додому

додому

додому

додому

додому, до господи, до своєї оселі, у домівку, до хати (ум. додомку, додомоньку, додомочку).

* * *

додому, до двору, до господи, (иронич.) на своє сміття, до свого смітнику.

додому

домий

1. n

1) дім, житло, господа, оселя

2) місце проживання; місцеперебування; проживання; притулок

3) рідний дім; отчий дім; рідні місця

4) батьківщина

5) метрополія (Англія)

6) сім'я; сімейне життя; домашнє вогнище

7) місце поширення, батьківщина (рослини тощо); ареал

8) місце зародження (виникнення); колиска

9) приют, благодійний заклад

10) приватний заклад для бездомних собак (котів тощо)

11) спорт. фініш

12) спорт. гол

2. adj

1) домашній, хатній

2) родинний, сімейний

3) рідний, свій

4) місцевий

5) житловий

6) вітчизняний; внутрішній

7) що стосується метрополії (Англії)

8) колючий, ущипливий, дошкульний

3. adv

1) вдома

2) додому

3) на батьківщину

4) у ціль, у точку

5) до кінця, до відказу; туго, міцно

4. v

1) повертатися додому (особл. про голуба)

2) посилати (направляти) додому

3) перебувати, жити (десь)

4) надавати притулок, улаштовувати у себе

* * *

1) будинок, дім, житло; місце проживання; місцеперебування; проживання

2) рідний дім, рідна домівка, рідні місця; батьківщина; метрополія

3) родина, сім'я; домашнє коло; сімейне життя

4) місце поширення, батьківщина ( рослин): ареал; місце зародження або виникнення, батьківщина, колиска

5) притулок, благодійний заклад; пансіонат; приватний заклад для бездомних собак, кішок

6) cпopт. будинок, дім ( в іграх); своє поле; фініш ( легка атлетика); гол

1) домашній

2) рідний, свій; місцевий; зворотний

3) житловий, жилий

4) вітчизняний; внутрішній

5) який відноситься до метрополії ( Англії)

6) колючий, уїдливий

1) вдома; додому; на батьківщину

2) у ціль, в точку

3) до відказу, до кінця; туго, міцно

1) (по) вертатися додому, летіти додому (особл. про голуба); посилати, направляти ( додому); наводитися (про ракету, торпеду)

2) перебувати, знаходитися, жити ( де-небудь); влаштовувати ( кого-небудь) у себе, дати притулок

1. n

1) повернення додому; зворотний шлях

2) здатність знаходити шлях додому (у голубів)

3) ав. зазначення посадки; приведення (літаків)

2. adj

1) що повертається (прямує) додому (назад)

2) що нудьгує за домівкою

* * *

1) повернення додому; дорога назад

2) бioл. хомінг; здатність знаходити шлях додому ( у тварин)

3) aв. вказування посадки; приведення ( літаків)

4) вiйcьк. наведення ( реактивного снаряда); самонаведення

1) який повертається, прямує додому, назад

2) зooл. який вертається на місце гніздування, нересту

3) cпeц. який служить для наведення або самонаведення; самонавідний

хата, будинок, кімната; эв ардына (пор. эварды) за хатою Г; эв ичерси / эвин ичи внутрішність хати НКД; эвин ич (и) ни бойалама білити в хаті НКД; эв йап- М, эв йаса- / сал- Б будувати, ставити хату; эв (ин) дӱбӱ / тӱбӱ долівка, підлога СГ / У; эв тэпеси дах хати НКД, СГС; эв хапу хатні двері К; эв чыхарсы зовнішній бік хати НКД; эвдэ вдома СБ, СЛ; барый эвдэ іде до хати СМ; т'ельдим эвдэ я приїхав додому Б; т'етирим эвдэ приношу додому У; эвдэ алып т'ельди приніс додому Б, У; эвдэ т'ель- їхати, приїздити додому Б, У; эве додому СЛ, СГ; эвин стӱ доғру эт'ен дах був рівним СМ; эв чине в хаті У; пор. уй, ӱ, ӱй.

гей О.

1) будинок, дім, житло; місце проживання; місцеперебування; проживання

2) рідний дім, рідна домівка, рідні місця; батьківщина; метрополія

3) родина, сім'я; домашнє коло; сімейне життя

4) місце поширення, батьківщина ( рослин): ареал; місце зародження або виникнення, батьківщина, колиска

5) притулок, благодійний заклад; пансіонат; приватний заклад для бездомних собак, кішок

6) cпopт. будинок, дім ( в іграх); своє поле; фініш ( легка атлетика); гол

1) домашній

2) рідний, свій; місцевий; зворотний

3) житловий, жилий

4) вітчизняний; внутрішній

5) який відноситься до метрополії ( Англії)

6) колючий, уїдливий

1) вдома; додому; на батьківщину

2) у ціль, в точку

3) до відказу, до кінця; туго, міцно

1) (по) вертатися додому, летіти додому (особл. про голуба); посилати, направляти ( додому); наводитися (про ракету, торпеду)

2) перебувати, знаходитися, жити ( де-небудь); влаштовувати ( кого-небудь) у себе, дати притулок

хата, будинок, дім, житло, кімната, приміщення ВН-СМ; ӱй артна за двором, на вулиці НБЄ; толу ӱйӱм у мене повна хата ВН; ӱй йаса- будувати хату СМ; ӱй тӱбӱ підлога СБ-СМ; ӱй шорбаҗ и господар дому СБ; ӱйге чых- виходити заміж СБ; ӱйдэ бар азбарым, ӱйӱм у мене вдомає садиба, хата П; ӱйдэ баріти додому СМ; ӱйдэ йат- ночувати вдома СМ; т'ет ӱйдэ іди додому ВН-СМ; ӱйдэ хайт- повертатися додому ВН, П; ӱйдэ хайтмай додому не повернеться П; бир ӱйд'е чырах кӧрӱнӱй у якомусь будинку видніється свічка СМ; ӱййе мен бердим аз-авлах ремонт хату я підремонтував П; ӱйнуң тэмели підвалини хати, фундамент СБ; ӱйче до хати, в хату ВН; пор. уй, ӱ, эв I.

1. adj

1) що веде (йде, прямує) додому; зворотний (про шлях)

2) мор. що повертається на батьківщину (у порт приписки) (про корабель)

3) зворотний (про рейс)

2. adv

1) додому

2) на батьківщину; у метрополію

3) мор. у порт приписки

* * *

1) повернення додому; дорога назад

2) бioл. хомінг; здатність знаходити шлях додому ( у тварин)

3) aв. вказування посадки; приведення ( літаків)

4) вiйcьк. наведення ( реактивного снаряда); самонаведення

1) який повертається, прямує додому, назад

2) зooл. який вертається на місце гніздування, нересту

3) cпeц. який служить для наведення або самонаведення; самонавідний

возвратиться вертатися, вернутися до кого, до чого, куди [Вертатися на Україну, до свого краю. Перше кохання і перші муки не вертаються (Кониськ.)], вертати, вернути до чого [Вертав до господи. Рік за роком упливає, назад не вертає (Руд.). Поспішає вернути до міста (Куліш)], повертатися, повернутися до чого, на що, повертати, повернути до кого, чого, в (на) що [До господи поверта. Повертала в Україну (Шевч.). В рідний свій край повернув (Л. Укр.) Енергія знов повернула до мене (Крим.). Поверни ти на Вкраїну (Франко)], завертатися, завернутися, звернутися [Заверніться тату, додому, - я й сам піду (Рудч.). Він скоро звернеться і щастя своє привезе (Квітка)], завертати, завернути [Ця слабість завертає], привертатися, привернутися, навертатися, навернутися [Нехай додому не вертається; як-же вона привернеться, то-тож вона лиха набереться (Сл. Грінч.). Та навернувся додому вже більш як у півроку (Мова)]; (о многих) сов. повертатися, повертати, позавертатися. Успеть отправиться и возвратиться назад - обернутися, обернути [Тричі обернувся з снопами до обіду], (о многих) сов. пообертатися. Возвращаясь - вертаючись, вертаючи, повертаючись, повертаючи, повертом, (з) поворотом. [Поки з поворотом не надійду сюди (Фр.)].

* * *

несов.; сов. - возврат`иться

поверта́тися, поверну́тися, верта́тися, верну́тися, поверта́ти, поверну́ти; верта́ти, верну́ти; несов., фольк. вороча́тися; диал. заверта́тися, заверну́тися

I. пора, шпара, проник, продушинка, (мн.) продухи (-хів).

II. 1) час, година, пора, доба. Не такая -ра теперь настала - не такий час тепер настав, не така година (пора) тепер настала. В обеденную -ру - в обідню годину (добу), обідньої години, в обід; срв. Обед, Обеденный. [Ой у неділю, в обідню годину сам в неволеньку попався (Пісня)]. Подвечерняя -ра - підвечірок (-рка). [Це так: от вам півдня, тоді підвечірок, а тоді - вечір (Звин.)]. Предрассветная -ра - досвітня година. Послеобеденная -ра - пообідня, післяобідня година, пополудень (-дня). Глухая -ра - (поздняя) глупа доба;(мёртвый сезон) мертва доба. Ночная, вечерняя -ра - нічна, вечірня доба (діб), вечірній час, вечірня година. [Тепер нічна діб,- не дорого збиться з шляху (Київ.)]. Ночною, вечернею -рою - нічної, вечірньої доби. [Нічної доби з неволі утікали (Дума)]. Осенняя -ра - осіння доба. Зимняя -ра - зимня (зимова) доба. [Ну, а куди-ж нам тепер, зимової доби, подітися?(М. Лев.)]. Рабочая -ра - робітній (робочий) час, робітня (робоча) доба. [Вже настав гарячий робітній час (Н.-Лев.). А робочої доби, що людей нікого в селі немає… (М. Вовч.)]. В какую (в такую, в эту) -ру - в який (в такий, в цей) час, в яку (в таку, в цю) добу (діб, пору, годину). [А молодиця наша саме у цю діб постерегла злодія (Київ.)]. В раннюю, в позднюю -ру - в ранню, в пізню добу. [Один дощик об Миколі випав в ранню добу (Манж.)]. До поздней -ры - допізна, до пізнього часу, до пізньої години (доби). Він сидів допізна (Гр.)]. С давних пор - здавна, віддавна, з давнього часу, з давніх часів. До недавних пор -донедавна, до недавнього часу. На ту -ру - на той час, на ту пору. [І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав (Шевч.)]. По -ре глядя - як до часу, як коли. Быть в самой лучшей -ре - бути в цвіті (в розцвіті) віку свого. Девица на -ре - дівчина на відданні, на віддачі. [У мене-ж дочка на відданні (Г. Барв.)]. В одну -ру - в одних (в їдних) часах; см. Одновремённо. На первых -рах - попервах, на першій порі; срв. Сперва. [Тепер вони понижчали, а попервах жарко брались (Борз.)]. В кои -ры раз зайдёт - коли не коли (вряди-годи) раз зайде;

2) час, пора. [Усьому під небом свій час і всякому ділу своя пора: час родитись і час умирати, час насаджувати і час виривати насаджене (Еккл.)]. На всё своя -ра - на все свій час (своя пора). До -ры, до времени - до часу, до слушного часу; (покамест)поки що, доки що. [До часу дзбанок воду носить (Приказка). Одбуваючи до слушного часу сякий-такий одбуток… (Куліш). Нехай доки що так буде, як і досі було, а так якось побачимо (Кониськ.)]. Приходит, приближается, наступает, пришла, наступила -ра -приходить, надходить, настає час, пора, прийшов, настав час, прийшла, настала пора (що робити). [Час приходить умирати, нікому поради дати (Пісня)]. С которых, с каких пор -відколи (диал. звідколи, звідукіль), з якого часу. [Відколи пішов, та й нема (Рудч.) Не пам'ятає, коли саме змерз, відколи трясеться (Свидн.)]. С этой -ры, с этих пор - з цього часу, відтепер, (отныне) віднині. [Відтепер увесь час він обертав на лектуру (Франко)]. Существующий с этих пор, с тех пор - відтеперішній, відтодішній. С тех пор, с той -ры -з того часу, відтоді. [З того часу ставок чистий заріс осокою (Шевч.). Відтоді думка про вірну тиху дружину скрашала його безталання (Коцюб.)]. До которых, до каких пор - доки, докіль (реже доколи), (до какого места) докуди, подоки. [Доки буду мучить душу і серцем боліти? (Шевч.). І докіль так ще буде? (Гліб.). Визначив крейдою подоки обрізувати (Звин.)]. До сих пор - досі, досіль, дотепер, до ц[с]ього часу, по цей (сей) час. [Чужі люди полуднують, ми й досі не їли (Метл.). Бідив я, та й дотепер бідую (Кам'ян.)]. Вот до каких пор, вот до сих пор, вот по сию -ру (исключительно при обозначении пространственных отношений, глубины, высоты и т. п.) - о(т) поки, от посі, от поти, от подоки, от подоти. [Мені в ставку о поки (Зміїв.). І повелів: бурхатимеш от поти, оттут межа твоїм сердитим хвилям (Куліш). От подоти закачай рукава (Липовеч.). От посі (до этого места) мої слова, а дальше написано чиюсь видумку (Куліш). Ось поти моєї мови (Ор. Лев.)]. До тех пор -доти, дотіль, поти, потіль, допоти, допотіль. [Я доти не вельми на дівчат вважав і зроду нікого не кохав (М. Вовч.)]. Бывший, существовавший до сих пор, до тех пор -дотеперішній, дотодішній. С тех пор, с той -ры, как - (відтоді) відколи. [Минув уже четвертий рік, відколи Денис Сивашенко відділився від батька (Грінч.). Відколи він оженився, і в господарстві йому не ведеться (Коцюб.). Відколи почалася преса, відтоді повинно було з'явитися й чимало нових працьовників на полі публіцистики (Єфр.)]. До тех пор, пока… - доти - доки, поти - поки, доти - (аж) поки, дотіль - докіль, потіль - покіль; срв. Пока. [Доти ходив, доки не наклав головою (Номис). Доти лях мутив, доки не наївся(Номис). Поти пряла, поки й задрімала (Рудч.). Потіль не перестану, покіль не достану. Потіль бить, покіль та щучина кожа облізе (Рудч.)]. В -ру, не в -ру - см. Впору. Вы пришли в самую -ру - ви прийшли саме в час. Пора, нар. - час, пора. -ра обедать, спать - час, пора обідати, спати. -ра на боковую - час на боковеньку, час лягати. -ра итти, ехать, -ра домой - час (пора) іти, їхати, час (пора) додому. [Час додому, час, час і пора (Пісня). Час їхати (М. Вовч.). Але тобі спати час, дитино (Коцюб.). Та тобі ще, голубонько, не час умирати (Рудан.). Та годі сидіти, да пора летіти (Метл.). Ой годі-ж мені з кінними братами уганяти, час мені козацьким ногам пільгу дати (Дума)]. -ра б уже, давно б -ра - час-би (пора-б) уже, давно-б час, давно-б пора. [Доростає літ дитина, вже пора-б женити (Рудан.)]. Вам давно -ра было это сделать - вам давно слід було це зробити. Перейти -ре, безл. - перепоритися. Уже и -ра перешла - вже й перепорилось. [Чи не пора нам додому? - Уже й перепорилось (Борз.)]. - См. Порою.

* * *

проводить

1) проводити и проводжати, провести, опроводжати, опроводити, випроводжати, випроводити, (отвести) відпроваджувати, відпровадити, (обычно немного) надводити, надвести, підводити, підвести кого куди. [Лукаш провів мене за царину (М. Вовч.). Ой, хто мене молодую проведе додому? (Пісня). Нагодує, на дорогу дасть і випроводить за село (Квітка). Я вас опроводжу аж додому (Квітка). Відпровадьте мене туди горами (Франко). Надвела трохи вулицею (Л. Укр.). Я вас надведу аж додому (Крим.). Підемо, підведу тя (тебя) за село (Франко)]. Я -дил его в город - я провів (надвів) його до міста. -жать взглядом - проводити поглядом, очима кого;

2) (из дому; со двора) виряджати, вирядити, випроводжати и випроваджувати, випроводити, проводжати (спроводжати) и проводити, провести кого. [Виряджала в світ мене матінка (Рудан.). Її в дорогу виряджали сестриці, подруги й брати (Самійл.). Спроводжала мати доньку в чужу сторононьку (Пісня). Проводжала сина мати (Шевч.). Провела я синочка свого у військо]. Мать -дила сына на войну - мати вирядила сина на війну.

* * *

несов.; сов. - провод`ить

1) проводжа́ти и прово́дити, провести́, випроводжа́ти и випрова́джувати, ви́провадити; диал. опрова́джувати, опрова́дити и опрово́дити

2) (отправлять, снабдив необходимым) виряджа́ти, ви́рядити и повиряджа́ти, випроводжа́ти, ви́провадити

що не видається додому

добраться (до чего, подбираться к чему)

I. добиратися, до[і]братися, добуватися, добутися; (понемногу, мелочно) доскрібуватися, дошпиговуватися до чого. [Він добирається вже до моїх грошей. Злодії добиралися до комори. Доскрібується вже до неї. Не люблю тих людей, що до всього дошпиговуються].

II. Добираться, добраться (идя, едя) - ді[о]ставатися, ді[о]статися, добиватися, добитися, прибитися, добуватися, добутися, доправлятися, доправитися, дохожати, дійти. [Як-би мені до дітей достатися в Київ! Вже тепер діставсь я до вищої школи, то вже не пропаду. Один по одному, подоставалися і ми в Полтаву. Я-б добивсь до тебе через мури й стіни (Франко). Спускаючись у море, до Царягорода дохожали (Куліш). Міст тріщить, лист осипається, змій додому добивається. Чого зблідла? Чого боїшся? Сюди не доступляться (Куліш). Не доправимося до смерку додому. Аж насилу перед вечір до села прибились (Рудан.)]. Срв. Дотащиться, Дотянуться.

* * *

несов.; сов. - добр`аться

1) (с трудом или нескоро дойти, доехать) добира́тися, добра́тися, добува́тися, добу́тися, дістава́тися, діста́тися; добива́тися, доби́тися, дола́зити, долі́зти

2) (прилагая усилия, узнавать, понимать что-л.) добира́тися, добра́тися

3) (приниматься за кого-что-л.) добира́тися, добратися