Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

глина

  • 61 горшечный

    1) (отн. к горшку) горшковий. [Глина горшкова];
    2) (относящийся к ремеслу) ганчарний, ганчарський, ганчарницький. [Глина ганчарська, ганчарна]. Горшечное ремесло - ганчарство, ганчарництво. Г-ный завод - ганчарня. Заниматься -ным ремеслом - см. Горшечничать.
    * * *
    горшко́вий, горще́чковий; ( гончарный) гонча́рний

    Русско-украинский словарь > горшечный

  • 62 кальцинировать

    кальцинувати (сов. скальцинувати), палити, випалювати (сов. випалити). Кальцинированный - (с)кальцинований, палений, випалений. -ная глина - палена глина.
    * * *
    хим.
    кальцинува́ти

    Русско-украинский словарь > кальцинировать

  • 63 лёсс

    геол. лес (-су), жовта глина, мамутова глина, опока. Лёсс наземный - лес суходільний (сухоземний). Лёсс песчаный - підсівка.
    * * *
    геол.
    лес, -у

    Русско-украинский словарь > лёсс

  • 64 песчанка

    1) глина з піском помішана, піщана глина;
    2) (птица) - горобець пісковий.
    * * *
    1) зоол. піща́нка
    2) орн. білий побере́жник
    3) ихт. піща́нка
    4) бот. піща́нка
    5) гли́на з піско́м

    Русско-украинский словарь > песчанка

  • 65 гончарный

    ганчарний, ганчарський, ганчарницький. [Глина ганчарна, ганчарська].
    * * *
    гонча́рний; ( об изделиях) череп'я́ний; ( относящийся к гончарству) гонча́рський

    Русско-украинский словарь > гончарный

  • 66 густеть

    густішати, гускнути; (плотнеть) тужавіти, (сов.) притужавіти, стужавіти. [Грязюка тужавіє, бо мороз. Нехай глина притужавіє (стужавіє), тоді й ліпитимем].
    * * *
    густі́ти; ( о жидком или вязком) гу́снути, загуса́ти; ( становиться более густым) густі́шати; ( плотнеть) тужа́віти; ( о растениях) рясні́шати

    Русско-украинский словарь > густеть

  • 67 жирный

    1) гладкий, ситий, опасистий. Очень жирный - гладючий, гдаденний, ситенний. [Вона трясла гладкими боками (Коцюб.). Ото, яка гладюча жінка! Обличчя сите. Купив собі двох кабанців, годував, доглядав їх - такі ситі були (Коцюб.)]. Жирный человек - гладиш, гладун, (о женщине) гладуха, гладуля. [Ач гладуха - трясе салом (Коцюб.)];
    2) ситий, масний; (о глине, земле) масткий, сит[н]ий; (о земле) буйна. [Борщ дуже ситий. Треба, щоб каша на пироги масна була. Десь узялася на керсетці масна пляма (= жирное пятно). Глина там така гарна, мастка, як помастиш, то ніколи не поколеться. Це з ситої землі хліб. Буйна земля (Хотин. п.)]. Жирная капля на жидкости - скалка, скалочка, скалина, скалиночка. [На борщі хоч-би тобі скалочка - мабуть він сала й не бачив]. Жирный блеск, мин. - масний блиск.
    * * *
    1) жи́рний; (содержащий много жира; сочный) си́тий; (пропитанный жиром, замасленный) масни́й, мастки́й

    \жирныйая трава́ — жи́рна (сита) трава́

    \жирныйый кусо́к — жи́рний (перен. ла́сий) шмато́к (кусо́к)

    \жирныйый шрифт — тип. жи́рний шрифт

    \жирныйая земля́ — жи́рна (си́та, масна́) земля

    2) (толстый, упитанный) жи́рний, си́тий, гладки́й, опа́систий;
    3) (перен.: густой) жи́рний, масни́й, мастки́й

    Русско-украинский словарь > жирный

  • 68 затвердевать

    затвердеть тверднути, затверднути, твердіти, затвердіти, (заскорузнуть) шкарубнути, зашкарубнути, задубіти и задубти, (высыхая) тужавіти, затужавіти и затугавіти, затугнути, притужавіти, бучавіти, забучавіти. [Затвердло поле, що й не вореш (Камен. п.). Шкура так задубіла, що й не зігнеш (Звин.). Болото (грязь) затужавіло, забучавіло, що й ніг не витягнеш (Камен. п.). Не можна ліпити вальків, бо глина ще не притужавіла (Звин.)].
    * * *
    несов.; сов. - затверд`еть
    тверді́ти, затверді́ти, тве́рднути, затве́рднути; дубі́ти, задубі́ти, сов. забуча́віти, збуча́віти; ( высыхая) тужа́віти, затужа́віти, стужа́віти

    Русско-украинский словарь > затвердевать

  • 69 каменный

    1) (сделанный из камня) кам'яний, камінний, (о здании, стене, ограде) мурований. [Він сів коло дверей на кам'яних східцях (Н.-Лев.). Камінная дзвіниця рівна та висока (Рудан.). Камінний Господар (Л. Укр.). Церква невеличка, але мурована (Кониськ.)]. - ный дом, -ное здание, строение, -ная постройка - мурований (кам'яний) дім (р. дому), мурований будинок (-нку), мурована будівля, кам'я[ме]ниця, мурування, муровання. [Великий мурований дім сірів на чорному небі (Коцюб.). У місті я бував - надивився там на будинки кам'яні (М. Вовч.). За літньої пори скрізь будуються в Москві нові камениці (Крим.). Літа, дощі та вітри навдивовижу вміють кришити мурування (Куліш)]. -ная дорога - брукований (буркований) шлях, брук (-ку), кам'янка. -ный мешок - тюремна (в'язнична) камера, гал. цюпа. -ный мост - кам'яний (камінний) міст. -ная ограда, стена - мурована огорожа, стіна, мур (-ру). [Кругом пожежі чорніють високі, зубчасті мури, башти (Н.-Лев.)]. Окружённый -ной стеной - обмурований. -ная посуда - кам'яний (камінний) посуд (-ду), кам'янка. -ное сердце (перен.) - кам'яне (камінне) серце. От трудов праведных не наживёшь палат -ных - за чесну працю не придбаєш палацу. Жить за кем, как за -ной стеной - жити з ким (у кого), як за кам'яною горою, як у бога за дверима (за плечима), як у батька (бога) за пазухою. Как на -ную стену надеяться - як на кам'яну гору покладатися на кого;
    2) (состоящий из камня, относящ. к камню) кам'яний, камінний. [Жінка і кам'яну гору пересіче (Номис)]. -ные породы - камінні породи, каміння. -ные работы - каменярські роботи (-біт). -ная смола - земна смола, асфальт (-ту). -ная соль - кам'яна (льодова) сіль (р. соли), кам'янка льодянка, льодівка, глодянка, шпак, смулець (-льцю). -ный уголь - кам'яний (земляний) вугіль (-гля), соб. кам'яне (земляне) вугля (вугілля). -ная глина - ґлей (р. ґлею). -ная глыба - кам'яна брила, кам'яне брило, кам'яна груда, (диал.) болдига. -ный лён - асбест (-ту). -ное масло - нафта. -ный мергель - ствердлий (стверділий) мергель (-лю) (рухляк). -ный мозг - ґлейовина. -ная болезнь - камінна х(в)ороба (слабість, хворість). -ный бор - каменястий (кам'я[ме]нистий) бір. -ный век - кам'яна доба, кам'яний вік (-ку);
    3) -ный баран, зоол. Ovis ammon - дикий (гірський) баран (-на), арґалій (муж. р.). -ный голубь, зоол. Columba Livia - гірський голуб, дикий голуб, дикар (-ря). -ное дерево, бот. Celtis australis L. - залізне дерево. -ный дрозд, зоол. Turdus saxatilis - камінний дрізд (р. дрозда). -ный дуб, бот. Quercus Robur L. var. tardiflora Czern. - озимий дуб; срвн. Дуб. -ная ласточка, зоол. Hirundo alpestris - гірська ластівка. -ная липа, бот. Ptelea trifoliata L. - камінна липа. -ный лук, -ный чеснок, бот. - а) Allium victorile L. - гадючий часник; б) Allium ursinum L. - левурда, лісовий часник. -ная мята, бот. Mellisa Calamintha L. - гірський чебрець (-цю), гірська цитринка. -ный перелом, бот. - см. Камнеломка. -ный петушок, зоол. - см. Удод. -ная пещанка, бот. Arenaria Saxatilis L. - піщанка. -ный плющ, бот. - см. Подлесник. -ный розан, бот. Cistus villosus L. - чист (-ту). -ная роса, бот. Androsace villosa L. - мшиця. -ное семя, бот. Lithospermum officinale L. - горобейник.
    * * *
    кам'яни́й; (преим. из камня) камі́нний; ( о постройке) муро́ваний

    Русско-украинский словарь > каменный

  • 70 каолин

    каолін (-ну), порцелянова глина.
    * * *
    мин.
    каолі́н, -у

    Русско-украинский словарь > каолин

  • 71 клейкий

    1) (содержащий клей) клейкий; (о почве) г[ґ]лейкий, г[ґ]леюватий; срвн. Вязкий. [Глеювата земля]. -кая глина - ґлей, ґлейок (-йку);
    2) (липкий) клейкий, беркий, беручкий, липкий, липучий. [Берка фарба. Клейкий листочок. Липучий папір].
    * * *
    клейки́й, ґлейки́й, ґлеюва́тий; (о хлебе, каше) гли́зявий; беручки́й; диал. берки́й

    Русско-украинский словарь > клейкий

  • 72 клинышек

    клинець (-нця), клинчик, (для глухой заклинки) заплішка; срвн. Клин 1. Забитые в стену -ки перед мазкой - клинцьовання. [Глина по стінах давно облупилася, стирчало саме клинцьовання (Г. Барв.)]. Набивать -ками стену - см. Клинцовать.
    * * *
    уменьш.-ласк.
    клино́к, -нка́, клине́ць, -нця́ и кли́нець, -нця, кли́нчик

    Русско-украинский словарь > клинышек

  • 73 кровавый

    1) кривавий, кри[о]в'яний, (пров.) кри[о]вляний, (зап.) кервавий, (редко) рудяний. [Куди несли Бондарівну - кривавиї стежки (Пісня). Червона глина бризнула трьома кров'яними крапельками на білу сорочку (Н.-Лев.). Річка крив'яною стала (Мнж.)]. -вая месть - кривава по[і]мста. Работать до -вого пота - робити до кривавого поту, робити кревно. [Ми трудимося кревно, а ви знай лежма лежите (Сл. Гр.)]. Заработанное -вым потом - кривавиця, (зап.) кервавиця. [Кривавицю мою пропивав (Г. Барв.). Жили кервавицею робітного люду (Павлик)]. -вый подтёк - см. Кровоподтёк. -вый понос - см. Дизентерия. -вый цвет, бот. Tropaeolum (majus) L. - красоля, красулька;
    2) см. Кровопролитный.
    * * *
    крива́вий; ( о сражении) кровопроли́тний

    Русско-украинский словарь > кровавый

  • 74 маслянистый

    1) (о коров. масле) маслистий;
    2) (о растит.) олійний, оліюватий. [Свиріпа дуже олійна (Лебединщ.). Оліюватий плин (Троян.)];
    3) (жирный) масткий. [Мастка глина (Сл. Гр.)].
    * * *
    1) масляни́стий; олі́їстий
    2) (лоснящийся, глянцевый) масляни́стий

    Русско-украинский словарь > маслянистый

  • 75 обваливаться

    I. обвалиться
    1) обвалюватися, обвалитися, завалюватися, завалитися, западатися, запастися, (о горе) обсуватися, обсунутися, (во множ.) пообвалюватися, позавалюватися, позападатися, пообсуватися. [Глинище завалилось, і глина вбила дівку (Неч.-Лев.)];
    2) бути обсипаним, обкладеним.
    II. обваляться обкачуватися, обкачатися, пообкачуватися, вкачуватися, вкачатися, повкачуватися в що, викачуватися, викачатися, повикачуватися в чому.
    * * *
    I несов.; сов. - обвал`иться
    обва́люватися, обвали́тися и пообва́люватися; (о здании, сооружении) зава́люватися, завали́тися и позава́люватися; ( оползать) зсо́вуватися и зсува́тися, зсу́нутися и позсо́вуватися и позсува́тися, обсува́тися, обсу́нутися; ( обрушиваться) обру́шуватися, обру́шитися, диал. обу́рюватися, обу́ритися
    II несов.; сов. - обвал`яться
    обка́чуватися, обкача́тися; ука́чуватися, укача́тися, обва́люватися, обваля́тися

    Русско-украинский словарь > обваливаться

  • 76 обсыпаться

    обсыпаться
    1) обсипатися. обсипатися; (о многом, местами) пообсипатися. [Обсипається листя з дерева. Глина пообсипалась];
    2) -паться чем - обсипатися, обсипатися, обсіватися, обсіятися чим.
    * * *
    несов.; сов. - обс`ыпаться
    обсипа́тися, обси́патися и пообсипа́тися, осипа́тися, оси́патися; обсіва́тися, обсі́ятися и пообсіва́тися

    Русско-украинский словарь > обсыпаться

  • 77 помесь

    1) (смесь животн. или веществ) мішанка, мішанина, мішаниця, переміш (-ши). [Це не чиста глина: переміш із піском];
    2) (самое животн. или человек: ублюдок болдырь) покруч (-чи и -ча), підтумок (-мка), переводня, (только челов.) мішанець (-нця), перевідник. [Чужинці варварської крови, усяка темношкура покруч (Л. Укр.). Тибетанці-мішанці монголів з індами (Кал.). То не справжній хорт, а покруч (підтумок, переводня)]. Помесь собаки с волком - покруч від собаки (пса) й вовка.
    * * *
    1) по́місь, -сі, по́круч, -і
    2) перен. по́місь; ( смесь) мішани́на

    Русско-украинский словарь > помесь

  • 78 потрескаться

    порепатися, потріскати, -ся, поколотися, (о камне, штукат., стене и т. п. ещё) полупатися, (об оболочке орехов, семян т. п.) полускати(ся). [Аж шкура на їх порепалась. Хліб порепався з одного боку (Гр. Григ.). Ворота кам'яні з великого жару потріскалися (Стор.). Жовта глина покололась (на стінах) та пообсипалась (Коц.)]. Потрескавшийся - порепаний, потрісканий, поколений, полупаний. [Порепані чорні руки (Грінч.). Поколені жовті стіни (Коц.). Полупана стіна Мирн.)].
    * * *
    потрі́скатися; потрі́скати; (о коже, земле, плодах) поре́патися; ( покрыться трещинами) поколо́тися, полу́патися, поколупа́тися; ( полопаться) полу́скатися, полу́скати

    Русско-украинский словарь > потрескаться

  • 79 прилипать

    прилипнуть
    1) прилипати, липнути, прилипнути, приставати, пристати, прикипати, прикипіти, (диал.) припадати, припасти, улипати, улипнути, (во множ.) поприлипати, поприставати и т. д. до чого. [Прохолола сорочка мокра та так і прилипла до тіла (Тесл.). Ганчар мачає праву руку у воду, аби глина не припала до руки (Шух.)]. Смола - пла к руке - смола пристала (прилипла, улипла) до руки. Снег и грязь -пают к колёсам - сніг і грязь (болото) липнуть до коліс. -пать, -нуть к кому (не давать покоя) - чіплятися, причепитися, липнути, прилипнути до кого. [Пусти до себе злидні на три дні, вони до тебе на віки прилипнуть (Конис.)]. -лип что банный лист - причепився (учепився) як реп'ях, пристав (прилип) як шевська смола до чобота; 2 (о болезнях) приставати, пристати до кого, переходити, перейти на кого, чіплятися, сов. причепитися до кого, вчепитися кого, начепитися на кого.
    * * *
    несов.; сов. - прил`ипнуть
    прилипа́ти, прили́пнути и прили́пти и поприлипа́ти; ( влипать) улипа́ти, ули́пнути; ( приставать) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти

    Русско-украинский словарь > прилипать

  • 80 скудель

    скуде́ль, -лі; ( глина) гли́на

    Русско-украинский словарь > скудель

Страницы

См. также в других словарях:

  • ГЛИНА — жен. земля или землистое вещество, которое с водою составляет мягкое, вязкое и скользкое тесто, сохнущее на воздухе и принимающее в огне каменистую твердость и крепость. Основанием глине служить метал глиний муж. алюмний, алюмий или алюминий, в… …   Толковый словарь Даля

  • ГЛИНА — ГЛИНА, представляет собой смесь минеральных материалов, являющихся продуктами распада различных горных пород, гл. обр. полевого шпата, с примешиванием более или менее значительного количества песка, известняка, магнезии и вообще металлических… …   Большая медицинская энциклопедия

  • ГЛИНА — ГЛИНА, горная порода, состоящая из гидросиликатов алюминия и магния; обычно это каолинит и галуазит, с примесью кварца, кальцита или гипса. Глина образуется путем ВЫВЕТРИВАНИЯ поверхностных гранитов или химического разложения полевого шпата.… …   Научно-технический энциклопедический словарь

  • глина — асканит, меловка, каолинит, лесс, мелинит, каолин, глиеж, гидрослюда, гумбо, желтозем, скудель, шамот, суглинок, бентонит, тилль, кремневка, беляк, иловка, опак, нальчикин, почва, терракота, флоридин, болюс, ангоб, кил, монтмориллонит, пахса,… …   Словарь синонимов

  • Глина — (геологич.) весьма распространенная вторичная или обломочнаягорная порода, происшедшая от выветривания других горных пород,преимущественно заключающих в своем составе полевой шпат. В чистом видеГ. встречается крайне редко: примеси кремнекислоты,… …   Энциклопедия Брокгауза и Ефрона

  • ГЛИНА — ГЛИНА, пластичная осадочная горная порода, состоящая в основном из глинистых минералов (каолинита, монтмориллонита и др.). В увлажненном состоянии пластична, при высыхании сохраняет приданную ей форму, а при обжиге твердеет. Применяется для… …   Современная энциклопедия

  • ГЛИНА — пластичная осадочная горная порода, состоящая в основном из глинистых минералов (каолинит, монтмориллонит, гидрослюды и др.). Разновидности глины выделяют по преобладанию того или иного глинистого минерала. Главные компоненты (с величиной частиц… …   Большой Энциклопедический словарь

  • ГЛИНА — ГЛИНА, глины, мн. нет, жен. Одна из наиболее распространенных в природе вторичных горных пород, употр. для всевозможных гончарных изделий, строительных и скульптурных работ. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • ГЛИНА — ГЛИНА, ы, жен. Осадочная горная порода, в измельчённом виде в соединении с водой образующая тестообразную массу, употр. для гончарных изделий, кирпича, строительных и скульптурных работ. Огнеупорная г. Красная г. Белая г. (каолин). | прил.… …   Толковый словарь Ожегова

  • ГЛИНА — см. Глины. Геологический словарь: в 2 х томах. М.: Недра. Под редакцией К. Н. Паффенгольца и др.. 1978 …   Геологическая энциклопедия

  • глина — Осадочная порода, содержащая более 50 % частиц размером менее 0,01 мм, обладающая большой пластичностью и приобретающая при обжиге высокую твёрдость. [Словарь геологических терминов и понятий. Томский Государственный Университет] Тематики… …   Справочник технического переводчика

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»