братися

зброя, броня, бронь (-ни), оружжя, (военное) військове знаряддя. Огнестрельное - жие - самопал, стрільба, огниста стрільба, грімка стрільба, пальна зброя. Холодное -жие - січна зброя. С -жием (в руках) - оружно, збройно, (при -жии) при зброї. К -жию! - до зброї! до брони! Во всеоружии - при повній зброї. Браться, взяться за -жие - братися, взятися до зброї, ставати, стати до зброї. Поднять -жие - зняти зброю проти кого. Призывать к -жию - закликати до зброї. Сложить -жие - скласти, зложити, здати зброю. Добыть что - жием и кровью - здобути (чого и що) збройно і кров'ю.

* * *

осмеяться о(б)сміюватися, бути о(б)сміяним, висміюватися и висміватися, бути висміяним; братися на сміх, на посміх, на глум, на глузи.

* * *

отобрать

1) что от (у) кого - відбирати, відібрати що в кого, від кого, (редко) кому. [Дівер відбирає мені (в мене) хату]. -рать силой - відбирати, відібрати силоміць, видирати, видерти; (вооруж. силой) відбивати, відбити или відбирати, відібрати збройно, оружно; (хитростью) видурювати, видурити, вимантачити;

2) что от чего (выбирать) - відбирати, відібрати. [Відберіть собі книги, які вам потрібні];

3) -рать показания у свидетелей, у подсудимого - допитувати (сов. допитати) свідків, підсудного. По отобранным у свидетелей показаниям оказывается - з того, що свідчили свідки, виходить. -рать мнение - збирати голоси, перепитувати думки. Отобранный - відібраний. -ся - відбиратися, відібратися.

* * *

несов.; сов. - отобр`ать

отняться відні[ій]матися, віднятися, відбиратися, відібратися, бути віднятим, відібраним. -маются руки, ноги у кого - відбирає руки, ноги кому. -нялся язык у кого - відібрало (замкнуло) мову (річ, язик) кому.

* * *

несов.; сов. - отн`яться

1) ( онемевать) німі́ти, онімі́ти и понімі́ти

2) строит. (несов.) відніма́тися, відбира́тися, забира́тися, відрі́зуватися, відніма́тися

отправиться виряджатися, вирядитися, відряджатися, відрядитися, виправлятися, виправитися, вибиратися, вибратися, іти, піти, (двигаться) подаватися, податися, братися, побиратися, побратися, пускатися, пуститися, рушати, рушити, вирушати, вирушити, мандрувати, помандрувати, сов. потягти, посунути, потиснути, потектися, (поспешно) погнати(ся), (по)майнути, махнути, хуркнути, (без определённой цели) повіятися. -виться посидеть - піти, вийти на посиденьки, на посідки. -виться в поход, на заработки - вирядитися, виправитися, вибратися, (двинуться) рушити в похід, на заробітки. -виться (двинуться) в путь - податися, побратися, пуститися, рушити, вирушити в дорогу (в путь ж. р.). -виться в путь-дороженьку - побратися шляхом-дорогою. -вляйся! -вимся! - рушай! рушаймо! -виться дальше - податися (пуститися, рушити) далі. -виться скитаться - піти у скитки (в світи). -виться путешествовать - у мандри податися. -виться на лошадях, верхом, пешком, морем - поїхати кіньми, верхи (о многих: верхами), піти пішки, пуститися (попливти) морем. -виться в море - податися, пуститися на море. -виться в школу, в театр - податися (піти) до школи, піти до театру. -виться в кабак - піти на дешеву, піти до шинку. -виться в Киев - податися (вирушити, поїхати) до Київа, на Київ.

* * *

1) відправля́тися, відпра́витися; (о поезде, пароходе) відхо́дити, відійти́ и повідхо́дити; ( пускаться в путь) виряджа́тися, ви́рядитися, подава́тися, пода́тися, мандрува́ти, помандрува́ти, несов. уда́ритися; (несов.: направиться) побра́тися; (двигаться, трогаться) руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити, руша́тися, ру́шитися; ( уезжать) ї́хати, пої́хати, виїжджа́ти и виїзди́ти, ви́їхати

2) (несов.: брать исходным пунктом) відправля́тися; (исходить из чего-л., основываться на чём-л.) вихо́дити

3) строит. (несов.) відправля́тися; виряджа́тися; посила́тися; надсила́тися

1) пара (-ри), дух, (в бане) пара, парло. [Водяна пара]. Винные -ры - горілчаний дух. Винные пары ударили в голову - горілка вдарила в голову. Выделять пар - парувати. Пар идёт от чего - парує що. От самовара пар идёт - самовар парує. Весною пар от земли идёт - на весні земля парує. Начать выделять пар - запарувати, запаруватися, запаритися, братися (взятися) парою. От кофе начал (стал) итти пар - кава запарувала. Обращать (Превращать) -ся в пар - обертати, -ся, обернути, -ся в пару. Превращение в -ры - обертання в пару. С него пар валит - з його пара аж бухає. Пар столбом - пара стовпом, бовдуром. На всех парах - повним ходом;

2) (жизнь, дух) пара. [Пари-б тобі не стало! (Звиног.)];'

3) (паровое поле) пар (-ру), парі (-рів, -рям), парина, парениця, паренина; (давно непаханная земля) обліг, переліг (-логу); (одновременно и выпас) толока. [Хтось поїхав не шляхом, а парями (Звин.)]. Быть под -ром (о земле) - парувати, толокувати, перелогом (облогом) лежати. [Два рази (поле) ореться, а третій толокує].

* * *

паскудитися, калятися, валятися, мазатися чим; мурзатися, багнитися; таляпатися, бабратися, баблятися в чому; ялозитися, шмаруватися чим; борошнитися, убілятися в що. Оттенки см. Пачкать; (переносно) паскудитися, поганитися чим, з ким. [Я не хочу з тобою поганитися].

* * *

1) ( покрывать себя грязью) брудни́тися, забру́днюватися, ма́затися; масти́тися, каля́тися; (руками в чём-л. жидком) ба́братися; ( лицо) заму́рзуватися, му́рзатися

2) ( становиться грязным) брудни́тися, забру́днюватися

3) перен. пога́нитися, каля́тися; паску́дитися

пліснявіти, цвісти, зацвітати, снядіти, снітитися, (о жидк.) брезкнути, забрезкати, братися, узятися, (обростати) цвіллю (мохом). [Хліб зацвів. Сир снядіє. Квас брезкне].

* * *

подбочениться, подбочиться братися, взятися в боки, під боки, (реже) взятися бока. [Взявся під боки та й думає, що пан]. -чась, -ченившись - узявшись під боки (в боки, бока), руки в боки. [Руки в боки та й ну танцювати].

* * *

несов.; сов. - подбоч`ениться и подб`очиться

1) повно. [Наливай повно]. -но до краёв - повно вщерть (аж по вінця). Полным- полно - повнісінько, повніненько;

2) (довольно) годі, досить, буде, край. Годі гуляти, час до роботи братися. Досить (буде) уже пустувати. Край, більш не питиму]. Полноте! - Годі! Годі-бо вам! Полноте ссориться! - Годі (бо) вам сваритися!

* * *

1) нареч. по́вно

2) предик. го́ді, бу́де, до́сить

3) част. го́ді, го́ді-бо

1) предик. по́вно; повні́сінько

2) нареч. см. полно 1)

получиться одержуватися, одержатися, бути одержаним, братися, бути взятим; (оказаться в результате чего-л., произойти) виходити, вийти, складатися, скластися, стати з чого. У нас письма -чаются не совсем исправно - у нас листи доходять незовсім справно. Определить, какой -чается доход с чего-л. - визначити, який прибуток береться, скільки користи береться з чого. Сегодня -чилось (-чено) известие, что… - сьогодні наспіла звістка, що… Положение -чилось довольно затруднительное - становище вийшло досить скрутне.

* * *

несов.; сов. - получ`иться

1) (приходить, оказываться доставленным) прихо́дити, прийти́, -йде, надхо́дити, надійти́

2) (выходить, удаваться каким-л.; случаться) вихо́дити, ви́йти; (как результат какого-л. процесса иногда) утво́рюватися, утвори́тися (утво́риться)

3) страд. несов. оде́ржуватися; дістава́тися; відбира́тися; здобува́тися; дістава́тися; набува́тися

появиться

1) (показываться, становиться видным, предстать) з'являтися, з'явитися (редко появлятися, появитися), виявлятися, виявитися, уявлятися, уявитися, виникати, виникнути и виникти, (о мн.) поз'явлюватися и т. д. [На небі з'являються зорі (Коцюб.). Бабуся з'явилась на дверях (Л. Укр.). В одному з товстих місячників з'явилася дуже прихильна оцінка поетичних писань Лаговського (Крим.). Оддаль виявляються озера (Стор.). На вулиці чорна свита виявилась одна й друга (М. Вовч.). З високих черешень уявилася Марта (М. Вовч.). З-за кущів виникла висока постать (Н.-Лев.). Як не уявиться він завтра, то й зовсім його не ждіть (Звин.)]; (показываться) показуватися, показатися, (из-за чего-л.) витикатися, виткнутися, виступати, виступити, (во множестве) висипати, висипати, (внезапно) вириватися, вирватися; нагодитися; срв. Показываться. [Покажеться висока двугорба гора (Крим.). Сонце почне витикатись (Мнж.). У сю хвилину я витикався на двері (Грінч.). Зорі висипали на небі (Н.-Лев.). Вирвався, як Пилип з конопель (Ном.)]. -виться вдруг (тут как тут) - уродитися, вигулькнути, гулькнути. [Як де сама зостануся, так і він тут уродиться (Грінч.). Зразу вродився веселий настрій (Васильч.). Вигулькнув із моря]. -ться куда - (показывать нос) потикатися, поткнутися куди. [Хай до нас не потикається]. Изредка -ться - навертати, навернути куди. [Хіба обідати та на ніч наверне додому (Мирн.)]. -виться на свет - з'явитися на світ, виявитися на світі, по[на]родитися на світ. -вилась молодая луна - молодик народився. -ляться, -виться перед чьим-л. взором - ставати, стати, поставати, постати кому перед очима;

2) ( об'являться, обнаруживаться) об'являтися, об'явитися, проявлятися, проявитися, (чаще о болезнях) прокидатися, прокинутися, (о болезнях, страхе, вредных насекомых, сорных травах и т. д.) укидатися, укинутися, (во множ.) кинутися, забуяти; срв. Обнаруживаться. [Об'явиться новий філософ (Н.-Лев.). Проявилася в Англії «чорна смерть» - чума (Доман.). У тебе самого проявилася істерика (Крим.). Сивий волос почав укидатися. Укинувся червак у хліб. Страх у серце вкинувся (М. Вовч.)]. В городе -вился тиф - в місті прокинувся тиф. -ются кражи - прокидаються крадіжки. -ляется болезнь - про[и]кидається x(в)ороба. -вились (во множестве) сорные травы - кинулись, забуяли бур'яни;

3) (возникать) з'являтися, з'явитися, поставати, постати (и повставати, повстати), наставати, настати, ставати, стати, виникати, виникнути и виникти, (иногда) прокидатися, прокинутися; срв. Возникать. [З'являються поважні літературні видання (Єфр.). Повстають нові видавництва (Єфр.). Перш ніж настав світ (Єван.). Прокидаються подекуди нарікання на громадський нелад (Єфр.)]. -лись новые обычаи - зайшли (настали, постали) нові звичаї. -ляется желание, мысль - прокидається бажання, думка. -ляется мода, потребность - заходить мода на що, потреба;

4) (браться, взяться) братися, взятися, заводитися, завестися, (о мн.) позаводитися. [Козаки беруться не знать звідкіля (Куліш). Десь узялись нові сили, енергія (Коцюб.). Звідкіля це ти узявся? Відколи султани позаводилися на сході (Крим.)]. Откуда -лись у него деньги? - звідки в його взялися, завелися гроші? -лись деньжонки - завелися грошенята. -ляется желание уснуть - сон (на сон) береться. -ются ссоры - беруться сварки. Недавно -вившийся - новітній. [Це новітній пан (Гуманщина)]. До того времени -вившийся - дотихчасовий. То -ляясь, то исчезая - прогульком. [Місяць прогульком з-за хмари виглядав (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - появ`иться

1) (пыль в букв. и переносном значении) порох (-ху, мн. порохи, редко слав. прах (-ху)), пил (-лу), курява; (распадающаяся гниль) порохно (-на), порохня (-ні), трухло, персть (-ти), Срв. Пыль, Персть, Тлен. [Що царство? - порох (Куліш). Все йде в одно місце: взялось із персти й усе вернесь у порох (Еккл.). Лихеє ім'я розлетілось, мов прах (Грінч.). Образ страху, що держить у своїх холодних обіймах увесь світ, хоч сам являє собою тільки порохно нікчемне (Єфр.)]. Отрясти прах от ног - порох, пил з ніг обтрусити. [Порох з ніг ваших обтрусіть (Єв.). І пил, що пристав до нас з вашого города, обтрушуємо вам (Єв.)]. Обращаться, обратиться в прах - порохом, на порох (прахом, на прах) розпадатися, розпастися, порохом братися, узятися (стати), порохом, порохном, порохнею, трухлом, попелом розсипатися, розсипатися, тліти, потліти, попеліти, спопеліти. [І не раз як рука чи повітря, чи сонце торкались тисячолітнього трупа, він розпадався на порох (Л. Укр.). Та бодай я собі, - каже, - порохом розпався (Рудан.). А бодай-же ти прахом розпавсь (Яворн.). І в годині стала прахом пишная столиця (Рудан.). Як я на тебе дихну своїм духом, то ти розсиплешся попелом (Звин.)]. Пасть во прах - упасти в прах. [Впадуть у прах кумири гордовиті (Грінч.)]. Обращать, обратить во прах - повертати, повернути, стирати, стерти на порох (на гамуз), повертати, повернути в нівець, розвіяти на куряву. Идти, пойти -хом - іти, піти з вітром, за вітром, за водою, димом (до гори), на марне, в нівець, випадати, випасти випадком. [Пішло усе добро в нівець (Грінч.). Чужим живимося, ото воно нам випадком і випало (Кониськ.). Все його добро піде на марне (Франко)]. Все его проекты пошли -хом - всі його проєкти димом до гори пішли. Прах его возьми! - щоб його прах забрав! Бодай він прахом розпавсь! Хай воно стеряється! Прах с ним! - цур йому! Хай йому лихо (всячина)!

2) (смертные останки) тлін (-ну), прах (-ху). [Вволяючи останню волю мужа, молода княгиня мусіла рушити з дорогим тліном в трудну і далеку дорогу, до міста його вічного покою (О. Лев.)]. Здесь покоится прах моего друга - тут почиває тлін мого друга. Мир -ху твоему - пером (пухом) земля тобі, нехай земля тобі пером (пухом).

* * *

1) (пыль; перен.: о чём-л. недолговечном, ничтожном) по́рох, -у; прах, -у

2) (труп, пепел после сожжения тела) прах, -у; ( останки) оста́нки, -ків, тлін, -ну

предпринять починати, почати, розпочинати, розпочати що, підійматися, піднятися чого; (браться за что) братися, взятися до чого, заходжуватися, заходитися коло чого; (принимать наперёд какие-либо меры) вживати, вжити (наперед) якихсь заходів. [Ой що-ж тепер почну я, нещаслива, з дрібними дітьми! (Л. Укр.). Що мені почати, щоб визволитися з злиднів? - Та що-ж-би розпочав я голий-босий? Завести торг? Я- ж ні шага не мав (Л. Укр.)]. Трест -мает устройство фабрики - трест заходжується коло будування фабрики (-ється будувати фабрику), трест береться до будування фабрики. -нять кругосветное путешествие - піднятися подорожи навколо світа. Предпринятый - початий, розпочатий. -ться - починатися, початися, розпочинатися, розпочатися; вживатися (наперед).

* * *

несов.; сов. - предприн`ять

( что - начинать) почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти (що); (браться за что-л.) бра́тися, узя́тися (за що, до чого), ( энергично) захо́дитися и захо́джуватися, захо́дитися (роби́ти що, ко́ло чо́го); ( организовать) організо́вувати (несов.), організува́ти несов., несов.; ( делать) роби́ти, зроби́ти (що); (осуществлять, совершать) зді́йснювати, здійсни́ти (що); (применять, прибегать) ужива́ти, ужи́ти (що)

пристать

1) приставати, пристати, липнути, прилипати, прилипнути, братися, взятися до чого, чіплятися, учепитися до чого и чого, наліплюватися, наліпитися на що, (во множ.) поприставати, поприлипати, почіплятися, поналіплюватися. [Багатий брат вимазав усередині кружку медом, щоб пристало те, що міритимуть (Грінч.). Болото береться до коліс (Хотин. п.). Як приложиш до тіла, так і візьметься (Радомиш. п.). Смола прилипла до рук (Ум.). По плечах було нахвоськає так, що аж сорочка до тіла прилипне (Кониськ.). Підеш на базар, наліпиться болото на чоботи, - хоч ножем зчищай (Звин.)]. -стал ко мне, как банный лист - пристав (прилип) до мене як шевська смола до чобота, узявсь до мене смолою, узявся (причепився) як реп'ях, реп'яхом узявся, причепою причепився, сльотою узявся (прив'яз);

2) (присоединиться) приставати, пристати, прилучатися, прилучитися, (примкнуть) привернути, причалитися до кого, до чого, (во множ.) поприставати, поприлучатися до кого, до чого. [Ні до кого не пристає і до себе не приймає (Стор.). Хтось стиха завів пісню, до нього пристав ще один голос (Коцюб.). Сила людей привернулась до українства (Рідн. Край)];

3) (привязаться, неотступно следовать) приставати, пристати, ув'язуватися, ув'язатися, ув'язнути, уплутуватися, уплутатися до кого и за ким, присотатися, присікатися, прикасатися, присахатися до кого, учепитися до кого и за ким, причепитися до кого, нав'язуватися, нав'язатися на кого; срв. Привязаться 2. [Ой ти, туго, ой ти, журбо, не пристань до мене (Метл.). Я пішла до них, а внучок уплутався за мною й собі (Новомоск. п.). Де не взялась собака в біса - чи з-під воріт, чи із-за ліси - присікалася, аж вищить (Гліб.). Раз прийшлось йому йти уночі вулицею, а відьма нав'язалась на його собакою (Драг.)];

4) (надоедать кому; не давать покою, придираться) в'язнути, прив'язнути до кого, нав'язнути, в'язатися до кого, настирюватися и настирятися, (осою) лізти в вічі кому, (привязаться) чіплятися, причепитися до кого, учепитися до кого и кого, начепитися на кого, сікатися (н. вр. сікаюся, -каєшся…), присікуватися, присікатися до кого, сикатися (сичуся; -чешся…), скіпатися, прискіпатися до кого, наскіпуватися, наскіпатися на кого, присіпатися, присукатися до кого, накасатися на кого, навратитися на кого, ушняпитися до кого; срв. Привязываться 3. [Чого до мене в'язнеш, мов злий дух? (Грінч.). Та що це вона прив'язла до мене? (Васильч.). Чого нав'яз? (Коцюб.). Вередує та настиряється, як морочлива та настирлива дитина (Н.-Лев.). Найперше до Масі вчепилась: то ти, каже, вкрала (Свидн.). Мовчи! чого ти вчепилась душі моєї (Коцюб.). Та ну-бо годі! Чого ти причепився до його? (Грінч.). Чого ви, - каже, - начепились на мене (Тесл.). Вона як буде сікатися до тебе, то ти возьми груші і розсип (Рудч.). Присікався, як оса (Номис). Так і сичуться до нас, як чмара та (Г. Барв.). Скіпається до лісовика: нащо ти мою корову загнав? (Новомоск. п.). Чого це ти на парубка наскіпався? (Мирн.). Чого це він до мене присіпався? (Осн. 1862). Накасається на вас, як чорт на грішну душу (Козелец.). Навративсь, як собака (Манж.). Чого ти до мене вшняпився? (Липовеч.)]. Не -вай ко мне! - не в'язни, не лізь, не чіпляйся до мене! не клопочи (не мороч) мені голови! -вать, -тать к кому с требованиями, с просьбами, чтоб… - напосідати(ся), напосісти(ся) на кого, налягати, налягти, наполягати, наполягти на кого, щоб…, узятися до кого, намагати на кого, намагатися, намогтися, щоб… [Вона знає, що аби напосіла на батька, то чого хоче - того й доможеться (Мова). Люди напосідаються на мене: скликай громаду (Кониськ.). Що ти, причепо, налягаєш на мене? (Гр.). Чого се вони на мене намагають? (Кониськ.). Тепер уже наполягла, щоб купив їй оте бринькало (Мова). Раз пропала на степу в чумаків сокира; до їдного всі взялись: «Ти та й ти, псявіра» (Рудан.). Діти дуже намагались, щоб і їх узяти на храм (Грінч.)]. -стать к кому с ножём к горлу - з короткими гужами до кого приступити;

5) (о болезни) приставати, пристати, прилипнути до кого, чіплятися и чіпатися, учепитися (диал. чепитися) кого, причепитися до кого, начепитися на кого, прикидатися, прикинутися, підкинутися, підсахнутися. [Щоби не чіпалися вроки чи дитини, чи худобини (Етн. Зб. V). Вже на кого начепиться ця погань, не скоро одчепиться (Звин.)];

6) (к берегу) приставати, пристати, причалювати(ся), причалити(ся), привертати, привернути (до берега), (во множ.) поприставати, попричалювати(ся), попривертати (до берега); срв. Причаливать. Пароход -стаёт по пути в трёх местах - пароплав пристає дорогою в трьох місцях;

7) (останавливаться) ставати, стати де, у кого, причалювати, причалити до кого. [Причалив до старого знайомого, щоб і Антося тут поставити, і самому перебути (Свидн.)];

8) -стать кому, безл. (быть приличну кому) - пристати, личити, випадати, подобати кому (що робити). [Насамперед, як пристало порядному подорожному, подавсь він до коршми (Коцюб.)]. Не -стало - не пристало, не личить, не випадає, не подоба(є) (чого робити); см. Подобает, Приличествовать. [Сидіть дома на покої не пристало козакові (Боров.). Якось то не випадає вихваляти своїх (Л. Укр.)];

9) -стать кому и к кому (быть к лицу) - личити, пасувати кому и до кого, бути до лиця кому. К нему усы не -стали - йому вуса не до лиця, йому вуса не личать. -стало, как к корове седло - пристало, як свині наритники;

10) (выбиться, из сил) приставати, пристати, (о многих) поприставати. [Ой став коник приставати (Метл.). Моєму миленькому волики пристали (Чуб. V)].

* * *

несов.; сов. - прист`ать

1) (к кому-чему) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти (до кого-чого); ( прилипать) прилипа́ти, прили́пнути и прили́пти и поприлипа́ти (до кого-чого); ( о липких и красящих веществах) бра́тися, узя́тися (чого); ( о болезнях) чіпля́тися, вчепи́тися и причепи́тися (до кого)

2) (назойливо преследовать, обращаться) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти; ( цепляться) чіпля́тися, причепи́тися; несов. чіпа́тися; ( придираться) присі́куватися и сі́катися, присі́катися

3) ( присоединяться) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти; ( прибиваться) прибива́тися, приби́тися и поприбива́тися

4) (на время где-л.) пристава́ти, приста́ти, става́ти, ста́ти

5) ( о судах) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти; ( причаливать) прича́лювати, прича́лити и поприча́лювати

6) (несов.: быть к лицу) бу́ти до лиця́

7) (несов.: оказаться подходящим, соответствующим) ли́чити

8) ( уставать), диал. пристава́ти, приста́ти и попристава́ти

приступить

1) (подходить) приступати(ся), приступити(ся), підступати(ся), підступити(ся), доступати(ся), доступити(ся). [Ой лежить тіло, як папір біле, ніхто к тілу не приступиться (Пісня). Відьми до тебе не доступлять (Рудч.)]. -пить к кому с ножом к горлу - з короткими гужами приступити до кого;

2) (к кому) - доступати(ся), доступити(ся). [Що мені тепер на світі робити, як мені тепер до жінки доступити (Рудч.). Як вискочив у начальники, то тепер до його не доступишся]. Рассердилась так, что и не -пишь - ровгнівалася так, що ані приступу до неї;

3) (к делу) заходжуватися и заходитися, заходитися коло чого, робити що, (роз)починати, (роз)почати (робити) що, братися, узятися до чого, зачинати, зачати що. [Та й заходиться рештувать вози в далекую дорогу (Шевч.). Отсе-ж, поблагословившися, зачинаємо своє оповідання (Куліш). Треба нарешті взятися до цієї справи]. -пить к рассмотрению вопроса - заходитися обмірковувати питання. -пить к изложению вопроса - узятися до викладу справи, почати викладати справу. -пить к прениям - розпочати дискусію. К работе уже -пили - роботу вже розпочато. -пил к изданию газеты; - розпочав (заходився) видавати газету;

4) (придавить ногой подножку в ткацком станке, в швейной машине) натаскати, натиснути, надавлювати, надавити поножі, виступати, виступити на підніжок. [Виступай же, виступай на підніжок (Полт.)].

* * *

несов.; сов. - приступ`ить

1) ( подступать) підступа́ти, підступи́ти и попідступа́ти, приступа́ти, приступи́ти; ( приступаться) приступа́тися, приступи́тися, доступа́тися, доступи́тися, доступа́ти, доступи́ти

2) (настойчиво обращаться с чем-л.) приступа́ти, приступи́ти

3) ( к чему - начинать) розпочина́ти, розпоча́ти, почина́ти, поча́ти (що), приступа́ти, приступи́ти (до чого); приступа́тися, приступи́тися (до чого); (приниматься за что-л.) бра́тися, взя́тися (до чого, за що)

приємний; любий, милий, солодкий, утішний, приязний; (угодный, нравный) угідний, уподібний, люб'язний. [Наче вітерець шелесне в листі, - такаи його була приємна й тиха мова (Г. Барв.). Романюки приємні люди (Кам'ян.). До любої праці любо й братися. Праця богові, як і молитва, мила (Самійл.). Що то за втішні та швидкі тії харківські молодиці (Стор.). За столом ведеться бесіда утішна (Федьк.). Буває, що з бідною приязніше шматок хліба з'їсти, ніж з багатою (Костом.)]. Не всё -ное полезно - не все приємне на користь. -ная погода - приємна погода. -ный вкус, запах, цвет, звук, голос - приємний смак, (за)пах, колір, звук, голос. -ное чувство - приємне, втішне, солодке почуття. -ные вести, новости - приємні, втішні вісті, новини. -ная беседа - приємна, люба, втішна розмова. -ная неожиданность - приємна, мила несподіванка. -ные мысли, воспоминания - приємні (втішні, солодкі) думки, спомини. -ный человек - приємна, мила людина. -ные моему сердцу люди - любі, милі моєму серцю люди, люб'язні мені люди. Кому что -но - кому що до вподоби (до любости, до любови), кому що вподібне. Считаю -ным долгом - за приємний (за милий) обов'язок, за приємну (за милу) повинність уважаю.

* * *

пробраться (сквозь что) пробиватися, пробитися, пробиратися, братися, пробратися, продиратися и дертися, продертися и продратися крізь що, шитися, прошитися крізь що, попід чим. [Самотній подорожній пробивався крізь непроглядний туман (Корол.). Козаки підстерегали татар на дніпрових переправах, щоб не пробрались на руський бік (Куліш). Почали вони поміж тими кущами продиратися (Грінч.). Гадюка шилася в траві. Струмок дзюркотів по камінню, шився попід осокою (Дн. Чайка)]. Неприятель -рается лесом - ворог пробивається (шиється) лісом. -ся ползком - пластати, плазувати куди. -ся сквозь толпу - продиратися, продертися крізь натовп, протовплюватися, протовпитися, протискатися, протиснутися, (к кому, к чему; куда) дотовплюватися, дотовпитися до кого, до чого, куди. За теснотой нельзя -ся к кому, к чему - за тиском не дотовпишся до кого, до чого, дотовпу немає до кого, до чого. Срв. Пробиваться, -ся украдкой куда - см. Прокрадываться.

* * *

несов.; сов. - пробр`аться

1) пробира́тися, пробра́тися; ( с трудом проходить) продира́тися, проде́ртися и продра́тися и попродира́тися, несов. де́ртися, дра́тися; ( сквозь толпу) прото́вплюватися, прото́впитися, проти́скуватися, проти́снутися; ( прокрадываться) прокрада́тися, прокра́стися

2) страд. (несов.) вичи́туватися, пробира́тися; перебира́тися, пробира́тися; пропо́люватися, прорива́тися, прорі́джуватися; проділятися

попробовать, испробовать

1) (испытывать) спитувати, поспитати, пробувати, спробувати и попробувати, випробовувати, випробувати, брати, узяти на спиток, (гал.) трібувати, стрібувати що, (диал.) поглядіти що чим. [Спитує ніжка, чи тепла вода (Грінч.). Нехай дурнями броди спитують (Черк. п.). Одні з українських діячів замовкають, другі тим часом випробовують ґрунт у Галичині (Єфр.). Поглядів (поспитав) пальцем, чи тепла вода. Поглядів заступом, чи твердо копати. Спробував перо, як пише. Як лізеш на драбину, не забудь щаблі трібувати, чи міцні (Франко)]. -вать свою силу, свои силы - спитувати, поспитати, пробувати, спробувати и попробувати, випробовувати, випробувати свою силу, свої сили;

2) (пытаться) пробувати, спробувати, спитувати, -ся, спитати, -ся и поспитати, -ся, робити, зробити спробу (що зробити). [Спробую дати історичний огляд, українського письменства. Спитувавсь він жінку вмовляти, та не така-то вона (М. Вовч.). Спитувала ще кілька разів натиснути на двері - не подаються (Грінч.). Поспиталися були не послухатися, - так де там. Уряд справді робить кільки спроб, щоб селян захистити (Доман.)]. -вать на все лады - усіх способів братися. Попробуй! - поспитайся, спробуй, ану! ану-ну! ану лиш! Пусть -бует - а хай лиш спробує (поспитає). -вать силы в соревновании с кем - пробуватися, попробуватися, стенутися з ким. [Ти бігаєш, як жаден молдован не побіжить, - попробуйся (Свидн.). Як дам, то на свій зріст усе подвір'я зміряєш. - Попробуємся! - Та що тут пробуватись! (Свидн.). Стеніться з нею бігти, дак куди! (Борз.)];

3) (отведывать) куштувати, покуштувати и скуштувати, кушати, покушати, спитувати, поспитати, Покушайте оцього яблучка. Поспитайте борщу: по-моєму наче дуже кислий (Черніг.)]. И -вать не дам! - і лизнути не дам!;

4) (переносно: изведать) куштувати, скуштувати и закуштувати, спробувати, зажити, поспитати. [Хто з лихом жартує, той його куштує (Номис). Скуштувала вже Орда козацької кари (Рудан.) Не багато чоловік закуштував правдивої науки, але яким-же-ж то иншим, свіжим духом віє від неї (Франко). Доводилося всього зажити: і голоду, й холоду, й лиха всякого (М. Левицьк.). Поспитавши горя, чи не пошанується (Осн. 1861)].

* * *

1) про́бувати; ( испытывать) випро́бувати, випробо́вувати, спи́тувати

2) ( отведывать) куштува́ти, про́бувати

3) (пытаться что-л. сделать) про́бувати, намага́тися, порива́тися, бра́тися; спи́тувати, спи́туватися

1) дутися (надиматися, здиматися, братися) пузирем, пузирями, бульбашками, бульками, пускати бульбашки, булькати, булькотіти, пузиритися. [Оця поганая багнюка, глянь, пузириться як (Гребінка)];

2) (сердиться) дутися (дмуся, дмешся). Что ты -ришься - чого ти дмешся?

* * *

1) ( вздуваться) пузири́тися и пузи́ритися; ( покрываться пузырями) бра́тися пузиря́ми, пухи́ритися

2) (перен.: сердиться) су́питися; пузи́ри́тися, ду́тися; диал. мурмо́ситися; ( надувать губы) копи́лити гу́би, надува́ти гу́би