животных

I. 1) (производств. предприятие) (рус.) завод (-ду), (непривившийся неологизм) виробня. -вод альбуминный - альбумінарня; (винокуренный) винниця, винокурня, гуральня, горільня, (устар.) караван (-ну); (воскобойный) воскобійня, воскобитня, восколитня; восковий завод; (газовый) газовня; (горшечный) ганчарня; (дегтярный) дігтярня, смолярня; (дрожжевой) дріжджарня; (железноплавильный, железоделательный) рудня, гамарня; (для выделки жестяных изделий) бляхарня; (кирпичный) цегельня; (кожевенный, дубильный) гарбарня, чинбарня; (для вычинки козлиных кож) хабатарня, козлівня; (конский) кінський завод; (костеобжигательный) костопальня; (крахмальный) крохмальня; (лесопильный) тартак, драчка, (рус.) лісопильня; (меднокотёльный) котлярня; (металлоплавильн.) гамарня; (мыловаренный) миловарня; (пивоваренный) броварня, бровар (-ра), (редко) пивоварня; (пороховой) пороховий завод, порохівня; (поташный) буда, поташня; (рафинадный) рафінарня; (рыбный, рыборазводный) рибальня, забрід (-броду), ґард, рибня; (сахарный) цукроварня, сахарня; (свечной) свіч(к)арня; (селитренный) салітрарня, бурти (-тів); (солеваренный) солярня; (стекольный) гута; (для гонки смолы) смолярня, майдан; (сухарный) хлібосушарня, сухарня; (уксусный) оцетарня; (чугуннолитейный) ливарня;

2) завід (-воду); см. Порода. [Якого батька, то такі й діти - велемудрого заводу (Мирн.)];

3) (племенной рассадник) розплідник;

4) тип. - пуск (-ку), наклад (-ду), відбій (-бою), (руссизм) завод.

II. Завод часов - накручування (годинника), накрут (-ту). [Годинник з механічним накрутом].

* * *

1) ( в механизме) заво́д, -у; ( действие) заве́дення, (неоконч. д.) заводження; ( пружины) на́крут, -у, (неоконч. д.) накру́чування

2) ( о животных)

3) см. заведение 5)

4) полигр. заво́д

забурчати, забурмотати, заворкотіти, буркнути, муркнути, (только о собаке) загарчати, (однокр.) гаркнути, гарконути.

* * *

1) ( о животных - зарычать) загарча́ти; ( о кошке) замурча́ти, замуркота́ти, -ко́че, замуркоті́ти, -коти́ть, заму́ркати, завуркота́ти, завуркоті́ти

2) ( о человеке - забрюзжать) забурча́ти, забуркота́ти, забуркоті́ти, заворкота́ти, заворкоті́ти, завуркота́ти, завуркоті́ти

задохнуться

1) задихатися, задихнутися, душитися, задушитися, удушуватися, удушитися, (запыхаться от скорого бега, напряжения) засапуватися, засапатися. -ться вследствие недостатка воздуха, от дыма - задихатися (задихнутися, задушитися) без повітря, в диму. Такой смрад, что -нуться можно - такий сморід, що й задушитися можна. -ться от гнева, от смеха - душитися (удушуватися), удушитися з гніву, з(о) сміху. -нуться от жары (о жирных животных) - зажохнутися. Рыба -хается - риба придихається, душиться;

2) (о воде, жидкости: застаиваться) придихатися, прид[т]хнутися, засмерджуватися, засмердітися. Задыхающийся голос - задиханий голос.

* * *

несов.; сов. - задохн`уться

1) ( с трудом дышать) задиха́тися, зади́хатися

2) ( от недостатка воздуха) задиха́тися, задихну́тися и мног. позадиха́тися

заколоть

1) заколювати, колоти, заколоти, сколоти, (о мног.) поколоти, позаколювати. [Тупу-тупу ногами сколю тебе рогами];

2) -ть булавкой - зашпилювати, зашпилити, (о мног.) позашпилювати. [Зашпилила хустку на грудях];

3) безл. -лоло в боку - закололо в боку, в боці. [Занудило коло серця, закололо в боку (Шевч.)]. Заколотый - заколений и заколотий; зашпилений.

* * *

несов.; сов. - закол`оть

1) зако́лювати, заколо́ти, -колю́, -ко́леш; (мног.: убить) поколо́ти; (несов.: резать животных) коло́ти; ( зашпиливать) зашпи́лювати, зашпили́ти и мног. позашпи́лювати

2) (сов.: начать колоть) заколо́ти; заштрика́ти, зашпига́ти

заместь

I. замітати, замести, (о мн. или сложном) позамітати. [Не замітай чужої хижі (Номис). І надворі позамітай (Звин.). Замети сміття до порога та й винеси геть. Стежку замело снігом. По улиці вітер віє та сніг замітає (Шевч.)]. На дворе -ло - надворі мете, надворі завіхолило; почалася завірюха (метелиця, віхола). Заметенный - заметений.

II. Заметать - см. I. Замётывать.

* * *

1) заміта́ти, замести́, -мету́, -мете́ш и мног. позаміта́ти

2) (сов.: начать мести) замести́, -мете́; (безл.: о метели) закури́ти, закурі́ти, закушпе́лити, захурде́лити

1) ( начать метать) поча́ти ки́дати (мета́ти)

2) ( производить потомство - о рыбах и некоторых животных) поча́ти мета́ти; ( икру) поча́ти викида́ти

заростить

1) (допускать зарости чем-н., позволять вырости чему-н.) зарощувати, заростити, (о мн.) позарощувати що чим; (сорной травой) бур'янити, забур'янити (напр. город, поле); (диким овсом) завівсюжувати, завівсюжити (поле); (допустить покрыться слоем грязи) забруднювати, забруднити, (о мн.) позабруднювати що (начиння (посуду), руки); (о бороде, волосах) запускати, запустити (бороду, (в)уса). Не -вай лугов кустарником - не зарощуй луки чагарником;

2) (вростить) вростити що у що;

3) (заживлять) загоювати, загоїти, (о животных, переносно о море) зализувати, зализати, (о мн.) позагоювати, позализувати що. [Його рука поранить і загоїть (Куліш)].

* * *

несов.; сов. - зараст`ить

-ся см. Зарезывать, -ся.

* * *

1) зачепа, ключка, гак (-ка);

2) (задира) зачепа, причепа, задирака, задерика, задьора, заводіяка;

3) -пы (средние резцы у животных) - різаки (-ків).

* * *

1) за́чіпка; ( крючок) гак, -а

2) ( у собак) кі́готь, -гтя

зацокати.

* * *

1) (о человеке и животных) зашипіти, зашипотіти, засичати, сикнути. [Вуж явився, грізно засичав (Франко). Зашиплять як гадюки (Стор.) А, дак ось як! - закипів і зашипотів Володимир (Крим.)];

2) (на огне) зашкварчати, зашкваркотіти, засичати. [В люльці зашкварчало (Н.-Лев.). Свічка зашкварчала і загасла (Яворн.). Засичав окріп у печі (Мирн.)];

3) (о горячем железе) зашипіти, (однокр.) пшикнути [Воно пшикнуло. Оце тобі, каже, й пшик (Херс.)].

* * *

зля́каний, переляканий, наля́каний, поля́каний; перестра́шений; споло́ханий, споло́шений, споло́хнутий; (в знач. прил.: выражающий испуг) полохли́вий; (преим. о животных) схарапу́джений; диал. спу́джений

злякатися, налякатися (реже залякатися), сполохатися, сполошитися, сполохнутися, острахнутися, страхнутися, зострахнутися, з(а)боятися, сторопитися, (с оттен. ужаснуться) жахнутися, з[у]жахнутися, (о животн. ещё) схарапудитися кого, чого, (о мн.) полякатися, пополохатися, пополошитися, пожахатися; см. Пугаться. [Злякався хлопчик, аж поблід (Глібов). А я молоденька залякалася, та в новую світлоньку заховалася (Чуб. V). Вона налякалась, кричить (Коцюб.). Старші-ж брати острахнулись (Мнж.). Вона сполохнулась, зирнула на моє вікно і зникла (М. Вовч.). Не лякайте, бо не збоюсь (Грінч. II). Так сердешний Хома зжахнувся, що й сам себе не стямив (Квітка). Де не взявся сірий вовк, отара (стадо) схарапудилась, сипнула вбік (Мирний). Полякались нечестиві (Тобіл.)]. -гался сильно - (опис.) аж йому в литках застигло, душі в нім нема. Испугавшийся - зляканий.

* * *

тавро, клейно, клеймо, шта[е]мп (-пу), знамено. [На твоїм чолі випалюю ганьби клеймо я (Франко). Його геній наштемповує ганебним клейном тих, хто був «грязею Москви» (Грінч.). І на вас покладуть чорне тавро (О. Пчілка)]. -мо позора - ганебне тавро. Положить на кого-либо -мо - покласти тавро на кого, затаврувати кого. Выжженное -мо на животных - тавро. -ма на рогатом скоте - тавра, (гал.) знаменята (Шухев.). -мо на ногах у птиц - поротина.

* * *

1) (помещение) клітка, кліть, ум. кліточка, клітонька, (большая для дом. птицы) куча, коєць (р. койця), (открытая для скворцов) шпаківня, (для жаворонков) жайворонник. [Душа, мов та пташка із клітки геть рветься (Самійл.). Серце тужно б'ється, наче пташка в кліті (Франко). Треба кури повкидати в кучу (Полтавщ.)];

2) (четыреугольник) ґрата, ґратка, крата, карта ум. ґраточка, краточка, карточка. [Вона почала пальцем рахувати краточки на перському килимі (Л. Укр.). Картата старосвітська плахта з зеленими, червоними, жовтими картами (Грінч.)];

3) биол. cella - клітина. [Жіноча, чоловіча клітина. Рослинна клітина];

4) грудная -ка, анат. thorax - огруддя.

* * *

1) клітка, кліть, -ті; ( квадрат разграфлённого пространства) кліти́нка; ( на ткани) ка́рта, диал. кра́та; (помещение для птиц и животных диал.) ко́єць, род. п. ко́йця

2) биол. кліти́на

1) кіл (р. кола), ум. колик, кілок (-лка), ув. коляка, (свая) паля, (небольшой) пакіл (- кола), соб. кілля, пакілля; специальнее (с заострённым концом) (г)острокіл (-кола); (прикол) прикіл (-кола), приколень (-льня); (для привязки животных) припін (-пону), прикорень (- рня); (дубина) дрю[у]к (-ка), дрю[у]чок (-чка), патик (-ка); (из тына, плетня) кілок, тинина. [Дурному хоч кіл на голові теши (Номис). Напився п'яний та й хекнув колякою по голові (Грінч.). Аж язик патиком став (Номис). Гляньте сюди: Гарасим якого кілля понаписував (Васильч.). Ворота заперті, з того боку, із подвір'я остроколом підперті (Чуб. V)]. Сесть, засесть, сидеть -лом - сісти, засісти до чого, за що, сидіти коло чого, над чим, каменем сісти. Где он -лом сел? - куди він подівся? Лощадь ходит на -лу - кінь ходить на приколі (на припоні), коло кілка. Падать -лом - см. Камнем падать (под Камень 1). У него ни -ла, ни двора - у його ні кілка, ні дрючка (ні ґудзика). Садить, посадить на кол - саджати, посадити на палю (на кіл), (о мног.) посадити, понабивати (Куліш) на палю кого. Кол сажальный - садильний пакіл. Кол землемерный - мірницький (землемірний) кіл;

2) (школьн.: единица) кіл (р. кола), коляка, одиниця, є[ї]диниця;

3) (конский клык) кілок (-лка);

4) астр. - полярна (бігунова) зоря (зірка).

* * *

1) (от холода) клякнути, заклякати, дубіти, дерев'яніти; срвн. Коченеть, Околевать 2;

2) здихати, гинути; срвн. Околевать 1.

* * *

1) ( мёрзнуть) диал. кля́кнути, закляка́ти, дубі́ти, дерев'яні́ти; колі́ти

2) ( о животных - околевать) здиха́ти

1) (свойство преходящего) скінченність, минущість (-ости); (предельность) кінцевість, (окончательность) доконечність, остаточність (-ности);

2) край, кінець (-нця) (ум. кінчик), кінцева частина чого. -ность острова - край (кінець) острова, крайниця;

3) (у животных, людей) кінцевина, кінцівка. -сти - ківцевини (-вин), поконеччя. [Птиці і комахи (на островах) утратили зовсім або в великій мірі поконеччя до літання (Герин.)].

* * *

1) анат. кінці́вка

2) филос. скінче́нність, -ності

кармливать годувати, (редко) кормити (-млю, -миш), (продовольствовать, содержать) харчувати, контентувати, (питать) живити (-влю, -виш) кого. [Крадеш? Годуєш борщем з червою? (Коцюб.). Хлібом кормлять, а стеблом очі колють (Номис). Україна їх харчувала (Куліш). Жінки обіцянку дали людей контентувати (Г. Барв.)]. -мить ребёнка грудью - годувати дитину груддю, давати дитині грудь. В этом ресторане хорошо - мят - у цьому ресторані добре годують. -мить из рук - годувати з рук кого. -мить лошадей (в дороге) - попасати, попасувати коні. Проехать сорок вёрст не -мя - проїхати сорок верстов без попасу (не попасаючи коні). -мить вволю кого - годувати досхочу кого, (домашн. животных) годувати уприпуст (невпоїд) (худобу). -мить кого завтраками - (по)жданиками годувати кого. Соловья баснями не -мят - соловей піснями не ситий. -щие грудью женщины - жінки-годівниці. Кормленный и Кормлённый - годований.

* * *

1) ( животное) годува́ти, корми́ти

2) ( человека) годува́ти; (предоставлять продовольствие, прокармливать) харчува́ти

3) (перен.: содержать) годува́ти

1) кров (-ви), (реже) крів (р. крови, кро[и]ві), ум. крівця, (пров.) крівля, керва, руда (- ди), (вульг. преим. о -ви от удара в драке) юха, юшка, паюха, мазка. [Без бою, без крови (Крим.). Поженемося за баришем, а скільки криві братньої нап'ємося (Квітка). Кров'ю вона умивалась (Шевч.). Крів'ю обкипіла вся наша давнина (Л. Укр.). Усі руки в крови (Харківщ.). Як вода, крівля по світі буде розливатись (Руданськ.). Так він крівлею і вмився (О. Пчілка). Руда - не вода (Номис). Людська крівця не водиця, розливати не годиться (Номис). Шабля моя не раз паюхою вмилась (К. С.). Мазкою хоче хто умитись, кому не жаль своїх зубів (Котл.)]. -вь артериальная - кров червона, (венозная) чорна (погана) кров. Лицо у неё -вь с молоком - лице у неї мов кров з молоком; лице у неї біле як кипень і рум'янці грають. -вью кровь омыть - кров за кров; кров змити кров'ю. Проливать -вь - лити, проливати (сов. пролити) кров. [Зараз будуть тут лить неповинную кров (Грінч.)]. Обагрить -вью - см. Обагрять. Покрываться, покрыться (запекшейся) -вью - о(б)кипати, о(б)кипіти кров'ю. [Окипіло серце гарячою кров'ю (Пісня)]. Запекшаяся -вь - закипіла(я) кров. Покрытый запекшейся -вью - закипілий, обкипілий кров'ю. Покрывается -вью что - кров обкипає на чому, кров'ю обкипає що. Лужа -ви - калюжа крови, кривава річка (криниця). [Де стояла Бондарівна - кривава криниця (Пісня)]. Лежал в луже -ви - підплив кров'ю, лежав підплитий кров'ю (крівлею), лежав у калюжі крови. Запачкать -вью - умазати в кров, укровити, закровити, (сильно) заюшити кого, що. Облиться -вью - умитися кров'ю, (грубо) мазкою. Сердце обливается -вью - серце кривавиться. [І серце кривавиться, як згадаю, яка мінлива людська доля (Грінч.)]. Побить в -вь кого - спустити кров кому, (грубо) спустити юху (мазку) кому, помажчити кого. Ушибиться в -вь - забитися до крови, (сильно) об'юшитися. -вь ударила в голову кому - кров ударила (бухнула, линула) до голови кому. Изойти, истечь -вью - зійти кров'ю, збезкровіти. Он истёк -вью - він зійшов кров'ю, він збезкровів. Пустить -вь - кинути (спустити) кров (руду), відкрити жилу кому. [Кинув їй руду з руки (Квітка)]. Хоть -вь с носа - хоч кров з носа. Крови (регулы) - місячка, краска;

2) (в значении рода, племени, колена, поколения) кров (-ви). Родная -вь - своя кров, рідна кров. Это у него в -ви - це в його родиме. Голос -ви - кров озивається, голос крови. От -ви Рюриковой - з Рюрикової крови, з Рюрикового роду (коліна). Принц королевской -ви - принц королівської крови, королівського роду, коліна;

3) бот. - см. Драконова кровь, Зверобой.

* * *