-
1 відтворювати
= відтворитиto reproduce; to recreate; to reconstitute -
2 відтворювати
reconstruct, reproduce -
3 відтворювати дослівно
( повідомлення тощо) duplicate textuallyУкраїнсько-англійський юридичний словник > відтворювати дослівно
-
4 відтворювати обставини злочину
Українсько-англійський юридичний словник > відтворювати обставини злочину
-
5 відтворювати події
( під час слідчого експерименту) re-enact the eventsУкраїнсько-англійський юридичний словник > відтворювати події
-
6 відтворювати
Українсько-англійський словник з аналітичної хімії > відтворювати
-
7 відтворювати проект
duplicate a project (v.); replicate a project (v.) -
8 відтворювати
= відтвори́тивоспроизводи́ть, воспроизвести́; ( вызывать яркое представление о чём-нибудь прошедшем) воскреша́ть, воскреси́ть -
9 відтворювати
გამეორება, განმეორება -
10 відтворювати
yanıdan istisal etmek -
11 відтворити
= відтворитися; док. див. відтворювати, відтворюватися -
12 згадувати
= згадати1) ( відтворювати у пам'яті) to recollect, to remember, to recall, to think of, to call to mind2) ( побіжно зауважувати) to mention; to refer (to), to make reference (to), to make mention (of) -
13 знімати
= зняти1) to take away, to remove; ( діставати зверху) to take down; ( одяг) to take off; ( рукавички) to pull off, to draw off; (сметану, накип) to skimзнімати кайдани — to unshackle, to unfetter
2) ( відтворювати) to make, to take, to record; ( фотографувати) to photograph, to take a photographзнімати копію — to make a copy, to copy
3) розм. ( наймати) to take, to rentзнімати в оренду — to lease, to take on lease
4) ( врожай) to gather (in); to pick5) ( звільняти)знімати з роботи — to dismiss, to discharge
6)7) to remove; (усувати, скасовувати) to cancel, to lift, to raiseзнімати напругу — to dump, to relieve a stress
знімати обмеження — to liberalize, to lift restrictions, to end restrictions, to raise restrictions, to remove restrictions
-
14 зображати
= зобразити, зображувати1) to represent, to depict, to picture, to render; ( відтворювати в художніх образах) to portray; ( на сцені) to act; to play the part (of)зображати схематично — to sketch out, to diagram
2) ( імітувати) to show; to imitate -
15 передавати
= передати1) (віддавати, вручати) to give, to pass, to deliverпередавати доручення — to deliver a message, to pass the word
передавати естафету — to hand/pass on the baton (to)
2) ( у володіння) to hand over, to transfer (to); ( права) to make over, to assign, to cedeпередавати у спадщину — to hand down, to demise
3) ( повноваження) to hand over, to turn over, to delegate; (обов'язки, функції) to give up, to devolveпередавати контракт — to hand over a contract, to let out a contract
передавати повноваження — to delegate responsibility, to devolve on
4) (на розгляд, на розв'язання) to refer, to remit, to submit5) ( повідомляти) to tell, to report; to communicate; ( через посередника) to convey, to giveпередавати наказ — to pass the word, to transmit an order
передавати привіт — to send one's regards, to convey greetings
передайте від мене привіт (вітання) — please, remember me (to)
6) ( по радіо) to transmit, to broadcast, to radiocast; ( по телебаченню) to televise, to show; ( по телетайпу) to telexпередавати в ефір — to put on the air, to broadcast
передавати новини — to broadcast/transmit news
7) ( поширювати) to communicate, to spread, to transmit8) спорт. to pass9) ( навчати когось) to pass on (to); to share ( with)передавати комусь свій досвід — to pass on one's experience to smb., to share one's experience with smb.
10) (звук, значення) to convey; ( відтворювати) to reproduce; (зміст, музику) to render11) (давати більше, ніж треба) to give too much, to give over; ( здачу) to give too much in charge; ( про ціну) to overpay, to pay too much12)передавати по акту амер. — to deed
передавати по трубам — to pipe, to pipeline
-
16 прокручувати
= прокрутити1) ( обертати) to rotate, to turn over2) ( відтворювати запис) to play back, to replayпрокручувати для перегляду комп. — to scroll
прокручувати в памяті — to recall, to call to mind
3) ( справу) to put through, to put across4) ( гроші) to make a quick gain (on), to get turned over -
17 відтворити
см. відтворювативоспроизвести́; ( вызывать яркое представление о чём-нибудь прошедшем) воскреси́ть -
18 антропологічний напрям у філософії
АНТРОПОЛОГІЧНИЙ НАПРЯМ У ФІЛОСОФІЇ - у загальному значенні - сукупність філософських вчень про природу і сутність людини, у вужчому - напрям західної, переважно нім. філософії, започаткований Шелером та розвинутий у теоріях Плеснера, Ротхакера, Гелена, Хенгстенберга, Кассирера, Больнова та ін. А.н. у ф. є спробою шляхом узагальнення новітніх досягнень гуманітарних наук про людину - антропологи, етнографії, етнології, психології, соціології та ін. - на світоглядних засадах нім. романтичної філософії та філософії життя, неокантіанства, феноменології, екзистенціалізму з'ясувати самобутність людини, специфічність засад її буття, а також роль та місце у системі соціальних зв'язків у суспільстві. Фундамент філософської антропології як відносно самостійної галузі досліджень, який заклав Шелер, створив програму вивчення своєрідності людини та її буття в усій повноті їх виявів. Ця програма була спрямована на взаємоузгодження спеціально-наукового дослідження різних галузей і аспектів людського буття з цілісним осягненням проблеми людини засобами філософії. Визначаючи людину як єдність нерозумного життєвого пориву та нежиттєздатного розуму (духу), Шелер вбачав відмінність людини від тварини у духовності та здатності вільно і творчо ставитися до процесів, явищ і речей довкілля. За такого підходу філософська антропологія постає як галузь метафізичних знань про походження людини, її фізичні, психічні та духовні начала й спонуки. В умовах інтенсивно зростаючого обсягу різноманітної наукової людинознавчої інформації вона покликана відновити цілісний філософський образ людини та її ставлення до самої себе і процесів навколишнього світу. А.н. у ф. має декілька відгалужень: культурно-філософський (Ротхакер, Ландман), з опорою на версію філософії життя, розроблену Дильтеєм; біологічний (Плеснер, Гелен, Портман), що спирається на розроблене Ніцше розуміння людини як біологічно недосконалої та непридатної до повноцінного існування на основі власного волевиявлення істоти; релігійний (Генгстенберг), за яким специфіка людини полягає у "спрямованості до Бога"; педагогічний (Больнов), орієнтований на розвиток спроможності до самостійного мислення, вміння особистості визначати і постійно відтворювати власну, неповторну і нестійку міру життя. Хоча означені мислителі різняться розумінням специфіки і функцій філософської антропології, основних її категорій, законів, методів, стану та перспектив розвитку, вони усе ж постають як представники єдиного напряму в філософії, наполягаючи на поверненні до розгляду змістовних онтологічних проблем, пов'язаних з природою буття людини як цілісного суб'єкта життєвого процесу.І. БойченкоФілософський енциклопедичний словник > антропологічний напрям у філософії
-
19 дух
ДУХ - потенціал творчої активності, того переходу від стану речей до стану ідей (і навпаки), що постійно здійснюється всередині діяльності. Д. характеризує самоздійснення суб'єкта, його здатність відтворювати себе у предметному світі (зокрема культури) та розпредмечувати цей світ через творчу особистість. Як єдність процесів творчого опредметнення та розпредметнення Д. виступає в об'єктивній та суб'єктивній формі С. уб'єктивний Д. - це інтегральне самовизначення людського "Я" як ідеального буття, "внутрішнього світу", мислячої самосвідомості. Суб'єктивний Д. визначається через зростання у суб'єкті "безконечної персони" (Гегель) як результату перенесення зовнішнього універсуму у внутрішній світ особистості. Об'єктивний Д., навпаки, є пов'язаним із зворотним процесом опредметнення внутрішніх станів, тобто виходу за межі ідеальності у предметне буття, з прагненням суб'єкта до самореалізації як окремого культурного світу. Об'єктивний Д. постає у вигляді інтерсуб'єктивного колективного досвіду усіх різновидів суб'єктоб'єктної взаємодії, яка притаманна історичному процесу формоутворення олюдненого буття. Саме таке буття і здатне до інтеріоризації у "внутрішнє буття" суб'єкта. Отже, суб'єктивний та об'єктивний Д. виступають в органічній єдності. Взаємопов'язаність об'єктивного та суб'єктивного у складі Д. проявляється, зокрема, в тому, що він маніфестується через рольові структури діяльності суб ' єкта та символічні витвори буття, що потребують індивідуальної розшифровки. В цьому відношенні Д. виступає трансформаційним процесом взаємопереходів суб'єктивного та об'єктивного, універсального та індивідуального, формоутворення та змістонаповнення. До атрибутів Д. належать: 1) активність як самотворча діяльність на перетині буттєвості та свідомості; 2) безконечність, тобто здатність до трансценденції, виходу з себе у все вищі ціннісні сфери, до перетину усіх кордонів; здатність, що репрезентується невичерпними можливостями творчості та розуму суб'єкта; 3) свобода як самодіяльність, як необмеженість самовідтворення, виявів проективних сфер свого здійснення, шляхів затвердження своєї буттєвості; 4) абсолютність як самоцінність та властивість самовизначення своїх предикатів, як неодмінного джерела усіх форм перетворення існуючого; 5) самосвідомість у вигляді саморефлексивного мислення та самопокладання смислу. Як філософська категорія Д. є наскрізною проблемою усієї історії філософії. У Платона, який уперше розгорнув цю проблему в систематичній формі, Д. це "світова душа", котра, будучи дотичною до істини та вічних ідей (ейдосів), об'єднує через гармонію і красу життєвий статус розуму та тілесність речей, виступає принципом саморуху. В давньогрецьк. філософії Д. трактувався не як надприродна сутність, а у складі буття і визначався чи то як "пневма" (життєва сила, або, навіть, "тонка" матерія на зразок повітря), чи як "нус" (інтелектуальне начало). Так, у ' стоїків Д. водночас і тілесний початок, і мудрість, здатність жити відповідно до Логосу світу. Тільки з Плотина починається спіритуалізація Д., яка набуває чіткого виразу у Філона Александрійського, котрий ототожнював Д. з Логосом, Софією, духовним життям. У християнстві Д. розглядався як третя іпостась Трійці ("Святий Дух"), що втілює творчу, породжуючу силу Бога-Отця і Бога-Сина. Земним місцеперебуванням цього Д. є церква та душі праведників В. ідповідним чином патристика (Августин Блаженний) та томізм (Тома Аквінськиїї) перетлумачують тезу Аристотеля про Д. як вищий інтелектуальний регістр душі. В Україні, яків інших європейських країнах, релігійне розуміння Д. розвивалось у руслі християнської антропології (Могила, Прокопович, Яворський, Туптало, Кониський та ін.). Д. розглядався як істина душі та вища цінність. Сковорода пов'язує його з "внутрішньою людиною", що має богоподібну природу, та особливим, "третім" символічним світом біблійних архетипів вічності, краси, абсолюту. Масштабне вчення про Д. втілене у системі Гегеля Д. ля нього Д. - це світовий розум, котрий в своєму діалектичному розвитку за принципом тріади (теза, антитеза, синтеза) проходить фази чистих логічних сутностей, природи (як свого інобуття) та історії і усвідомлює себе як абсолют (абсолютну ідею чи абсолютне знання). В цьому розвитку Д. визначається як "для-себе-буття" чи свобода. Вчення про Д. розвивалось Марксом. Ідучи за Гегелем, він співставляє Д. та працю як дві діалектично пов'язані протилежності, в яких праця виступає як позитивна діяльність, що оречевлюється в її результатах, а Д. - як сила негації. Останнє означає у гегелівській традиції те, що "Я" принципово не згасає в жодному результаті, а використовує його як поштовх до подальшого розвитку, тобто предметне буття є для Д. стартовою підставою, передумовою руху. Отже, "первинність" буття є тут позитивно діалектичним моментом творчої негації Д. Розуміння Д. як вільної, творчої сили, що не оречевлюється, а лише символізується у бутті, розвинуте в XX ст Б. ердяєвим. Він визначає Д. як творчість, що є подоланням небуття та втіленням свободи. В такій якості Д. виступає як смисл буття суб'єкта, що розкривається в особистісному існуванні людини. Д., за Бердяєвим, є поєднанням божественної природи з людиною. Аксіологічна позиція в розумінні Д. як найвищої цінності, що розкривається в історичному бутті, відстоювалась Дильтеєм та Віндельбандом. Проти віталістичного тлумачення Д. як інтелектуально паразитичного породження життєвого процесу, котре сковує душу (Клагес, Лессинг, Фробеніус) виступали Гартман, Шелер, Ясперс, для яких Д. маніфестує сходження суб'єкта через символ до вищих щаблів адекватного існування людини О. соблива, але соціально важлива лінія в аналізі Д. була пов'язана з проблемою духовних передумов національного життя. Історично тема національного Д. найбільш виразно формулюється Гердером, який вбачав в ньому носія базисних культурних форм нації та її мовної свідомості. Надалі проблема національного Д. розвивалась в зв'язку з філософією мови (Гумбольдт), філософією історії (Фіхте) та філософією культури (Шпенглер). В Україні проблема національного Д. розроблялась кирило-мефодіївцями (Костомаров, Куліш, Білозерський) під кутом зору народної свідомості, православ'я, укр. ідеї в контексті слов'янської культури. У складі питань державотворення аналіз національного Д. здійснювався в працях Донцова та Липинського. В культурно-історичному аспекті проблема національного Д. досліджувалась Чижевським. В сучасній літературі під поняттям національного Д. мається на увазі інтегральне виявлення духовних ресурсів ствердження нації як суб'єкта світової історії. Ці ресурси визначаються самосвідомістю народу, його світосприйняттям, віруваннями, ментальністю культури та соціальною пам'яттю традицій. Отже, проблема Д. виходить за межі чисто академічного інтересу і має значення не тільки в історико-філософському, а й світоглядно-соціальному ракурсі.С. Кримський -
20 рушійні сили історії
РУШІЙНІ СИЛИ ІСТОРІЇ - чинники, що здатні істотно вплинути на перебіг історичних подій (хід історичного процесу). Починаючи з Аристотеля, уявлення про "силу" поширюється поза межі поясненії я фізичних явищ. Виникають поняття життєвої сили, душевної сили, сили духу, сили історії, які в сукупності утворюють динамічну картину світу. Розуміння Р. с. і. змінюється в залежності від тієї чи іншої світоглядної філософсько-історичної системи. Так, у теологічній філософії історії Р. с. і. вважаються провидіння, рішення, замисел Бога; в метафізичній - трансцендентальна закономірність, або доля; в ідеалістичній - ідеї, духовне життя людини; в натуралістичній - природа людини, її прагнення, пристрасті, а також її середовище; в матеріалістично-економічній - виробничі, господарські, економічні відносини та ін. Яскрава панорама Р. с. і. належить Гегелю, який показав хитросплетіння потреб, інтересів, цінностей, цілей людей в загальноісторичному процесі. В соціальній філософії марксизму як Р. с. і., поряд з абсолютизацією ролі класів і класової боротьби, розглядаються суспільні суперечності, виробничі відносини, розподіл праці, дії народних мас, класів, народів, особистостей, соціальні революції, потреби, інтереси, наука, ідеальні прагнення. Дія Р. с. і. має як позитивну, так і негативну спрямованість, залежно від т. зв. "системи координат" - певної, ціннісної орієнтації щодо мети, законів і сенсу історичного буття, яка сама, в свою чергу, може з різною мірою адекватності відтворювати реальний стан речей, історичних подій, процесів і домінуючих у них сил.М. Надольний
- 1
- 2
См. также в других словарях:
відтворювати — юю, юєш, недок., відтвори/ти, орю/, о/риш, док., перех. 1) Створювати, виробляти знову те саме; повторювати, відновляти. 2) Передавати що небудь з максимальною точністю. || Точно описувати, зображати кого , що небудь у художніх творах;… … Український тлумачний словник
відтворювати — [в ідтво/р уватие] р уйу, р уйеиш … Орфоепічний словник української мови
відтворювати — відтворити 1) (створювати, виробляти знову те саме), відновлювати, відновити, поновлювати, поновляти, поновити, повторювати, повторити, реконструювати, копіювати; репродукувати (у пам яті) 2) (передавати що н. з максимальною точністю), описувати … Словник синонімів української мови
відтворювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
слух — I у, ч. 1) тільки одн. Одне з п яти зовнішніх чуттів, що дає можливість сприймати звуки за допомогою спеціального органа – вуха. || Здатність чути. || Здатність правильно сприймати музичні звуки різної висоти, сили, тривалості, тембру,… … Український тлумачний словник
програвати — граю/, грає/ш, недок., програ/ти, а/ю, а/єш, док. 1) перех. і неперех. Невдало закінчуючи яку небудь гру, зазнавати поразки. || Зазнавати невдачі, поразки (в суперечці, змаганні, бою і т. ін.). || Не мати успіху (звичайно в судовій справі). 2)… … Український тлумачний словник
друкувати — у/ю, у/єш, недок., перех. 1) Відтворювати тексти, цифри, малюнки і т. ін. друкарським способом. || Випускати в світ; видавати. 2) Уміщувати в пресі; публікувати. || Уміщувати на своїх сторінках (про газети, журнали і т. ін.). 3) Відтворювати… … Український тлумачний словник
копіювати — ю/ю, ю/єш, недок., перех. 1) Робити копію з чого небудь. Копіювати креслення. 2) перен. Наслідувати кого , що небудь, точно відтворюючи його рухи, мову тощо; удавати. 3) Відтворювати що небудь механічним способом за допомогою гектографа,… … Український тлумачний словник
пам'ять — і, ж. 1) Здатність запам ятовувати, зберігати і відтворювати в свідомості минулі враження. || Здатність особливо добре запам ятовувати що небудь або користуватися якимось органом чуттів. Музична пам ять. Зорова пам ять. Коротка пам ять. ••… … Український тлумачний словник
передавати — I даю/, дає/ш, недок., переда/ти, да/м, даси/, док., перех. і без додатка. 1) Віддавати, подавати, вручати кому небудь те, що тримають у руках чи беруть у руки. || Віддавати, подавати, вручати кого , що небудь комусь для іншого. || Вручати,… … Український тлумачний словник
писати — пишу/, пи/шеш, недок. 1) перех. і без додатка. Зображувати рукою на папері або іншому матеріалі графічні знаки (літери, цифри і т. ін.). || Займатися писанням. || Відтворювати такі знаки за допомогою спеціального приладдя. Писати крейдою. Писати… … Український тлумачний словник