-
81 оценить
1) évaluer vt, estimer vtоце́ни́ть что́-либо в... рубле́й — évaluer ( или estimer) qch à... roubles
2) перен. apprécier vtоце́ни́ть по досто́инству — estimer à sa juste valeur
* * *vgener. mesurer la valeur de (qn) (кого-л.), y mettre le prix, prendre la mesure (de qch), mesurer, qualifier -
82 ронять
1) laisser tomber qch, laisser échapper qchроня́ть ключи́ — laisser tomber les clés
роня́ть слова́ перен. — laisser échapper des paroles
роня́ть слёзы перен. — laisser couler des larmes, répandre des larmes
роня́ть пе́рья ( линять) — muer vi
2) перен. ( унижать)роня́ть себя́, своё досто́инство — perdre sa dignité
роня́ть свою́ репута́цию — faire tort à sa réputation
* * *v -
83 собственный
со́бственный дом — ma (ta, etc.) propre maison
со́бственное досто́инство — dignité f
со́бственной персо́ной — en personne
вот он со́бственной персо́ной — le voilà lui-même
со́бственной руко́й — de ma (ta, etc.) propre main
в со́бственные ру́ки — en main(s) propre(s)
в со́бственном смы́сле — au sens [sɑ̃s] propre
на со́бственном о́пыте — d'expérience
ви́деть со́бственными глаза́ми — voir de ses propres yeux
и́мя со́бственное грам. — nom m propre
на со́бственный страх (и риск) — à ses (vos, leurs) risques et périls
доходи́ть со́бственным умо́м — arriver vi (ê.) ( или parvenir vi (ê.)) à résoudre un problème
* * *adj1) gener. (об органах, тканях и т. п.) natif (Au contraire des tissus natifs, les corps étrangers ne disposent d'aucun moyen de défense contre l'infection.), sui generis, en propre (Chaque poste de travail possède son appareillage électrique en propre.), intrinsèque, personnel, propre2) med. autologue (об органах, о крови)3) radio. intrinsèque (о проводимости) -
84 соперник
м.adversaire m, rival m; concurrent m ( конкурент)досто́йный сопе́рник — adversaire digne
не име́ть сопе́рников — être sans rival
* * *n1) gener. adversaire, antagoniste, compétiteur, concurrent, jouteur, émule, rival2) liter. challenger, challengeur -
85 уронить
1) laisser tomber vt; lâcher vtурони́ть ча́шку — laisser tomber une tasse
2) перен. compromettre vtурони́ть своё досто́инство — compromettre sa dignité
* * *v1) gener. faire choir, faire tomber (нарочно), laisser tomber, envoyer valdinguer2) colloq. ficher par terre, flanquer par terre3) canad. échapper -
86 чувство
с.чу́вство со́бственного досто́инства — respect m de soi
чу́вство ме́ры — sens de la mesure
чу́вство отве́тственности — sens des responsabilités
чу́вство до́лга — conscience f de son devoir
чу́вство ю́мора — humour m
чу́вство прекра́сного — sentiment du beau
большо́е чу́вство — passion f
о́рганы чувств — les sens
обма́н чувств — illusion f, erreur f des sens
пита́ть не́жные чу́вства — éprouver de la tendresse
говори́ть с чу́вством — parler avec feu
2) ( сознание) connaissance fприйти́ в чу́вство — reprendre connaissance, revenir à soi
упа́сть без чувств — s'évanouir, perdre connaissance
* * *n1) gener. sensation, affection, le sentiment, sensibilité, sentiment, sens2) med. émotion, conscience, œsthésie3) psych. affect -
87 достойно
degnamente, con dignità* * *нар.degnamente, con dignitàвести себя досто́йно — comportarsi con dignità
* * *advgener. dignitosamente, egregiamente, convenientemente, meritevolmente -
88 адекватный
адеква́тний, відпові́дний, рівноці́нний, рівнозна́чний, досто́тний, тото́жний -
89 буквально
до слова, що до слова, дослі[о]вно, буквально, літерально, достотно, достеменно.* * *нареч.буква́льно, дослі́вно, досто́тно, достеме́нно -
90 буквальность
дослі[о]вність, буквальність, літеральність, достотність, достеменність.* * *буква́льність, -ності, дослі́вність, досто́тність, достеме́нність -
91 буквальный
дослі[о]вний, буквальний, літеральний, достотний, достеменний.* * *буква́льний, дослі́вний, досто́тний, достеме́нний -
92 доподлинный
справжній, певний, дійсний.* * *спра́вжній, ді́йсний, достеме́нний, досто́тний; нестеме́нний -
93 изумление
дивування, здивування, (гал.) здивовання, чудування, з(а)чудовання, зачудовання, подив (-ву), подивління, здуміння (Л. Укр.). От -ния - з дива, з подиву, з дивування, з зачудовання. В -нии - у диві, у подиві, у дивуванні, здивований, з(а)чудований. Притти в -ние - см. Изумиться.* * *по́див, -у, здивува́ння, здиво́вання, дивува́ння, зачудо́вання, зачудува́ння, зчудува́нняв \изумление нии — у по́диві, у здивува́нні, у здиво́ванні, у зачудо́ванні, [вкрай] здиво́ваний (зачудо́ваний), здиво́вано, зчудо́вано
досто́йный \изумление ния — гі́дний (ва́ртий) по́диву (зачудо́вання)
к велича́йшему \изумление нию — на превели́кий по́див, на превели́ке здивува́ння (здиво́вання)
от \изумлениения — від (з) по́диву, від (із) здивува́ння (здиво́вання, зачудо́вання)
приводи́ть, привести́ в \изумление ние — дивува́ти (диву́ю, диву́єш), здивува́ти, виклика́ти, ви́кликати по́див
приходи́ть, прийти́ в \изумление ние от кого́-чего́ — дивува́тися, здивува́тися кому́-чому́ (з кого-чого, на кого-що, ким-чим)
с \изумление нием — з по́дивом, із здивува́нням, із здиво́ванням, з дивува́нням, із зачудо́ванням, здиво́вано
-
94 личность
1) (лицо, особа) особа, людина. [Гармонічно розвинута особа людська (Єфр.)]. -ность человека - а) особа людини; б) (индивидуальность) людська особистість (-тости). Неприкосновенность -ти - недоторканність (незайманність) (-ности) особи. -ность обвиняемого - особа обвинуваченого. Удостоверять, удостоверить чью -ность - засвідчувати, засвідчити чию особу. Удостоверение своей -ти (действие) - засвідчування, оконч. засвідчення своєї особи. Удостоверение -ти (документ) - посвідчення (посвідка) про особу. А это что за -ность? - а це що за особа (персона, людина)? а це що за о[ї]ден? а це хто такий? (ирон.) а це що за парсуна? Подозрительная, тёмная -ность - непевна (підозренна), темна особа (людина). Это одна из прекраснейших -тей - це одна з найкращих осіб, це один з найкращих людей. Это скучнейшая -ность - це найнудніша особа (людина);2) (индивидуальность) особистість (-тости). [Всі оповідання просякли авторським суб'єктивізмом, авторською особистістю (Крим.)];3) -сти (мн. ч.) - персоналії (- лій), особистості (-тей); (личные счёты) особисті рахунки, (обиды) особисті образи, (намёки) особисті натяки. Прошу без -тей! - прошу без персоналій (без особистостей, без особистих натяків, без особистих рахунків), прошу не торкатися (не зачіпати) осіб;4) народн. - см. Лицо 1.* * *1) ( о человеке) осо́ба, люди́на; по́стать, -ті; (о человеке, занимающем высокое положение) персо́на, досто́йникудостовере́ние ли́чности — по́свідка про осо́бу, особи́сте посві́дчення, посві́дчення осо́би
2) ( об индивидуальности) особи́стість, -тості, індивідуа́льність, -ності3)ли́чности — (мн.: оскорбительные замечания в чей-л. адрес) особи́стості, -тей
4) ( лицо) обли́ччя, лице́, вид, -у; диал. пи́сок, -ка -
95 начальство
1) (власть) влада, зверхність (-ности), (реже) начальство, (правительственное) уряд (-ду), (управление) керування, порядкування, урядування, орудування, оруда, (командование) командування. Под -ством кого, чьим - під владою в кого, чиєю, під урядом (проводом) чиїм під одудою (зверхністю) чиєю, (под предводительством) за приводом чиїм, (стар.) за головою чиєю. [Під його урядом було багато сільських шкіл (Рідний Край). Українське театральне товариство під орудою Садовського (Афіша). Поляки ходили за приводом князя по чужих землях (Куліш). Щоб ми за твоєю (,гетьмане Хмельницький,) головою пили та гуляли (Ант.-Драг.)]. Главное -ство - головна влада; (командование) головне командування. Главное -ство над войском - головне командування (над) військом. Поручать, поручить -ство над городом кому - доручати, доручити владу (зверхність) над містом кому, доручати, доручити керувати (правити) містом (урядувати над містом) кому. Поручить -ство над армией кому - доручити командувати (командування) армією кому. Принимать, принять -ство над кем, над чем - переймати, перейняти (на себе) провід (владу) над ким, над чим, (над войском) переймати, перейняти (на себе) командування військом;2) см. Начальствование 1 и 2;3) - а) начальство, начальник; срв. Начальник. [Тебе вибрано за начальство (Рудч.)]. Это моё -ство - це моє начальство, це мій начальник; б) (начальники) начальство, начальники, (старшие) старші (-ших), (преимущ. военное, устар.) старшина, (власть) влада, уряд; (власть имущие) зверхники (-ків), владущі кола. [Ті часи, як голоси начальство тільки мало (Самійл.). Поліціянт лаявся, бо був гнівний: від старших йому сьогодні добре впало (Грінч.). Військова старшина (Стор.). Те, що спадає від рота нашим зверхникам, нам вистачило-б на життя (Куліш)]. Высшее -ство - вище начальство, вища влада, вищий уряд. Докладывать, доложить по -ству о чём - доповідати, доповісти начальству що, (сообщать) повідомляти, повідомити начальство про що, подавати, подати до відома начальству що;4) (круг власти, сан) начальство, зверхність (подвластная сфера) начальство, (подначалие) підвладність, підручність (-ности). [Він зверхности достоєн (Куліш)].* * *под \начальство вом — ( под руководством) під керівництвом
по \начальство ву доносить (посылать) — доносити (сообщать: повідомляти; посилати) керівництву
-
96 ниже
I. 1) (сравн. ст. от прлг. Низкий) - а) нижчий від кого, від чого, за кого, за що, ніж (як) хто, що; (меньше) менший; (о голосе) нижчий, товстіший, грубший. Он -же меня ростом - він нижчий (менший) за (від, проти) мене на зріст. Суммы -же ста рублей - суми менші, як сто карбованців. Температура -же нуля - температура нижча від нуля (и нижче нуля). Цены на хлеб ещё -же - ціни на хліб ще нижчі (менші). Это -же его достоинства - це нижче (від) його гідности. Это -же всякой критики - це (стоїть) поза всякою критикою, це нижче за всяку критику. Всё -же и -же - (все) нижчий та (і) нижчий, (с каждым разом) що-раз(у) (чим-раз, де-далі) нижчий (-ча, -че; мн. -чі) и т. п. Становиться всё -же и -же - що-раз (чим-раз, де-далі) нижчати и т. п. -же всех - нижчий за всіх, від усіх; найнижчий, (сильнее) як-найнижчий, що-найнижчий и т. п. Становиться, стать -же - нижчати, понижчати, (уменьшаться) зменшуватися, зменшитися; робитися нижчим, меншим и т. п. (в определённой глаг. форме предпочтительнее им. п.: робиться нижчий, нижча и т. п.); б) нижчий, (меньше) менший, (хуже) гірший, (проще) простіший, (незнатнее) незначніший, (вульгарнее) вульгарніший; в) нижчий, ниціший, (недостойнее) негідніший, (подлее) підліший, (позорнее) ганебніший. Срв. Низкий;2) (сравн. ст. от нрч. Низко) - а) нижче; (о рубке, стрижке ещё) прикріше. О чём сказано -же - про що сказано нижче (и понижче). Смотри -же - дивися нижче. Тоном -же - на (один) тон нижче. -же взять (прицеливаясь) - понизити. [На два цалі лиш понизив, та й і шапки не ізбив (Рудан.)]. Всё -же и -же - все нижче та (і) нижче, (с каждым разом) що-раз(у) (чим-раз, де-далі) нижче. Как можно -же - як-найнижче и т. п.; як(о)-мога нижче и т. п. -же травы, тише воды - а) нрч. - нижче (від) трави, тих(і)ше (від) води; б) прлг. - нижчий від трави, тих(і)ший від води; б) нижче, (вульгарнее) вульгарніше; в) нижче, ниціше, (недостойнее) негідніше, (подлее) підліше, (позорнее) ганебніше. Срв. Низко;3) предл. с род. п. - нижче кого, чого. [Нижче порога, серед збурених хвиль (Загірня)]. -же колена - нижче коліна. Продавать вещь -же её стоимости - продавати річ дешевше (нижче) від її вартости. Ртуть упала в градуснике -же нуля - живе срібло спустилося (диал. ортуть спустилася) в градуснику нижче (від) нуля. -же точки замерзания (на термометре) - нижче (від) риси (лінії) замерзання. -же Киева (по течению Днепра) - нижче Київа, понижче Київа;4) (в сложении) нижче.II. союз (стар.) ніже, аніже, (а)ні, (ни даже) ні (ані) навіть; срв. Ни 1.* * *I н`ижесравн. ст.1) прил. ни́жчийон \ниже же бра́та — він ни́жчий від бра́та (за бра́та, ніж брат)
2) нареч. ни́жчеоб э́том ска́зано \ниже же — про це ска́зано ни́жче
3) предл. с род. п. ни́жче (кого-чого)на Днепре́ \ниже же Ки́ева — на Дніпрі́ ни́жче Ки́єва
пять гра́дусов \ниже же ноля́ (нуля́) — п'ять гра́дусів ни́жче нуля́
II ниж`е\ниже же досто́инства чьего́ — ни́жче гі́дності чиє́ї
союзніже́, аніже́; ( ни даже) ні на́віть -
97 подлинность
справедливість, правдивість, автентичність (-ости). [Автентичність рукопису]. Книги сомнительной -ности - книжки непевної автентичности (непевні книжки).* * *спра́вжність, -ності; ді́йсність; автенти́чність; оригіна́льність; і́стинність, досто́тність, достеме́нність -
98 подлинный
справжній, справдешній, правдивий, автентичний, достотній, щирий, сутий, сущий, нестеменний, чистий, настоящий, існий, істий, вірутний. [Справдешня границя землі руської. Щирий патріот. Перстінь сутого злота. Кость оцей, чиста болячка на оці (Крим.). Іста мама. Вся мамина врода і вдача (Неч.-Лев.)]. С -ным верно - з оригіналом згідно. В -ном виде - (о людях) живцем. -ный источник - автентичне джерело. -ная причина - суща (справжня причина). -ная правда - суща (щира) правда.* * *спра́вжній; ( действительный) ді́йсний; ( аутентичный) автенти́чний; ( оригинальный) оригіна́льний; ( сущий) су́щий, щи́рий, су́тий; (настоящий, истинный) і́стинний, досто́тний, справде́шній, достеме́нний, нестеме́нний -
99 предостойный
ду́же досто́йний -
100 равный
1) рі́вний; ( одинаковый) одна́ковий, одна́кий; ( тождественный) тото́жний\равныйые ме́жду собо́й величи́ны — рі́вні між собо́ю величи́ни, одна́кові величи́ни
\равныйый по величине́ — рі́вний (одна́ковий) [за] ро́зміром; (по объёму: [за] о́бсягом)
\равныйые промежу́тки вре́мени — рі́вні (одна́кові) про́міжки відти́нки ча́су
в \равный ом коли́честве — у рі́вній (в одна́ковій) кі́лькості
не \равный ого досто́инства — не одна́кової (не рі́вної) ва́ртості
при про́чих \равный ых усло́виях — за і́нших рі́вних умо́в
\равныйый тала́нтом кому́ — рі́вний тала́нтом кому́
\равный ым о́бразом — так са́мо, [а] та́кож и тако́ж
с \равный ой ско́ростью — з одна́ковою шви́дкістю
2) (равноправный, основанный на равноправии) рі́вний\равныйое — и
прямо́е избира́тельное пра́во — рі́вне і пряме́ ви́борче пра́во
\равныйые вы́боры — рі́вні ви́бори
\равныйый среди \равный ых — рі́вний серед рі́вних
3) ( равняющийся) яки́й (що) дорі́внює\равныйый, \равный вен чему́ — дорі́внює чому́
пло́щадь квадра́та \равный на́ произведе́нию дву́х его́ сторо́н — пло́ща квадра́та дорі́внює до́буткові дво́х його́ сторі́н
См. также в других словарях:
досто — (без удар.) (книжн. устар.). Первая часть составных прил., обозначающая: весьма достойный чего н. (того, что указывается второй частью слова), напр. достоуважаемый, достославный. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
досто… — (без удар.) (книжн. устар.). Первая часть составных прил., обозначающая: весьма достойный чего нибудь (того, что указывается второй частью слова), напр. достоуважаемый, достославный. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
ДОСТО- — частица, ставимая слитно перед сущ. и прил. для усиленья их достоинства или значенья. Достоблаженный, достойно блаженный. Достоверный, стоюший вероятия, вполне верный, истинный, несомненный. Достоверность, свойство, качество, принадлежность дост … Толковый словарь Даля
Досто... — досто... устар. Начальная часть сложных имен прилагательных, вносящая значение сл.: достойный (достожеланный, достоуважаемый, достохвальный, досточтимый и т.п.). Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
досто... — досто... (устар.). Первая часть сложных слов со высоко... (в 5 знач.), весьма, напр. достодолжный, достопамятный, достославный, достоуважаемый, достопочтенный. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
досто — См … Словарь синонимов
досто... — ДОСТО... Первая часть сложных слов. Устар. Вносит зн.: очень, весьма. Достодолжный, достопамятный, достопочтенный, достопримечательный, достоуважаемый, досточтимый … Энциклопедический словарь
достоёвщинка — (Е) … Словарь употребления буквы Ё
Достоєвський — прізвище … Орфографічний словник української мови
достоїнство — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
досто́инство — а, ср. 1. Положительное качество. Они занялись рассмотрением галерей картин . Князь объяснял Марье Кириловне их различное содержание, историю живописцев, указывал на достоинства и недостатки. Пушкин, Дубровский. Халат имел в глазах Обломова тьму… … Малый академический словарь
