держ

несов

1. κρατιέμαι, κρατούμαι:

2. (за кого-л., за что-л.) πιάνομαι, κρατιέμαι, κρατούμαι:

3. (о предметах) κρατιέμαι:

4. прям., перен (придерживаться) ἀκολουθῶ, ὑποστηρίζω:

5. (вести себя) φέρομαι, συμπεριφέρομαι:

6. (не сдаваться) κρατάω, ἀντέχω, βαστῶ-◊ \держаться вместе разг νά είμαστε μαζί· \держаться в стороне μένω παράμερα, δέν παίρνω μέρος· только \держатьсяи́сь! разг βάστα!, κρατήσου!· \держаться на волоске κρέμομαι (или κρατιέμαι) ἀπό μιά κλωστή.

holder, ihændehaver

(42; ­жен, ­жна) ungehemmt, zügellos

* * *

безу́держный (-жен, -жна) ungehemmt, zügellos

* * *

<-ная, -ное; -ен, -на, -но>

1. (неудержи́мый) unaufhaltsam

2. (несде́ржанный) hemmungslos, zügellos

безу́держный рост цен ständiger Preisanstieg m

безуде́ржная фанта́зия zügellose Phantasie f

* * *

gener. ausschweifend, baccantisch, bacchanalisch, bandenfrei, orgiastisch, unaufhaltbar (напр., о рыдании), unaufhaltbar (о рыдании), unaufhaltsam (напр., о рыдании), zügellos, schrankenlos, ungehemmt, enthemmt, hemmungslos

halten (за В an D); festhalten; behalten; einhalten; unterhalten; aufbewahren; Geld haben (в П auf D); Wette eingehen; Ware führen; Partei ergreifen; Examen machen, (В in D) stehen; Angst: versetzen (в П in A); держать путь zuhalten (auf A); держать в (ежовых) рука(вица)х (ganz) streng halten; держать себя (в руках) sich benehmen (beherrschen); держаться fassen (за В an A); sich klammern; sich verhalten ( держать себя); (durch)halten; ruhen; fig. sich halten (Р an A); sein; держаться на волоске волосок; держись! F nur Mut!, nicht lockerlassen!; ... что только держись!... daß einem Hören u. Sehen vergeht; держаться левой стороны sich links halten; links gehen od. fahren

* * *

держа́ть halten (за В an D); festhalten; behalten; einhalten; unterhalten; aufbewahren; Geld haben (в П auf D); Wette eingehen; Ware führen; Partei ergreifen; Examen machen, (В in D) stehen; Angst: versetzen (в П in A);

держа́ть путь zuhalten (auf A);

держа́ть в (ежо́вых) рука́(ви́ца)х (ganz) streng halten;

держа́ть себя́ (в рука́х) sich benehmen (beherrschen);

держа́ться fassen (за В an A); sich klammern; sich verhalten; (durch)halten; ruhen; fig. sich halten (Р an A); sein;

держа́ться на волоске́ → волосок;

держи́сь! fam nur Mut! nicht lockerlassen!; … что то́лько держи́сь! … dass einem Hören und Sehen vergeht!;

держа́тьсся ле́вой стороны́ sich links halten; links gehen oder fahren

* * *

<-у́, -ишь> нсв

1. и перен halten

2. (уде́рживать) festhalten

3. (храни́ть) aufbewahren

4. (не возвраща́ть) behalten

5. перен halten, bewahren

держа́ть в чистоте́ sauber halten

держа́ть нагото́ве bereithalten

держа́ть в та́йне geheim halten

держа́ть в неве́дении in Unwissenheit halten

держа́ть да́нное сло́во sein Wort halten

держа́ть речь eine Rede halten

держа́ть экза́мен eine Prüfung ablegen

держа́ть себя́ sich verhalten, sich benehmen

держа́ть себя́ в рука́х sich beherrschen

держа́ть язы́к за зуба́ми den Mund halten

* * *

1) gener. aushalten, halten (что-л.), hindürchhalten, tragen, trägen, trägen (напр., какой-л. груз), unterhalten (под чем-л.), führen, festhalten, halten, vorhalten (что-л. перед чем-л.)

2) colloq. festnageln, unterhalten (что-л. под чем-л.)

3) sports. abdecken (игрока команды противника), decken, markieren (соперника)

4) fin. aufbewahren (õðàíèòü)

5) territ. heben

6) nav. einhalten (строй, курс)

держа́ть halten (за В an D); festhalten; behalten; einhalten; unterhalten; aufbewahren; Geld haben (в П auf D); Wette eingehen; Ware führen; Partei ergreifen; Examen machen, (В in D) stehen; Angst: versetzen (в П in A);

держа́ть путь zuhalten (auf A);

держа́ть в (ежо́вых) рука́(ви́ца)х (ganz) streng halten;

держа́ть себя́ (в рука́х) sich benehmen (beherrschen);

держа́ться fassen (за В an A); sich klammern; sich verhalten; (durch)halten; ruhen; fig. sich halten (Р an A); sein;

держа́ться на волоске́ → волосок;

держи́сь! fam nur Mut! nicht lockerlassen!; … что то́лько держи́сь! … dass einem Hören und Sehen vergeht!;

держа́тьсся ле́вой стороны́ sich links halten; links gehen oder fahren

* * *

<-у́сь, -ишься> нсв

рефл sich (fest)halten; (изо все́х сил) sich festklammern an +dat; (вести́ себя́) sich benehmen

держа́ться вме́сте zusammenhalten

держа́ться на плаву́ sich über Wasser halten

держа́ться за́ руки sich an den Händen halten

держа́ться пра́вой стороны́ rechts gehen

держа́ться уве́ренно sicher auftreten

держа́ться особняко́м sich aus etw heraushalten

* * *

1) gener. beruhen (на чем-л.), die Ohren steifhalten, du hast dich stets zu ihm gehalten, sich (j-m) an die Rockschöße hängen (проявлять несамостоятельность; за кого-л.), sich anhalten (çà ÷òî-ë.; an D), sich anhalten (an D) (за что-л.), sich aufführen, sich behaupten, sich benehmen, (an D; крепко) sich festhalten I. (за что-л., за кого-л.), sich gebärden, sich in den Grenzen halten (чего-л.), festhalten (D), sich (eng) halten zu, auftreten, aushalten (тж. перен.), halten, zusammenhalten, sich halten

2) colloq. sich anstellen, (zu D) halten (за кого-л.)

3) econ. sich behaupten (о ценах, о курсе на бирже)

4) busin. sich behaupten (о ценах, курсах и т.п.)

у́держ

без \удержу разг. senhalte, senĉese, senretene, senbride.

* * *

у́держ

без \удержу разг. senhalte, senĉese, senretene, senbride.

* * *

сабли меча, метлы, черпалка) держално, держак; (топора) топорище, топорисько; (цепа) ціпилно; (кнута) пужално; (кочерги) кочержилно; (лопаты) лопатилно; (заступа) заступилно; (ведра, корзины) дужка.

* * *

диал.; тж. держ`ак

1) лиходій (-дія), лиходійник, злочинник, (враг) ворог. [Держіться у мене всі лиходії, що на мене брехню точите! (Мирний). В щасті не без ворога (Номис)];

2) бот. Gentiana cruciata L. - лихоманник, лиходій, тирлич (-чу), товстуха, ґенціяна.

* * *

1) (действие) - а) спрямовування, напрямовування, направляння, напрямляння, справляння, напроваджування, випрямовування, накеровування, скеровування, кер(м)ування, оконч. спрямування, напрямування, направлення, напрямлення, справлення, напровадження, випрямування, накерування, скер(м)ування; б) справляння, навертання, звертання, обертання, привертання и т. п., оконч. справлення, навернення, звернення, обернення, привернення и т. п.; в) направляння, напрямляння, настановляння, напучування и т. п., оконч. направлення, напрямлення, настановлення, напучення и напутіння и т. п.; г) направляння, націляння, вимірювання и виміряння, налучання, рих[ш]тування и т. п., оконч. направлення, націлення, вимірення, налучення, вирих[ш]тування,нарих[ш]тування и т. п.; ґ) лагодження и лагодіння, налагоджування, ладнання, налаштовування, напосуджування и т. п., оконч. полагодження, налагодження и налагодіння, наладнання, налаштування, напосудження и т. п.; д) направляння, нагострювання, мантачення, оконч. направлення, нагостре[і]ння, намантачення; е) стирання, оконч. стертя (-тя). Срв. Направлять 1 - 7;

2) (линия пути) напрям (-му), напрямок (-мку). [Вітер не змінював свого напряму (Київщ.). Держіться цього напрямку, нікуди не звертаючи, то за сонця ще доїдете (Ніс). У трьох напрямках виявилась його діяльність (Грінч.). Викривлення революційного напрямку культ-роботи (Еллан). Дали напрямок дальшому його рухові (Грінч.)]. -ние главное - головний напрям(ок). -ние господствующее, преобладающее - переважний напрям. -ние изменяющееся - мінливий напрям. -ние неправильное, ошибочное - хибний, помилковий напрям. -ние обратное - зворотний напрям. -ние прямое - простий напрям, (прямик) простець (-стця), прямець (-мця). -ние по перпендикуляру - сторчовий напрям. -ние ветра, течения, пути - напрям(ок) вітру, течії, шляху (дороги). -ние понижения местности - напрям спаду місцевости. -ние склона - напрям схилу. -ние по второму взводу (команда) - напрямок за другою чотою. Брать, взять -ние, принимать принять -ние - брати, взяти напрям(ок); прямувати, попрямувати; спрямовуватися, спрямуватися; срв. Направляться 2 и 3. [Вітер спрямувавсь на захід (Київщ.)]. Давать, дать -ние - с[на]керовувати, с[на]керувати, спрямовувати, спрямувати; срв. Направлять 1. Давать одно -ние - давати один напрям(ок). Держать -ние - простувати, прямувати; срв. Направляться 3. Изменять, изменить -ние - зміняти, змінити напрям(ок). Иметь -ние - мати напрям, (о дороге: пролегать) слатися, стелитися, держати, лежати, йти, впадати; срв. Направляться 5. Находить, найти (правильное) -ние - знаходити, знайти (правдивий) напрям(ок), (образно) взяти (вхопити) тропи (тропу). [О, знаєм, знаємо, як трудно ухопить тропи (П. Тичина)]. Показывать, показать -ние - в[по]казувати, в[по]казати напрям(ок); спрямовувати, спрямувати, скеровувати, скерувати, давати, дати напрям(ок); срв. Направлять 1. В каком -нии - в якому напрямі (напрямкові), кудою, куди; срв. Куда 1. В том -нии - в тому напрямі (напрямкові), тудою, туди; срв. Туда. В этом -нии - в цьому (в цім) напрямі (напрямкові), сюдою, сюди; срв. Сюда. Во всех -ниях - по всіх напрямах. [Виходили ліс по всіх напрямах (Київщ.)]. По -нию к чему - в напрямі (в напрямкові) до чого. По -нию голоса - на голос. [Зирнула Оксана на голос (Квітка)]. По прямому -нию (прямиком) - просто, на(в)простець, на(в)прямець, на(в)прямки; [Ідіть просто, нікуди не звертайте (Київщ.)];

3) (школа, течение) напрям (-му), напрямок (-мку); прямування, простування (-ння), течія, школа. [Філософ Аристотелевого напряму (Крим.). Він здавна був лівого напрямку (Київ). В Росії нема одкритих політичних партій, але є політичні напрямки (Ленін). Школа своїм схоластичним прямуванням не сприяла освіті (Кониськ.). Нові течії в земстві (Грінч.)]. -ние создаёт гений - напрям (школу) творить геній. -ние журнала, сочинения - напрям(ок) журнала, твору. -ния искусства, литературы, науки, философии - мистецькі, літературні, наукові, філософські напрями (напрямки, школи), напрями (напрямки, прямування) в мистецтві, літературі, науці, філософії. [Всіх надбань різних мистецьких шкіл (Еллан)]. Эволюция литературных течений и -ний - еволюція літературних течій і напрямів (напрямків). Современные -ния - сучасні напрями (прямування);

4) (наклонность, стремление) напрям, напрямок, прямування, простування. [Коли-б усі були такого напряму, як я (Слов'яносербщ.). Які в їх ідеали, які напрямки? (Коцюб.). Я розглядаю історичний напрямок (tendance) капіталістичного нагромадження (Азб. Ком.). Революціонери у своїх політичних переконаннях, а не в мистецьких напрямках (Еллан). Оце добре, що в вас такий напрямок (Грінч.). Поважне прямування його розуму (Н.-Лев.)]. -ние (образ) мыслей - напрям думок. Человек известного -ния - людина певного напряму. В этом обществе дурное -ние - в цьому товаристві лихий напрям, це товариство лихого напряму;

5) (руководство) направа, керунок (-нку), (установка) налад (-ду), настанова, напрям, напрямок. [Нема у їх направи доброї (Ніс). Він гарної направи і політику життя тямить (Н.-Лев.). З батьків та матерів і дітям направа (Єл. Ум.). З усім напрямком свого пахарського життя (Мирн.)]. У него с детства дурное (худое) -ние - у його з дитинства лиха направа.

* * *

1) ( действие) напра́влення, (неоконч.) направля́ння; спрямува́ння, скерува́ння, (неоконч.) спрямо́вування, скеро́вування; напра́влення, (неоконч.) направля́ння; наго́стрення, (неоконч.) наго́стрювання; нала́годження, (неоконч.) нала́годжування; наве́рнення; напра́влення, (неоконч.) направля́ння; напря́млення, (неоконч.) напря́мляння

2) (линия движения; путь развития) на́прям, -у, на́прямок, -мку, керу́нок, -нку

3) (общественное течение, группировка) на́прям, на́прямок; ( течение) течія́

4) ( о документе) напра́влення

АНТРОПОЛОГІЧНИЙ ПОВОРОТ в укр. філософії 60-х р р. - зміна парадигми філософування, переорієнтація знелюдненої на той час ідеологічними спрощеннями філософської думки до проблем людини, способів її самоствердження у світі. Відбуваючись у межах загальнообов'язкової філософії марксизму-ленінізму, дана переорієнтація пов'язана з філософською розробкою низки концептів, котрі виводили за ці межі або надавали традиційній філософії гуманістичного спрямування. Вагомою підставою для звинувачень в "ревізіонізмі" стало звернення прибічників нової тенденції до принципу практичної діяльності як наріжного в осмисленні особливостей взаємозв'язку людини й світу, що засвідчувало певну спорідненість цієї тенденції з поглядами західних неомарксистів. А.п. в укр. філософії виявився також багато у чому співзвучним тенденціям, що утвердилися на ту пору у світовій філософії (феноменологія, "фундаментальна онтологія" Гайдеггера, філософія життя, екзистенціалізм, персоналізм, "раціовіталізм" Ортеги-і-Гассета та ін.). Він став також поновленням філософсько-гуманістичних, кордоцентричних тенденцій вітчизняної думки: Сковороди, Юркевича, Хвильового. Осереддям гуманістичної переорієнтації філософських досліджень став створений 1968 р. відділ - тоді діалектичного матеріалізму, тепер філософської антропології - Ін-ту філософії НАНУ, який очолював Шинкарук. Вагомі передумови А. п. пов'язані з діяльністю у Києві відомого укр. і рос. філософа Копніна. Хоча діапазон досліджень на той час дуже звужувався рецидивами соціологічного редукціонізму, притаманного марксизмові, розпочалися плідні світоглядно-методологічні пошуки, пов'язані зі з'ясуванням культурно-історичної визначеності сутнісних ознак людини, структури цілепокладаючої діяльності, взаємодії наріжних регулятивів діяльності, а в ширшій перспективі - регулятивів людського світовідношення. Постала необхідність вивчення історичних типів світогляду, категорійної структури останнього, взаємодії світогляду та філософії як його теоретичної форми, ширше - співвідношення теоретичного, практичного та практично-духовного освоєння світу; духовного універсуму особистості, особливостей духовних почуттів (віра, надія, любов та ін.), світоглядно-культурного змісту філософських категорій. В результаті була введена у науковий обіг вилучена з ортодоксального марксизму тематика: "подвоєння" світу у свідомості (наявне та належне буття), феномен досвіду, етичні виміри практики, співвідношення предметного змісту та форми практики тощо. "Київська світоглядно-антропологічна школа" набуває популярності за межами України. 1982 р. групі її представників (Булатов, Іванов, Табачковський, Шинкарук, Яценко) присуджено Держ. премію України. Критичне осмислення даного теоретичного набутку здійснюється на щорічних "Філософськоантропологічних читаннях" (од 1995 р.), на читаннях пам'яті Копніна та ін.

Асмус, Валентин Фердинандович (1894, Київ - 1975) - рос. філософ, історик філософії, логік. Від 1914 р. навчався на історико-філологічному ф-ті Київського ун-ту, закінчив відділення філософії та рос. словесності. Докт. філософських наук (1940). Ст. наук, співр. Ін-ту світової літератури (од 1956) та Ін-ту філософії AH СРСР (од 1968). Засл. діяч науки РСФСР, лауреат Держ. премії (1943), перший з радянських філософів (і довгий час єдиний) дійсний член Міжнародного ін-ту філософії в Парижі. Один з небагатьох визначних спадкоємців дореволюційної філософської культури, який зумів розвинути її далі й цим синтезом старого й нового плідно ферментизувати філософську науку в СРСР. Основними напрямами науково-дослідної та викладацької діяльності були історія філософії, естетика і логіка. Після відновлення викладання та вивчення формальної логіки в СРСР опублікував першу в країні (після довгої перерви) кн. з логіки. А. - один з провідних кантознавців. Автор монографічних досліджень з історії філософії. Чимало філософів в Україні та за її межами вважають себе учнями А. - філософа за покликанням, глибокого дослідника та шанувальника класичної філософської спадщини.

[br]

Осн. тв.: "Діалектика Канта" (1929); "Логіка" (1947); "Декарт" (1956); "Філософія Іммануїла Канта" (1957); "Демокрит" (1960); "Німецька естетика ХУЛІ ст." (1962); "Проблема інтуїції в філософії і математиці" (1963); "Історія античної філософії" (1965); "Питання теорії та історії естетики" (1968); "Платон" (1969); "Іммануїл Кант" (1973); "Історико-філософські етюди" (1984).

Батищев, Генріх Степанович (1932, Казань - 1990) - рос. філософ. Закінчив філософський ф-т Московського держ. ун-ту. У 1962 - 1990 рр. - співр. Ін-ту філософії AH СРСР. Докт. філософських наук (1989). Основні галузі досліджень - теорія діалектики, філософська антропологія, філософія спілкування. Автор оригінальної концепції "глибинного спілкування", "неперіодизаційної" типології соціальних зв'язків, низки новаторських ідей у царині теорії виховання К. ритик антропоцентризму.

[br]

Осн. тв.: "Протиріччя як категорія діалектичної логіки" (1963); "Діяльнісна сутність людини як філософський принцип", у співавт. (1969); "Вступ до діалектики творчості" (1997).

Безпальчий, Володимир Федорович (1925, Золотоноша - 1981) - укр. історик, філософ. Закінчив історичний ф-т НПУ їм. М. Драгоманова(1948), аспірантуру при Ін-ті філософії НАНУ (1951) З. ахистив докт. дис. (1972), проф. (1973). Від 1951 р. - наук., а з 1953 р. ст. наук. співр. Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ. У 1953 - 1968 рр. - доц. кафедри філософії НАНУ і доц. ВІІІН при ЦК КПУ. У 1968 - 1976 рр. - зав. кафедрою марксизму-ленінізму Київського держ. ін-ту театрального мистецтва. У 1976 - 1981 рр. - ректор цього ip-ту. Автор понад 40 статей із філософії, історії філософії та соціології, а також монографій Н. а власноруч зробленому катамарані здійснив численні мандрівки по Байкалу та ріках Сибіру, враження від яких описав у кн. "Наодинці з природою" (1983). Трагічно загинув у черговому плаванні (р. Вітім поблизу м. Бодайбо). Похований у Києві на Лісовому кладовищі.

[br]

Осн. тв.: "Праця і світогляд" (1972); "Людина і праця" (1976); "Праця і релігія" (1981).