Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

докучать

  • 1 докучать

    докучить докучати, докучити, кучити, надокучати, надокучити, (надоедать) на(д)бридати, на(д)бриднути, (назойливо -ать) настирятися, настиритися, наприкритися. [Надокучила вража панщина. Ой, як мені настирилася та наприкрилася оця гризня щоденна].
    * * *
    докучати, надокуча́ти; ( надоедать) набрида́ти, насти́рюватися

    Русско-украинский словарь > докучать

  • 2 зудеть

    или Зудиться свербіти. [Свербить долоня проти чогось (Приказка)]. Зудящий - сверблячий. -деть на ухо (докучать одним и тем же) - туркати, туркотати кому що.
    * * *
    I
    свербі́ти, -би́ть
    II
    1) ( издавать звенящий звук) дзижча́ти, дзвеніти, брині́ти, дзвинча́ти
    2) ( докучать одним и тем же) ту́ркати, турча́ти, туркота́ти, туркоті́ти

    Русско-украинский словарь > зудеть

  • 3 досаждать

    досадить кому досаждати, досадити кому, досаду кому вчинити, доїдати, доїсти кому, докучати, докучити, прикритися, наприкритися; см. Донимать. Досадило кому - доїло кого, за серце взяло кого, допекло кому; (вульг.) за печінки взяло кого. Чтобы досадить - на злість, на збитки, аби досадити, аби дозолити кому.
    * * *
    несов.; сов. - досад`ить
    досажда́ти, досади́ти; дозоля́ти, дозоли́ти; ( докучать) докуча́ти, доку́чити, надокуча́ти, надоку́чити

    Русско-украинский словарь > досаждать

  • 4 конаться

    1) домагатися чого; (докучать) настирятися, (на)докучати кому чим;
    2) мірятися, кому починати; мірятися силою.
    * * *
    диал.
    мі́рятися; ( метать жребий) ки́дати же́реб (жеребо́к)

    Русско-украинский словарь > конаться

  • 5 надоедать

    надоесть набридати, набриднути, обридати, обриднути, приобридати, приобриднути, надбридати, надбриднути, (назойливо) доїдати, доїсти, дозоляти, дозолити, назолити(ся), надозолити, (наскучать) (на)докучати, (на)докучити, кучити (редко), накучити, навкучати(ся), навкучити(ся), укучити(ся), (до крайности, опротиветь) огидати, огиднути, огидіти, наприкрятися, наприкритися, сприкрюватися, сприкритися, уприкрятися, уприкритися, настирятися и настирюватися, настиритися, остив[г]ати, ости(г)ти и ости(г)нути, увірятися, увіритися, в'їдатися, в'їстися, упікатися, упектися, осоружуватися, (з)осоружитися, (пров.) усвіріпитися, (осточертеть) остогиднути, остогидіти, о[на]сточортіти, очортіти, о[на]стобісіти, обісіти, наобісіти, (о мног.) понабридати, побриднути, по(на)докучати, поостив[г]ати, поосоружуватися и т. п. кому. [Йому та робота набридла вже (Васильч.). Обридло мені все (Л. Укр.). Тут мені вже усе приобридло страх! (М. Вовч.). Встигла добре надбриднути батькам за тиждень (Крим.). Ти мені назолив(ся) (Звягельщ.). Докучило їй дожидання! (Грінч.). Надокучило самому швендяти по полях (Мирний). Кучте їй: вона поможе вам вернути місце (Куліш). Накучило мені ждати його (Звин.). Добре ніколи не укучиться (Номис). Море так йому огидло, що бігом на його дививсь (Котл.). Панська власть ніде так не вприкрилася, як у Франції (Доман.). Вередує та настиряється, як морочлива та настирлива дитина (Н.-Лев.). Щоденні ласощі нам остивають (Куліш). Чи не остила я вам? (Кониськ.). Як вам не остигне вчитися? (Звин.). Увірилась ти мені своїм рюмсанням (Грінч.). Ну, та й упікся він, - що-дня надокучає! (Сл. Гр.). Як мені осоружився цей хлопець! (Свидниц.)]. Не -дай! - не докучай! дай мені чисту годину! -есть хуже горькой редьки - обриднути гірше від печеної редьки кому; доїсти кого до живих печінок (Свидниц.). Надоевший - що набрид и т. п.; набридлий, обридлий, остилий, настилий, осоружний. [Життя, ще недавно набридле й настиле, ізнов тебе вабить (Грінч.). Обридлі нісенітниці (Федьк.)].
    * * *
    несов.; сов. - надо`есть
    набрида́ти, набри́днути, обрида́ти, обри́днути и обри́д, -дити, -джу, -диш; ( докучать) докучати, докучити, надокуча́ти, надоку́чити, насти́рюватися, -рююся, -рюєшся, насти́ритися; диал. напри́крятися, напри́критися; (сов.: опротиветь) спри́критися, осору́житися; (сов.: осточертеть) остогидіти, -джу, -диш, остоги́днути; ( постылеть) остива́ти, ости́ти, -ти́не; (сов.: наскучить) знуди́ти, -джу́, -диш и зну́дити, -джу -диш, онавісні́ти; (несов.: приставать) виснути

    не \надоедать дай мне — не набрида́й (не обрида́й; не докуча́й, не надокуча́й) мені́; не клопочи мені́ голови́

    смертельно \надоедать сть — остоги́діти, остоги́днути; до сме́рті набри́днути (обри́днути; надоку́чити), дозоли́ти до [живи́х] печіно́к

    \надоедать сть, как го́рькая ре́дька; \надоедать сть ху́же (пуще) го́рькой ре́дьки — см. редька

    Русско-украинский словарь > надоедать

  • 6 обивать

    обить
    1) оббивати, оббити, (о мног.) пооббивати що. [Вітер пооббивав усі яблука]. -вать, обить (тряской) - обтрушувати, обтрусити, (о ветре) обшугувати, обшугати. [Обтрусили яблуню. Вітер обшугав листя];
    2) -вать чем - оббивати, оббити, (материей) укривати, укрити, (обоями снаружи) обклеювати, обклеїти що (шпалерами); (внутри) виклеювати, виклеїти шпалерами. [Виклеїв кімнату шпалерами]; (тёсом) шалювати, обшальовувати, обшалювати; (дранкой под штукатурку, решетить) драчкувати, подрачкувати, решетувати, решетити, вирешетувати; (гвоздями для украшения) цвяхувати, об[по]цвяхувати, вицвяхувати;
    3) (избить носкою, затаскать) - см. Затаскивать. Обивать пороги (часто ходить) учащати до кого, (докучать) обтупувати (сов. обтупати, ступати, (о мног.) пообтупувати) пороги кому, обтирати, обтерти (о мн.) пообтирати одвірки кому, оббивати, (о мн.) пооббивати пороги кому. [Скрізь ходив, пообтупував усім пороги і нічого не виходив]. Обить у кого крььлья - приборкати, підтяти кого. Обитый - оббитий, укритий, обклеєний, обшальований, подрачкований, вирешетуваний, цвяхований, об[по]цвяхований.
    * * *
    несов.; сов. - об`ить
    1) оббива́ти, обби́ти и пооббива́ти; ( трепать) обтрі́пувати, обтріпа́ти и пообтрі́пувати, потріпа́ти (несов.), обша́рпувати, обша́рпати и пообша́рпувати, несов. поша́рпати
    2) (покрывать, обтягивать чем-л.) оббива́ти, обби́ти; убива́ти, уби́ти

    Русско-украинский словарь > обивать

  • 7 преследовать

    1) что, кого (гнаться, по следам, пускаться в погоню, стараться достигнуть изв. цели) - гнатися (женуся) и гнати, гонитися, ганяти, -ся, вганяти, -ся за чим, за ким, (о к.-л. цели ещё) переслідувати що (якусь мету). [Поліція ганяється за Миколою (Грінч.). Козаки вганяють за недобитками (Куліш)]. -вать неприятеля, зверя - гнатися за ворогом, за звіром. -вать цель - вганяти за метою (Грінч.), переслідувати мету, (добиваться) домагатися мети, намагатися до мети, іти до мети, змагатися до мети. Все эти мероприятия -ют одну цель - усі ці заходи мають одну мету, змагаються до однієї мети. -вать по пятам кого - гнатися по п'ятах за ким, бігти свіжими слідами за ким;
    2) кого, что (гнать, гнести) - переслідувати, напастувати кого, що, гонити кого, (притеснять) гнобити, утискати кого. [Я-ж переслідував тебе завзято (упорно) (Куліш). Ірод переслідував дуже християн (Гн.). Левко і розказав, як Тимоха гонив його (Кв.)]. -вать судебным порядком - переслідувати судом. -вать взяточничество - переслідувати хабарництво. -вать кого неотступно (навязчиво) - просвітку не давати кому. [А тепер їй Микита просвітку не дає, переймає та нагадує старе цілування (Грінч.)]. Упорно -вать кого-нб. (наседать) - напосідати(ся) на кого. Меня -дует мысль - гадка (думка) муляє мене. Начальник -дует меня - начальник напосідає (-ться) на мене.
    * * *
    1) переслі́дувати (кого-що); (гнать, подвергать гонениям) гна́ти (кого-що), ( гнаться) гна́тися (за ким-чим); ( притеснять) гноби́ти (кого-що)

    \преследовать по суду́ — віддава́ти до су́ду (під суд), переслі́дувати судо́м

    2) ( не оставлять в покое) не дава́ти спо́кою и споко́ю (кому-чому); ( удручать) гніти́ти, пригні́чувати и пригніта́ти (кого-що); ( мучить) му́чити (кого-що); ( докучать) докуча́ти, надокуча́ти (кому-чому)
    3) ( иметь в виду) ма́ти на меті́ (що); ( добиваться) дба́ти (про що)

    \преследовать коры́стные це́ли — ма́ти на меті́ свою́ ко́ри́сть

    \преследовать свои́ интере́сы — дба́ти ті́льки (лише́) про свої́ інтере́си

    \преследовать цель — ма́ти на меті́, ма́ти мету́, ста́вити собі́ (за) мету́ (мето́ю), добива́тися (домага́тися, добува́тися) мети́

    Русско-украинский словарь > преследовать

  • 8 скучать

    1) (о ком-чём, по ком-чём, по кому-чему) скуча́ти, нудьгува́ти, -гу́ю, -гу́єш, нуди́тися (нуджу́ся, ну́дишся) и ну́дитися (ну́джуся, ну́дишся) (за ким-чим); (долго) попонуди́тися и попону́дитися (за ким-чим)
    3) (кому-чему- докучать) набрида́ти, обрида́ти, докуча́ти, надокуча́ти (кому-чому); см. надоедать

    Русско-украинский словарь > скучать

  • 9 Кучить

    1) (собирать в кучу) купчити, згромаджувати (згрібати) до купи, в купу, на купу; (2) см. Докучать;
    3) см. Окучивать.

    Русско-украинский словарь > Кучить

  • 10 Надосаждать

    надосадить (на)досаждати, (на)досадити, надопікати, надопекти кому и чим, допікати, допекти, доїдати, доїсти кому и кого чим, (на)дозолювати, (на)дозолити кому; (докучать) надокучати, надокучити, набридати, набриднути, уприкрятися, уприкритися, упікатися, упектися кому; (делать на зло) робити на докуку (на збитки, на злість, на прикрість), (наперекор) робити наперекір (навкір) кому що; срв. Донимать 2 и Надоедать. [Чим же я вам досадив? (Глібів). Як допечуть йому, то стережися тоді кожен (Куліш). Дуже вже ви нам надозолили (Стор.)].

    Русско-украинский словарь > Надосаждать

  • 11 Обеспокоивать

    обеспокоить непокоїти, занепокоювати, занепокоїти кого, бентежити, турбувати, потурбувати, стурбувати кого чим. См. Тревожить, Докучать. [Це його занепокоїло. Не турбуй мене своїми проханнями (просьбами)]. Обеспокоенный - занепокоєний, стурбований, збентежений.

    Русско-украинский словарь > Обеспокоивать

См. также в других словарях:

  • докучать — См …   Словарь синонимов

  • ДОКУЧАТЬ — ДОКУЧАТЬ, докучить кому чем, надоедать, просить неотступно, кланяться, упрашивать, лезть с просьбою настоятельно; приставать, кучиться кому. Что докучает, то и научает. И ленивому свое брюхо не докучит. Докучаться безличн. Докучиться чего,… …   Толковый словарь Даля

  • ДОКУЧАТЬ — ДОКУЧАТЬ, докучаю, докучаешь, несовер., кому чему чем (устар.). Надоедать, наводить скуку, досаждать (постоянными просьбами, замечаниями и т.п.). «Не докучал моралью строгой (гувернер Онегину).» Пушкин. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 …   Толковый словарь Ушакова

  • ДОКУЧАТЬ — ДОКУЧАТЬ, аю, аешь; несовер., кому (устар.). Надоедать, наводить скуку (постоянными просьбами, замечаниями). Д. своими жалобами окружающим. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • докучать — ▲ донимать ↑ с, просить докучать (# вопросами). докучливый. докучный. допекать. назойливость. назойливый пристающий с просьбами. навязываться. навязчивый. неотвязчивый. неотвязный. напрашиваться (# в гости). набиваться (# в друзья). увязаться.… …   Идеографический словарь русского языка

  • докучать — • досаждать, докучать, донимать, преследовать Стр. 0288 Стр. 0289 Стр. 0290 Стр. 0291 Стр. 0292 …   Новый объяснительный словарь синонимов русского языка

  • Докучать — I несов. неперех. разг. 1. Надоедать, досаждать. 2. перен. Сохраняться в сознании вопреки воле, будучи навязчивым, неотступным. II несов. неперех. разг. Наводить скуку продолжительностью или однообразием. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф.… …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • докучать — докучать, докучаю, докучаем, докучаешь, докучаете, докучает, докучают, докучая, докучал, докучала, докучало, докучали, докучай, докучайте, докучающий, докучающая, докучающее, докучающие, докучающего, докучающей, докучающего, докучающих,… …   Формы слов

  • докучать — кому чем. Особенно докучал ей своей любезностью Толя Пышный (Горбатов) …   Словарь управления

  • докучать — докуч ать, аю, ает …   Русский орфографический словарь

  • докучать — (I), докуча/ю, ча/ешь, ча/ют …   Орфографический словарь русского языка

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»