владение

1) (обладание) володіння, владання, обладування чим, посідання, держання чого. [Обладування землею. Посідання великого майна]. Быть, находиться во владении кого - бути, перебувати під чиїм володінням, в чийому посіданні, під володінням, у посіданні (в) кого, бути під ким. [У нас багато землі пани держать, а під людьми, може, десята часть]. Вводить во владение чем - ув'язувати в що (в маєтність). Получить, взять, принять во владение что - обняти що, отримати під владу що, перейняти що під володіння. В вечное владение - в [на] довічне володіння, у вічну обладу, у вічисту державу, у віковічню дідину. Арендное владение - см. Аренда;

2) (то, чем владеют) володіння, володарство, держава, державство, облада, посілість (р. -лости), (дворянское) панство, (родовое) діди(з)на. [Англія і її колоніяльні володіння. Такі дрібні володарства, як Ліппе-Детмольд. Зостався хазяїном на всій державі. Велика земельна посілість].

* * *

1) ( действие) володі́ння, посіда́ння

2) (то, чем владеют) володі́ння; воло́дарство

1) запровадження, впровадження, заведення (нового ладу, законів, і т. ин.). Введение в действие (в силу) какого-л. закона - надання чинности (сили) якомусь законові. Введение в жизнь какого-л. мероприятия - запровадження в життя якогось заходу, переведення в життя. Введение кого-л. в грех, в искушение, в ошибку - призведення кого до гріха, спокуси, помилки. Введение во владение - увід у посідання (володіння), уводини, ув'язання (стар.);

2) (предисловие) вступ, передмова, переднє (вступне) слово;

3) Введение во храм Богородицы (21 ноября) - Уведення, Введення.

* * *

1) ( действие) уве́дення; впрова́дження, запрова́дження, впрова́джування, запрова́джування

2) (вступление; отдел науки) вступ, -у

впровадження. В. во владение - увід у посідання (володіння), вводини, ув'язання, ув'язини.

* * *

техн., юр.

1) ( действие) уві́д, род. п. уво́ду, уво́дини, -дин уве́дення; впрова́дження, запрова́дження, впрова́джування, запрова́джування

2) спец. увід

вваживать, ввесть вводити, ввести, (о многих) повводити, заводити, завести, впроваджувати, впровадити, запроваджувати, запровадити. Вводить, ввести закон - запроваджувати, запровадити, заводити, завести закон. Вводить, ввести в жизнь - запроваджувати, запровадити до життя, переводити, перевести у життя. Вводить, ввести закон в силу, в действие - надавати, надати сили, чинности якомусь законові. Вводить, ввести (в грех, искушение, ошибку) - призводити, призвести кого до гріха, до спокуси, до помилки, підводити, підвести, на гріх. Вводить, ввести в заблуждение - навівати, навіяти помилку, вводити, ввести в оману, омиляти, омилити, змиляти, змилити кого. Вводить, ввести в соблазн - спокушати, спокусити, зраджувати, знадити, вести (привести) до спокуси. Вводить, ввести в убыток - доводити, довести до втрати, до шкоди. Вводить в обман - дурити кого, обдурювати кого, впроваджувати в обман. Вводить, ввести во владение - вводити, увести в посідання (володіння), ув'язувати, ув'язати кого (в маєток) (стар.).

* * *

несов.; сов. - ввест`и

1) владицтво, володарство, владарство, панство, зверхність (р. -ности);

2) володіння, володарювання, владання, панування, владикування. [Це було за панування ляхів]. Под владычеством - під володінням, під зверхністю.

* * *

и Лена истор.

1) (ленное поместье, удел, фр. tief) лен (-ну), лено (-на), феод (-ду), уділ (-лу);

2) (юр.: ленное владение, фр. feage) лен, лено, (стар.) голд (-ду); ленне володіння чим.

* * *

и Лена истор.

1) (ленное поместье, удел, фр. tief) лен (-ну), лено (-на), феод (-ду), уділ (-лу);

2) (юр.: ленное владение, фр. feage) лен, лено, (стар.) голд (-ду); ленне володіння чим.

* * *

I. ленний, леновий, феодальний. -ная система - ленна (ленова, феодальна) система. -ное именье - ленний маєток (-тку), ленне (ленове) добро; срвн. Лен 1. -ное владение чем - ленне володіння чим; срвн. Лен 2.

II. Ленный - см. Ленивый.

* * *

I. чего нарізати, накраяти, (о мног.) понарізувати, понакраювати чого; срв. Нарезать (под Нарезывать). Нарушанный - нарізаний, накраяний, понарізуваний, понакраюваний.

II. нарушить порушувати и порушати, порушити, ламати, зламати, (реже) зломити, поламати и (редко, диал.) поломити що, (преступать) переступати, переступити що и через що; (расстраивать, прерывать) зрушувати, зрушити, розбивати, розбити, перебивати, перебити, збивати, збити, руйнувати, зруйнувати що. [Це порушує наші вигоди (Пр. Правда). Коли я порушу сю нашу угоду, то… (Ор. Левиц.). Я стара, щоб мала звичай батьківський ламати (Л. Укр.). Ти зламав наказ (Грінч.). Не зломить віри (Свидн.). Ти поламав пункт нашої присяги (Куліш). Громадську волю поламали (Мирний). Поломила матусину волю (Чуб. V). Князьки стародавні звичаї переступали (Куліш). Педагоги переступають усяку справедливість (Крим.). Не любив, коли розбивали його самотину (Короленко). Ніхто не перебивав тут нашої самотини (Короленко). Сувора дійсність перебила фантазію (Крим.). Не хотілося руйнувати того тихого, думного настрою (Василь.)]. -ть (супружескую) верность - ламати, зламати, порушувати, порушити (подружню) вірність. [Я не ламала ніколи вірности (Л. Укр.)]. -ть владение - порушувати, порушити володіння (посідання), (чужое земельное, стар.) в чужий ґрунт вступати, вступити. -шить границы земельного владения - порушити межі земельного володіння (земельної посілости), (стар.) землю переступити. -шить граничные знаки - порушити межові знаки, (стар.) закони рушити. -ть договор - порушувати (ламати), порушити (зламати) договір (умову, угоду). -ть долг, обязанности службы - порушувати, порушити обов'язок (повинність), службові обов'язки. -ть закон, заповедь, присягу (клятву) - ламати, зламати (зломити), порушувати (порушати), порушити, переступати, переступити закон, заповідь (заповіт), присягу, (реже) переступати, переступити через закон и т. п. [Не думайте, що я прийшов зламати закон або пророків (Біблія). Ви, святий закон гостинности зламавши, мене замкнули у темницю (Грінч.). Не зломлю закону (Г. Барв.). Ми присяги не хочемо ламати (Л. Укр.). Порушають суспільний та моральний закони (Наш). Через закон переступлю, а зроблю по-своєму (Квітка)]. -ть интересы - порушувати, порушити інтереси. -ть мир - а) (о покое) порушувати, порушити, ламати, зламати, розбивати, розбити, руйнувати, зруйнувати спокій. [Не злама спокою за-для нас (Доман.) Прилине щось пізно осінньої ночи, розбудить, засмутить, спокій зруйнує (Васильч.)]; б) (об отсутствии войны) ламати, зламати, руйнувати, зруйнувати мир. -ть обещание - ламати, зламати, порушувати, порушити, схибити обіцянку. [Схибить хоч малу частину обіцянки (Куліш)]. -ть очарование - руйнувати, зруйнувати чар(и) (о[з]чарування). -ть порядок - см. Порядок 2. -ть право - порушувати, порушити, ламати, зламати, переступати, переступити право. [Ламаючи права народні (Грінч.)]. -ть приличия - переступати, переступити пристойність, порушувати, порушити, зневажати, зневажити звичай (звичайність). -ть равновесие - порушувати, порушити, зрушувати, зрушити рівновагу. -ть слово - ламати, зламати (редко поламати, поломити), порушувати, порушити слово, (сов. ещё) схибити (змилити) слово, змилити на слові. [Хто ламає слово, той віру ламає (Номис). Не зламав Роберт свойого слова (Л. Укр.). Не порушить слова (Ор. Левиц.). Ви знайшли тепер, до чого причепитись, щоб слово схибить (Самійл.). Не ти змилив слово, - я (Кониськ.). Коли-б чого не було нам за те, що змилимо на слові (Кониськ.)]. -ть тишину - порушувати (порушати), порушити, зрушувати, зрушити, розбивати, розбити, перебивати, перебити, збивати, збити тишу. [Напружену тишу ніщо не порушало (Кодюб.). Гудок паровоза порушав иноді урочисту тишу ночи (Черкас.). Затримував дихання, щоб не зрушити тиші (Л. Укр.). Тишу перебивало тільки дзенькання дзвоника (Короленко). Тільки крик шуліки різко збивав тишу (Короленко)]. -шать общественную тишину - порушувати громадський спокій. -ть ход работы - перебивати, перебити роботу. Нарушенный - порушений, зламаний, поламаний, переступлений; зрушений, розбитий, перебитий, збитий, зруйнований. [Охорона зламаного права (Рада)]. -ться - порушуватися, порушитися, ламатися, зламатися; бути порушуваним, порушеннм, ламаним, зламаним, переступленим и т. п. [Сили небесні порушаться (Біблія)]. Равновесие - шилось, -шено - рівновага порушилася (зрушилася), рівновагу порушено (зрушено). Законы природы не -ются безнаказанно - законів природи не можна зламати (порушити, переступити) безкарно.

* * *

несов.; сов. - нар`ушить

несовісний, несумлінний. [Несовісна шовіністичність (Крим.). Несумлінні конкуренти (Франко)]. -ное владение, приобретение - несовісне володіння, придбання.

* * *

1) неправий, несправедливий, неправдивий, неправедний, кривдний, кривий, неслушний. [Неправим свідченням себе він думав обрятувати (Грінч.). В моїх словах не знайдете лукавства, я знаю й сам, що просте, що кривеє (Куліш). Так иншого-ж ти способу найди державу рятувать, бо стратити Стюарт - неправий спосіб: ти не маєш права казати присуд їй, бо не піддана вона тобі (Грінч.)]. Дело твое -вое, иск -вый, обвинение -вое - справа твоя несправедлива, неправий (кривдний) позов, неправе (несправедливе, кривдне) винувачення. -вая жизнь - неправедне життя. Я -прав - я неправий, я не маю рації, моя неправда. Вы оба -вы - ви обоє (обидва) неправі (не маєте рації);

2) (незаконный) неправний. -вое владение - неправне володіння;

3) сщ. - винувачений, винуватий, винний (- ого) в чому; срв. Обвиняемый, Виновный.

* * *

1) непра́вий

2) ( несправедливый) несправедли́вий, непра́вий; ( неправильный) непра́вильний

1) відлюдник. Жить -ком - самотою (відлюдно, на відшибі) жити;

2) (отдельное владение) відруб, (дом) опрічний будинок. Стоящий -ком по отношению к чему - осібний, відособлений, опрічний від чого, відрубаний. [З малої і одрубаної собі речи судилось народитись українській літературі (Куліш)].

* * *

отказать

1) кому в чём - відмовляти, відмовити кому чого (в чому). [Навіть вороги йому відмовить не повинні шани (в уважении) (Л. Укр.). Відмовити сватам]; (жениху) відмовляти, відмовити, (опис.) гарбуза давати, дати (підносити, піднести, покотити), давати, дати одкоша кому. -зывать (женихам) - гарбузувати. -зать наотрез - цілком відмовити. Ему -зали в его просьбе - йому відмовили на його прохання. Он ни в чём себе не -вает - він нічого собі не жалує (не відмовляє). Он -зал ему в руке своей дочери - він йому відмовив віддати за нього свою дочку. -зать кому от дому - не приймати кого більше;

2) что кому (завещать) - відписувати, відписати, відказувати, відказати, приказувати, приказати, леґувати що кому. Срв. Завещать. -зать на богадельню - відписати на шпиталь, на богадільню. Отказанный (завещанный) - відказаний, відписаний, леґований;

3) кому от чего (отрешать, увольнять) - звільняти, звільнити кого з чого, від чого, скидати, скинути з чого. См. Увольнять, Отрешать. За неаккуратность ему -ли от места - за несправність його звільнили з посади; (о прислуге) відправляти, відправити кого. -зать кому от квартиры - відмовити (вимовити, виповісти), кому помешкання. Учителю -ли от уроков - у[нав]чителеві відмовили лекцій;

4) юрид. - см. Вводить (во владение).

* * *

1) відмовля́ти, відмо́вити

2) ( увольнять) звільня́ти, звільни́ти

3) ( переставать действовать) відмовля́ти, відмо́вити

доживотний, довічний, досмертний. -ная пенсия - доживотна (досмертна) пенсія. -ное заключение - довічна неволя. -ное владение - доживотна держава, вічистий маєток.

* * *

несов.; сов. - укреп`ить

1) укрі́плювати и укріпля́ти, укріпи́ти; ( закреплять) закрі́плювати и закріпля́ти, закріпи́ти; ( прикреплять) прикрі́плювати и прикріпля́ти, прикріпи́ти

2) (делать более сильным, здоровым) змі́цнювати и зміцня́ти, зміцни́ти, реже укрі́плювати и укріпля́ти и кріпи́ти; укріпи́ти; ( делать более мощным) употу́жнювати, употу́жнити

3) ( передавать во владение) закрі́плювати и закріпля́ти, закріпи́ти