Перевод: с русского на все языки

со всех языков на русский

глини

  • 1 замочування глини

    замо́чка гли́ны

    Українсько-російський політехнічний словник > замочування глини

  • 2 спікливість глини

    спека́емость гли́ны

    Українсько-російський політехнічний словник > спікливість глини

  • 3 глинит-цемент

    глини́т-цеме́нт м.
    brick cement
    * * *

    Русско-английский политехнический словарь > глинит-цемент

  • 4 глины

    •

    Словарь металлургической терминов > глины

  • 5 склад огнеупорной глины

    майдан для вогнетривкої глини, склад вогнетривкої глини

    Словарь металлургической терминов > склад огнеупорной глины

  • 6 вытягивать

    вытянуть
    1) (извлекать) витягати, тягти, витягти; стягати, стягти. [Тягти відро з колодязя. Витягла скабку з пальця. Вапно стягає з глини вогкість]; (невод из воды) вибирати, вибрати невід; (из проруби) витопити що; (нити из ткани, жилы) сотати, висотувати, висотати. [Ви з мене вже всі жили висотали]. Вытянуть сена из стога - насмикати, всмикнути (сіна); (высосать) виссати. [Виссала праця Джерину силу]; (с жадностью) вицмулити. [Повнісіньке відро вицмулила];
    2) (протягивать) випростувати, випростати, простягати, простягти. [Ліг і випростав натомлені ноги. Гусак простягає шию];
    3) (растягивать) витягати, витягти. [Як короткий, то витягнуть];
    4) вытянуть (хлеснуть) чем - оперіщити, оперезати, потягти, затяти. [Затне карбачем по спині (Куліш). Затяв коня].
    * * *
    несов.; сов. - в`ытянуть
    витяга́ти и витя́гувати, ви́тягти и ви́тягнути и мног. повитяга́ти и повитягувати

    Русско-украинский словарь > вытягивать

  • 7 заминка

    1) (в деле, в разговоре) запинка, заминка; см. Замедление;
    2) (глины) замішування (глини).
    * * *
    зами́нка; затри́мка; ( в речи) запи́нка

    Русско-украинский словарь > заминка

  • 8 куча

    Кучка, Кучечка
    1) (скопление, груда сыпучего, предметов) купа, купка, купочка, куча, кучка, кучечка, копа, копиця, копичка, (редко) стропа, (большая) кучугура, валява. [Кров'ю вона умивалась, а спала на купах, на козацьких вольних трупах (Шевч.). Навкруг мене лежала купа книжок (Крим.). Чужую кучу віючи, очі завсігди запорошиш (Номис). Цілі копи жовтої глини (Мирн.). На дні рову копицями гніздилися жаби (Мирний). Кладуть руки, одна на другу, щоб стала копичка (Чуб.). В житі купка льону (М. Вовч.)]. -ча неприятностей - купа прикростей. -ча овощей, соли, навоза - купа, бурт (-ту), бурта, кагат (-ту) овочів, соли, гною. [Купа груш (Київщ.). Цілі бурти огірків лежать (Сумщ.). Вже буряки в кагати складено (Пирят.)]. -ча (рыхлая, напр. зерна) - ворох (-ху). [Пшениці ворох був невкритий (Сл. Ум.). Забрався, як свиня у ворох (Приказка)]. Сорная, мусорная -ча - смітник (-ку), звалище. [На смітник винесли (Шевч.)]. Навозная -ча - гноївня, гноїще, гноїсько. Звёздная -ча - зоряний рій (р. рою). У него -чи золота - у нього купи (кучі) золота. Складывать, сваливать в -чу - класти на купу, кидати на купу, копичити. Валить всё в одну -чу - горнути все на одну купу (Єфр.);
    2) (толпа) купа, купка, купочка, купочок (- чка), (гурьба) копиця, табун (-на), громада, громадка, юрма, гурма, юрба, валява, тлум (-му). [Біля сахарні роїлася купа людей і чорніли підводи (Коцюб.). Мене обминула купка парубків (М. Вовч.). Коли гляне у куток - аж дітей копиця (Рудан.). Колядувати ходять невеличкими табунами (Звин.). Мов із землі виросла там громадка опришків (Маков.). Стоїть купочок молодиць і дівчат (М. Вовч.). Народу юрма стояла (Сл. Гр.). Юрбою йшли (Черніг.). Пси гурмою вилетіли на дорогу (Франко). Валявою йдуть люди (Черніг.)]. Собираться в -чу - купчитися, купитися, громадитися, юрмитися. [Поспільство, що купиться коло Ніжена (Куліш). Куптеся в полки, кричіть на раду (Куліш)]. Идти -чей - іти купою (громадою, юрмою, купцем). Сгонять в -чу - зганяти до купи;
    3) (стая, группа) зграя, зграєчка, (диал.) ярчак (-ка), бурса. [Зграя галок і граків (Щогол.). Влітала ціла зграя гуків (Л. Укр.). Риба так ярчаками і ходить (Манж.). Вовки бурсами бігають (Кам'янеч.). Бурса гусей (Кам'янеч.)];
    4) (комок) кім'ях (-ха). [Бджоли літають кім'яхом (Новомоск.)];
    5) (масса) тиск (-ку), сила, тлум (-му). [Тиск народу (Шевч.)].
    * * *
    1) ку́па, ку́ча; во́рох; (скопление чего-л. сыпучего) кучугу́ра; диал. стропа́

    \куча мала́ — дет. мала́ ку́па (ку́ча)

    2) ( множество) си́ла, бе́зліч, -і; ку́па

    Русско-украинский словарь > куча

  • 9 лепить

    лепливать
    1) (вылеплять) ліпити (-плю, -пиш), виліплювати що. [Не святі горшки ліплять (Номис)]. Ласточка -пит гнездо - ластівка ліпить гніздо. Он -пит статую из глины - він ліпить (виліплює) статую з глини;
    2) (слепливать) ліпити, зліплювати, (только из теста: преимущ. о пирогах: загибать) бгати, (диал.) тулити що. [Баба вареники ліпить (Н.- Лев.). Бгати пироги (Г. Барв.). Тулила пироги (Борзенщ.)];
    3) (прилеплять) ліпити, приліплювати; (налеплять) наліплювати;
    4) (влеплять) ліпити, вліплювати. Стрелки так и - пят в щит - стрільці так і садять (ліплять, гатять) у щит;
    5) (о снеге) ліпити, ліпачити. [Сніг так і ліпачить (Брацлавщ.)].
    * * *
    ліпи́ти; ( слепливать) злі́плювати; (перен.) тули́ти

    Русско-украинский словарь > лепить

  • 10 мазанка

    мазанка, ліп'янка и ліплянка, ліпка. [Сам пішов у свою ліп'янку з глини (Маковей). Хата-ліпка (Переясл.)].
    * * *
    ма́занка; диал. ліпля́нка

    Русско-украинский словарь > мазанка

  • 11 наваливать

    навалить
    1) что, чего на что, куда - навалювати, навалити, навертати, навернути, накочувати, накотити, (о мног.) понавалювати, понавертати, понакочувати що и чого на що, куди; (набрасывать) накидати и накидувати, накидати, нагортати и нагортувати, нагорнути, (о мног.) понакидати, понагортати чого на що; срв. Приваливать 1. [Зима намети навертає (Мирн.). Було мене притопити й камінь навернути (Грінч. III). Он, понавертало цілі копи жовтої глини (Мирн.)]. -лить камень на что - навалити (навернути) камінь на що. -лить кучу соломы - навернути купу соломи. -лить сору - накидати (навернути, нагорнути) сміття. -вай больше земли - навертай (нагортай) більше землі. Снегу -лило в колено - снігу навалило (навернуло, накидало, навергало) в коліно;
    2) (накладывать тяжесть, громоздкую вещь, нагружать) навалювати, навалити, накладати, накласти и (реже) наложити, накидати, накинути, навантажувати, навантажити, (о мног.) понавалювати, понакладати, понакидати, нонавантажувати що на кого, на що, (вульг.) наричити, накрякати що. [Хоч як було наватажиш віз снопами (Куліш). Було батько як наричать гарбу, що яка-хоч пара коней не потягне, хіба воли (Бердянщ.). Такий віз наричив, що ледве воли довезли (Сл. Гр.). Там-же й віз накрякав! ледве кобила проти гори вивезла (Харк.)]. -вать вюк на мула - навалювати (накладати, накидати) в'юк на мула. -лили на меня поручения - накинули на мене (мені) доручення. На меня -лили слишком много работы - на мене накинуто (навалено) занадто багато праці (роботи);
    3) нахиляти, нахилити, (о мног.) понахиляти що на кого, на що. -вали шкап на себя - нахили шахву на себе. -вали столб больше вправо - нахили стовп(а) правіше;
    4) (сходиться во множестве) насувати, насунути, плавом напливати, напливти, навалувати, настягатися. [Ті миші, що в степу багато, не тут наплодились; вони відкільсь навалували (Новомоск.)]. Народу пропасть -лило, народ -лил на площадь - людей (народу) насунуло сила, народ насунув на майдан;
    5) (нанести течением) навалити, нагнати. Течением -лило барку на мост - берлину навалило (нагнало) точією на міст. Судно -лило на другое - судно навалило (нагнало, напли(в)ло) на инше;
    6) (в карт. игре) навалювати, навалити. [Бий і навалюй (Сл. Ум.)];
    7) охотн. - налягати, налягти. Гончие -лили на зверя - гончаки налягли на звіра. Наваленный -
    1) навалений, навернений, накочений, накиданий, нагорнений, понавалюваний, понавертаний, понакочуваний, понакиданий и понакидуваний, понагортаний и понагортуваний. [Прийшов - аж там змій каменем навернений (Гудч.). Нагорнений смітник (Крим.)];
    2) навалений, накладений и (реже) наложений, накиданий, навантажений, понавалюваний, понакладаний, понакиданий, понавантажуваний;
    3) нахилений, понахиляний.
    * * *
    I несов.; сов. - нав`алить
    1) нава́лювати, -люю, -люєш, навали́ти, -валю́, -ва́лиш и мног. понава́лювати; ( набрасывать) накидати, наки́дати и мног. понакидати, навертати, наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш и мног. понаверта́ти; (чем-л. тяжёлым сверху) приверта́ти, привернути

    \наваливать ли́ло много сне́гу — безл. навали́ло (наки́дало; наверну́ло) бага́то сні́гу

    2) (безл. перен.: скопляться, появляться во множестве) насува́ти, насу́нути, нава́лювати, навали́ти; (сов.: набиться) нати́снутися

    \наваливать ли́ло много наро́ду — насу́нуло (навали́ло, нати́снулося) бага́то наро́ду (люде́й)

    II несов.; сов. - навал`ять
    1) нава́лювати, -люю, -люєш, наваля́ти; (сов.: накатать) накача́ти; (сов.: налепить) наліпи́ти, -ліплю́, -лі́пиш
    2) (сов.: набросать, повалить) наваля́ти; наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш
    3) (сов.: небрежно написать, нарисовать) наля́пати и мног. поналя́пувати, наба́зграти

    Русско-украинский словарь > наваливать

  • 12 намешивать

    намесить
    I. 1) намішувати, намісити, (о мног.) понамішувати що, чого, (о грязи ещё) нагружувати, нагрузити (о мног.) понагружувати чого. [Намісити тіста, глини (Київщ.). Такого болота нагрузили на подвір'ї, що й пройти не можна (Брацлавщ.)];
    2) (замешивать) замішувати, замісити, (о мног.) позамішувати що. [Рідко тісто замісила (Канівщ.)]. Намешенный -
    1) намішений, понамішуваний; нагружений, понагружуваний;
    2) замішений, позамішуваний. -ться -
    1) намішуватися, наміситися, понамішуватися; бути намішуваним, намішеним, понамішуваним и т. п.;
    2) (вдоволь, сов.) наміситися, попомісити (досхочу, до-не(с)хочу).
    II. Намешивать, намешать - намішувати, намішати, (о жидкости ещё) наколочувати, наколотити чого, (подмешивать) підмішувати, підмішати чого в що, (о мног.) понамішувати, понаколочувати, попідмішувати. [Понамішуй-же їсти коровам та свиням (Харківщ.). Понаколочували такого, що й свині не їстимуть (Богодухівщ.)]. Намешанный - намішаний, наколочений, підмішаний, понамішуваний, понаколочуваний, попідмішуваний. [Тільки зверху чисте зерно, а в середині з половою намішане (Основа 1861)]. -ться - намішуватися, намішатися, понамішуватися; бути намішуваним, намішаним, понамішуваним и т. п.
    * * *
    I несов.; сов. - намес`ить
    намішувати, -шую, -шуєш, наміси́ти, -мішу́, -мі́сиш
    II несов.; сов. - намеш`ать
    намі́шувати, -шую, -шуєш, наміша́ти

    Русско-украинский словарь > намешивать

  • 13 наминать

    намять
    1) наминати, нам'яти, м'яшкурити, нам'яшкурити, (комкать) набигати, набгати, нажужмлювати, нажужмити, нагарбувати, нагарбати, нажмакувати, нажмакати, жмакувати, нажмакувати; (о глине и т. п.) намішувати, намісити; (о волокнистых растениях) наминати, нам'яти, натирати, натерти, натіпувати, натіпати; (о коже) наминати, нам'яти, виминати, вим'яти; (о соломе ещё) намервлювати, намервити; (о мног.) понаминати, понамішувати, понатирати, понатіпувати и т. п. що, чого. [Нам'яла повісмо прядива (Богодухівщ). Намісила вальків на десять глини (Київщ.). От мерви намервили! (Липовеч.)]. -мять бока кому - полатати боки кому, дати наминачки кому. [Як-би, слухай, ще боків не полатали (Короленко). Дали йому такої наминачки (Гліб.)]. -мять уши, хохол кому - нам'яти (нам'яшкурити) вуха, чуба кому. [Батька впіймали, чуба намняли (Вірша). Мене перестріла да за ухо, да так добре нам'яшкурила (Г. Барв.). Нам'яшкурити чуба (Сл. Гр.)];
    2) (о тесной обуви) намулювати и намуляти, намуляти и (зап.) намулити (ногу), (о мног.) понамулювати (ноги). Намятый -
    1) нам'ятий, нам'яшкурений, набганий, нажужмлений, нагарбаний, нажмаканий, нажмакований, намішений, натертий, натіпаний, вим'ятий, намервлений, полатаний, понаминаний и т. п.;
    2) намуляний, намулений, понамулюваний. -ться - наминатися, нам'ятися, понаминатися; бути наминаним, нам'ятим, понаминаним и т. п.
    * * *
    несов.; сов. - нам`ять
    намина́ти, нам'я́ти, -мну, -мне́ш и мног. понамина́ти; ( натирать) натира́ти, нате́рти, -тру́, -тре́ш и мног. понатира́ти, наму́лювати, -люю, -люєш, наму́ляти и наму́лити и мног. понаму́лювати

    Русско-украинский словарь > наминать

  • 14 наносить

    (несов.) нанашивать, наносить (сов.), нанести и нанесть чего (натаскивать в большом количестве)
    I. наносити, наношувати и (стар.) наношати, наносити, нанести, назношувати, назносити, (о мног.) понаносити, понаношувати, поназношувати чого. [Не мавши де заложити вощину, наносила бджола меду повні ямки в землі (Куліш). Соломи в сіни наносила (Шевч.). Люди нанесли породіллі м'яса, паски (Г. Барв.). Назносим каміння, назносимо глини, збудуємо хатку (Коцюб.). Понаносили на чоботях снігу в хату (Київщ.)]. - сить, -вать, -сти яиц (о птице) - наносити, наносити и нанести, (о мног.) понаносити яєць. Наношенный и Нанесе[ё]нный - наношений, нанесений, понаношений, понаношуваний, поназношуваний. [Наношена до печи солома зайнялася (Богодухівщ.). Сніг, нанесений у хату на чоботях, порозтавав (Канівщ.)].
    II. Наносить, нанести и нанесть -
    1) см. I. Наносить;
    2) (о ветре: наметать) наносити, нанести, намітати, намести, навівати и навіювати, навіяти, (о мног. или во мн. местах) понаносити, понамітати, понавівати и понавіювати чого; (о воде: намывать) наносити, нанести, (преимущ. об иле) намулювати, намулити, (о мног.) понаносити, понамулювати чого; срв.
    I. Наметать и Намывать 4. [Нанесло вітром піску на грядки (Канівщ.). Намело снігу в сіни (Київщ.)]. Река -сла илу на луг - ріка (річка) нанесла (намулила) мулу на луку, (занесла илом) замулила луку;
    3) (заразу, болезнь) заносити, занести, (о мног.) позаносити що. [Коли-б наші заробітчани не занесли холери з Дону (Сл. Ум.)];
    4) (надносить что на что) наносити, нанести, заносити, занести, (о мног.) понаносити, позаносити що на що. Корабль -сло на мель - корабель нанесло (н[з]агнало) на мілину (на мілке). Тучу -сло на лес - хмару нанесло (нагнало) над ліс. Бадью з землёю -сят на сруб - цебер з землею заносять на зруб (цям[б]рину). -сти руку на кого - зняти (піднести) руку над ким, заміритися, замахнутися на кого;
    5) (о лошадях: набегать с разгону) набігати, набігти, наскакувати, наскочити, налітати, налетіти, намчати на що;
    6) (о чертёжных работах) зазначати и зазначувати, зазначити, (о мног.) позазначати, позазначувати, позначити що на чому. -сти на план, на карту леса и горы - зазначити на плані, на мапі (на карті) ліси і гори;
    7) техн. - накидати, накидати, (о мног. или во мн. местах) понакидати що. -сить, -сти слой штукатурки - накидати, накидати шар тиньку на що, тинькувати, обтинькувати що. -сить, - сти лак на что - лакувати, полакувати що;
    8) (причинять) завдавати, завдати чого и що, чинити, учиняти, учинити, спричиняти и спричинювати, спричинити, заподіювати, заподіяти що кому. -сить, -сти бесчестие кому - чинити, учинити безчестя кому, неславити, знеславити, ганьбити, зганьбити кого, завдавати, завдати неслави (ганьби) кому. -сить, -сти вред - робити, зробити, чинити, учинити, заподіювати, заподіяти шкоду, шкодити, нашкодити, пошкодити кому. -сти обиду, оскорбление кому - скривдити (покривдити), образити кого, кривду, образу заподіяти (вчинити) кому. [Почтивості моїй, чесноті ви як зважились таку вчинити кривду? (Грінч.). Єдиний спосіб загладити ту кривду, яку йому заподіяно (Крим.)]. -сить оскорбление на словах, действием - ображати (чинити образу) словом, вчинком. -сить, -сти побои кому - завдавати, завдати побою кому, бити, побити и (сильнее) набити кого. -сить, -сти поражение неприятелю - побивати, побити ворога, завдавати, завдати побою (поразки), учинити поразку ворогові. -сить, -сти раны кому - ранити, поранити кого, завдавати, завдати рану кому. [Забути недавнє минуле, що таких ран глибоких завдало було йому (Рада). То не спис козацький рану їй глибокую завдав (Франко)]. -сить, -сти удар кому - удар(у) кому завдавати, завдати, уражати, уразити, ударити кого. [Останнього удару завдав українському письменству Микола (Рада). Ніхто в Росії не завдав таких дужих ударів системі людовладства (Рада)]. -сти удар палкою, шпагою кому - ударити палицею, шпадою кого. -сти ущерб кому, чему - (материальный) учинити шкоду кому, чому, ущербити що кому, (диал.) забідити кого, (нравственный) ущербити, надвередити що; см. ещё -сти вред. [Він дуже ущербив моє багатство (Крим.). Моєї слави тим ви не вщербили (М. Грінч.). Я тим не забідив його багато, що взяв у його трохи сього та того (Дніпропетр.). Присуду перемінить не можна, хіба-б ми нашу честь надвередили (Куліш)];
    9) -сить на кого - см. Наговаривать 2;
    10) -сить цену - набивати (підбивати) ціну. Нанесе[ё]нный -
    1) см. под
    I. Наносить:
    2) нанесений, наметений, навіяний, понаношений, понамітаний, понавіюваний; намулений, понамулюваний;
    3) занесений, позаношений;
    4) нанесений, занесений, понаношений, позаношений; знятий, піднесений над ким, замірений, замахнутий на кого;
    5) зазначений, позазначуваний;
    6) накиданий, понакид(ув)аний;
    7) завданий, учинений, спричинений, заподіяний, зроблений;
    8) набитий, підбитий.
    * * *
    I сов. см. нанашивать II несов.; сов. - нанест`и
    1) нано́сити, -но́шу, -но́сиш, нанести́, мног. понано́сити, назно́сити, поназно́сити; ( наметать) намітати, намести́, -мете́ и мног. понаміта́ти, навіва́ти и навіювати, -ві́ює, наві́яти; ( намывать и) наму́лювати, -лює, наму́лити
    2) ( причинять) завдава́ти, -да́ю, -дає́ш, завда́ти, -да́м, -даси́, заподі́ювати, -ді́юю, -ді́юєш, заподі́яти, нано́сити, нанести́; ( чинить) чини́ти, -ню́, -ниш и учиня́ти, учини́ти

    \наносить ть, \наносить ти́ визи́т — роби́ти, зроби́ти (нано́сити, нанести́) візи́т

    \наносить ть, \наносить ти́ оскорбле́ние кому́ — обража́ти, обра́зити кого́; завдава́ти, завда́ти обра́зи кому́; заподі́ювати, заподіяти (чини́ти и учиня́ти, учини́ти) обра́зу кому́

    \наносить ть, \наносить ти́ пораже́ние кому́ — завдава́ти, завда́ти пора́зки кому́

    \наносить ть, \наносить ти́ ра́ну кому́ — ра́нити, пора́нити кого́, заподіювати, заподі́яти (роби́ти, зроби́ти) ра́ну кому́

    Русско-украинский словарь > наносить

  • 15 натаптывать

    натоптать
    1) (пол, избу) натоптувати, натоптати (поміст, підлогу, долівку и на помості, на підлозі, на долівці, в хаті), натупувати, натупати, (наносить грязи, снегу), наносити, нанести (болота, грязюки, снігу), набагнити, (о мног.) понатоптувати, понаносити. [Такого понатоптували, стільки грязюки понаносили, що хоч бери та й лопатою чисть Грінч.)];
    2) что, чего во что - натоптувати, натоптати що, чого в що, (утаптывать) втоптувати, втоптати, (притаптывать) притоптувати, притоптати що, (о мног.) понатоптувати и т. п. -ть глины - намішувати, намісити, (о мног.) понамішувати глини (ногами);
    3) (растаптывать во множ.) натоптувати, натоптати, (о травянистых растениях) натолочувати, натолочити, (о мног.) понатоптувати, понатолочувати чого. Натоптанный -
    1) натоптаний, натупаний, нанесений, набагнений, понатоптуваний, понаношений;
    2) натоптаний, втоптаний, притоптаний, понатоптуваний и т. п.; намішений, понамішуваний;
    3) натоптаний, натолочений, понатоптуваний, понатолочуваний. -ться -
    1) натоптуватися, натоптатися, понатоптуватися; бути натоптуваним, натоптаним, понатоптуваним и т. п.;
    2) (вдоволь, сов.) - а) (топча) натоптатися, (трав. раст.) натолочитися, попотоптати, попотолочити (досхочу), (о мног.) понатоптуватися, понатолочуватися б) (топчась) натоптатися, попотоптатися (досхочу), (о мног.) понатоптуватися; (находиться) натупатися, натупкатися, натупцюватися, натюпатися, попотупати (досхочу) и т. п., (о мног.) понатупуватися и т. п.; (натолктись) натовктися, попотовктися (досхочу) и т. п. Срв. Топтать, -ся. [Хіба мало натупаєшся за день! (Звин.)].
    * * *
    несов.; сов. - натопт`ать
    нато́птувати, натопта́ти, -топчу, -топчеш и мног. понато́птувати; ( нагрязнять) нату́пувати, нату́пати

    Русско-украинский словарь > натаптывать

  • 16 плотнеть

    міцніти, міцнішати, тужавіти; (о человеке) гладшати, дебеліти. [Ця земля швидко тужавіє, - мабуть трохи глини є (Крим.). Як він погладшав за цей рік].
    * * *
    1) щільні́ти; ( становиться более плотным) щільні́шати
    2) щільні́ти; ( становиться более непроницаемым) щільні́шати; густі́ти, ( становиться более густым) густі́шати; тужа́віти; тверді́ти, тве́рднути, ( становиться более твёрдым) тверді́шати; дебелі́ти, ( становиться более плотным) дебелі́шати
    3) дебелі́ти, ( становиться более крепким) дебелі́шати; кремезні́ти; повні́шати; товсті́шати

    Русско-украинский словарь > плотнеть

  • 17 приравнивать

    приро[а]внять
    1) рівняти, зрівняти (гал. рівнати, зрівнати), вирівнювати, вирівняти (гал. вирівнати) що (напр. дорогу, шлях);
    2) см. Прилаживать 1, Пригонять 4;
    3) рівня[а]ти що з чим, що до чого и проти чого, прирівнювати, прирівня[а]ти кого, що до кого, до чого, приподобляти, приподобити, приміняти, примінити, (фам.) тулити, притулювати, притулити кого, що до кого, до чого. [Рівня ягня проти коня (Номис). З панським свого язика не рівняй (Номис). Прирівняв кішку до собаки (Номис). Не можна й приподобить, що воно за птиця (Кролев. п.). Такий хліб, що не знаєш, до чого його примінити, чи до глини, чи до гною (Київ)]. См. Сравнивать. Приравненный -
    1) зрівня[а]ний, вирівня[а]ний;
    2) см. Прилаженный, Пригнанный;
    3) прирівня[а]ний, приподоблений до кого, до чого.
    * * *
    I несов.; сов. - приравн`ять
    (к кому-чему) рівня́ти ( з ким-чим и до кого-чого) и прирі́внювати, прирівня́ти, дорі́внювати, дорівня́ти (до кого-чого)
    II несов.; сов. - прировн`ять
    ( делать ровным) прирі́внювати, прирівня́ти, підрі́внювати, підрівня́ти

    Русско-украинский словарь > приравнивать

  • 18 пятак

    п'ятак (-ка); мн. п'ятаки, (соб.) п'ятаччя (-ччя). [Вторгувала, серденько, пятака (Шевч.). Купила на ярмарку червоної глини за цілого п'ятака (Неч.-Лев.). Дітворі малій п'ятаччя, пірники й мадрики (Мкр.)].
    * * *
    п'ята́к, -а

    Русско-украинский словарь > пятак

  • 19 Замесок

    глины) заміс (-су) (глини).

    Русско-украинский словарь > Замесок

  • 20 Колоб

    Колобок
    1) (катыш) балабух (-ха), балабуха, балабушок (-шка), балабушка. -лоб сыру - кружало сиру, голова (головка) сиру. -лоб глины - вальок (брила) глини;
    2) (хлебец) колобок (-бка), бухан (-на), буханець (-нця), (зап.) боханець, буханчик, буханка. [Баба замісила яйцями борошно, спекла колобок (Рудч.)];
    3) (лепёшка) корж (-жа), коржик, пляцок (-цка);
    4) -лоб и -лоба - см. Жмыхи.

    Русско-украинский словарь > Колоб

Страницы
  • 1
  • 2

См. также в других словарях:

  • глини — глины clays Töne, Ton, Lehm тонкоуламкові осадовi гiрськi породи, здатнi утворювати з водою пластичне тiсто, що пiсля висихання зберiгає надану йому форму, а пiсля випалу набирає твердості каменю. Містить понад 50% часточок розміру менше 0,01 мм …   Гірничий енциклопедичний словник

  • вибільні глини — отбеливающие глины adsorption clays, bleaching clays *Walkerde глини, що мають здатність вбирати жири, смоли, пігменти тощо. Складаються г.ч. з монтморилоніту, бейделіту, сапоніту тощо. На території України є в Криму …   Гірничий енциклопедичний словник

  • майдан для вогнетривкої глини — Syn: склад вогнетривкої глини …   Словарь синонимов металлургических терминов

  • склад вогнетривкої глини — Syn: майдан для вогнетривкої глини …   Словарь синонимов металлургических терминов

  • відбілювальні глини — отбеливающие глины, сукновальные глины, фуллерова земля bleaching clays, fulle s earth *Bleichtone, Bleicherde – гірські породи з різко вираженими сорбційними властивостями. Їх здатність поглинати високомолекулярні речовини (пігменти, слиз,… …   Гірничий енциклопедичний словник

  • сукновальні глини — отбеливающие глины, сукновальные глины, фуллерова земля bleaching clays, fulle s earth *Bleichtone, Bleicherde – гірські породи з різко вираженими сорбційними властивостями. Їх здатність поглинати високомолекулярні речовини (пігменти, слиз,… …   Гірничий енциклопедичний словник

  • глинисто-бурый — глини/сто бу/рый …   Слитно. Раздельно. Через дефис.

  • глинисто-известковый — глини/сто известко/вый …   Слитно. Раздельно. Через дефис.

  • глинисто-залізистий — а, е. 1) Залізорудний із домішкою глини. 2) Виготовлений із глини з високим вмістом Феруму (червоної глини) …   Український тлумачний словник

  • глиновіддільник — глиноотделитель clay separator *Tonabscheider – обладнання для видалення надлишку глини, регулювання співвідношення глини і обважнювача в бурових розчинах. Принцип дії глиновіддільника оснований на класифікації за масою суспензованих частинок… …   Гірничий енциклопедичний словник

  • валькувати — у/ю, у/єш, недок., перех. 1) Робити стіни будівель із вальків глини. 2) Обмазуючи, накладати на стіни товстий шар глини …   Український тлумачний словник

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»