-
1 дитя
дитина, дитя (р. дитяти); (возвыш.) чадо, (насмешл. - отродье) вилупок. [Це-ж твої вилупки]; мн. діти; ум. дитинка, дитинонька, дитиночка, дитятко, дітонько, (чаще во мн. -ки), дитяточко, дитяте[о]нько, дитинча (р. -чати). Детки - дітки, діточки, дітоньки. Детишки - дітвора, дітлахи, дітваки, дитинчата, (насмешл.) бахурня. Малые дети - малеча, дріб'язок. [Там того дріб'язку повен запічок]; (в детск. яз.) ляля, лялечка. Дитя в зародыше - утроба; (ещё не говорящее, грудное) немовля (р. -ляти), немовлятко; (начинающее бегать) бігунець (р. -нця), бігунчик; (самое младшее в семье) мізинець (р. -нця), мізинчик, мізинне дитя, (шутливо) - вис[ш]крібок; (сводное) зведенюк (ж. р. зведенючка), зведеня (р. -няти, мн. зведенята); (родное) рідна дитина, порідня (ж. р.). [Він її порідня, - то хіба-ж вона його одкинеться? (Звиног.)]; (от первого брака) пасербиня (р. -няти); (подаренное) подарунча (р. -чати); (внебрачное) нешлюбна дитина; (незаконнорождённое) байстря (р. -ряти), байструк, (о девочке) байстручка, (общ.) байструченя, (деликатно) бастард, падалишне [Андрій з падалишних], падалишна (самосійна) дитина; (зачатое до брака) безкоровайний, безкоровайчук; (родившееся после смерти отца) посмертна дитина; (балованное) пестя (р. - ті); (резвое) кокот, кокотень (р. -тня); (крикливое, пискливое) пискавка, верескля (р. -лі); (неуклюжее, толстое) опецьок (р. -цька), оклецьок; (запачканное, неопрятное) мазя, замурзеня (р. -яти); (уродливое, больное английской болезнью) відмінок, відмінча (р. -чати), відміна; (умершее без крещения) потерча (р. -чати), потерчук. Корчить из себя дитя - дитинитися, сов. здитинитися. [Не дитинься та приймай гроші на теля. А Семен здитинився, наче він ніколи не чув і не бачив]. Родить дитя - знайти дитину, привести дитину, породити. Родить дитя вне брака - нарядити дитину, (грубее) привести байструка.* * *1) ( ребёнок) дити́на, дитя́, -тя́ти; дітва́к, -а2) ( чего) дитя́\дитя приро́ды — дитя́ приро́ди
-
2 распашонка
[дитя́ча] соро́чечка, уменьш. -ласк. [дитя́ча] соро́ченька, сороченя́, -ня́ти; дет. льо́ля -
3 детскость
дитя́чість, -чості, дити́нність, -ності -
4 первогодок
-
5 ребячий
дитя́чий; ( мальчишеский) хлоп'я́чий; ( детский) мале́чий -
6 ребячливый
дитя́чий, пустотли́вий -
7 детище
дитина, (иронич.) дітище, (порождение) виплід (р. -плоду), порідня (ж.).* * *1) см. дитя2) перен. дитя́, -тя́ти, дити́на, ді́тищемертворождё́нное \детище — мертвонаро́джене дитя́ (ді́тище), мертвонаро́джена дити́на
-
8 дитятко
дитинка; см. Дитя, уменьш.* * *ласк.дити́нка, дитя́тко, дитя́точко, дити́нонька, дити́ночка -
9 по-детски
по-дитячому, як дитина, дитячим робом (чином).* * *нареч.по-дитя́чому, по-дити́нячому, по-дитя́чи; (как дитя, как ребёнок) як дити́на -
10 деточка
уменьш.дити́нка, дити́нонька, дити́ночка, дитя́тко, дитя́точко, ді́тонька -
11 детская
покій (р. покою) для дітей, дитяча світлиця (хата), діточа (р. -чої).* * *в знач. сущ.дитя́ча, -ої, дитя́ча кімна́та (світли́ця) -
12 колыбельный
колисковий. -ное дитя - немовля (-ляти). -ная (песня) - колискова пісня. От -ных дней - від маленства, від сповитку, від сповиточку, від перших днів дитячого життя. [Мрійливість - подруга моя од перших днів дитячого життя (Крим.)].* * *колиско́вий; ( младенческий) дитя́чий, мале́чий, дити́нячий, немовля́чийколыбе́льная пе́сня — колиско́ва пі́сня
-
13 милый
прлг.I. 1) (любый, любимый, дорогой) любий, милий, коханий. [Доню моя, дитя моє любе! (Шевч.). Прости мені, мій голубе, мій соколе милий! (Шевч.). Добри-вечір, милий сину! (Рудан.). Вибачай, невісточко кохана! (Самійл.)]. -лый друг - любий (милий, коханий) друг. [Друзі кохані! (Грінч.)]. -лый дружок - любчик (любий), любко, милий, миленький, коханий (-ого); срв.II. Милый. Мой -лый! - а) (ласк.) мій милий! (мій) любоньку (им. любонько)! мій любцю! (моє) серденько! б) (пренебр., снисход.) (мій) голубе! (мій) голубе милий! (мій) лебедику! чоловіче (добрий)! дядечку! [А чого тобі треба тут, голубе? Іди собі, звідки прийшов (Брацлавщ.). Не баріться, чоловіче, як хочете жити (Кінець Неволі)]; срв. Милейший 2. Моя -лая! - а) (ласк.) моя люба! (моя) любонько (им. любонька)! (моє) серденько! небого! [«Сховайте мене!» - «Де-ж я тебе, любонько, сховаю?» (Франко)]; б) (пренебр.) моя люба! небого! [Чого це ви, небого, плюєтеся? Плюнуть і я вмію (Крим.)]. Мои -лые! - мої любі! люб'ята! (пренебр.) голуби (голуб'ята) мої! лебедики! Более -лый - см. Милее 1. Самый -лый - см. Милейший 1. Чрезвычайно -лый - надзвичайно любий (милий), любісінький, милісінький. Насильно мил не будешь - на милування нема силування (Крим.). Не по-хорошу мил, а по-милу хорош - не тим любий, що хороший, а тим хороший, що любий;2) (привлекательный) любий, милий, (доставляющий приятность) утішний, утішливий; (любезный) люб'язний, ґречний; (благосклонный) ласкавий, прихильний; (красивый, хороший) гарний, гожий. -лое дитя - люба (мила, втішна, втішлива) дитина. [Що то за люба дитина мій Карпо! (Н.-Лев.). Учителі аж нарадуватися не могли на втішну дитину (Крим.)]. -лый человек - мила людина. Она очень - ла - вона дуже мила. [Дівчата такі милі, скромні (Ол. Пчілка)]. -лый взгляд, голос, -лая улыбка - милий (любий) погляд, голос, усміх. Как это -ло! - як це гарно! як це любо! як це гоже!3) (приятный кому) любий, милий, приємний, люб'язний, (редко) коханий кому. [Працюю над любою мені наукою (Крим.). Кожній матері своя дитина мила (Квітка). Хоч за самого біднішого, аби тобі люб'язний (Квітка). Оця сорочка така мені люб'язна (Борзенщ.). Валерова сестра така мені кохана (Самійл.)]. Ему ничто не -ло - йому ніщо (в світі) не миле. [Усім людям тепер не дуже що миле (Чигиринщ.). Як злучаться по любові, то все миле буде (Чуб. V)]. Свет мне стал не мил - світ мені не милий став, світ мені знемилився (и не змилився).II. Милый, сщ. - милий (-лого), любий (-бого), люб (-ба), любко, (редко) любець (-бця), коханий, коханок (-нка), ласк. миленький, любенький, любонько, любцьо, любчик, коханочок (-чка). [(Море) знає, де мій милий, бо його носило (Шевч.). Піду шукать миленького, втоплю своє горе (Шевч.). А без любого сама горе я горюю (Боров.). На що люба любувала? (ЗОЮР. II). Прощалася зі своїм любком (Франко)]. Милая, сщ. - мила (- лої), люба (-бої и -би), любка (-ки), кохана (-ної), ласк. миленька, любенька, любочка, любонька, любця. [Милий милу покидає (Пісян). Підійшов під двері милої (Крим.). Тепер свою любу я везу до шлюбу (Рудан.). Моя далека любка (Вороний). Прощатися прийшов я, кохана, з тобою (Л. Укр.)]. Милые, сщ. - коханці (-ців), коханки (-ків), закохані (-них), люб'ята (-б'ят). -лые бранятся, только тешатся - милі посваряться - ще краще помиряться. -лого побои не долго болят - милого друга мила й пуга.* * *1) прил. ми́лий; (дорогой, любимый) лю́бий, коха́ний; ( любезный) люб'язний, ласка́вий; ( красивый) га́рний; ( доставляющий удовольствие) уті́шний2) (в знач. сущ.: возлюбленный) милий, -ого, лю́бий, коха́ний -
14 младенец
дитина (мн. діти, -тей), дитя (-тяти), немовля (-ляти), немовлятко; (возвыш.) младенець (-нця) (Шевч.). [Мале дитя зродила (Гнід.). Спи, моє немовлятко! (Л. Укр.)]. Грудной -нец - колискова (запазушна, цяцькова) дитина, немовля, немовлятко, пригрудча (- чати). Избиение -цев - см. Избиение.* * *дити́на, немовля́, -ляти -
15 нянька
см. Няня. У семи -нек дитя без глаз - де сто доглядачок, там дитина крива; де багато баб, там дитина без пупа (дитя безпупе) (Приказка).* * *ня́нька -
16 по-ребячески
по-дитячому, по-дитинячому.* * *нареч.; тж. по-реб`ячьипо-дитя́чому, по-дитя́чи, по-дити́нячому, дити́нно, дити́нячо; ( как ребёнок) як дити́на; ( ребячливо) легкова́жно -
17 садик
1) уменьш.-ласк. садо́чок, -до́чка; садо́к, -дка́2) ( детский сад) дитя́чий садо́к; [дитя́чий] садо́чок -
18 чадо
шутл.ча́до; ( дитя) дити́на, дитя́, -тя́ти -
19 чадушко
уменьш.-ласк.ча́донько; (дитятко ласк.) дити́нка, дитя́тко, дитя́точко -
20 внебрачный
нешлюбний, позашлюбний [Нешлюбні діти], (вульг. о детях) жировий, нажитний, самохідний, самосійний, падалишний, (уничижит.) байстря (р. -яти), байстрюченя, байстрюк, (ж. р.) байстрючка; безбатченко, покритченко.* * *позашлю́бний, нешлю́бний
См. также в других словарях:
дитя — сущ., с., употр. сравн. часто 1. Слово дитя используют по отношению к ребёнку. Родное дитя. | Непослушное дитя. | Отдайте мне моё дитя! закричала женщина. 2. Люди старшего возраста иногда используют слово дитя при обращении к молодой девушке или… … Толковый словарь Дмитриева
ДИТЯ — ДИТЯ, род. и дат. дитяти, дитятею, о дитяти (книжн. устар., поэт.), ср., в знач. мн. употр. дети (см.). 1. Маленький ребенок. «И плачет, плачет дитя и ручки протягивает.» Достоевский. 2. Сын или дочь. Родное дитя. 3. перен. человек, усвоивший… … Толковый словарь Ушакова
дитя́ — дитя, род. и дат.дитяти, тв. дитятею и дитятей, предл.о дитяти; мн. дети, детей, детям, детьми, о детях; дитя малое; дитясвоего времени … Русское словесное ударение
ДИТЯ — (род. дитяти) ·стар. детя или дите (твор. дитей) ср. дитухно, зап. (как татухна муж. матухна жен.) дитятко, младенец, ребенок, малолетний, няя; дитятей ·наз. до 14 и ли 16 лет, когда детство переходит в отрочество. Дитятко ср., ·умалит. или ласк … Толковый словарь Даля
дитя — Крошка, малютка, младенец, ребенок; малолетний, малолеток, малыш, малец, мальчик, мальчишка, девочка, мальчуга, мальчуган; дети, детвора; чадо, сын, дочь, исчадие, отпрыск, отродье, плод, по рождение, птенец, вылупок. Ср. ... .. Словарь русских… … Словарь синонимов
дитя — род. и дат. дитяти, тв. дитятею, предл. о дитяти; мн. дети; ср. 1. Трад. нар. Ребёнок. Своё, родное д. Спит д. Взять д. на руки. Резвится, как д. 2. (в обращении). Ласк. О молодой женщине, юноше по отношению к людям старшего возраста. * Не плачь … Энциклопедический словарь
дитя — ср. р., мн. дети, укр. дитя, род. п. дитяти, дитина, ст. слав. дѣти мн. От ф. ед. ч. *дѣть ж., собир., ср. сербск. цслав. дѣть, болг. дете, собир. деца дети (из *дѣтьца), сербохорв. диjѐте, собир. ди̏jем ж. дети , словен. dėte, род. п. dėte̯ta … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
ДИТЯ — ДИТЯ, дитяти (косвенный ед. устар.); мн. дети, детей, ср. 1. ед. Маленький ребёнок (устар.). Д. малое. Ещё совсем д. 2. перен., чего. О человеке, обнаруживающем в себе яркие черты какой н. среды, какого н. времени (высок.). Д. своего века. Д.… … Толковый словарь Ожегова
ДИТЯ — ребёнок, младенец. В архаических мифологических системах мотив Д. связан с «начальными» временами (см. Время мифическое) и рождением богов и людей от пары первосуществ. Одним из главных космогонических деяний Д. является разделение неба и земли,… … Энциклопедия мифологии
ДИТЯ — ДИТЯ, Россия Франция, Sodaperaga (Франция)/La Sept (Франция)/Троицкий мост, 1992, цв., 65 мин. Историческая драма. По мотивам ранних рассказов Вс. Иванова. Маленький эпизод жестокого времени гражданской войны. В основе сюжета рассказы «Пустыня… … Энциклопедия кино
дитя — Дитя природы (книжн. устар. или шутл.) человек, не тронутый городской культурой, близкий к природе. тот чеченец был настоящее дитя природы … Фразеологический словарь русского языка
