загр.

зашибить

1) (ушибать) забивати, забити, побивати, побити. [Не лізь на колодку, бо заб'єш головку (Манж.). Забив коліно, що й ногою не поворухне (Харк. п.)];

2) (деньги) загрібати, загребти, заробляти, заробити. -бать деньги - копійчину загрібати;

3) (пить) пити, запивати запиватися, вкидатися в горілку, торкати чарку. Хмель -шиб - хміль у голову вдарив. Зашибленный - забитий, побитий. -ться - (ушибаться) забиватися, забитися, побиватися, побитися, ударитися; см. Ушибиться.

1) (действие) загрівання до чогось, додавання нового духу;

2) (состояние) запал, захоплення, жвавий дух.

* * *

1) ( действие) запа́лення, (неоконч.) запа́лювання

2) ( состояние) за́пал, -у, запа́лення; ( увлечение) за́хват, -у; ( подъём) підне́сення, пори́в, -у, порива́ння; ( вдохновение) натхне́ння

1) (на лодке) гребець (р. -бця), весляр (р. -ра);

2) (на сенокосе) громадільник;

3) (жук) веслун.

* * *

1) весля́р, -а, веслува́льник, гребе́ць, -бця́

2) диал. гребе́ць; загріба́льник; грома́дільник

см. Грёбка.

* * *

1) веслува́ння, гребня́

2) диал. гребі́ння; загріба́ння; грома́діння

грянуть

1) (о громе) гриміти, гримотіти, гримотати, гримнути, гуркотіти, вигрімляти. Начинать греметь - загрімляти, нагримати. [Вже грім нагрима]. Перестать греметь - відгриміти;

2) (о стрельбе) гримати. [Гармата гримала];

3) (посудой, чем-либо металлическим) бряжчати; громічати;

4) (об экипаже) торохтіти, гуркотіти;

5) (о барабане) торохкота[і]ти.

* * *

1) гримі́ти; (о громе диал.) вигри́мувати, вигримля́ти; (громыхать, грохотать) гуркоті́ти, гуркота́ти, гурча́ти; (о громе, выстрелах) гука́ти; ( о повозке) торохті́ти; ( о звуках бубна) бубни́ти; ( сильно звенеть) бряжча́ти, бря́зкати, усилит., брязкоті́ти

2) (перен.: славиться) луна́ти, гримі́ти

гресть

1) (граблями) гребти, громадити; (лопатой, руками и т. п.) горнути, нагрібати, вигортати; (веслом) веслувати, гребти, -ся (сов. гребнути, -ся). Грести к чему - гребтися до чого; (кормою вперёд) табанити; (прямо вперёд) гребти у хід. Быть в силах грести - згребтися. [Бач, як грає Дніпро, - тепер не згребешся];

2) см. Грабаздать.

* * *

1) ( веслом) веслува́ти, гребти́; гребти́ся

2) ( сгребать) гребти́; ( загребать) загріба́ти; ( сено) грома́дити; ( лопатой) горну́ти

загрызть загризати, загризти, заїдати, заїсти кого. [Коли-б я її побачив, я-б її зубами загриз (Кониськ.)].

* * *

несов.; сов. - загр`ызть

заривання, закопування, загрібання; запорпування.

* * *

несов.; сов. - зашиб`иться

1) забива́тися, заби́тися, -б'ю́шся, -б'є́шся и мног. позабива́тися

2) загріба́тися

3) пи́ти (п'ю, п'єш); випива́ти

1) (ушибать, убивать) забива́ти, заби́ти, -б'ю́, -б'є́ш и мног. позабива́ти

2) (добывать, приобретать) загріба́ти, загребти́ и мног. позагріба́ти, колупа́ти, колупну́ти; ( деньги) виганя́ти, ви́гнати (ви́жену, ви́женеш)

3) (несов.: пьянствовать) пи́ти (п'ю, п'єш); ( выпивать) випива́ти

бот. Castanea каштан (-на), (плод) каштан, горіх каштановий. [І сипався з каштанів білий цвіт (Л. Укр.)]. Заставлять кого-либо вытаскивать -ны из огня - загрібати жар чужими руками (Приказка).

* * *

коцюба, кочерга, загрібачка, (зап.) кутач (-ча), (деревянная без крюка) ожог (-га), ожиго. [Бий тебе коцюба (Звин.). За коцюбу, за лопату та й вигнала його з хати (Пісня). Постарили, брате, та чужії хати, кочерги, лопати (Пісня)]. Ни богу свечка, ни чорту -га - ні к богу свічка, ні к дідьку ожиго (Грінч. I); ні богові свічка, ні чортові шпичка (Приказка). Ручка -ги - кочержилно. [Рубай, сину, ясенину, буде кочержилно (Пісня)]. Место для -черг у печки - кочережник (-ка).

* * *

1) неробітний, неробочий, (свободный от работы) вільний від праці, (выходной) вихідний, (неприсутственный) неурядовий, неслужбовий, (праздничный) святний, святковий. [Неробочий день (Полт.). Була п'ятниця, неробочий день - неділя мусулманська (Ле). У мене завтра вільний (від праці) (вихідний) день (Київ). В неурядові години просять не турбувати (Київ)];

2) неробітний, неробочий, (зап.) неробучий, (праздный) гулящий, вільний (від праці), (не знающий, не знавший труда) нетруджений, що праці не знає (не знав), (барский) панський, (нежный) ніжний, делікатний; срв. Гулевой. [Гулящий чоловік (Чуб. V). Все теє гуляще, дак таке випещене (Основа 1862)]. -чие руки - неробітні (неробо[у]чі, нетруджені, панські, делікатні) руки. [Наготувала і прядива, і ткання, щоб невістонька не склала руки свої неробочі (Ле). Ви паразити з водянистим мізком, ви неробучі, загрібущі руки (Франко). Білі неробучі руки (Коцюб.)];

3) неробітний, неробочий, неробітничий, неробітницький, не робочого роду, панського роду. -чее происхождение - неробітне (неробітниче) походження. -чий состав, сектор правления - неробітничий склад, сектор (неробітнича частина) управи;

4) см. Неработливый;

5) сщ. - неробітник (-ка), неробочий (-чого).

* * *

-ся, огресть, -ся обгрібати, -ся, обгребти, -ся. -сти снег вокруг чего-л. - обкидати (обкинути) сніг коло чого. -сти стог - обгребти, оскромадити скирту.

* * *

несов.; сов. - огрест`и

1) обгріба́ти, обгребти́ и пообгріба́ти, огріба́ти, огребти́ и поогріба́ти

2) перен. загріба́ти, загребти́

воспользоваться чем

1) користуватися, скористуватися и покористуватися з чого и чим, (реже) користувати, скористувати и користати, скористати з чого, (гал.) хіснуватися, похіснуватися чим; (использовать) використовувати, використувати що, пожиткувати и спожитковувати, спожиткувати, зужитковувати, зужиткувати що, (потреблять) (с)поживати, (с)пожити що, заживати, зажити, уживати, ужити чого и що, живитися чим. Срв. Воспользоваться, Попользоваться. [Користуватися з усіх здобутків людського розуму й культури (Єфр.). Треба тільки, аби ввесь цей скарб незліченний людської мови письменник використовував уміючи (Єфр.). Не знає душа його недостачі в нічому, чого бажає, та не дав йому бог розуму хіснуватись тим (Еккл.). Скупий складає, а щедрий поживає (Номис). На світі так скупий живе: і сам не пожива, і людям не дає (Боров.). З чужої праці живитися (Єфр.)]. -ться своими правами - користуватися з своїх прав (и своїми правами), використовувати свої права. Эта земля ему не принадлежит, он только владеет и -зуется ею - ця земля йому не належить, він тільки посідає (орудує) і користується з неї. Он -зуется моей лошадью - він користується моїм конем, моєю конякою. -ться силою ветра, воды - використовувати силу вітра, води, послугуватися (орудувати) силою вітра, води, (употреблять) уживати сили вітра, води на що и для чого. -ться временем, случаем - використовувати (використати) час, нагоду, скористати з часу, з нагоди. -ся слабостью противника - користуватися з слабости ворога, використовувати слабість ворога. -ться жизнью - уживати (запобігати) світа, життя споживати. [Уживай (запобігай) світа, поки служать літа (Номис)]. -ться всеми благами - заживати всякого добра. [У дні щасливі заживай добра (Еккл.)]. -ться наслаждениями - заживати втіх (розкошів). -ться свободой - вільности вживати, заживати. [У нас невірні вольности вживають більш, ніж у вас (Куліш). Волю ся в річці напити, але вольности зажити (Гол.)]. -ться нечестными способами борьбы - нечесних засобів боротьби вживати. Он умеет -ться другими для своих целей - він уміє загрібати жар чужими руками. -ться чьим-л. расположением, чьими милостями - тішитися чиєю прихильністю, чиєю ласкою. -ться славою, популярностью, симпатией - тішитися славою, популярністю, симпатією. [Але не на белетристичному полі судилось йому зажити тієї величезної популярности, якою тішиться ім'я його серед українського й не українського громадянства (Єфр.)]. -ться славой, репутацией, реноме кого - мати славу кого, як хто. [Він має славу доброго шевця, як добрий швець (= сапожник)]. -ться дурной репутацией - недобру славу мати, у неславі бути. Он -зуется большой известностью - він дуже (велико) відомий;

2) куруватися, лікуватися, лічитися (срв. Выпользоваться); уживати, заживати чого. У кого вы -зуетесь? - у кого ви куруєтесь (лікуєтесь)? Он -зуется от ревматизма - він лікується (курується) від ревматизму. Он -зуется минеральными водами - він заживає (вживає) мінеральних вод.

* * *

1) (кем-чем) користува́тися, користа́тися (ким-чим, з чого); диал. користа́ти (з чого, що); послуго́вуватися (чим); ( использовать) використо́вувати (кого-що); (употреблять, потреблять) ужива́ти, спожива́ти, пожиткува́ти (що)

2) (чем - обладать, иметь) ма́ти (що)

3) ( лечиться) лікува́тися

принести и принесть

1) приносити (в песнях приношати и доношати), принести, (во множ.) поприносити; (подносить) надносити, наднести, (во множ.) понадносити що куди, кому, до кого, до чого. [А я меду принесу на закуску (Рудч.). Та його тіло козацьке, молодецьке до Дніпра до берега приношали (Мартин.). Казав його до келії взяти, казав слугам їсти доношати (Метл.). Поприносили до його всіх недужих (Єв.). Пити бозна-як хочеться, а діжка порожня. Коли це дівка наднесла воду з криниці (Звин.)]. -неси мне платок, топор - принеси мені хустку, сокиру;

2) (о стихийных силах) приносити, принести, наносити и наношати, нанести, надносити, наднести, (о ветре) привівати, привіяти, навівати, навіяти що и чого. [То в той час чотири чоловіка козаків-запорожців Господь наношає (Мартин.). Нанеси, Боже, кудлатого, щоб було за що скубти (Номис). Повій мені з Буковини, чорногірський вітре, та привій ми від братчика щирую пораду (Федьк.)]. Этот ветер -несёт к нам дождь - цей вітер нам дощу навіє (надме, наднесе). [Вже не той вітер повіяв - щоб дощу не надніс (Звин.)]. Водой много лесу -несло - водою багато дерева, лісу нанесло. Отколь тебя -несло? - звідки (відкіля) се тебе принесло, привіяло? И -несла же его нелёгкая - і принесла-ж (наднесла-ж) його нечиста (сила), і принесла-ж його лиха година, і наднесло-ж його лихо. [Моя пані, лихо вже знов наднесло якогось урядника в село (Стеф.)];

3) (родить детёнышей) водити и вести, приводити, привести; (о растениях: давать урожай, плоды) родити, уродити, зародити що. [Телиця його привела нам цілий плуг волів і двох корів (Кониськ.). Панам вже і верби зародять грушки (Франко)];

4) (давать, доставлять) давати, дати; (причинять) завдавати, завдати кому що. Эта земля не -носит никакого дохода - ця земля не дає жадної користи, жадного прибутку. -носить пользу - см. Польза. -носить удовольствие - давати втіху кому. -носить, - нести вред кому - шкодити, пошкодити и зашкодити кому, робити, зробити шкоду кому. -нести свою лепту - покласти свою лепту. -носить благодарность - складати (скласти) подяку, дякувати (подякувати) кому за що. -носить присягу - складати (скласти и зложити) присягу, виконувати (виконати) присягу кому. [Присягу на братерство старшина генеральна Орді виконала і од Орди такої-ж присяги допевнилася (Куліш)]. -носить жертву - а) (совершать жертвоприношение) правити (приносити) жертву; б) (жертвовать) приносити жертву, жертвувати. -носить мольбу кому - звертати моління до кого, благати кого. -носить на кого жалобу - заносити, подавати скаргу на кого. [Мало не кожен з читачів заносив і складав свої скарги до редакції (Єфр.)]. -нести вину свою, повинную - повинитися кому в чому, признатися (до вини); срв. Повиниться. -носить кому неприятности, огорчения, разочарования, страдания - завдавати кому неприємностей, прикростей, розчарованнів, стражданнів, чинити (робити) кому неприємності, прикрості, розчаровання, страждання. Это -несло мне одни только неприятности - це завдало мені самих-но неприємностей. -нести честь, почёт, уважение кому - дати честь, шанобу, пошану (повагу) кому, честь повести кому. [Він (ґрунт) тебе загріє і накриє, і погодує, і честь тобі поведе (Стеф.)]. -носить в дар кому, что - дарувати (подарувати) кому що, в дар (в даровизну) давати (дати) кому що;

5) см. Принашивать. Приносимый - приношений. Принесённый - принесений, наднесений; нанесений, навіяний и т. д.

* * *

несов.; сов. - принест`и

1) прино́сити и приноша́ти, принести́ и поприно́сити

2) ( что - давать) дава́ти, да́ти, прино́сити, принести́ (що); ( причинять) завдава́ти, завда́ти (чого, що); (о благодарности, извинениях) склада́ти, скла́сти (що)

3) ( родить - о животных) приво́дити, привести́ и поприво́дити

4) ( давать урожай) дава́ти, да́ти, прино́сити, принести́

прост.; несов.; сов. - угрест`и

1) (убирать, сгребая куда-л.) згріба́ти, згребти́ и позгріба́ти

2) (уплывать, гребя вёслами) веслува́ти, повеслува́ти, загріба́ти, загребти́, несов. погребти