-
1 посланец
по[і]сланець (-нця), гонець (р. гонця и гінця). [Посилає посланців, геть по лісові гонців].* * *послане́ць, -нця́ и посла́нець, -нця -
2 прихожая
передпокій (-кою), передник (-ку), присінешня, прихожа. [В передпокою я стояв на варті (Грінч.). Увійшов до попа у хату, стою у переднику (Черніг.). В його присінешній чекали гонці, що мав він розсилать (Стор.). Швачка наймала дві світлички з прихожою (Кониськ.)].* * *в знач. сущ.передпо́кій, -ко́ю, пере́дня, -ньої; диал. почека́льня -
3 Предбыть
кому запобігти кого. [Усюди, де проїздив Кобза, народ ворушився; усюди вже запобігли гонці Хмельницького з грамотою од владики і нароїли люд на святе діло (Стор.)]. Срв. Предварять, Предшествовать. -
4 гонт
* * *дом, крытый гонтом
— дом, крыты гонтамі
См. также в других словарях:
гонец — гон ец, гонц а, твор. п. гонц ом, род. п. мн. ч. гонц ов … Русский орфографический словарь
велѣти — ВЕЛ|ѢТИ (513), Ю, ИТЬ гл. 1.Велеть, приказывать: и пооучаимъ сѩ въ иноу книжьныимъ словесьмъ. творѩще волю ихъ ˫ако же велѩть. да и вѣчьны˫а жизни достоини боудемъ. Изб 1076, 4 об.; Сего ради на вьсѩкомь мѣстѣ молити сѩ ве||лить ап(о)лъ.… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
гоньць — ГОНЬЦ|Ь (1*), ·А с. Гонец: посем же Мьстиславъ. вборзѣ. посла гонцѣ. по Юрьи кнѩзи Пороскомъ. велѩ воротити и назадъ ЛИ ок. 1425, 305 об. (1289) … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
