ветром

дерево (мн. дерева) (в песнях) древо, (ум. деревце, древко; соб. дерево, дерев'я, ср. р.). [Не рубай дерев! Що тут дерів за цей год порубано! Помости гніздечко у садочку, на високім древку, на яворку (Чуб.). І скрізь у дворі зеленіло дерево (Грінч.). Круг його - зрубане дерев'я і пеньки свіжі (М. Вовч.)]. Одно дерево - деревина, (в песнях) древина. [Увесь садок - три деревині та й тільки]. Кусочек дерева - деревинка. [Бородавки зганяють деревинкою від хреста]. Срубленные для постройки деревья - соб. деревня (ж. р.). [Хтіли хату будувати, зачали вже возити деревню]. Дерево лесное, не плодовое - лісовина; такое же плодовое - дичка. [Ця груша - дичка, груші з неї терпкі й давлючі]. Дерево садовое, плодовое - садовина. Деревцо плодовое, выросшее из зёрнышка - зерниця, сіянка. [Я насіяв торік груш та яблунь, так тепер зерниці в аршин. Ці грушки можна й повирублювати, бо це не щепи, а сіянки]. Молодое дикорастущее деревцо, взятое для окулировки - живець (р. -вця), дичок (р. -чка). Дерево, оставленное при порубке леса - насінник, маяк. Д. отмеченное знаком для обозначения межи - клякове дерево. Д. высокое, стройное - стрімке дерево, гончак. Д. дуплистое - дупляк, дуплій. [Дуб дуплій]. Деревья с искривленными, уродливыми стволами - кривундяччя, корчань, криваки. Дерево в несколько кривых стволов - корчаговина. [Отсю корчаговину теж можна зрубати, а отсього дубка - покинути: він один і рівнесенько росте]. Деревья корявые, преимущественно дубы - кордубаччя. Д-во с раздвоенным стволом - розкаряка (сущ.), розкарякувате (прил.). Д. сросшееся - зростень. Д. засохшее на корню - сухостій (р. -стою), суш (р. -ші), сушник. [Це дрова погані, з сухостою, вони мало гріють. Це не садок, а сама суш]. Сучковатые, изогнутые куски д-ва, употребл. для постройки лодочных рёбер - колюби. Искривленное дерево, выкопанное с корнем, идущее на полоз в санях - копаниця (гал.). Кривой кусок дерева, идущий на полозья - скорсина, кривуля. Отрубок дерева, грубо отделанный для приготовления из него ложки, клёпки - гентина (Шух.). Д. для курительной трубки - лупеха, злупок (Вас.). Д. сломанное, вывернутое ветром - вітролом, виворотень (р. -тня). Д. с трещинами в коре, проникающими до древесины - вітрувате. Сгнившее д. - струпішіле, порохно. Нанесенное полой водой д. - бережняк, правиння. Роща или купа деревьев одной породы (и сорт дерева для поделок) обозначается окончанием -ина: берестовое д. - берестина. [Пішли в берестину збирати хмиз. Обух зроблено з берестини]; березовое д. - березина; д. боярышниковое - глодина; д. буковое - буковина, бучина; д. вербовое - вербина; д. вишнёвое - вишнина; д. вязовое - ільмина, вильмина; д. грабовое - грабина; д. грушевое - грушина; д. дубовое - дубина; д. калиновое - калинина; д. кедровое - кедрина; д. кленовое - кленина; д. липовое - липина; д. ольховое - вільшина; д. ореховое - (г)орішина; д. осиновое - осичина; д. сосновое - соснина; д. терновое - тернина; д. тиссовое - тисина; д. тутовое - морвина; д. черёмуховое - черемшина; д. черешневое - черешина, черешнина; д. яблоневое - яблунина; д. яворовое - яворина; д. ясеневое - ясенина; д. эбеновое - гебе[а]н.

* * *

1) де́рево; ( одно) дереви́на

2) (древесина) де́рево, деревина́

задуть

1) (веять) задувати, задути, завівати, завіяти, повівати, повіяти, подихати, подихнути. -дул холодный ветер - задув (повіяв, подихнув) холодний вітер. Сюда -вает (безл.) - сюди підвіває, сюди тягне вітром;

2) (тушить) задувати и задимати; сов. задути, задмухувати, задмухнути, гасити, загасити. Ветром -дуло свечу - вітром загасило (задуло) свічку;

3) (заносить) завівати и завіювати, завіяти. Снегом -дуло дорогу - снігом дорогу завіяло. -вать во все лопатки - гнати (бігти) що-духу, на всі заставки, п'яти намастивши;

4) (домну) задувати, задути що. Задутый - задутий. -ться - задуватися, бути задутим. [Задуто другу домну Кузнецького заводу (Вісті 1932)].

* * *

несов.; сов. - зад`уть

1) задува́ти и задима́ти, заду́ти, -дму́, -дме́ш и -ду́ю, -ду́єш; (о ветре, пурге) завіва́ти, заві́яти

2) (гасить, дуя) гасити (гашу́, га́сиш) и загаша́ти, загаси́ти, задува́ти и задима́ти, заду́ти

3) мет. задува́ти, заду́ти

посуха, засуха, суш (-ши), суша (-ші), (с ветром) суховія. [Цілісінький місяць оця посуха, дощу хоч-би капочка (Звиног.). Як суша вдарить, то нападе мошка капусту (Житом. п.). Така суш, що й жати не можна (Сл. Гр.)]. Во время -хи - під час посухи, під посуху; за посухи. [Вихор бува під посуху (Чуб. I)].

* * *

(в люльке, на качелях) колих[с]ання, гойдання, (сильное) вихання; (ветром деревьев) хитання, гойдання, хилитання (дерев); (головой) хитання; (воды насосом) помпування, (зап.) димання.

* * *

1) гойда́ння; колиха́ння; колива́ння; хита́ння, хилита́ння, хиля́ння; колиса́ння, колиха́ння, гойда́ння; кача́ння, помпува́ння

2) колива́ння, хита́ння

колебливать, колебнуть

1) коливати, хитати, хитнути, похитнути, схитнути, колихати, колихнути, хилитати, хилитнути, хиляти, хильнути, хибати, хибнути, схибнути, (качать) гойдати, гойднути. [Правили жертви синєкудрому богу, що землю хитає (Потеб. Одис.). Тисячі тіл колихали повітря (Коцюб.). Дзвони хилитали дрібненьку мряку (Коцюб.). Не хибай кладку, бо в воду впаду (Звин.)]. -бать листья ветви, ткань - коливати, колихати, хилитати, гойдати листя и листям, віття (гілля) и віттям (гіллям), тканину и тканиною. [Верби та садовина коливають віттям (Основа). Вітер хилитає галузки (Коцюб.). Вітер сильно гойдає яблука, багацько попадає (Звин.). Протяг колихає (хилитає) завісу (завісою) на вікні (Київщ.)];

2) (перен.) хитати, похитнути, схитнути, захитати, порушувати, порушити, зрушувати, зрухнути, зрушити що. -бать основы чего - хитати (по[з]рушувати) підвалини чого. -бать убежденья чьи - хитати переконання чиї. -бать авторитет, доверие - порушувати (хитати, сов. захитати) авторитет, довіру чию; см. ещё Поколебать. Колеблемый -

1) хитаний, колиханий. Трость, ветром -мая - тростина, що вітер гойдає; тростина, вітром колихана;

2) хитаний, порушуваний, зрушуваний.

* * *

несов.; сов. - колебн`уть

1) колива́ти, коливну́ти; ( шатать) хита́ти, хитну́ти; ( колыхать) колиха́ти, колихну́ти, хилита́ти, хилитну́ти

2) несов. перен. хита́ти; ( подрывать) пору́шувати

ломнуть

1) ламати (-маю, -маєш и ламлю, ламлеш), ломити (-млю, -миш), ло[а]мнути; (крушить) трощити; срв. Ломить 1. [То не вітер, то не буйний, що дуба ламає (Шевч.). Страх ламле життя (Коцюб.). Дурень і м'яло ломить (Номис). Кидалися трощити все, що нагадувало їм про їхню ганьбу (Єфр.)]. -мать себе над чем голову - морочити, ламати, сушити собі голову (мозок), мізкувати, крутити мо[і]зком над чим, морочитися коло чого, над чим. [Бідолашна Маруся морочила собі голову і з тугою безнадійною впевнялася, що пособити вона нічим не може (Грінч.). Міркую собі, голову ламаю, а не тямлю, як дійти до краю (Кониськ.). Даремне крутив мізком над загадковою спадщиною, що мені дісталася (Крим.)]. -мать дверь - ламати, бити двері. [Одчиняй! Ламайте двері! (Шевч.)]. -мать камень, соль - ламати, бити, лупати камінь, лупати сіль. [Били камінь під горою, храми будували (Рудан.). Остався він у Криму, лупає сіль вагову (Рудч.)]. -мать комедию - см. Комедия 3. -мать коноплю - бити, терти, ламати коноплі. -мать копья - ламати, трощити списи; см. Копьё 1. -мать на куски что - трощити, ламати (и трощити) на дрізки (диал. на друзки), на дрі[у]зочки, на скалки, на г[к]амуз що. [Трощіте сосну на дрізки (Чуб.)]. -мать мёд - підрізувати вулика. -мать овёс, яровое - двоїти, (бороной) боронувати, боронити, скородити, (ралом) перералювати овес, ярину. -мать (заламывать) руки - ламати, ломити, заламувати руки. [Ламає руки старець (Франко). Умліває, ломить руки (Рудан.). Благала, заламуючи руки (Коцюб.)]. -мать старые порядки - ламати, (сильнее) нищити старі звичаї. -мать строение, дом - розбирати, буряти будівлю, будинок (хату). -мать (собирать) табак - рубати тютюн, (обрывать листья) обривати тютюн. -мать целину - орати (ворушити) цілину, орати пар, обліг (-логу). -мать язык - ламати язик (язика). [Та говори-бо по- людському, не ламай язика (Богодух.)];

2) безл. Ветром -ет лёд - вітер ламає лід (кригу). Меня -ет - мене ломить, мне, тре, (корчит) судомить; срв. Ломить 2. Ломан(н)ый, нрч. - ламаний, ломлений; трощений; битий, лупаний и т. п.; срв. Ломан(н)ый, прлг. -ная посуда - битий посуд.

* * *

набить

1) что на что - набивати, набити, (о мног.) понабивати що на що. -вать обручи на бочку, шину на колесо - набивати обручі на бочку, шину на колесо. [Треба набити обручі на діжку, а то зовсім розсохлася (Сл. Ум.)]. -вать вёдра, кадки - набивати відра, діжки. [Бондар відра набиває (Шевч.). Ваші діжки всі вже понабивав (Сл. Гр.)];

2) что чем, чего во что (наполнять) - набивати, набити, натоптувати, натоптати, напихати, напхати, набигати, набгати, напаковувати, напакувати, (начинять) начиняти, начинити, (натолакивать) натовкмачувати, натовкмачити, (о мног.) понабивати, понатоптувати, понапихати, понабигати, понапаковувати, поначиняти, понатовкмачувати що чим, чого в що. [Лисичка виїла мачок з середини (з пирога), а туди напхала сміттячка (Рудч.). Набгав повну кишеню горіхів (Сл. Гр.). Чума з лопатою ходила, та гробовища рила-рила, та трупом-трупом начиняла (Шевч.). Ковбаси вже поначиняла (Богодух.). Натовкмаче було туди сухарів житних (Основа 1861)]. -бить матрац волосом, сеном - набити (напхати, натоптати) матрац(а) волоссям (волосінню), сінник сіном. -бить мебель волосом - набити меблі волоссям (волосінню). -ть погреб льдом - набивати, набити льодівню льодом. -бить трубку - набити (напхати) люльку. -бить карман - напхати (набгати, напакувати) (грошима) кишеню. -вать чучела - набивати (випихати) маняки. Ребёнку -били голову бесполезными правилами - набили (начинили, натовкмачили, натуркали, вульг. набухтурили) дитині голову непотрібними правилами. -бьёт себе чем-л. голову - наб'є (начинить) собі чимсь голову. -ть кому что в уши - натуркувати, натуркати, (о мног.) понатуркувати кому що в уха. [Я вже знаю, це вона йому натуркала (Сл. Ум.). Понатуркують дурним в уха, а вони й вірять (Грінч.)];

3) (навевать) набивати, набити, понабивати чого куди, в що. Ветер -бил, ветром - било много снегу в сени - вітер набив, вітром набило (понабивало) багато снігу в сіни;

4) (наколачивать чего во что) набивати, набити, (о мног.) понабивати чого в що. -ть гвоздей в стену - набивати, набити, понабивати гвіздків (цвяхів) у стіну; (для обмазки стены глиной) цвяхувати (цвяшкувати), обцвяхувати (обцвяшкувати) стіну, поцвяхувати (поцвяшкувати) стіни. -бить свай - набити (понабивати) паль у що;

5) (тиснить) вибивати, вибити, (о мног.) повибивати що. -вать холст, холсты - вибивати полотно, полотна;

6) (наминать) набивати, набити, (во мног. местах) понабивати що. -бить себе ногу, ноги - набити собі ногу, понабивати собі ноги. -бить мозоли - понабивати (понамулювати) мозолі. Седло -било спину у лошади - сідло набило спину коневі. -ть оскомину - набивати, набити оскомину, (себе) оскомити, пооскомити собі зуби, оскомитися, пооскомитися. [Зелені кислиці їсти, то тільки зуби оскомити (Сл. Гр.)]. -бить руку (переносно) - набити (наважити) руку, наламатися, приломитися (до роботи). [Тільки наважиш руку до якої роботи, а він тебе взяв та й на друге місце переставив (Київщ.)]. -ть цену - набивати (підбивати), набити (підбити) ціну. [Коло коней ходять та ціну набивають (Чигиринщ.). Мало й торгувалися, підбивали ціну (Франко)];

7) нарізувати, нарізати, наколювати, наколоти; набивати, набити; (о мног.) понарізувати, понаколювати; понабивати чого. Охотник -бил много дичи - стрілець настріляв багато дичини. -бить орехов - набити горіхів. Набитый - набитий и набиваний, (о мног.) понабиваний; натоптаний, напханий, набганий, напакований, начинений, натовкмачений; (о ткани) вибитий, вибиваний, повибиваний и т. п. Туго -тый кошелёк - добре (туго) натоптаний (напханий, набганий, начинений) гаман (капшук). [Черес із котячої шкіри, туго напханий банкнотами (Франко). Начинений капшук шагами з калитки глузував (Боров.)]. Битком -тый - натоптом-натоптаний, напхом-напханий, повно набганий, (толпящимися) (повно)натовпаний. [Маненька церква повно натовпана була людьми (Грінч.)]. Люди битком -тые в карету - люди напхом-напхані в карету. -тый дурак - дурень заплішений (несосвітенний). -тая дура - дурепа писана.

* * *

несов.; сов. - наб`ить

1) набива́ти, наби́ти, -б'ю, -б'єш и мног. понабивати; ( натаптывать) нато́птувати, натопта́ти, -топчу, -то́пчеш и мног. понато́птувати; ( напихивать) напиха́ти, напха́ти и мног. понапиха́ти; (наполнять чем-л.) начиня́ти и начи́нювати, -нюю, -нюєш, начини́ти, -чиню́, -чи́ниш и мног. поначиня́ти и поначи́нювати, напако́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, напакува́ти, -кую, -ку́єш и мног. понапако́вувати, сов. набга́ти

2) (убивать в каком-л. количестве) набива́ти, наби́ти и мног. понабива́ти; ( стреляя) настрі́лювати, настріля́ти и мног. понастрі́лювати; (птицы, скота) нарі́зувати, -зую, -зуєш и наріза́ти, нарі́зати, -рі́жу, -рі́жеш и мног. понарі́зувати и понаріза́ти; ( свиней) нако́лювати, -люю, -люєш, наколо́ти, -колю́, -ко́леш и мног. понако́лювати

3) ( отпечатывать узор на ткани) текст. вибива́ти, ви́бити, -б'ю, -б'єш и мног. повибива́ти

4) (бить, колотить) би́ти, наби́ти; товкти́, -вчу́, -вче́ш, натовкти́

1) ( действие) надува́ння, надима́ння

2) (то, что надуто, нанесено ветром) наду́в, -у, наме́т, -у; ( снега) заме́т, -у

намести и наместь

I. (метлой) намітати, намести, (о мног.) понамітати чого; (ветром) намітати, намести, навівати и навіювати, навіяти, (о снеге ещё, редко) надувати, надути, (о мног.) понамітати, понавівати и понавіювати, понадувати чого. [Намела цілу фуру сміття (Брацлавщ.). Гори (вин. п.) намітають з снігу хуртовини (Грінч.). Замети високі понамітало (Київщ.)]. -тать, -сти на что - намітати, намести на що, примітати, примести що. [Її (торбину) і в руки не беруть, а иноді і сміттям приметуть (Гліб.). Да й примітало сніжком білесеньким (Чуб. V)]. Наметенный - наметений, понамітаний; наметений, навіяний, надутий, понамітаний, понавіюваний; приметений. -ться -

1) намітатися, наместися, понамітатися; бути намітаним, наметеним, понамітаним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) наместися, попомести (досхочу); назамітатися; срв. Мести.

II. Наметать, -ся - см. I. Намётывать, -ся.

* * *

1) (натаскивание в большом количестве чего) наношування, наношення, оконч. нанесення, наносіння чого;

2) (ветром) наношення, намітання, навіювання, оконч. нанесення, намете[і]ння, навіяння чого; (водой) наношення, намулювання, оконч. нанесення, намулення; (занесение) замулювання, оконч. замулення чого;

3) (заразы, болезни) заношення, оконч. занесення чого;

4) (на план, на карту) зазначання и зазначування, оконч. зазначе[і]ння чого на плані, на мапі (на карті);

5) техн. - накидання, оконч. накидання чого. -ние штукатурки - накидання, накидання тиньку на що, тинькування, оконч. обтинькування чого. -ние лака на что - лакування, оконч. полакування чого;

6) (причинение) завдавання, чиніння, учиняння, спричиняння и спричинювання, заподіювання, оконч. завдання, учине[і]ння, спричинення, заподіяння чого. -ние оскорбления - образа кого, заподіювання (заподіяння, учине[і]ння) образи кому. -ние побоев - завдавання (завдання) побою кому, побій (-бою). [За побій він мені заплатить (Богодухівщ.)]. Он наказан за -ние жене побоев - його покарано за те, що побив жінку. -ние ран, ударов - завдавання (завдання) ран, ударів. -ние удара палкой, шпагой - удар (-ру) палицею, шпадою. -ние вреда, материального ущерба кому - чиніння (учиняння, учине[і ]ння) шкоди кому; шкода. [Я позиватиму його за шкоду, що він мені вчинив (Київщ.)].

* * *

1) нане́сення, нано́шення; наміта́ння, навіва́ння; наму́лювання

2) завда́ння, заподі́яння, нане́сення, завдава́ння, заподіювання, нано́шення; чи́нення, учи́нення

1) (действие) - см. Нанесение;

2) (нанесённое: ветром) наніс (-носу), надув (-ву), (снежный) наме[і]т, (занос) заме[і]т (-мету), (куча) купа, (побольше) кучугура (в піску, із снігу и т. п.), (нанесённый водой) наплав, наплив (-ву), наплинок (-нку), наплавина, (песок, ил) намул (-лу), намулина; (перен.) наніс, намул; срв. Намёт 2. [Піщані надуви (Калит.). До нас на город кучугури піску понаносило вітром (Богодух.). Побережжя, незанесене наплавами рік (Калит.). Полуднева часть, рівна як стіл, повстала з нанесеної річної наплавини (Калит.). На намулі капуста гарна росте (Київщ.). Її затягло товстим шаром морських намулин (Троян.). Шкода думати, щоб оце наносом осіла Русь Висляні узбережжя (Куліш). Літературний намул (Рада)];

3) наклеп (-пу); см. Наговор 2.

* * *

1) см. нанесение 1)

2) геол. и пр. нано́с, -у; (слой ила, песка, нанесённый водой) наму́л, -у; ( снежный) наме́т, -у, замёт, -у, кучугу́ра

вдоволь)

I. 1) (от Носить) - а) наноситися кого, чого, попоносити кого, що и чого, попоноситися з ким, з чим. [Попоносив по келійках води (Куліш)]. На вас воды не -шься - на вас води не наносишся; б) (об одежде, обуви) наноситися чого, находитися в чому. [І не наносилась я свого нового кожуха, а довелось продати (Канівщ.). Не находилася я в цих черевиках - скоро стопталися (Липовеч.)]. Не -шусь я этого платья - ношу - не наношуся цього вбрання (женского ещё: цієї сукні);

2) (от Носиться) - а) (об одежде, обуви: проноситься) поноситися, проноситися. [Не довго ці чоботи проносяться, бо товар зовсім поганий (Сл. Ум.)]; б) наноситися; на(в)ганятися, намикатися; налітатися, нашугатися; набуятися, наширятися, накружлятися; срв. Носиться 2; в) с кем, с чем - наноситися, (ирон.) напанькатися, нацяцькатися з ким, з чим.

II. Наноситься, нанестись и нанесться -

1) (натаскиваться в большом количестве) наноситися, наношуватися, назношуватися, бути наношеним, наношуваним, наношеним, понаношуваним и т. п.; срв.

I. Наносить. [Болото в хату за чобітьми наноситься (Київщ.)];

2) (ветром) наноситися, нанестися, намітатися, наместися, навіюватися, навіятися, (водою) наноситися, нанестися, намулюватися, намулитися; бути наношеним, наношуваним, нанесеним, понаношуваним и т. п.; срв.

II. Наносить 2;

3) (о заразе, болезни) заноситися, занестися, позаноситися; бути заношеним, занесеним, позаношеним;

4) наноситися, бути наношеним, наношуваним, нанесеним и т. п.; зазначатися и зазначуватися, бути зазначуваним, зазначеним, позазначуваним; накидатися, бути накид(ув)аним, накиданим, понакид(ув)аним; завдаватися, чинитися, учинятися, заподіюватися, бути завдаваним, завданим и т. п.; срв.

II. Наносить 4, 6, 8. Хутор -се[ё]н на карту - хутір зазначено на мапі (на карті). Мне -сено оскорбление - мене ображено, мені заподіяно (вчинено) образу;

5) (набегать на кого, на что) наганятися, нагнатися, набігати, набігти, (наскакивать) наскакувати, наскочити, (налетать) налітати, налетіти на кого, на що (напарываться) напорюватися, напоротися на кого, на що;

6) -тись (о птице) - нанестися, нанести яєць.

* * *

1) нано́ситися, -носиться, нанести́ся

2) страд. (несов.) нано́ситися; наміта́тися, навіва́тися, навіюватися, -ві́юється; наму́люватися, -люється; завдаватися, -дає́ться, заподіюватися, -ді́юється, нано́ситися; чини́тися, -ниться, учиня́тися

и Наносной от Нанос)

I. 1) (о песке, иле и т. п.) наносний, нанесений, (нанесённый водой) намивний, напла[и]вний, намулений; срв. Намывной 2. -ные камни - наносне (ератичне) каміння. -ной лес - бережняк (-ку);

2) (о заразе, болезни) занесений; (эпидемический) пошесний. -ная беда - лиха пошесть (-ти);

3) (о ветре) наносливий, надувистий, навійний;

4) наклепний, обмовний; срв. Клеветнический 2.

II. Наносный (от Нос) - на(д)нісний, на(д)носовий.

* * *

1) наносни́й; ( нанесённый) нане́сений; ( ветром) наме́тений, наві́яний; ( водой) намивни́й, наму́лений

2) ( клеветнический) обмо́вний

1) на что, во что - напорошити, накурити, напилити, (о мног.) понапорошувати, понакурювати, понапилювати на що, в що. -лить на книги - напорошити на книжки. Ветром -лило в комнаты - вітром напорошило до покоїв;

2) (поднять пыль) збити пил (порох, куряву), напорошити, накури[і]ти, напилити. [Вівці збили таку куряву, що й світа не видно (Мирг.). Одійдіть, бо я тут накурів, - замітав мітлою (Звин.)];

3) (пустить пыль в глаза) ману пустити (напустити), туману напустити (о мног. понапускати) кому и на кого;

4) (накричать) нагаласувати, нарепетувати, (нагорячиться) нагарячитися. Напылённый - напорошений, накурений, напилений. -ться -

1) напорошитися; бути напорошеним, понапорошуваним и т. п.;

2) (вдоволь) напорошитися, накури[і]тися, напилитися; попокури[і]ти, попопилити (досхочу); назбиватися куряви, попозбивати куряву и т. п.; срв. Пылить.

* * *

обвеять

1) обвівати, обвіювати, обвіяти, обмаювати, обмаяти, опахати, опахнути. -ть ветром - обвітрювати, обвітрити;

2) (зерно) віяти, повіяти, палати, опалати, попалати. Обвеянный -

1) обвіяний, обмаяний, обвітрений;

2) повіяний, попаланий.

* * *

несов.; сов. - обв`еять

обкачать и обкачнуть

1) (на качелях) обгойдувати, обгойдати, обгойднути, (о мног.) пообгойдувати кого;

2) (качать воду насосом взапуски) перепомповувати, перепомпувати. [Хто кого перепомпує?];

3) (ветром деревья) обтрушувати, обтрусити, (о мног.) пообтрушувати.

* * *

см. окатывать II

ошибить (оббивать) оббивати, оббити, (о мног.) пооббивати; (ветром плоды) обтрушувати, обтрусити, (о мног.) пообтрушувати; (листья) обшугувати, обшугати. [Найдуть на тебе буйні вітри, листя обшугають. Буря геть яблука пообтрушувала]. -ть кому крылья - підтинати, підтяти, крила кому, приборкувати, приборкати кого или кому крила. Его ошиб обморок, ошибло обмороком - він зомлів, млості обняли його.

* * *

несов.; сов. - ошиб`ить

1) см. отшибать

2) ( обдавать) шиба́ти, шибну́ти и шибону́ти; ( ударять в нос) би́ти (б'є) в ніс, заби́ти в ніс, ударя́ти в ніс, уда́рити в ніс

перенестись переноситися, перенестися, (о мног.) попереноситися, бути перенесеним, (перебираться) перебиратися, перебратися куди (на иншу квартиру); (мыслью, в мыслях) линути, перелинути (думкою). Я -ношусь иногда мыслью в дни моего детства - я иноді думкою лину до днів мого дитинства. Я -нёсся по железной дороге, словно вихрем - немов вихром перенісся (перелинув) я залізницею. Песок -носится ветром - піски вітер переносить (перекидає).

* * *

1) перено́ситися, перенести́ся

2) страд. (несов.) перено́ситися; переноси́тися, зно́ситися, вите́рплюватися

1) (повергнуть) повалити, звалити, завалити, беркиц(ь)нути кого, (всё или многое) поваляти, виваляти. [Повалив (звалив) його додолу. А чванитесь, що ми Польщу колись завалили (Шевч.). Так і беркицьнув його на землю. Сунули тії тури в пущу - так і виваляли дерево]. Ветром -лило много деревьев - вітер повалив (вітром поваляло) багато дерева. Дождём -лило хлеб - дощ виложив хліб. Он может и быка -лить - він і бика може звалити;

2) (пойти массой) повалити, вальнути, повалувати, сунути, посунути, пошелевкати(ся) куди. [Повалили гайдамаки, аж стогне діброва (Шевч.). Усі сунули (посунули) з хати. Ач скільки людей вальнуло з ярмарку (Борз. п.)];

3) (о дыме, паре) бурхнути, шугнути.

* * *

1) поваля́ти, покача́ти

2) ( рыбу в муке) обкача́ти, пообка́чувати

1) ( двинуться массой) посу́нути, су́нути, повали́ти, ри́нути; (быстро, с шумом) загуді́ти, загу́сти; (устремиться, броситься) поси́пати, си́пнути, сипону́ти; диал. завалува́ти, повалува́ти

2) (о дыме, паре, снеге) повали́ти; (о дыме, паре диал.) завалува́ти, повалува́ти; ( о снеге) поси́пати

I. під (р. поду). Печной под - черінь (-рени ж. р. и -реня м. р.). [Гаряча черінь]. Делать под печи (из глины) - набивати черінь.

II. и Подо предл.

1) с вин. пад. - під кого, під що, попід що (срв. п. 2), (только при обозначении времени) проти чого. Стать под дерево, под навес - стати під дерево, під повітку. Подойти под окно (снаружи) - підійти під вікно. Сесть под окно (у окна) - сісти край вікна. Ложись под стену, а я с краю - лягай повз (під, попід) стіну, а я з краю. Подступить под Москву - підступити під Москву. [Татарин далі вже й під Київ підступає]. Взять кого под руку, под руки - взяти кого під руку, попід руки. [Взяли царя попід руки (Рудан.). Мене вхопили двоє молодиць попід руки (М. Вовч.)]. Перейти под власть кого - перейти під кого, під чию руку. Посадить, взять под арест - узяти під арешт, за (під) сторожу. Отдать под суд - віддати до суду, поставити на суд (перед суд) кого. Дом отдан под постой - дім віддано на постій. Дать под заклад что-л. - дати на (в) заставу що. Давать взаймы под залог - давати позикою під заставу. Танцевать под фортепиано - танцювати під фортеп'яно. Петь под аккомпанимент гитары - співати під гітару, в супроводі гитари. Заснуть под плеск волн - заснути під плюскіт хвиль. Подделать медь под золото - підробити мідь під золото. Подобрать под цвет, под рост - добрати до кольору (під колір), до зросту (під зріст). Под силу, не под силу - до снаги, не до снаги. Под ряд - см. Подряд. Стричь волосы под гребёнку - стригти волосся під гребінець. Ехать под гору - їхати з гори. Подняться под (самые) облака - піднятися попід (самісінькі) хмари. Ему под пятьдесят лет - йому років під п'ятдесят, йому близько пятидесяти років. Под новый год, под праздник, под пятницу - проти нового року, проти свята, проти п'ятниці. [Проти п'ятниці мені приснився сон]. Под вечер - над вечір, проти вечора, надвечори - см. Вечер. Под утро - над світ, перед світом. Под пьяную руку - під п'яну руч, по-п'яному, по п'яну. Под конец года - наприкінці року;

2) с твор. пад. - під ким, під чим, (для обозначения пространности места, а также при множественности предметов или мест, под которыми или у которых действие совершается или что-л. имеет пребывание) попід чим. [Як іде, то під нею аж земля стугонить (Неч.-Лев.). Під ним коник вороненький на силу ступає (Шевч.)]. Сидеть под деревом, под кустом - сидіти під деревом, під кущем. Расположиться под деревьями - розташуватися попід деревами. Под горой, под горами - попід горою, попід горами. [Стоїть гора високая, попід горою гай (Гліб.). Два рядки білих хат попід горами біліють (Неч.-Лев.)]. Вдоль под чем - попід чим и попід що. [Карпо скочив через перелаз і пішов попід тином (Неч.-Лев.). Попід темним гаєм їдуть шляхом чумаченьки (Шевч.). Була попід панським садом на великому ставу виспа (М. Вовч.). Попід те село є ліс (Звин.)]. Мы живём под Киевом - ми живемо під Київом. На дачах под Киевом - на дачах попід Київом. В сражении под Полтавой - в бою під Полтавою, коло Полтави. [А вже Палій під Полтавою із Шведом побився (Макс.)]. Под тенью дуба - в холодку під дубом. Под глазом, под глазами - під оком, попід очима. Под окном, под окнами - під вікном, попід вікнами, попідвіконню. Быть, находиться подо льдом, под снегом - бути, перебувати під льодом (під кригою), під снігом. [Ставок під кригою в неволі]. Поле под рожью, под овсом - поле під житом, під вівсом (під житами, під вівсами). Земля под огородом, под лесом - земля під городом; під лісом. Под родным кровом - під рідною стріхою. В рамке под стеклом - в рамках, в ра[я]мцях за склом. Под замком - на замку. Под арестом - під арештом, за (під) сторожею. [Держав їх на замку за сторожею до королівського суду (Куліш)]. Быть, находиться под следствием, под судом - бути, перебувати під слідством, під судом. Под опекою, под надзором - під опікою, під доглядом (під наглядом) чиїм. Быть, находиться под защитою - бути, перебувати під захистом чиїм, (в защищённом месте) за захистом. Быть под ружьём - бути при зброї. Быть под ветром - бути за вітром. Ходить под страхом - ходити під страхом. Под страхом смертной казни - під загрозою смертної кари. Под начальством, под предводительством, под командою кого - за чиїм (и під чиїм) приводом, під ким, під чиїм командуванням. Под начальством атамана такого-то - під отаманом таким-то. Под властью кого - під ким. [Буде добре запорозцям і під турком жити (Пісня)]. Под редакциею - за редакцією (за редагуванням) и під редакцією. Иметь под рукою - мати під рукою, на похваті. Узнать под рукою - довідатися нишком. Под секретом - під секретом. Под хреном - до хріну, з хріном. [Порося до хріну]. Что разумеете вы под этим словом - що розумієте ви під цим словом. Под 30-м градусом широты - на 30-му градусі широти. Из-под - см. Из.

* * *

1) с вин. п. під (кого-що)

2) с твор. п. під (ким-чим); (преим. с мест. "мною") пі́до, пі́ді (ким-чим)