вона

пустить

1) пускати, пустити, (во множ.) попускати кого, що (куди, звідки). [Пусти-ж мене, отамане, із полку додому (Пісня). Коні у чисте поле попускав (Манж.). Давали, та з рук не пускали (Номис). Як візьмеш ти за рученьку, - не мусиш пустити (Метл.)]. -стить на волю - пустити на волю, відзволити кого. -стить в отпуск кого - пустити, відзволити в відпустку кого. Его не -стили в отставку - йому не дано відставки (димісії). -стить кого по миру, с сумою - з торбами, на жебри, старцем (старцями) кого пустити. -стить лошадь во весь дух, во весь опор - пустити, погнати коня що-духу, на всю витягу. -стить лошадь рысью, в галоп - пустити коня ристю, учвал;

2) (метать, выбрасывать) пускати, пустити, кидати, кинути що и чим в кого, в що. -стить стрелу, пулю, ядро - пустити стрілу, кулю, набій. [Пустимо стрілку, як грім по небу (Ант.-Драг.)]. -стить камень или камнем в собаку - пустити, кинути каменюкою в собаку. Он -стил в него тарелкою - він пожбурив у нього тарілкою. -скать ракеты - пускати ракети. -скать пузыри - см. Пузырь 3. -стить себе пулю в лоб - пустити собі кулю в лоба. -скать кому пыль в глаза - ману пускати (напускати), туману пускати (напускати) на кого, туманити кого, очі замиулювати, очі замилювати кому. [То вона тільки таку ману пускає (Мирн.). Бач! Якого туману пускає своєю червоною шапкою (Кониськ.)]. -скать, -стить молву, славу - пускати, пустити поголоску (поголоски), славу, розголошувати, розголосити що. [Бігав по людях, розпитував, пускав поголоски (Коцюб.). А ще до того розголосили, що вона славна ворожка, то так до неї люди йшли, як по свячену воду (Яворськ.)]. -скать, -стить в огласку что - розголошувати, розголосити що. -стить что в продажу - пустити що в (на) продаж, виставити на продаж що. -стить капитал в оборот - пустити капітал в оборот. -скать, -стить в ход, в дело - пускати, пустити що в діло; (о машине, механизме и т. п.) пускати, пустити, запускати, запустити що, ставити, поставити (машину) на роботу. [Тонка іронія, безощадний сарказм, гнівне обурення - все пускає він у діло, щоб здискредитувати систему гніту (Єфр.). Саме ото перед дев'ятою п'ятницею і пустили той млин уперше (Кониськ.). Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи (Номис)]. -скать, -стить в ход все средства - усіх засобів заживати, зажити (уживати, ужити), на всі способи братися (взятися). -стить кровь больному - кинути, пустити кров хворому (недужому). -стить корабль ко дну - корабель на дно пустити. -стить на ветер - пустити на вітер, на хух. -скать, -стить корень, корни - пускати, пустити корінь, пускати, попускати коріння. [Ти глибоко у глиб твердий корінь пусти, гілля вгору розкинь (Рудан.)]. -скать, -стить побег, отросток, побеги, отростки - пускати (виганяти и вигонити) пагін, нарост, пагони, нарости, пустити (вигнати) пагін, нарост, попускати (повигонити) пагони, парості, пароститися, попароститися. Деревья начинают -скать почки - дерева починають броститися (наброщуватися, бростатися, брунитися, набрунькуватися, набруньковуватися, бруньчитися, прищитися, наприщуватися); срв. Почка (Выбрасывать -чки). -стить почки - наброститися (набростатися, набрунитися, набруньчитися, набрунькуватися, наприщитися). [Вже дерево набрунилось (Звяг.). Вишні добре вже набрунькувалися, - тіль-тіль не розів'ється листочок (Новомоск.)]. -скать, -стить росток, ростки (о зерне) - кільчитися, накільчитися, ключитися, наключитися, назублюватися, назубитися, (во мн.) викільчитися, покільчитися, поключитися, поназублюватися. [Вже кільчиться гречка, пшениця (Кам'ян.). Він злиденний господар: у його в коморі геть покільчилась пшениця (Поділля). Посіяла вже, як насіння поключилось (Рук. Левиц.). Уже котре зерно на мокрій землі, те назубилося (Міюс.). Вже наключилося зерно (Черкас. п.)]. Пущенный - пущений (во множ. попусканий); (брошенный) кинутий и кинений; (в ход) запущений; (применённый) зажитий, ужитий; (о молве) розголошений.

* * *

несов.; сов. - пуст`ить

моргосліпий, підсліпий, (сщ.) моргосліп (-па), підсліпа (общ. р.). [Набрехано на дівку, що вона підсліпа, а вона дуже бачуча (Богодух.). Той Юрко підсліпа (М. Грінч.)].

кого народн. полюбляти кого. [Всі Тетяну полюбляють (Котл.)]. Он её -вит - вона йому подобається, вона йому до вподоби (припадає).

и Прислоняться прислониться

1) приставлятися, бути приставленим, притулятися, бути притуленим и т. д.; см. Присланивать;

2) притулюватися и притулятися, притулитися, прихилятися, прихилитися, притикатися, приткнутися до чого. [Вона розп'яла руки і притулилась до вікна (Неч.-Лев.). В куточку мовчки прихилилась та дивувалася, дивилась (Шевч.)]. -ться к стене - притулитися, прихилитися, приткнутися до стіни. [Вона стояла прихилившись до стіни (Грінч.). Дощ, лиха година, а я приткнулася до стіни, та так і гибію (Мирн.)].

безгучний, безодголосний, глухий, німий. [У глухій, темній могилі. Затремтіла од німого ридання]. -но - безгучно, безодголосно, глухо, німо, без голосу. [Я ледві почула - безодголосно так вона гомоніла (М. Вовч.). Отак німо шепотіли його губи (Крим.)].

* * *

безмірність, незмірність, неомірність, безнемірність. -но - незмірно [Читання вона любить незмірно (Грінч.)].

* * *

безмірний, неомірний. [Незмірний подвиг. Неомірний степ]. -но - безмірно, незмірно, неомірно, без міри, міри нема, безнемірно. [Змалку начулася, що вона хороша - міри нема. Ставив себе без міри високо. Безнемірно пив].

* * *

1) см. Бесплодие;

2) марність, даремність. [Вона довідалася про марність усіх своїх заходів - нічого з їх не вийшло].

* * *

1) см. бесплодие

2) ма́рність, -ності, даре́мність, безплі́дність

бліднути, бліднішати, полотніти. [Вона то червоніла, то блідла. Твар їм почала полотніти].

* * *

1) (яркий свет) блиск, бляск; (сияние) сяєво, сяйво, ясність; (отражённый блестящим предметом) блиск, полиск, ви(б)лиск, ґлянц [Полиск хижих очей. Вилиски вечірнього погасання]; (неровный, изменчивый блеск) блискотіння, мигтіння. [Сріблясте мигтіння рибки]. Утратить свой блеск - пригаснути, примеркнути. Межд. выраж. блеск - блись. [Вона сердечна туди, сюди, блись, блись очицями (Греб.)];

2) (переносно) блиск, сяєво, величність, пишнота, блискуча слава.

* * *

1) блиск, -у, ви́блиск, -у, по́блиск, -у, по́лиск, -у

2) перен. блиск; ( великолепие) пи́шність, -ності, пишно́та

блиснути, блисконути, виблиснути, свінути, сяйнути, заясніти, лис(к)нути, мигнути, блимнути, бликнути. [Блиснув очима. З темряви блисконуло ясним огнем. Сяйнула (заясніла) в голові думка. Мов блискавка вона свінула в вічі (Л. Укр.). Бликнув сірник]. Ср. Блестеть.

* * *

1) бли́снути, ви́блиснути, свіну́ти, сяйну́ти

2) (перен.: внезапно появиться) бли́снути, сяйну́ти, свіну́ти; ( мелькнуть - о мысли) мигну́ти [бли́скавкою]

не спати, не всипати, ніч зорити, чувати, пильнувати над ким (бодрствовать около кого, возле кого). [Чувай, стороже! Вона пильнує цілу ніч над ними]. Пободрствовать - попильнувати. [Ти, Симоне, не міг однієї години попильнувати (Св. П.)].

* * *

1) не спа́ти

2) ( следить) пильнува́ти

1) (физическая боль) біль (р. болю) (м. р.), болість (р. -лісти). [Се був біль, тягучий, фізичний біль. Рябко одскакує й вищить од болісти];

2) (болезнь) біль (м. р.) (р. болю), болі (мн.). [Зубний біль. Вона видужала з породових болів];

3) (душевное страданье, скорбь) біль (м. р.) (р. болю), болість (р. -ти), болещі, боління, жаль (м. р.). [Минув час, затих біль. Свої болі - пусте, світове горе велике. Навіщо радощі й боління? В мене серце задрижало з болещів]. С болью - болізно. [Тихо і болізно вимовляє поет (Л. Укр.)]. От боли - з болю. Крик боли - боліз[с]ний гук, крик. [Знову лунає болізний гук]. Полный боли - боліз[с]ний, болючий. [Болізний стогін]. Причинять, и причинить боль кому - боліти (сов. заболіти) кого, болю завдавати, (сов. завдати) кому, вражати, (сов. вразити) кого. [Зневага до найкращого її почуття боліла Раїсу (Коц.). І сміх той - його заболів (Л. Укр.). Вразив моє серце. Їй хотілося вразити поглядом дочку, але не вдалося].

* * *

1) (физически) боляче, болько, дошкульно, жалко (от укуса). [Як-же жалко вкусила мене муха!];

2) (душевно) боляче, боліз[с]но, уразливо, тяжко. [Як соромно буде, як боляче! Прикрі спогади уразливо хвилювали його]. Больно (физ. и морально) кому от чего - болить кого що. [Боліла мене тая пуга. Те вікно його боліло (Коц.) = ему было больно от этого окна, это окно причиняло ему боль. Мене болить, що Римом зватись може така потвора (Л. Укр.)];

3) вельми, дуже, тяжко. [Хороший тута вельми очерет (Л. Укр.). Вареники? оце я тяжко люблю]. Не больно (не очень), не больно много - не гурт, не дуже, не надто. [Логіки має вона не гурт (Крим.)]. Он не больно умён - він не дуже (вельми, надто) розумний.

* * *

1) нареч. бо́ляче и боляче́

2) в знач. сказ. бо́ляче́, боли́ть

3) (в знач. сказ.: обидно, досадно) бо́ляче́, при́кро, ура́зливо и уразли́во; ( тяжело) тя́жко

шлюбний; весільний. [Метрики шлюбні. Буду рястом висипати весільнеє ложе (Філян.)]. Б. обряд - шлюб, вінчання. Б. контракт - шлюбна умова, шлюбний контракт. Б- ое свидетельство - свідоцтво про шлюб. Б. возраст - шлюбний вік, пора. Достиг брачного возраста (о парне) - він на оженінні, на літі; (о девушке) вона на порі, на відданні, відданиця. [У неї дві дочки - відданиці].

* * *

1) вага, вагота, тягар (р. -ра), тягота, ноша (р. -ші), вантаж. [Несемо свій тягар. Визволитися з-під ваготи, що лежала (тяжіла) на нас. Гріхів на мені й так багато; велика ноша їх, важка вона (Конис.)];

2) тяж. [Уже його жінка зайшла в тяж = забеременела]. Разрешиться от -ени - оброди(ни)тися, розродинитися, злегчитися, спорожнитися, розсипатися;

3) лежать -енем на ком - тяжі[и]ти, ваготіти на кому.

* * *

1) вага́, тяга́р, -я, вагота́, тягота́, но́ша

2) перен. тяга́р

1) (итти медленно) брести, тягтися, тектися (Стефаник), чвалати; (мелким шагом) чим(н)чикувати; (едва-едва) плентатися, плуганитися;

2) (б. по грязи) тьопатися, брьохатися, шелепатися, (с усилием) братися по грязюці. [Як вона бралася по грязюці, щоб мене визволити од нього!];

3) (итти в-брод) брести, перебродити. [Місточок вода знесла - треба брести (перебродити)].

* * *

отточенный для бритья) бритовний, голінний. [Голінний ніж. Оця коса голінна - годів п'ять живе в мене; вона саме до гоління (об обломке косы, отточенном для бритья)].

* * *

бривать голити, брити (н. вр. брию), бритвати. [Я кажу «стрижено», а вона каже «голяно»]. Б. наново - переголювати.

* * *

кинутий, (без внимания) покинутий, залишений, занехаяний. -ная жена (или любовница) - лишена, залишена, покидька, покидячка. [Вона не вдова, а лишена. Не бери за себе тую покидьку]. -ное имущество - покинуте добро, одбігщина.

* * *