-
1 гуман
прил.; см. гуманлы -
2 гуманізм
-угумани́зм -
3 гуманіст
-агумани́ст -
4 гуманізм
-
5 гуманіст
-
6 гуманістичний
гуманисти́ческий -
7 гуманітарій
-ягуманита́рий -
8 гуманітарний
гуманита́рный -
9 гуманістыка
lat. humanistica -
10 гуманістычны
lat. humanistichnay; humanistichescay -
11 гуманітар
lat. humanitare; humanitarey -
12 гуманітарны
lat. humanitarnay -
13 гуманизм
Большой англо-русский и русско-английский словарь > гуманизм
-
14 humanism
Беларуска (лацінка)-рускі слоўнік і слоўнік беларускай кірыліцы > humanism
-
15 humanist
Беларуска (лацінка)-рускі слоўнік і слоўнік беларускай кірыліцы > humanist
-
16 humanistica
кір. гуманістыкаБеларуска (лацінка)-рускі слоўнік і слоўнік беларускай кірыліцы > humanistica
-
17 humanistichnay
Беларуска (лацінка)-рускі слоўнік і слоўнік беларускай кірыліцы > humanistichnay
-
18 humanitare
кір. гуманітарБеларуска (лацінка)-рускі слоўнік і слоўнік беларускай кірыліцы > humanitare
-
19 humanitarnay
кір. гуманітарныБеларуска (лацінка)-рускі слоўнік і слоўнік беларускай кірыліцы > humanitarnay
См. также в других словарях:
гуманізм — [гуман’і/зм] му, м. (на) м і … Орфоепічний словник української мови
гуманіст — [гуман’і/ст] ста, м. (на) стов і/ с т і, мн. стие, с т іў … Орфоепічний словник української мови
гуманізм — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
гуманіст — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
гуманіст — а, ч. Людина, пройнята ідеями гуманізму … Український тлумачний словник
гуманізація — [гуман іза/ц ійа] йі, ор. йеійу … Орфоепічний словник української мови
гуманізований — [гуман ізо/ванией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
гуманітарний — [гуман іта/рнией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
гуманізація — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
гуманізований — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
гуманізувати — дієслово недоконаного і доконаного виду … Орфографічний словник української мови
