в+головах

1) ж баш

2) ж ( единица счёта скота) баш

3) ж; перен. акыл

4) м баш, башлык

5) ж баш

6) ж баш

•

- быть головой выше

1) (мыслить) думати, гадати, мислити про кого, про що, (рассуждать) міркувати про що, над чим, (мозговать) мізкувати про що, (иметь в мыслях) в голові (в мислях) покладати що, в голову класти, мати на думці (на мислі), (полагать) покладати. [І про речі поважні гадав (Самійл.). Ніколи не гадав був (не ожидал) зустріти їх тут (М. Лев.). Та я люблю тебе, і більше ні за кого і в голові не покладаю (Неч.-Лев.). І в голову того собі не клав, щоб сваритися (Грінч.). А мама зовсім не така дика, як я був покладав (Крим.)]. Думать-гадать - думати-гадати, розважати-гадати. [В самотині я зостаюся розважать- гадати (Л. Укр.)]. -мать думу - думу гадати, думу думати. И думать нечего - і думати не гадай. Нечего -мать - шкода й гадки, шкода чого, нічого (нема чого) думати, гадати, міркувати. [Шкода й гадки, не буде нічого (Шевч.). Шкода було походу (нечего было и думать о походе), довелося вертатись (Кул.)]. Так он -мает (таково его мнение) - так він гадає, така в його думка, він такої думки. [Мабуть і отець Сидір такої думки (Конис.)];

2) (заботиться, печься) думати про кого, дбати про кого-що, клопотатися про кого-що. И не думать - і гадки не мати, і в голові (в головах) не покладати. [Не журиться Катерина, і гадки не має = и не думает вовсе) (Шевч.). Як була я молодою, і гадки не мала (ни о чём не думала), по садочку похожала (Шевч.)];

3) думать с подозрением про кого, иметь подозрение на кого - думати на кого, мати підзор на кого, призру на кого мати. [Хто вкрав? на кого ви думаєте?];

4) думать с кем о чём-либо (советываться) - радитися з ким про що; (замышлять) замишляти з ким;

5) думать (мечтать) о себе (зазнаваться) - заноситися, багато про себе думати, задаватися, панитися.

* * *

1) ду́мати; кміти́ти; кмети́ти, кмітува́ти, кметува́ти, ми́слити, помишля́ти

2) (полагать, предполагать) гада́ти, ду́мати, поклада́ти

-ся, зазубрить, -ся

1) визублювати, -ся, визубити, -ся, позубити, -ся, щербити, -ся, пощербити, -ся, вищербити, -ся, защербити, -ся. [Хто це ножа визубив? Позубили мені сокиру. Щербив її (шаблю) на татарських головах (Грінч.)];

2) (выучивать на память) задовбувати, задовбати, и задовбти що (напам'ять), товкти, витовкти (напам'ять), трубити, витрубити, туркати, витуркати. Зазубренный - визублений, позублений, пощерблений, (бот.) защерблений; задовбаний, витовчений, витрублений, витурканий.

* * *

сірячина. [Я постелю сірячину, а в головах кулачину (Чуб. V)].

* * *

мати. [Є на світі воля, а хто її має? (Шевч.). Як дбаєш, так і маєш (Приказка). Маємо й городчик і пашні трохи (М. Вовч.)]; (в значении долженствовать) мати, матися, (зап.) мати си. [Щось маю тобі сказать (Н.-Лев.). В Ірландію мався прибуть корабель (Л. Укр.)]. Иметь вес - мати вагу, важити см. Вес 2. Иметь в виду кого, что - мати на увазі (на оці) кого, що; см. Вид 4. Иметь вид кого, чего - мати подобу, вигляд, постать кого, чого, виглядати як щось; см. Вид 1. Иметь виды на кого, на что - важити, бити, цілити на кого, на що; см. Вид 9. Иметь дело, отношения с кем - мати діло (справу), стосунки з ким; см. Дело. Иметь отношение к чему, к кому - стосуватися до чого, до кого, (стар.) мати до чинення з чим, з ким; см. Отношение 1. Иметь жительство, пребывание где - перебувати, пробувати, проживати де. Иметь значение - мати вагу, силу, важити; см. Значение 2. Иметь злобу, зуб на кого - завзяти злість, мати завзяття, лихе око, храп на кого. [Іцко Цаншмерц мав здавна завзяття на Германа (Франко)]. Иметь сердце на кого - гніватися, сердитися на кого. Иметь место (происходить) - відбуватися, діятися, (сов.) статися, трапитися. Иметь много чего - мати багато (багацько) чого, бути багатим на що. Иметь мало чего - мати мало чого, бути бідним на що. И в мыслях не иметь - і гадки не мати, і в голові (в головах) не покладати. Не иметь ничего - не мати нічого, (грубо) дідька мати. Иметь общение с кем - мати єднання (єднатися), водитися, (якшаться) накладати з ким; см. Общаться. Иметь основание - мати підставу; (быть правым, иметь резон) мати рацію; см. Основание 4. Иметь перевес - мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим; см. Перевес 3. Иметь познания в чём - знатися на чому (до чого), розумітися на чому. Иметь на попечении кого, попечение о ком, о чём - пі[е]клуватися ким, чим и за (про) кого, за (про) що, мати на своїй опіці, (фам.) на своїх плечах кого; см. Попечение. Иметь присмотр над кем - доглядати, дозирати кого; см. Присматривать 2. Иметь целью - мати за мету що и мати на меті що. Иметь сношения с кем - мати зносини з ким; см. Сношение. Иметь в себе - мати в собі що, містити в собі що. [Тонкі пружки (черты) його блідого лиця мали в собі щось неласкаве (Н.-Лев.)]. Иметь (терпеть) убыток - мати шкоду з чого. Иметь в длину, в ширину столько-то аршин - мати (тримати) вдовж (уздовж, завдовжки, завздовжки), ушир (завширшки) стільки-то аршин, бути стільки-то аршин довгим, широким. [Він три аршини довгий (Звин.)]. Я имею к вам просьбу - я маю до вас прохання, я маю просити вас. Я имею недостаток в деньгах - мені не стає (бракує) грошей; см. Недоставать, Недостаток. Имеющий - (прич.) той, що (хто) має щось. -щий много чего - той, що (хто) має багато (багацько) чого, багатий, ум. багатенький на що. -щий силу (о законе), юрид. - чинний.

* * *

1) ма́ти

2) (в сочетании с неопр. глагола) ма́ти, ма́тися; ( быть должным) бу́ти пови́нним, му́сити (му́шу, му́сиш)

3) иметь (кого, что) в виду жарг. послати до біса

1) кулак (-ка), (соб.) кулаччя, (фамил.) кулачина, (гал.) п'ястук (-ка). [Давай місити кулаками по спині (Н.-Лев.). Вони - мечем та кулаччям, а ми пером та лагодою (Куліш). Постелю сірячину, а в головах кулачину (Чуб.). Стиснутим п'ястуком що-сили зацідив капраля межи очі (Франко)]. Удар -ком - (кулачний) (с)тусан (-на). Свистать в -лак - свистіти (трубити) в кулак. Смеяться в -лак - сміятися в кулак, сміятися в бороду;

2) молот; см. Кувалда 1; (деревянный) довбня;

3) (техн.) кулак; (зубец мельн., машин. колеса) палець (-льця), пальок (-лька). Колесо с -ками - палечне колесо;

4) (свая для причалки судов) паля;

5) (зажиточный крестьянин) куркуль (-ля), (соб.) куркульство; (мироед) глитай (-тая), жмикрут, дерилюд, доюн (-на), павук (-ка), (пренебр.-усилит.) куркуляка. [Куркулям нема місця в сільраді (Пр. Правда). «Глитай або Павук» (Кропивницьк.). В громаді верховодили жмикрути, дбали тільки за свої бариші (Грінч.). Дерилюде! всіх проглинути хочеш! (Грінч.). Люди з голоду пухнуть, а доюни з людського лиха руки гріють (Кониськ.). Брешеш, куркуляко! (Епік)];

6) баришник; (перекупщик) перекупець (-пця), перекупень (- пня), перекупник; (маклак) фактор (-ра).

* * *

1) (руки, перен.) кула́к, -а; кулачи́на; диал. п'ясту́к, -а

2) техн. кула́к

1) чернець (р. ченця и черця, им. мн. ченці и черці), манах, монах (-ха), чорноризець (-зця), (калогеронт) калугер (-гера), ум. ченчик, черчик, манашок, (ирон.) каптурник, черчук (-ка), соб. чернецтво, (ирон.) ма[о]нашва (-ви), каптурники. [Чорт не плаче, коли чернець скаче (Номис). А під тою горою жили ченці та манастирі будували (Рудан.). Живу ченцем у мирі та душу спасаю (Кониськ.). Очнувсь манах, аж смерть в головах (Номис). Черчук має черевички, і сам черчик невеличкий (Гол. III). «Калугеру!» - каже, - «що то це ти робиш?» (Рудч.). Того дня чернецтво справляло зустріч образа (Корол.). Манашви було як галок (Чигиринщ.)]. Пойти в -хи - піти в ченці (черці);

2) монах-шелкопряд, зоол. Psilura monacha - монашка-шовкопрядка.

* * *

рел., перен.

насесть

1) (садиться во множестве) насідати, насісти, (о мног.) понасідати; (о пыли и т. п.) насідати, осідати, осісти, налягати, налягти, (налипать: о грязи, снеге) налипати, налипнути, наліплюватися, наліпитися, (во мног. местах) понасідати, наосідати, поналягати, поналипати, поналіплюватися. [До його сизокрилі орли налітали, в головах насідали (К. Старина). Скільки їх (панів), - жмінька, а гляди, як насіли землі на груди (Коцюб.)];

2) на кого - напосідати, напосісти, насідати, насісти на кого и (реже) кого, наполягати, наполягти, напирати, наперти на кого, (нападать) напосідатися, напосістися на кого; срв. Налегать 2. [Де-далі дужче напосідав цар на хана (Леонт.). Редактори напосідали на мене, прохаючи оддати їм повість (Крим.). Я таки на його напосяду, то він оддасть (Миргор.). Дома насів жінку, чому не йшла боронити (Свидниц.). Якби-що він твердо сказав, що не дасть свого писання, то тато не дуже був-би й наполягав на його (Крим.). Так і напосівсь (на його): не держи кучером Антона, та й не держи! (Кониськ.)];

3) (поступать на должность) сідати, сісти на посаді, вступати, вступити на посаду.

* * *

несов.; сов. - нас`есть

1) насіда́ти, насі́сти, -ся́ду, -ся́деш

2) (перен. налегать) насіда́ти, насі́сти; напосіда́ти, напосі́сти; ( приставать) напосіда́тися, напосі́стися, -ся́дуся, -ся́дешся