жизнью

живать

1) жити, (уменьш. житоньки), (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. [Поет живе в серцях свого народу (Самійл.). Житоньки треба. Або ви скажете мені всю правду, або вже вам не животіть на світі (Крим.). Так моїй Марусі не животіти? скрикнув Наум (Квітка). Не довго з того часу стара ряст топтала - за тиждень і переставилася]. Жил бы вечно кто - жив-би віки вічні, віку не було-б кому. Приказал долго жить - упокоївсь, зійшов з цього світу, казав довго жити, (реже) переставився;

2) Жить где, как - жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати. [Житимеш у тітки. Та буду без отця й без матері поживати. Не на те тільки мусимо працювати, щоб люди по людському пробували, їли, вдягалися і т. и. (Грінч.). Тимоха пробував собі молодиком (Грінч.). Проживай, моя ясочко, веселою (М. Вовч.). Як їхатиме вона додому, то під'їде до нашої хати,- я їй сказала, де ми, сидимо. Петро сидить над річкою коло кузень, та кіньми туди не заїдете. Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (Стеф.). Дак воно й Козлиха там мешка? Матрона римська у турмі домує! (Л. Укр.)]. Жить весь век - вікувати. [Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (Рудан.)]. Ж. лето, зиму - літувати, зимувати [Літуватимем на хуторі, зимуватимем у Київі]. Ж. богато, широко, припеваючи - розкошувати, жити в розкошах, у достатках. Ж. привольно, на просторе - буяти. [Молодіж кидала на все літо рідні курені і серед степового простору у дикій волі буяла (Куліш). Риба в морі і в ріках буяла]. Ж. в своё удовольствие (пользоваться жизнью) - заживати життя, світу. Ж. по барски - панувати. Стараться жить на барский лад - помазатися паном, гнути на панство. Ж. бедно, с бедой - бідувати, жити лиха прикупивши, горювати. Ж. в тяжёлых условиях - тяжко бідувати, поневірятися. Ж. в бедности - жити при злиднях, убого, при вбозтві. Ж. миролюбиво (ладить) - ладнати, згоджатися. [Німець з французом у Швайцарії ладнає, а лях з москалем гризеться. Невістки якось між собою добренько згоджаються]. Ж. смежно, в соседстве - сусідити, сусідувати, сидіти поруч кого. [Германці сусідили з слов'янами]. Ж. на счёт чужого века - заживати чужий вік. Ж. уединённо - самотіти, жити самотою, відлюдно. Ж. хорошо с кем - (гал.) тривати добре з ким. Ж. в семье жены - у приймах бути, жити. Ж. воинской ратной жизнью - воячити, (архаич.) воїнствувати. Ж. чем - жити з чого, за чим. [З літератури жити не можна було, жилося з служби (Єфр.). Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили]. Ж. трудами рук своих - жити з праці рук своїх, жити з пучок. Живмя жить где - невилазно десь сидіти, дуже вчащати куди, (шутл.) лягти і встати десь, ложки мити десь. [Вона в їх і лягла і встала, а додому не дуже й навідується. Він у неї й ложки миє]. На свете всяко живёт - на світі всякого буває. Здорово живёшь - з доброго дива, ні з того ні з сього, ні сіло ні пало, гарма-дарма. [Причепився гарма-дарма]. Живущий - той хто живе десь, той що живе десь, (поселившийся) оселений, осілий десь. (См. Жительствующий). Живущий дальше - дальший. [Наважилися попитати землі в дальших панів (Грінч.)]. -щий на земле - наземний. [Наземні істоти не можуть жити в воді].

* * *

1) жи́ти (живу́, живе́ш); ( существовать) животі́ти; (проводить всю жизнь, вековать) вікува́ти, -ку́ю, -ку́єш; (чувствовать себя, поживать) ма́тися

2) (пребывать, проживать где-л.) жи́ти, прожива́ти, пробува́ти, ме́шкати; сидіти, -джу́, -ди́ш

1) (барыня) пані, панія (редко паня); умен. панійка;

2) (хозяйка) господиня, (редко, зап.) госпожа, (ум. - господинечка, госпоженька, госпося), паніматка, паньматка (ум. - паніматочка, паньматуся). Госпожа и служанка - господиня й служниця;

3) (владычица) владарка. Госпожа над жизнью - владарка життя;

4) (вежливый титул для дамы: сударыня) пані, добродійка! [Добродійка N. виїхала звідси. Цій добродійці я не до вподоби]. Послушайте госпожа! - слухайте, добродійко (пані)!

* * *

па́ні (нескл., ж.); (в формуле обращения и ирон.) добро́дійка; (женщина, принадлежащая к привилегированному сословию) господи́ня

пожертвовать кого, что и кем, чем

1) жертвувати, пожертвувати, офірувати, заофірувати, віддавати, віддати кого, що. Я всем -вую для того, чтобы… - я все жертвую, щоб… -вать своею жизнью для отчизны - життя своє віддавати за батьківщину;

2) (делать пожертвование) жертвувати, дарувати. -вать собою - віддавати себе (на жертву), офіруватися. Жертвующий - той, що жертвує (офірує), жертводавець.

* * *

1) гра, ігра (им. мн. гри и ігри, р. ігор), грання, (забава) іграшка, грашка, ігрище, грище, гулянка, забава, забавка. [Люби гру, люби й прогру (Номис). Дідона вигадала грище, Еней щоб веселіший був (Котл.). З другими дітьми він не знавсь і в грища з ними не вдававсь (Бодянський). Дівочі ігрища незабутні (Куліш). Яка-ж воно й гулянка буде, як кожен нарізно; коли вже гратися, то вкупі (Грінч.)]. -ра в карты, в шахматы, в шашки, на бильярде - гра в карти, в шахи, в дамки, на більярді. -ра азартная - газардов(н)а, запальна гра. Биржевая -ра - біржова гра. Игры (развлечения, забавы) - ігри, (р. ігор), грища, ігрища (-рищ), гульня, (і)грашки (-шок). -ры гладиаторские, олимпийские - гладіяторські, олімпійські ігри, (і)грища. [Він досі вже на грищах олімпійських отримує вінці (Л. Укр.)]. -ра на лице, в глазах - гра, міна на обличчі, в очах. -ра крови - гра, грання крови. -ра цветов - гра, міна фарб. -ра драгоценных камней - гра самоцвітів. -ра слов - гра слів. -ра природы, случая, судьбы - гра природи, випадку, долі. -ра страстей, воображения, остроумия - гра пристрастей, уяви, дотепу. -ра фантазии - гра фантазії. -ра пчёл - прийгра бджіл. -ра дипломатическая - дипломатична гра. Раскрывать -ру - виявляти, показувати гру. -ра не стоит свеч - не варта справа заходу; для такої забави шкоа й світло світити (Приказки). -ра жизнью и смертью - гра життям і смертю. -ра с огнем, с опасностью - гра з огнем, з небезпекою. Была -ра! - було клопоту! Предаваться -ре - вдаватися, вкидатися в гру;

2) (действие) гра, драння, граття на чому, в що; гуляння в що, в чого; см. Играние. [З його граття не буде пуття (Приказка)]. -ра на скрипке, на пианино - гра, грання, граття на скрипку (реже на скрипці), на піяніно. -ра пианиста, актёра - гра, грання, граття піяніста, акте[о]ра. -ра напитков - грання, шумування напоїв, трунків.

* * *

1) прич. пола́маний, зла́маний; зіпсо́ваний, попсо́ваний, зні́вечений, поні́вечений; потро́щений; калі́чений, покалі́чений; зні́вечений, поні́вечений, пола́маний; зму́чений, заму́чений, пола́маний

2) (в знач. прил.: непрямой, с изгибами) ла́маний

3) (в знач. прил.: испорченный воспитанием, жизнью) зіпсо́ваний, зла́маний, пола́маний; ( исковерканный) калі́чений, покалі́чений, зні́вечений, поні́вечений

1) світовий, мирський; (светский) світський. [Не прихилялося його серце до світового, людського (Грінч.). Зрікся світової порожнечі (Крим.)]. -кая жизнь - мирське життя. -кая суета - світова (земна) марнота (марність (-ности)). -кой человек - см. Мирянин 1;

2) (общинный) громадський, (редко) мирянський, (стар.) коповий, копний. [Громадська земля, громадська справа (Сл. Гр.). Всі мирянські знаєш лиха (Котл.). Коповий суд (Куліш)]. -кой голова - голова, староста. -кой захребетник - громадський дармоїд. -кая изба - зборня, розправа. -кое общество - громада; см. II. Мир 7. -кая сходка - сход (-ду), громада; см. II. Мир 8.

* * *

1) (людской; связанный с обыденной, "земной" жизнью) мирськи́й; лю́дський и людськи́й; ( светский) сві́тський

2) грома́дський, мирськи́й

чернечий, чернецький, (женский) черничий. -кая жизнь - життя чернече. [Хвалив ласкавий чернець старенький життя чернече (Грінч.)]. -кая келия - чернеча келія. - кое одеяние, платье - чернечий одяг, чернече вбрання, (женское) черничий одяг, черниче вбрання. -ная ряса - чернеча ряса. [Надів на себе рясу чернечу (Рудч.)]. -кий хлеб - чернецький (чернечий) хліб. [Чернецький хліб по-козацьки із'їж (Номис)]. -кий орден - чернецький орден. На -кий лад - на чернечий лад. [Я бачу, сеньйорито, ваша одіж настроїла, вас на чернечий лад (Л. Укр.)]. Жить -кой жизнью - жити чернечим життям, жити мов чернець (черниця), чен[р]цювати, (о женщине) черничити. [Понеділкує, черничить, киянок годує, свічку, ладан в церкву божу любить подавати (Макаров.)].

* * *

рел., перен.

надломать и Надламливать (Надломлять), надломить надламувати и надламлювати, надламати, надломлювати, надломити, (о мног.) понадламувати, понадламлювати, понадломлювати що. [Наїхав з гори на пліт, надламав дишля (Брацл.). Надломили у садку вишню (М. Вовч.)]. Надломанный, Надломленный - надламаний, надломлений, понадламуваний, понадла[о]млюваний. [Надламане стебло (Грінч.). Надломлена билинонька (Черняв.)]. -ное здоровье, -ные силы - надломлене (підірване) здоров'я, надломлені (підірвані, підтяті) сили. (Безвременно) -ный жизнью - на цвіту прибитий. -ться -

1) надламуватися и надламлюватися, надламатися, надломлюватися, надломитися, понадламуватися и т. п., (слегка) наламуватися, наломлюватися, наломитися; бути надламуваним, надламаним и т. п. [Вісь наломилася (Сл. Гр.)]. Силы мои -ны - сили мої надломлені (-но), сили мої підірвані (-но) или підтяті (-то), моя сила занепала;

2) см. Надрываться 2 (под

I. Надрывать).

* * *

несов.; сов. - надлом`ить и надлом`ать

1) надла́мувати, -мую, -муєш, надлама́ти и мног. понадла́мувати, надло́млювати, -люю, -люєш, надломи́ти, -ломлю́, -ло́миш и мног. понадло́млювати

2) перен. надло́млювати, надломи́ти

насладиться чем тішитися, натішитися, утішатися, навтішатися, розкошувати, порозкошувати, розкошуватися, нарозкошуватися чим и з чого, втіхи (насолоди, розкоши и розкошів) зазнавати, зазнати з чого, кохатися в чому, насолоджуватися, насолодитися з чого и чим, усолодитися чим, (преимущ. о зрительн. впечатл.) милувати(ся), любуватися чим, в чому и з чого, (преимущ. о вкусовых ощущениях) смакувати що, насмакувати чого, ласувати(ся), поласувати з чого и чим, (упиваться) упиватися, упитися чим. [Душа його життєвою гармонією тішиться що-найповніше (Крим.). Чи довго-ж тішився він тим щастям? (Коцюб.). Втішаюся письменство та музикою (Крим.). Не дала фортуна навтішатись (Куліш). О, живіте, кохайтеся, первістки зривайте, розкошуйте, танцюйте, вино наливайте! (Л. Укр.). Всіх більше розкошувала нею (оперою) «молода княгиня» (Куліш). Розкошуючи після смачного обіду, спокійно пихкав цигаркою (Грінч.). Обідав швидко, не смакуючи та не розкошуючись (Франко). Нарозкошувався я за свій вік і коханням і всіма втіхами життьовими (М. Грінч.). Не можу, як ви, кохатися в цій мертвій природі (Грінч.). Моє життя складається з того, що я насолоджуюся наукою та поезією (Крим.). Улакомимось, усолодимось (ягодами) донехочу (М. Вовч.). Він (Котляревський) милується в описах оцієї животної сторони, малюючи здебільшого пияцтво, розпусту та чвари (Рада). Ніхто не міг любуватися вільними думками, бо його ждала кара (Павлик). Я смакував науку (Крим.). Ми й сами всього того доволі поначитувались і насмакувались (Куліш). Пан ласував з переваги своєї над убогим чоловіком (Куліш). Ласуйся, мов чистим медом, солодкою росою сну (Куліш). Хотів довше поласувати і почав крутити бублик у руках, нюхати, як він пахне (Грінч.). Лежав у холодку під деревом, упиваючися свіжим запашним повітрям (Грінч.)]. -диться жизнью - натішитися життям (з життя), (диал.) нажитися. [Ціле літо така гарна погода, - можна нажитись! (Звин.)].

* * *

несов.; сов. - наслад`иться

1) до чего - охочий до чого, ласий на що, до чого, голінний, квапний до чого, на що, радий (знати, робити и т. д. що). [Охочий до книжки, до науки. Я на сон голінний. Раде знать було все (Тесл.)]. Рисковать жизнью я не -ник - життям важити я не охочий. Быть -ком до чего - бути охочим до чого, ласим на що, ласитися на що. Срв. Любитель;

2) ловець (-вця), мисливець (-вця), мисливий (-вого), вловчий (-чого), стрілець (-льця), гал. польованець (-нця);

3) (волонтёр) охочий. [Бо на Вкраїні в нас, бувало, у козаки охочі йшли (Шевч.)].

* * *

1) ( доброволец) охо́чий, -ого

2) (любитель) охо́чий; голі́нний; (падкий до чего-л.) ла́сий

плачиваться

1) платитися, сплачуватися. [За роботу платиться грішми];

2) платитися за що, приплачуватися за що, відпокутувати (за) що. [Добрі платяться за ледачих. Людині доводиться гірко свою цікавість відпокутувати]. -ться жизнью (гибнуть) - накладати життям (головою) за що, полягти головою. [Швед поліг головою (Котл.)].

* * *

1) плати́тися

2) страд. (несов.) плати́тися; спла́чуватися

1) чем - пожертвувати що; (поступиться) поступитися чим. -вать (поплатиться) жизнью за что-л. - наложити, накласти головою (душею, життям) за що, життя своє віддати за що;

2) пожертвувати, подарувати, дати, леґувати на що. [Пішов до церкви, дав на боже (= на церковные нужды). Я на церкву леґую (Конис.)]. Срв. Жертвовать.

* * *

воспользоваться чем

1) користуватися, скористуватися и покористуватися з чого и чим, (реже) користувати, скористувати и користати, скористати з чого, (гал.) хіснуватися, похіснуватися чим; (использовать) використовувати, використувати що, пожиткувати и спожитковувати, спожиткувати, зужитковувати, зужиткувати що, (потреблять) (с)поживати, (с)пожити що, заживати, зажити, уживати, ужити чого и що, живитися чим. Срв. Воспользоваться, Попользоваться. [Користуватися з усіх здобутків людського розуму й культури (Єфр.). Треба тільки, аби ввесь цей скарб незліченний людської мови письменник використовував уміючи (Єфр.). Не знає душа його недостачі в нічому, чого бажає, та не дав йому бог розуму хіснуватись тим (Еккл.). Скупий складає, а щедрий поживає (Номис). На світі так скупий живе: і сам не пожива, і людям не дає (Боров.). З чужої праці живитися (Єфр.)]. -ться своими правами - користуватися з своїх прав (и своїми правами), використовувати свої права. Эта земля ему не принадлежит, он только владеет и -зуется ею - ця земля йому не належить, він тільки посідає (орудує) і користується з неї. Он -зуется моей лошадью - він користується моїм конем, моєю конякою. -ться силою ветра, воды - використовувати силу вітра, води, послугуватися (орудувати) силою вітра, води, (употреблять) уживати сили вітра, води на що и для чого. -ться временем, случаем - використовувати (використати) час, нагоду, скористати з часу, з нагоди. -ся слабостью противника - користуватися з слабости ворога, використовувати слабість ворога. -ться жизнью - уживати (запобігати) світа, життя споживати. [Уживай (запобігай) світа, поки служать літа (Номис)]. -ться всеми благами - заживати всякого добра. [У дні щасливі заживай добра (Еккл.)]. -ться наслаждениями - заживати втіх (розкошів). -ться свободой - вільности вживати, заживати. [У нас невірні вольности вживають більш, ніж у вас (Куліш). Волю ся в річці напити, але вольности зажити (Гол.)]. -ться нечестными способами борьбы - нечесних засобів боротьби вживати. Он умеет -ться другими для своих целей - він уміє загрібати жар чужими руками. -ться чьим-л. расположением, чьими милостями - тішитися чиєю прихильністю, чиєю ласкою. -ться славою, популярностью, симпатией - тішитися славою, популярністю, симпатією. [Але не на белетристичному полі судилось йому зажити тієї величезної популярности, якою тішиться ім'я його серед українського й не українського громадянства (Єфр.)]. -ться славой, репутацией, реноме кого - мати славу кого, як хто. [Він має славу доброго шевця, як добрий швець (= сапожник)]. -ться дурной репутацией - недобру славу мати, у неславі бути. Он -зуется большой известностью - він дуже (велико) відомий;

2) куруватися, лікуватися, лічитися (срв. Выпользоваться); уживати, заживати чого. У кого вы -зуетесь? - у кого ви куруєтесь (лікуєтесь)? Он -зуется от ревматизма - він лікується (курується) від ревматизму. Он -зуется минеральными водами - він заживає (вживає) мінеральних вод.

* * *

1) (кем-чем) користува́тися, користа́тися (ким-чим, з чого); диал. користа́ти (з чого, що); послуго́вуватися (чим); ( использовать) використо́вувати (кого-що); (употреблять, потреблять) ужива́ти, спожива́ти, пожиткува́ти (що)

2) (чем - обладать, иметь) ма́ти (що)

3) ( лечиться) лікува́тися

приплатитися за що, відпокутувати що и за що, заплатити за що. [Не дешево- ж наші предки за все те приплатились (Куліш). Не збочуй з дороги, бо відпокутують ноги (Франко)]. Он -лся здоровьем за эту неосторожность - він приплатився здоров'ям за цю необережність. -ться головой, жизнью за что-л. - наложити (накласти), приплатитися головою, життям за що. Он за это -тится - він за це відпокутує (приплатиться); буде за це знати. Он -лся за свою доверчивость - він приплатився за свою довірливість. -ться за своё поведение, за свои поступки - приплатитися за своє поводження, відпокутувати (за) свої вчинки.

* * *

1) поплати́тися

2) ( расплатиться) диал. розплати́тися, заплати́ти

(лён, коноплю) потіпати, (долго, много) попотіпати (льон, коноплі); (по лицу, плечу) поплескати кого по лиці (по виду), по плечі; (крыльями) потріпати, (за бороду, за косы) потіпати, посмикати, виволочити, за бороду, за коси; (за ухо, волосы) поскубти кого, скубки (матланки) дати кому; (поколотить) потріпати, потіпати, помотлошити кого, наминачки дати кому; (одежду) пошарпати, потріпати, поносити, (о мн.) позношувати. -ться (об одежде) - пошарпатися, поноситися, (о человеке) підтоптатися. Потрёпанный - потіпаний, поношений, пошарпаний. В -ной одежде - обшарпаний. -ный жизнью - підтоптаний. [Підтоптана людина].

* * *

1) порва́ти, поша́рпати, потріпа́ти; помотлоши́ти; ( потормошить) пото́рсати, потермо́сити; ( помять) пом'я́ти

2) ( истрепать) поша́рпати, потріпати, порва́ти; ( износить) зноси́ти; ( изодрать) поде́рти, подра́ти

3) ( ласково похлопать) поплеска́ти

4) ( о лихорадке) поті́пати

5) (лён, коноплю) потіпа́ти; ( шерсть) почухра́ти

почути (редко спочути), (восчувствовать) відчути, учути; (зачуять) зачути, (ощутить) почутити що. [Бий його дужче, щоб почув (Харк.). Незабаром вона очутилась і почула, що їй холодно і бік у неї болить (Грінч.). Він відчув серцем той крик розпуки (отчаяния), що глибоко таївся в серці його народу (Коцюб.). Тепер і пани вчули, що хліб родить на мозолях (Кониськ.)]. -вать себя как-л. (напр. хорошо, плохо, молодым и т. п.), по себе что-л. - почутися як (напр. добре, зле, молодим і т. ин.), що. [Почулася, що не може йти, що не зможе ввійти в ту хату (Грінч.)]. -вать боль в ноге - біль у нозі відчути, почути, почутити. -вать в себе влечение к чему - почути в собі потяг до чого. -вать в себе (свои) силы, любовь - почутися на (своїх) силах (на силі и на силу), на любові. [(Квітка) почувсь на своїх власних силах і дав добру ознаку свого великого дару (Куліш). Надто вже багато людей почулося на любові до України (Рідн. Край)]. -вать утомление, голод - почутися на втому, на голод. -вать влечение к добру, злу - почутися на добре, на зле. [Так співай, щоб чоловік на добре, а не на зле почувся (Куліш)]. -вать свой живот, руки и т. д. - почутися живота, руки. [Почуєшся живота, як іззіси (Борз.)]. -вать себя беременною - почутися. [Я вже почулась (Гр.)]. И не -вал, как заснул - і не зчувся, як заснув. Дать себя -вать - см. Давать. -вать расположение, симпатию, склонность к кому-л., к чему-л. - сподобати, уподобати собі кого, що, прихилитися, привернутися до кого, до чого. [А я відразу привернулась до тебе серцем за твою лагідність (Л. Укр.). Княгиня хутко до його прихилилась (Стор.)]. -вать пресыщение жизнью, наслаждениями и т. д. - знудити світом, втіхами і т. д. Почувствованный - почутий, відчутий, учутий, зачутий. -ться - почутися, учутися. В его словах мне -лось что-то…- в його словах мені почулося (вчулося) щось… Ошибка эта -вуется нашими потомками (отзовётся) - помилка ця нашим нащадкам очутиться, дасться в знаки.

* * *

-ся, пресытить, -ся пересичувати, -ся и пересищати, -ся, переситити, -ся чим; срв. Насыщать, -ся. [Давно переситивсь війною (Куліш). Учтою життя не мали ще коли пересититься (Франко)]. -сытиться жизнью - нажитися до переситу (до несхочу), пересититися життям. Пресыщённый - пересичений чим. [Він приніс утомленій Еладі та пересиченому завойовницькою експансією Римові чари забуття (Ніков.). Пересичені і розчаровані (М. Зеров)]. -щён театрами - пересичений театрами.

* * *

несов.; сов. - прес`ытить

кого чего с кем, с чем примирення, помирення, помиріння, миріння, замирення, (соглашение) погоджування, погодження, згода, єднання, поєднання кого, чого з ким, з чим; (заключение мира) замирення, примир'я з ким. [Він стоїть на позиції примирення двох ворожих таборів (Єфр.). Я був поклав перепросити їх обох, тільки-ж по якійсь годині одкинув гадку про замирення (Крим.). Були вони вороги, я їх помирив, тепер кожен дякує мені за помиріння (Крим.). Видно, яке буде миріння: сьогодні помиримось, а завтра буде вп'ять тієї-ж (Катериносл.)]. -ние с судьбой, с жизнью - примирення, згода з долею, з життям. [В його серці тане завзятість, поступаючись місцем згоді з своєю долею (Коцюб.)]. Склонять к -нию - при[на]вертати до згоди кого.

* * *

1) ( действие) прими́рення; зами́рення; мирі́ння

2) ( состояние) прими́рення; ( мир) мир, -у; ( согласие) зла́года, зго́да, диал. зла́да