-
1 оттачивать
техн., несов. отта́чивать, сов. отточи́тьвито́чувати, ви́точити; ( гострить) виго́стрювати, ви́гострити -
2 оттачивать
техн., несов. отта́чивать, сов. отточи́тьвито́чувати, ви́точити; ( гострить) виго́стрювати, ви́гострити -
3 вигострювати
-
4 острить
1) что - гострити; (на точиле) точити; (на бруске) брусити; (косу) клепати, (на лопатке) мантачити; (зубчастые орудия) зубити. -рить зубы на кого (замышлять) - гострити зуби, язики, стригти (насталити) зуби на кого. -рить зубы на что - ласитися на що. -рить глаза - гострити очі на кого. [І ворог мій на мене очі гострить (Куліш)]. -рить уши - прясти ушима. -рить лыжи - намазувати п'яти, сов. п'ятами накивати;2) (отпускать остроты) остючками колоти, дотепувати. -рить над кем, над чем (насмехаться) - глузувати з кого, з чого, докладати кому, прикладати прикладки кому, пришивати квітки кому. [Молодиці жартували, докладали одна одній].* * *I( делать острым) гостри́ти, заго́стрювати, загостря́ти; ( точить) точи́ти, нато́чуватиII( говорить остроты) говори́ти до́тепи (доте́пно); (на чей-л. счёт) глузува́ти, кепкува́ти, кпи́ти, кпи́тися, пришива́ти кві́тку -
5 Наточливый
наточливий, що добре гострить (точить).
См. также в других словарях:
гострильник — а, ч. Людина або пристрій, який гострить що небудь … Український тлумачний словник
