-
1 гармоніка
матем.; физ. гармо́ника -
2 гармонія
астр. гармо́ния -
3 гармонізівний
гармонизи́рующийся -
4 гармонізований
гармонизи́рованныйУкраїнсько-російський політехнічний словник > гармонізований
-
5 гармонізовний
гармонизи́руемый -
6 гармонізовуваний
гармонизи́руемыйУкраїнсько-російський політехнічний словник > гармонізовуваний
-
7 гармонізувальний
гармонизи́рующийУкраїнсько-російський політехнічний словник > гармонізувальний
-
8 гармонізувати
гармонизи́ровать -
9 гармонійна мажоранта
гармони́ческая мажора́нтаУкраїнсько-російський політехнічний словник > гармонійна мажоранта
-
10 гармонійна міра
гармони́ческая ме́раУкраїнсько-російський політехнічний словник > гармонійна міра
-
11 гармонійна структура
гармони́ческая структу́раУкраїнсько-російський політехнічний словник > гармонійна структура
-
12 гармонійне обернене
гармони́ческое обра́тноеУкраїнсько-російський політехнічний словник > гармонійне обернене
-
13 гармонійне розміщення
гармони́ческое расположе́ниеУкраїнсько-російський політехнічний словник > гармонійне розміщення
-
14 гармонійний
астр.; матем.; физ. гармони́ческий ( исполненный гармонии) -
15 гармонійний багаточлен
гармони́ческий многочле́нУкраїнсько-російський політехнічний словник > гармонійний багаточлен
-
16 гармонійний вплив
гармони́ческое возде́йствиеУкраїнсько-російський політехнічний словник > гармонійний вплив
-
17 гармонійний закон
гармони́ческий зако́нУкраїнсько-російський політехнічний словник > гармонійний закон
-
18 гармонійний синтезатор
гармони́ческий синтеза́торУкраїнсько-російський політехнічний словник > гармонійний синтезатор
-
19 гармоніковий
физ. гармо́никовый -
20 гармонічна вібрація
гармони́ческая вибра́цияУкраїнсько-російський політехнічний словник > гармонічна вібрація
См. также в других словарях:
гармонізм — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
гармоніст — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
гармоніст — а, ч. Той, хто грає на гармонії (див. гармонія II) … Український тлумачний словник
гармонія — I 1) (взаємна відповідність якостей), злагодженість, погодженість; злагода, згода (у гурті) 2) (приємне для слуху звучання), милозвучність, евфонія 3) муз. (гармонійне поєднання звуків), співзвуччя, консонанс II (музичний інструмент), гармоніка,… … Словник синонімів української мови
гармоніка — и, ж. 1) Загальна назва групи пневматичних музичних інструментів, у яких джерелом звука є металеві язички. •• Губна/ гармо/ніка духовий язичковий музичний інструмент. 2) В акустиці – складові тони, які виникають внаслідок коливання всієї маси… … Український тлумачний словник
гармонізація — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
гармонізований — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
гармонізування — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
гармонізувати — дієслово недоконаного і доконаного виду … Орфографічний словник української мови
гармонізуватися — дієслово недоконаного і доконаного виду … Орфографічний словник української мови
гармонійний — прикметник … Орфографічний словник української мови