бах

1) (dens) зуб (-ба), (шутл.) рубак, їдак (-ка), макоїд (-да); мн. (у челов., животн.) зубы (dentes) - зуби (-бів). [Добрі зуби і камінь перегризуть (Номис)]. Передний зуб - передній зуб. Коренной зуб - кутній зуб, кутняк (-ка), (у жив.) жвач (-ча). Коренной задний зуб, зуб мудрости - череній зуб, череняк, зуб мудрости. Молочный зуб - молочний зуб, телячий зуб, мн. телячки (-ків). Глазной зуб - очний зуб. Волчий зуб - вовчий зуб. Зуб резец - сміюнець (- нця), (у жив.) різак (-ка), сікач (-ча). Зуб клык - ікло и кло, кливак, мн. ікла, кла (р. клів), кливаки (-ків). Вставной зуб - вставний зуб. Искусственный зуб - штучний зуб, роблений зуб. Мелкие -бы - дрібні зуби. -бы выпали - зуби повипадали, випали, посходили. Рвать -бы - рвати зуби, тягти, тягнути зуби, брати зуби. -бы прорезываются - зуби ріжуться. -бы шатаются - зуби хитаються. -бы болят у кого - зуби болять кого. У меня болят -бы - мене болять зуби. Лишить -бов кого (обеззубить) - збеззубити кого, (перен.) підрізати кому зуби. Лишиться -бов - позбутися зубів, збеззубіти. Проесть, съесть -бы на чём - з'їсти зуби на чому. Положить -бы на полку (голодать) - покласти зуби на полицю. Ударить по -бам - дати в зуби кому, загилити по зубах кому. Посчитать кому -бы - повибивати, порахувати зуби кому. Оскаливать, -лить -бы - вищиряти, вищирити зуби, вишкіряти (и шкірити), вишкірити зуби, (диал.) зашкірюватися до кого (Стеф.), (огрызаться) відз(в)ірятися. [Лежить собака, та й відзіряється (Полт.)]. -бы скалить (насмехаться) - скалозубити, смішкуватися з кого, брати на глум кого, глузувати з кого; см. Насмехаться. Полно -бы скалить - годі тих смішків, годі зуби яснити, досить глузувати. Что -бы скалишь (кажешь)? - по чім зуби продаєш? Ему на зуб не попадайся - йому на зуб не давайсь! Точить, острить скалить -бы на кого - гострити зуби на кого. Острить -бы на что - ласитися на що. -бы чесать (болтать вздор) - теревені правити; см. Вздор. Говорить сквозь -бы - цідити (сов. процідити) крізь зуби. [Стрепенувся і крізь зуби процідив (Кониськ.)]. Щёлкать, щёлкнуть -бами - клацати, клацнути зубами. [Вовк як клацне зубами (Рудч.). Зубами клацав, мов-би пес (Котл.)]. Скрежетать -ми - зубами скрегота[і ]ти, скрипіти, скрипотіти. Стучать -бами (от дрожи) - зубами цокотіти, зубами дзвонити. [Дрижить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче (Греб.)]. Зуб на зуб не попадает у кого - зуб(а) з зубом не зведе хто, зуби цокочуть у кого, зубами цокоче хто. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка)]. Око за око, зуб за зуб - око за око, зуб за зуб. Сжать -бы - зціпити зуби. [А вона тільки зуби зціпила (М. В.)]. Разжать -бы - розняти, розціпити зуби. Хватить -ми - гризнути кого. [А як гризне його собака (Звин.)]. Крошить -ми - трощити що. Заговаривать -бы кому - замовляти зуби кому. [Зубів ви не замовляйте (Мирн.)]. В -бах навязнуть у кого (надоесть) - в зубах нав'язнути кому. В -бах завязнуть - в зуби зав'язнути, у зубах застря(г)нути. [Взяла та в зуби і зав'язла (лушпина) (Звин.)]. С густыми -ми - густозубий. С редкими -ми - рідкозубий. С гнилыми -ми - гнилозубий. С волчьим -бом - вовкозубий. Без одного или неск. -бов - несповназубий, щербатий. [Мене в москалі не візьмуть, бо я несповназубий (Звин.). Щербатий рот]. Вооружённый до -бов - озброєний (геть, аж) до зубів;

2) (часть снаряда) зуб, зубок (-бка); мн. зубья - зуб'я (-б'я, ср. р.), зубки; см. Зубец 1;

3) (злоба) храп (-пу). Иметь на (против) кого зуб - мати храп на кого.

* * *

1) зуб

2) техн. зуб

межд. бах! бабах! баф! бук!

* * *

1) (выражение удивления, испуга, соболезнования, горя) ох! ой! а! [Ой, лишенько мені! А, яке лихо!],

2) (в. полноты чувств) ах! і! [Ах, як усього багато: неба, сонця, веселої зелени! (Коцюб.) - І, матінко моя!];

3) (в. нетерпения и досады) ат! ет! [Ат! відчепися від мене!].

* * *

1) ах, ой, ох, ай; диал. йой

2) в знач. сказ. тара́х, бах, бабах, геп

глаг. частица бух, ген, бабах, торох, лясь, ляп, лулусь, хряп. [Бух у воду, ніби втопився. Коли це з лісу: бух! бух! бух! (о выстреле). Лулусь його по щелепах].

* * *

1) сущ. раз, -у

2) ( количественное число) раз, оди́н;

1) ( условный) коли́, якщо́; раз

2) ( причинный) раз

1) в знач. сказ. лясь, лусь, бах, бух, трах

2) в знач. част. раз

1) лясь, хлоп, ляп; бах; грюк; кліп, луп; ляп; лясь, лусь, усилит. лулу́сь

2) бух, геп; бебе́х

1) ( о крестьянине) мужи́к, -а; диал. хлоп

2) см. холоп