать, попирать чьё-л. -во - порушати, ламати чиє право, топтати чиє право. По -ву - правом, з права. По -ву давности - правом давности. По -ву покупки - правом набуття. По -ву вечного владения - вічистим правом. По какому -ву владеет он этим имением? - (за) яким правом, з якого права посідає він цей маєток? По -ву завоевания - правом завойовництва, заборчим правом. По -ву отца, наследника - правом батьківським, спадкоємницьким, як батько, як спадкоємець. По -ву (по справедливости) гордиться чем-л., по -ву считаться чем-л. - з правом, по правді пишатися чим и з чого, з правом уважатися за що;

2) (в объект. смысле: законы) право (мн. права). [Право польське. Як велять права й статут (Біл.-Нос.)]. -во обычное, уголовное, гражданское, международное, наследственное и т. п. - право звичаєве, карне, цивільне, міжнародне, спадкове і т. п. (см. под соответствующими терминами). -во участия общего - загальне право в чужій речі, право спільности. -во участия частного - право участи приватної, (приватне) право в чужій речі. Действующее -во - дійове право. -во представления, юрид. - право заступництва. -ва, преимущества дворянства - право шляхетського стану. Крепостное -во - кріпацтво, кріпаччина, панське право, панщина. [Се було ще за панського права (Гр.)]. Вопреки -ву - через право. [Не всі-ж однаково слухались великого князя, що сидів у Києві, і не один і з менших п'явсь на його столець через право (Куліш)];

3) право, правознавство; см. Правоведение.

* * *

предписать что кому приписувати, приписати, наказувати, наказати (на письмі), (диктовать) диктувати, продиктувати, проказувати, проказати що кому. [Лікар приписав мені сувору дієту. Так наказує (приписує) закон. Переможець диктує (проказує) важкі умови переможеному]. -вать законы - диктувати (проказувати) закони. Предписываемый - приписуваний, наказуваний кому від кого. Предписанный - приписаний, наказаний. -сано всем быть на съезде - наказано (приписано) всім бути на з'їзді. -ться - приписуватися, наказуватися, бути приписаним, наказаним. -ется вам комиссариатом - приписується (наказується) вам від комісаріяту. -валось вам - наказувано (приписувано), було наказувано вам.

* * *

несов.; сов. - предпис`ать

1) ( приказывать) нака́зувати, наказа́ти; ( предлагать) пропонува́ти, запропонува́ти; (перен.: диктовать) диктува́ти, продиктува́ти

2) (назначать соблюдение чего-л.) припи́сувати, приписа́ти и поприпи́сувати; ( прописывать) пропи́сувати, прописа́ти

1) природа, натура. [Пташки заспівали, комашня заметушилася, ліс загомонів, природа знов віджила (Коцюб.). Усміхалась весняним привітом натури краса (Л. Укр.)]. Законы -ды - закони природи (натури). Тропическая -да - тропічна природа. Мёртвая (тихая) -да, живоп. - мертва природа. Живая -да - жива природа, животвір (-твору);

2) (врождённые свойства, наклонности) натура, природа, єство; (сущность) істота (реже стота); (характер) вдача. [Природу тяжко одмінити (Номис). Вовча натура тягне до лісу (Чуб.). Панської стоти не переробиш (Приказка). Вірив у матеріялістичну своїх теорій натуру (Корол.). Природа морали]. -да растений, животных - природа рослин, тварів. -да человека - природа (натура, єство, вдача) людини. Женская -да скажется - жіноча натура (істота, вдача) себе виявить. Отдать долг -де - см. Отдавать. -да вещей - природа или єство (істота) речей. [Ми не можемо знати саму істоту речей (Основа 1915)]. Это в -де вещей - це світова річ. Привычка вторая -да - звичка - друга натура. Гони -ду в дверь, она влетит в окно - крий, ховай погане, а воно таки гляне. По -де (по своим врождённым качествам) - з природи, з натури, природою, натурою (срв. п. 3). [Вона з природи чесна (Куліш). Епікуреєць з натури (Грінч.)]. Долгие по -де слоги - довгі з природи (з натури и т. д.) склади;

3) (рождение, род) рід (р. роду), зрода (-ди). От -ды - зроду, від зроди. [Він від зроди такий (Левч.)]. Он от -ды глух - він зроду глухий. От -ды способный к чему - уродливий до чого (що робити). [Як феаки сами над усіх людей уродливі по морю гнати швидкий корабель (Потеб. Одис.)]. Он по -де (по происхождению) француз - він родом (з роду) француз, він природній француз.

* * *