брати

задолжать брати, взяти в борг (у позику), позичати, боргуватися, заборгуватися, в борги влазити. [Вони скрізь боргувалися: і по крамницях, і в людей гроші позичали, та й заборгувалися так, що вже й оплатитися не можуть]. Должен кто что - винен хтось що. [Хто мені гроші винен? Ти мені винна одну копійку].

* * *

1) дрижа (р. -жі) [Така мене вчора дрижа взяла], дрож (м. и, реже, ж. р.) (р. -жу и -жи), (чаще во множ. дрожі) [Перебіг дрож у нього по-за плечима (Франко). Щось мене дрожі беруть], (вульг.) дрижаки (р. -ків), дригота, дриготи (р. -гіт), здриги, дрижання [Все те обсипало її спину дрижанням (Неч.-Лев.)], тремтіння [По тілу пробігає тремтіння (Л. Укр.)]; (шутливо) циганський піт (р. поту) [Трусилось тіло, його циганський піт проймав (Греб.)]. Бросать в дрожь - морозити, брати з-за спини. Бросить в дрожь - морозом всипати. [Я чую крик - так мене морозом і всипало];

2) (трель) тріль (р. тріли), бреніння.

* * *

I. приятель, друг; мн. - друзі (р. друзів), други (р. другів). [Коли ти, сестро, такий мені приятель, то зоставайся собі тут (Рудч.) Без вірного друга великая туга. Не друзі, а чужії]; (о женщинах) приятелька, подруга, другиня, друга. Закадычный друг - друзяка, кревний друзяка, (вульг.) закантика.

II. Друг, кратк. форма от местоим. Другой. Друг друга - один (или одно, одне) одного. [Ненавиди[я]ть один (одне) одного. Вони варті один одного = они стоят друг друга]. Друг другу - один одному, одно[е] одному. [Приневолює їх подати одно одному руки (Єфр.)]. Друг за друга - один (одне) за одного. [Ми відповідаєм один за одного]. Друг за другом - один (одне) по одному [по однім], (реже) один (одне) за другим. [Один по однім тихо роки встають у спомині моїм (Черн.)]. Друг о друге - один (одне) про одного, кожне про кожного. [Довідалися кожне про кожного (Крим.)]. Друг против друга - один проти одного, навпроти себе. [Діти одної матери, рідні брати стояли навпроти себе (Єфр.)]. Друг с другом - один (одне) з одним. [Ми добре познайомилися один з одним]. Друг у друга - один (одне) в одного. [Питали один в одного]. Самдруг - удвох, сам з кимсь.

* * *

1) душа (ум. душка, душечка, душиця). [Людина з великою душею. Це чоловік без душі. Він був душею нашого товариства. В його творах багато душі]; (обращение к любим. человеку) душа (ум. душечка, дуся), серце (ум. серденько). [Жінко-душечко! Марусю- дусю!];

2) (особа, кто-нибудь) душа, (иногда) дух. [Забере з собою приятелів душ трицять (Куліш)]. Ни души - ані душі, ані душечки, ні духа[у], ні хуху ні духу, нікогісінько. Ни -ши живой - ні духу[а] живого, ні живого духу[а], ані живої душечки. Нет ни -ши - нема ні духа[у]. [У цілому замку немає ні духа (Л. Укр.)]. Село Корчовате - чимале село, але з панів - ні духа (Кониськ.)];

3) (передняя часть шеи у челов., самая ямочка) душа. [Застебнеться під саму душу (Квітка)]. Без души - не тямлячи себе, не тямлячись. [Не тямлячись з радощів]. Быть без -ши от кого, -ши не слышать (не чаять) в ком - коло кого всією душею упадати, дух за ким ронити. [Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш (Грінч.)]. Отвести -шу - спочити душею, (поэтич.) душу відволожити. Отдать богу -шу (умереть) - богу душу віддати. До глубины -ши - до живого, до самого серця, аж до дна душі. Душа в -шу - як одна душа, як один (їден) дух. [Років з три жили, як одна душа (Васильч.)]. За милую душу - залюбки, з дорогою душею. От -ши - з душі, від [з] щирого серця. От всей - ши - з усієї душі, від [з] щирої душі. [З душі бажаю (Кул.)]. Дякую тобі з усієї душі (Крим.). Від щирої душі готовий я віддати (Сам.)]. Всей -шой - від [з] душі (щирого серця), з дорогою душею, з цілого серця. [Люблю тебе з цілого серця]. По -ше - до душі, до серця, до в[с]подоби, до мисли. Приттись (приходиться) по -ше - припасти (припадати) до душі, до серця, до в[с]подоби, пристати (прийтися) до душі. Сколько -ше (-шеньке) угодно - скільки душа (душечка) забажає, досхочу. Трогать -шу - порушувати душу, доходити до душі, до серця. Хватать за -шу - брати (хапати, торкати) за душу. [Так і бере тебе за душу]. Чего -ше угодно - чого душа забажає. В душу не идёт - в душу не лізе. На душе мутит - з душі верне, нудить, млосно. Душа в пятки ушла - на [у] душі похололо, душа не на місці. Чуть душа держится - тільки душа в тілі, (фамил.) тільки живий та теплий.

* * *

I. см. Жив.

II. 1) живий, (редко) живущий. [Казали помер, а він живісінький. Вона й живуща була наче мертва (М. Вовч.)]. Живой элемент (и всё живое, живущее) - живло. [За сонцем усе живло прокинулось (Мирн.)]. Остаться в живых - вижити, (о многих) повиживати. [Мої діти таки повиживали, а сестриних троє померло з обкладу]. Оставлятсь в живых - лишати живого, лишати при життю. [Лишали при життю хлоп'яток. (Св. Письмо)]. Стать живым - відживитися, оживіти. [І дихнув господь на нього, то він відживився (Рудан.)]. Стать живой действительностью, воспринять живой образ - вживитися. [Бачу його, віри не йму: се, кажу, моя думка щоденна, щочасна вживилася (М. Вовч.)]. В живой действительности - в живій дійсності, живцем. [Події в драмі проходять перед нашими очима, показуються живцем, а не в самому тільки оповіданні про них (Єфр.)]. Принимать живое участие - брати пильну (жваву) участь. Задеть кого-либо за живое - дозолити, допекти кому, упекти кого; см. Допечь, Доехать. Ни живой души - ні живого духа (Неч.- Лев.). Живой язык - жива мова. [Словник української живої мови]. Живой человеческий дух - живущий дух людський. Живая вода - вода джерельна, текуча, біжуча. Живая и мёртвая вода (в сказках) - вода живуща й зцілюща, живляща і жертвляща. Живая изгородь - живопліт (р. -плоту). На живую руку - на швидку руч, (на) швидкоруч. [Ніколи було - на швидкоруч зробила];

2) (ясный) живий, виразний, ясний. [Усе проминуло, а в споминку - живісіньке, аж сяє (М. Вовч.). Таке виразне стоїть воно перед очима];

3) жвавий, моторний, меткий, швидкий. [І натуру маю жваву (Самійл.). Такий жвавий, як рак на греблі (насмешка). Моторна дівчина]; см. Бойкий, Подвижный, Разбитной. Живая женщина, девушка - моторуха. [Там така моторуха - як на шрубах уся]. Слишком живой (о ребёнке) - вертун, вертунчик. [Такий вертун, що й на місці не всидить; так і крутиться, як тая дзиґа]. Делаться живее - жвавішати, моторнішати;

4) (лишь о музыке) доскочистий. [А ну йому марш! - і вдали такого доскочистого, аж волосся їжиться (Свидн.)].

* * *

життя, живоття. [Життя і смерть. Нові форми життя. Ми не все знаємо про Шевченкове життя на засланні. Чи для того-ж нам бог дав живоття? (Неч.-Лев.)]. Специальнее: (время жизни) - вік (ум. вічок, р. -чку), (время или образ -ни) - життя, живот, жизність, житів'я, прожиток, буття, (образ -ни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба. [Ох, боже, боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (Коцюб.). Та й вічок довгий, пробуток добрий. Це все діялося ще за батькового живота. Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (Неч.-Лев.). За всенький час мого житів'я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (Крим.). Тихий, спокійний прожиток (Франко). Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Добра жилба, коли сварки нема (Ном.)]; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування. [Прочитайте про Шевченкове перебування в засланні. Підчас нашого побуту в Москві]. В -ни - за життя, в житті, за живота, на віку, живши. [Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (Неч.-Лев.)]. Никогда в -зни - зроду-(з)віку. [Я зроду-звіку не оженюся (Неч.-Лев.)]. Всю жизнь - покіль віку, до віку. [Гуляла-б у батька, гуляла-б до віку дівчиною молодою]. До конца -ни - до віку, довічно, до віку і до суду, до смерти-віку, до живота. [Йому три дні до віку зосталося]. Длящийся до конца -ни (пожизненный) - доживотній. При -ни - за життя, за живоття, за живота, заживо. [Ще за життя покійного о. Гервасія (Свидн.). Ще за живоття батькового (Грінч.). Я вам за живота добро своє оддаю (Самійл.)]. В продолжение всей -ни - через увесь час життя, протягом цілого життя, увесь вік, усе життя. Жизнь земная - сей світ, життя сьогосвітнє. Ж. загробная - тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік. Ж. райская - раювання. Ж. довольная, спокойная - життя безпечне, спокійне, супокійний прожиток. Ж. будничная - буденне життя (житів'я), щоденщина, буденщина. Ж. современная - сучасність (р. -ности), сучасне життя, (нынешняя ж.) - сьогочасне життя. Ж. семейная идёт согласно, хорошо - в сім'ї гарно ведеться. Ж. долговременная - вік довгий. Ж. счастливая, радостная - уквітчаний, заквітчаний вік. [Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г. Барв.)]. Ж. безрадостная - безпросвітнє життя. Ж. тяжёлая - бідування. [Бідування єднає людей (Конис.)]. Ж. супружеская - життя (пожиття) подружнє, шлюбне. Ж. совместная - життя (пожиття) спільне. Ж. барская - панування. Ж. бродячая - волочаще (волоцюжне) життя. Ж. холостяка, бобыля - бурлакування. Ж. дорогая, дешёвая - прожиток дорогий, дешевий. [Колись прожиток був дешевий]. Уклад, строй -ни - лад. [Москалі не мали права по своєму, по московському переробляти український лад (Грінч.)]. Радости -ни - життьові розкоші. Вызвать к -ни - сплодити. [Трудно думи разом сплодити (Руд.)]. Загубить, испортить жизнь - зав'язати світ, зав'язати вік. [Зав'язала собі світ за тим ледащом (Коцюб.). Молодая дівчинонька козаку світ зав'язала. Що вже тобі, дитя моє, зав'язаний світ]. Лишать, лишить -ни кого, себя - страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку, життя кому, собі, укоротити віку кому, собі, зганяти, зігнати зо світу кого, одібрати життя кому, собі, заподіювати, заподіяти смерть кому, собі. Заплатить, пожертвовать, поплатиться -нью за что - наложити головою, душею за що, душі позбутися за що. Портить жизнь кому - заїдати вік чий. Укоротить жизнь кому - умалити віку кому. [Лихая дружина мені віку вмалила]. Жизнь провести - вік звікувати. Проводить в жизнь - переводити в життя. Быть проведену в жизнь - перейти в життя. Проводить, коротать, скоротать всю жизнь где, с кем - вік вікувати, звікувати. [У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Грінч.). Сором в пітьмі духа вік ізвікувати]. Борьба не на жизнь, а на смерть - боротьба до загину, -ба смертельна. [Боротьба у їх смертельна почалася серед ночи (Грінч.)]. Жизнь прожить - не поле перейти - вік прожити - не дощову годину пересидіти; вік ізвікувати - не пальцем перекивати; на віку, як на довгій ниві - всього побачиш.

* * *

предл. с вин. и с твор. пп.

1) а) за що. [Узяв її за рученьку. Паничу, я вас за чуба посмичу (Номис)]. Вступиться за кого - оступитися, обстати за ким и за кого. Она вышла за военного - вона віддалася за військового. Ручаться за кого - ручитися за кого; б) (на вопрос куда) за, по-за що. [Ховається за чужі плечі. Вивозити гній на степок по-за місто (за город)]. Сесть за стол - сісти до столу (и за стіл); в) (о вознаграждении) за що. [Гроші за роботу]; (принимая в соображение что) по чім. [По такій роботі треба не такі гроші брати]; г) (о замещении) за кого, замість кого. [Послав сина замість себе]. За что браться - до чого братися. [До науки бралися. Козаки, до шабель! До роботи взялися];

2) а) (на вопрос где) за, по-за чим. [За синім-би морем милого знайшла (Шевч.). Скрізь і перед нами і по-за нами бриніють чоловічі шапки (Г. Барв.). По-за межами нашої країни = за пределами нашей страны]. За чем (о занятии) - за чим, (зап.) при чому. [Сидить за шитвом чи за прядивом. На лаві при вечері вся сім'я сиділа (Рудан.)]; б) один за другим, друг за другом - один по одному. [Усі, один по одному, повиходили з хати. Мрія спливала по мрії (Грінч.)]. Шаг за шагом - ступінь по ступеню. Идти вслед за кем - іти слідом за ким. Гнаться за кем, за чем - гнатися за ким, за чим. Охотиться за волком - полювати на вовка, за вовком. Пойти за кем, за чем - піти по кого, по що. [Біжіть швидше по лікаря. Поїхав у ліс по дрова, а я пішла по воду]. Пойти за делом - піти за ділом (а не по ділу). Оставить кого далеко за собою - залишити кого далеко позад себе. Он уехал вскоре за мной - він поїхав незабаром після мене;

3) (на вопрос: за сколько) за, через. [Виплакала карі очі за чотири ночі. За останні два роки (или за останніх двох років) він написав кілька гарних оповіданнів. Денис через усю дорогу хоч-би пару з уст пустив (Квітка)]. За неделю перед этим - тиждень перед цим, перед тижнем. За год раньше - рік наперед, перед роком. Ему за сорок лет - йому років понад сорок. За две версты от города - за дві верстві від міста. За пятнадцать рублей - за п'ятнадцять карбованців. Найти за кем - знайти на кому. [На йому не знайшли ніякої провини (Н.-Лев.)]. Следовать за кем (по времени) - іти за ким, бути під ким. [Ця дівчинка - старша, а під нею оцей хлопчик]. За ним это водится - за ним це буває (поводиться). За глаза - позаочі. [Се не позаочі люди кажуть, а в вічі (Г. Барв.)]. Теперь очередь за мной - тепер моя черга. Запишите это за мной - запишіть це на мене. Будет за мной - буде за мною. За неимением - не маючи; бо не маю, через брак, для браку чого. [Не маючи грошей, не можу купити. Не можу купити, бо не маю грошей. Не друкується через брак місця]. За исключением - з винятком чого, виймаючи що, окрім чого, кого. За недосужностью, за болезнью, за старостью и т. п. - через нікольство, через х(в)оробу, через старощі и т. п. За подписью секретаря - з підписом секретаря. Что за чудо, удивление! - що за диво!

* * *

1) с вин. п.

2) с твор. п.

3) в знач. нареч. за

заарендовать заорендовувати, заорендувати, (о мног.) позаорендовувати, брати, взяти в посесію що. [Позаорендовували всі козацькі ріки (Куліш)].

* * *

несов.; сов. - заарендов`ать

забри[е]нькати. [Став брати ту скрипочку, та якось і забринькав струнами (Рудч.)].

* * *

1) забря́зкати, забрязкоті́ти (усилит.), забряжча́ти, забре́нькати, забриньча́ти; зателе́нькати; ( зазвенеть) задзе́нькати

2) ( на музыкальном инструменте) забре́нькати, забриньча́ти

забрить голити, заголити кого; чуба (чуби) поголити кому. [Назавтра в город одвезли та й заголили в москалі (Шевч.). Брати на панщину ходили, поки чуби їм поголили (Шевч.)]. -рили лоб нашим парням - поголено чуби нашим хлопцям; наші хлопці покидали чуби.

* * *

несов.; сов. - забр`ить

1) змова, змовини (-вин). Составлять (составить) -вор - учиняти (учинити) змову (змовини), змовлятися (змовитися) на кого и проти кого;

2) (заклинание) замова, замовини, нашепт (-ту); (действие) замовляння, відмовляння, шептання. [Він проти того скарбу знає замову (Квітка). Знає замовини. Не хотів він брати відьомського нашепту (Г. Барв.)].

* * *

задумать задумувати, задумати, загадувати, загадати, замишляти, замислити, умишляти, умислити; (вознамериться) намишляти, намислити, надумувати(ся), надумати(ся), брати (взяти) на думку що, наважуватися, наважитися (думкою), замірятися, заміритися (зробити що). Отгадайте, что я -мал - угадайте, що я загадав (задумав). -мал казак жениться - задумав (надумав) козак оженитися. Он -мал злое дело - він замислив (умислив, намислив) недобре (діло). Он -мал написать книгу - він задумав (намислив, наміривсь) написати книжку. Они -мали (сделать) великое дело - вони задумали (надумалися, наважилися) зробити велике діло. -вать козни - підступні думки задумувати, (вульг.) крутити мізком веремію. Задуманный - задуманий, надуманий, замислений, намислений и т. д.

* * *

несов.; сов. - зад`умать

позика, позичка. -ём по векселю - векселева позичка. Государственный пятипроцентный -ём - державна п'ятипроцентова позика. Давать (дать) в -ём кому что - давати (дати) в позику (в позичку) кому що, позичати (позичити), (зап.) визичати (визичити) кому що. Брать (взять) в -ём у кого что - брати (взяти) в позику (в позичку) у кого що, позичати (позичити), зазичати (зазичити) у кого що, позичатися, позичитися у кого. Исполнение по -му - виконання позички. Набирание в -ём - позичання, оконч. позичення. [А мені тепер треба платити за його позичання?]. См. Взаём, Взаймы.

* * *

позаимствовать позичати, позичити в кого що (гроші, звичаї, слова чужої мови и т. п.); (перенимать) переймати, пере(й)няти що, запозичати, запозичити що, запозичатися, запозичитися чим, на що, брати, взяти що. [Беруть потрібне їм слово з чужої мови]. Заимствованный - позичений, запозичений в кого, пере(й)нятий від кого, узятий у від) кого.

* * *

несов., сов.

1) замовлення, загад (-ду). На -каз, по -казу - на замовлення, на загад. Принимать -казы на что - брати робити що, приймати замовлення на що. [Беру шити чоботи. Приймаю замовлення на постачання дров];

2) (запрет) заказ (-зу), заборона; см. Запрет. [Вийшов заказ на ліс - щоб не рубати. Заборона на горілку].

* * *

1) замо́влення

2) ( запрет), зака́з, -у; заборо́на

3) диал. см. заказник

заклепать заклепувати, заклепати; (заклёпками) нютувати, занютовувати, занютувати, брати, взяти в нюти; (гвоздями) загвожджувати, загвоздити що. [Тут не гайка, а занютовано. Менші гармати скидали козаки в яри; грубші, прив'язані ланцюгами - загвожджували (Маков.)] Заклёпанный - заклепаний, занютований, загвожджений.

* * *

несов.; сов. - заклеп`ать

заковать

1) (в цепи) заковувати кувати, закувати, закути (в кайдани), брати, узяти в заліза, (о мн.) позаковувати кого. [І сміє нас кувати у кайдани (Грінч.)]. Закованный - закутий, закований, кутий. [Він у темниці, в кайдани закутий (Л. Укр.). І коліна одпочинуть, кайданами куті (Шевч.)];

2) безл. -вало - взяло морозом дуже, с[за]кувало, (о мн.) позаковувало (морозом). [Землю закувало більш як на аршин. Ставки наші так позаковувало, що коли-б і риба не погинула];

3) (лошадь) заковувати, закувати (коня), (о мн.) позаковувати (коні). [Недотепний коваль закував коня, - тепер шкутильгає].

* * *

несов.; сов. - заков`ать

1) (имущества) заставляння, застава, застанова (майна);

2) (что-л. заложен. и отвлеч.) застава (ум. заставочка, -вонька), застанова, застав (-ву), заклад (-ду); (денежный) зарука (грошова). [Ті гроші не пропадуть! адже Ганна дала заставу (Крим.). Кожух у застанові (Н.-Вол. п.)]. В -лог - на (или в) заставу, застав, на (в) заклад и т. д. [Я дам свій білет у застав (Свидн.). У заставу брав що було: і кожухи, і коралі, і справу усяку хазяйську (М. Лев.). Поніс чоловік до жида свій ціп на застанову (Лебед. п.)]. Давать в -лог что - давати, дати в (на) заставу (застав и т. д.) що, заста(но)вляти, заста(но)вити що, (о недвиж. имуществе) записувати, записати у заставу (застанову) що. Давать -лог - давати, дати, класти, покласти заставу (застав и т. д.). Давать что под -лог - давати, дати що під застав (заставу, застанову и т. д.). [Гроші давав людям під застав, або на відробіток (М. Лев.)]. Брать в -лог что - брати, узяти у (или на) заставу (застанову, застав) що. [Шинкарочко мила, усип меду-вина, бери на заставу коня вороного (Чуб. V)]. Выкупать ис-под -лога - викупати и викупляти, викупити заставу, застанову, застав, заставщину или викупати, викупити з (з-під) застави, застанови, заставу що. Под -лог положенный, отданный - заставлений, застановлений, заставний. Биться, бить, ударить о -лог - битися, побитися, заходити, зайти, іти, піти в заклад (навзаклад, реже об заклад), закладатися, закластися, заставлятися, заставитися, (пров.) заложатися, заложитися; см. Заклад;

3) (порука, обеспечение) зарука, запорука, порука, забезпека (чого и чому), завдаток (-тку) чого; срвн. Порука. [Запорука нашої майбутности. В цьому безупинному шуканні маємо забезпеку й нашого розвитку на прийдущі часи (Єфр.). Хай вона (рука) буде завдатком нашого будучого щастя (Коцюб.)]. -гом этого является… - запорука, зарука цьому є… -лог любви - запорука кохання (любови);

4) (засада) залога, засідка, засіди (-дів), залягання;

5) (давно непаханное поле) обліг, переліг (-логу);

6) грам. - стаж (-ну). Действительный, страдательный -лог (глаголов) - прямий, переємний стан (дієслів).

* * *

1) заста́ва; заставля́ння

2) (перен.: свидетельство, доказательство чего-л.) запору́ка

зачесть

I. 1) (зачислять) зараховувати зарахувати, залічувати, залічити, зачислювати и зачисляти, зачислити; срвн. Засчитывать и Зачислять;

2) (считать за что- л.) лічити, полічити що за що. [Бог полічив йому те за праведність (Св. П.)]. Это тебе зачтётся - це тобі запишеться. Зачтённый - зарахований, залічений, зачислений. -ться -

1) (зачисляться) зараховуватися, зарахуватися, залічуватися, залічитися, зачислюватися, зачислятися, зачислитися;

2) лічитися, полічитися, бути поліченим за що; 3 (ошибиться в счете) залічитися, перечислитися; см. Обсчитаться.

II. Зачитывать, зачитать -

1) (утомлять чтением) зачитувати, зачитати кого;

2) (начать читать) почати читати, зачитати;

3) (прочитывать) прочитувати, прочитати. [Прочитати протокол попередніх зборів];

4) (присвоить книгу) зачитувати, зачитати, (о мн.) позачитувати, брати, взяти на вічне віддання;

5) (затаскать) за[ви]читувати, за[ви]читати, обчитати. Зачитанный - зачитаний; прочитаний, (затасканный) зачитаний, вичитаний, обчитаний; (присвоенный) зачитаний. [А книжку як розгорнув, - дивлюся - «Кобзар», та вже дуже вичитаний (Основа)].

* * *

1) (смысл) значіння и значення, розуміння. [Брати слова в тому розумінні, яке вкладає в них автор (Єфр.). Слово «лахудра» має первісне значіння: «обдерта», «обідранка» (Крим.). Хіба суспільність у широкім розумінні того слова… (Крим.)]. В полном, прямом -нии слова - у цілім, у власнім розумінні слова;

2) (важность значительность, вес) вага, сила, значіння и значення, значність, важність (-ности). [Це для мене не має жадної ваги (никакого -ния) (Сл. Гр.). Справа се великої ваги (Грінч.). Матимуть першорядне значіння (Н. Гром.)]. Иметь -ние - важити, мати вагу, силу. Иметь первостепенное -ние - мати першорядне значіння (значення), першорядну вагу. Иметь большое -ние - мати велику, значну вагу, велико, багато важити, (сов. заважити). [З инших оглядів велико важать для нас праці: Ів. Франка та Грінченка (Єфр.). Багато заважив той факт, що…(Крим.)]. Возыметь -ние - заважити, набути ваги, здобути вагу. Иметь преобладающее -ние - мати переважне значіння, переважати. Получить большое, малое -ние в чём-л., для чего-л. - заважити багато, мало у чому. [Ледве чи можна сподіватися, щоб ця справа багато заважила тепер у нашому житті (Н. Рада)]. Не лишено -ния - не без ваги. Придавать, -дать чему -ние - надавати, надати ваги чому, давати, дати вагу чому, вагу класти, покласти на що. Не придавать -ния - не (на)давати ваги чому, не багато собі робити з чого. [Великої ваги цьому не надали (Крим.). Я не багато собі роблю з того сміху (Франко)]. Придавать, придать мало -ния - легковажити, злегковажити що, важити, зважити легко чого, що. [Не годилось так легко важити тієї сили (Куліш). Він забував або легковажив те, що Шевченко казав про народ (Грінч.)]. Не следует придавать большого -ния этому случаю - не слід надавати великої ваги цьому випадкові (цій пригоді). Приобретать, -бресть -ние - набувати, набути ваги, сили, важности, забирати, забрати силу, узяти силу, увіходити, увійти в значність. [Таку силу забрали запорожці (Сторож.)]. Имеющий -ние (важный) - важний, важливий. Событие большого -ния - подія великої ваги.

* * *