байка

ткань) бая, байка.

* * *

1) (чего не было, что не соответствует действительности) небувальщина, небилиця. [Розказує всякі небувальщини (Київ)]. Быль и -ца - бувальщина й небувальщина, билиця й небилиця. [Поет творчою фантазію уявляє собі билиці й небилиці (Рада)];

2) (вымысел) небилиця, вигадка, байка. [Баладою зветься такий епічний твір, в якому переважає вигадка, фантазія, небилиця (Р. Край). Що ті люди нерозумні се плещуть за небилицю про княгиню ту прекрасну? (Федьк.). Ні про кого не складалось стільки байок, вигадок, як про Макара Мусійовича (Яворн.)]. -ца в лицах - а) (сказка с картинками) казка (байка) з малюнками; б) (выдумка) небилиця, вигадка, (вздор) нісенітниця; в) брехун (-на), брехуха; см. Враль, -лиха;

3) (сплетня) небилиця, (клевета) наклеп (-пу). Взводить, вмести (всклепать) -цу на кого - вигадувати, вигадати небилицю про (на) кого, клепати, наклепати на кого. [Тепер-же я, голубчику, віддячу тобі за всі твої малювання та небилиці, що вигадував на нас, чортів! (Гоголь)];

4) (вздор) небилиця, нісенітниця.

* * *

1) небили́ця, небува́льщина; ( выдумка) ви́гадка; ( вздор) нісені́тниця

2) лит. небили́ця, небува́льщина

обычно во мн. Пустяки дурниця, (ничто) марниця, (мелочь) дрібниця, абищиця, мала річ, (зап.) фрашки (-шок), (пустое) пусте (-того), байка; (ум.) дурничка, дрібничка; срв. Вздор, Мелочь. [Але нащо-ж вимагати, щоб я згинув за дурницю? (Сам.). А що Зінька взято до тюрми, то то дурниця: подержать та й випустять (Грінч.). Перед ним стає гріхом дрібниця кожна (Сам.). Ображаєтесь усякою дрібничкою (Мова). Марниця, братіку! (Франко). Для твого слуху сі слова - марниця (Л. Укр.). Хоча люди дещо про дівера і верзуть, та то пусте (Кониськ.). Але що там, усе байка, коби лиш гроші (Франко). Посаг, скарби все то фрашки (Гол.). Це така абищиця, що не варт і казати (Сл. Ум.)]. Говорить -ки (вздор) - дурниці правити, плести, провадити, говорити пусте, провадити не знать-що, (болтать) базікати, теревенити; см. Вздор, Пустословить. [Покинь плести дурниці: тут час не жде (Грінч.)]. Наговорил -ков - наплів дурниць, (небылиц, врак) наказав на вербі груш, наказав три мішки гречаної вовни. Не верь: всё это -ки - не вір: усе це дурниця, усе це пусте. Заниматься -ками - бавитись дурницею, -ницяки, пустим. Обращать внимание на - ки - звертати увагу на дурницю (дурниці). Спорить о -ках - сперечатися, змагатися за дурницю, за пусте. Поссориться из-за -ков - посваритися за дурницю, за що-будь; за масляні вишкварки не помиритись (Номис). Началось с -ков - почалось з пустого, з дурниці зайшло. Всякий -стяк - кожна дурниця (дрібниця), леда-що (р. леда-чого). -ки (о вещах: мелочь) - дрібниця (в знач. соб.), дрібниці, (ничто) фрашки (зап.). [I дзеркала - нема й тії дрібниці (пустяка) (Грінч.)]. -ки (самая малость) - трішки, трішечки, крапелька, дрібка, марниця. [Марницю заробив (Л. Укр.). Дрібку того часу маю (Франко)]. -ки (нетрудно) - пусте діло (М. Лев.), (зап.) фрашки, (диал.) шаль. [Якби не пісок, то-б шаль довезти дуба (Леб. п.)]. -стяк-дело - пуста справа, пусте діло, (зап.) фрашки. -ки (пустое)! - пусте! (ничего) дарма! Это, брат, не -ки - це, братіку, не пусте, не дурниця, (не шутки) не переливки; це тобі, брат(е), не жарти.

* * *

1) ( мелочь) дрібни́ця; ( ничтожный факт) дурни́ця

2) ( не представляющая ценности вещь) дрібни́чка

3)

байкар (р. -ря), прил. байкарський. [Байкарський дарунок (Гліб.)].

* * *

1) мітологія;

2) байка, байки.

* * *

1) міфоло́гія, мітоло́гія

2) ( выдумка) ви́гадка, ба́йка; побрехе́нька

Баснь байка, приказка; -енка - баєчка.

* * *

1) ба́йка

2) ( выдумка) ви́гадка, ба́йка; ка́зка; ( небылица) небили́ця

1) міт (-ту). [Міт про рай (Л. Укр.)];

2) (перен.: сказка, вымысел) казка, байка, вигадка, небилиця.

* * *

1) мораль (-ли), етика; срв. Нравственность. Законы -ли - закони морали (етики);

2) (нравоучение) мораль, наука. [У теперішній байці буває опріч оповідання ще й висновок - наука або мораль (Єфр.)]. -раль этой басни такова - наука з цієї байки ось яка; байка навчає, що. Сытая -раль - сита мораль;

3) (народн.) поговір (-вору), слава, послава; срв. Поговор. Обо мне -раль пошла - на (про) мене поговір іде (пішов), слава йде (пішла). -раль пускать - пускати неславу на (про) кого.

* * *

и Невинен

1) (невиновный) - невинний (в сказуемом и невинен), безвинний (в сказ. и безвинен), безневинний, (неповинный) неповинний (в сказ. и неповинен). [Суд не страшний для того, хто невинний (Л. Укр.). Безумства сліпого невинная жертво! (Грінч.). О, скільки спалено невинних! (Сосюра). За лихий язик сестри дурної скараєте безвинну? (Куліш). Я - безвинний (Кониськ.). Сей чоловік безвинен (Куліш). Безневинних б'ють (Мирний). Безневинні люди страждають (Київщ.). Чи вона-ж його неповинного оборонила? (Грінч.)]. -ный, -нен в чём - невинний (и невинен) у чому. Он -нен в этом, в том - він невинний (не винен) у цьому (и цьому), у тому (и тому). Кровь -ная - кров невинна (Л. Укр.), кров неповинна (Грінч.); б) см. Невиновный 2;

2) (непорочный, простодушный) невинний, безвинний, безневинний. [Ви невинна душею дитина (Крим.). Ворог невинні душі побивав (Рудан.). Чужинець в долини ці прийшов щасливі, тихі, і звичаї невинні поламав! (Грінч.). Я над безвинне немовля простіший (Куліш). (Квітки) білі, чисті, як безвинні панни (Н.-Лев.). Засмутив я душу ще безвинну (Самійл.). Скорчив безневинну гримаску (Крим.)]. -ный взгляд, голос - невинний (безвинний) погляд, голос. -ная дружба, ласка, любовь, радость - невинна (безвинна) приязнь, ласка, любов (-не кохання), радість (- ні радощі). С -ным видом - з невинним (з без(не)винним) виглядом;

3) (физически девственный) невинний, неблазний, незайманий, чистий. -ная девушка - невинна (неблазна, незаймана, чиста) дівчина;

4) (безобидный) невинний, (безвредный) незавадний, нешкідливий, (скромный) скромний. [Невинна байка, надрукована у невинному «Дзвінку» (Грінч.). Перевів розмову на инакші теми, пустяковинні й зовсім невинні (Крим.)]. -ный вздор - невинні дурниці (нісенітниці), невинна всячина (пустячина). -ная игра - невинна гра. -ное средство (лекарство) - невинні ліки, невинний спосіб (лік). -ное тщеславие - невинна амбітність (пустославність), невинний (нешкідливий, незавадний) гонор, невинна (нешкідлива, незавадна) пиха. -ные увеселения - невинні (простенькі, скромні) забавки (втіхи, розваги).

* * *

1) дуже червоний;

2) прекрасний, (дуже) красний, прегарний, дуже гарний, прехороший, чудовий, пречудовий, пречудний, препишний, пишний, (красивый) вродливий, гожий, (полон.) слічний; срв. Превосходный, Отличный. [Ти, дівчино, ти прекрасна (Грінч. III). Прекрасна дорога веде на майдан (Франко). Юнак прекрасний (М. Вороний). Прекрасне життя (Єфр.). Красне сонце. Красний світ. Красний Київ. Красне слово. Красна теорія (Єфр.). Красні мрії (Л. Укр.). Не родися красним, а родися щасним. Красна мила. Прегарні ночі. Прегарна книжка. Рожі прехороші (Л. Укр.). Чудове оповідання. Чудова байка (сказка), чудова книжка. Пишне обличчя (Грінч.)]. -ный поступок - прекрасний, гарний вчинок. В одно -ное утро - одного прегарного ранку. В один -ный день - одної гарної (красної) днини. ное - прекрасне, прегарне (-ого). Идеал -ного - ідеал прекрасного (прегарного).

* * *

принять

1) что - приймати, прийняти, (зап.) приймити, (брать) брати, взяти, (получать) відбирати, відібрати, отримувати, отримати то. [Гроші на пошті приймають до другої години (М. Гр.). Подарунків не прийняв. Прийми мою мову немудру та щиру (Шевч.). Вони прийняли і зрозуміли, що я зійшов од тебе (Єванг.)]. Кто -нял почту? - хто прийняв, отримав пошту?;

2) кого - приймати, прийняти кого, (о мн.) поприймати; (приветствовать) вітати, привітати кого. [Нікого він до себе не приймав (Мирн.). Його на сім світі ніхто не прийма (Шевч.)]. Приймай мою вірную дружину за рідну дитину (Пісня). Журилися муж з жоною, що дітей не мали; далі взяли та й під старість сироту прийняли (Рудан.). Ой ти тихий Дунай, моїх діток поприймай (Пісня). Президент прийняв послів, делегатів. Добре, коли Господь прийняв: перестала жити, та й терпіти перестала (М. Вовч.). Його й земля не приймає. І ти вітаєш його в свойому домі? (Мова)]. -мать, -нять гостей (с угощением) - вітати, при[по]вітати, приймати, прийняти, гостити, при[по]гостити, шанувати, по[при]шанувати кого (гостей) чим; (об обрядовом приёме гостей) відбувати, відбути кого (гостей). [Раз багаті хазяї цигана приймали і тут йому на біду щільник меду дали (Руд.). Чим-же він буде гостей гостити? (Грінч.)]. -нять как гостя - прийняти як гостя, пригостити кого. У меня нет времени -мать (угощать) этих гостей - мені ніколи з цими гостями гоститися. -ть прошение, жалобу, заявление и т. п. - приймати, прийняти прохання, скаргу, заяву и т. п. -ть работу, заказы - приймати, брати роботу, замовлення. [В одній світлиці шили та приймали роботу (Кониськ.)]. -нять дела, товар, дрова - прийняти справи від кого, крам, дрова. [Привозили дрова і треба було приймати (Коцюб.)]. -ть лекарство (вообще) - заживати, зажити ліків; (пить) пити, випити; (глотать) ковтати, ковтнути ліки. -нять кого по делу - прийняти кого у справі. Доктор -ет от -трёх до шести - лікар приймає від третьої години до шостої. Он -нял меня холодно - він прийняв мене непривітно. -ть во внимание - брати (взяти) кого, що до уваги, на увагу, під розвагу, на думку, з[у]важати, з[у]важити на кого, на що; срв. Внимание. -ть в соображение, в расчёт - брати (взяти) до уваги (на увагу), до рахуби що, оглядатися и оглядуватися на кого, на що; срв. Соображение, Расчёт. -ть к сведению - брати (взяти) до відома, брати (взяти) на замітку що; срв. Сведение. -ть в хорошую, дурную сторону - за добре, за зле (лихе) брати, взяти що. -ть на свой счёт - а) (расходы) брати (взяти) на себе, брати (взяти) кошти на себе, брати (взяти) на свій кошт; б) (отнести к себе) брати (взяти) на свій карб, прикладати, прикласти до себе, приймати, прийняти на себе. [Моя байка ні бійка, ні лайка: нехай ніхто на себе не приймає (Боров.)]. -ть план, проект - ухвалювати, ухвалити план, проєкт (и проєкта). -нять закон, резолюцию - ухвалити закон, резолюцію. -ть известное решение, решение что сделать - ухвалювати, ухвалити певну постанову (см. Решение), ухвалювати, ухвалити, урадити, покласти що зробити. -ть намерение - брати, взяти намір; (намериваться) намірятися, наміритися (що зробити). -мать меры - уживати (ужити) заходів, робити заходи що-до кого, що-до чого, проти кого, проти чого. -мать соответствующие меры - уживати належних заходів. -ть меры предупреждения - уживати, ужити запобіжних заходів; (предупреждать) запобігати, запобігти чому. -ть чью-л сторону - ставати, стати на чий бік, тягти, потягти за кого, тягти, потягти за ким (и за кого), руч, руку тягти, потягти на ким и за кого. -мать под своё покровительство - брати (взяти) під свою опіку, під свою руку кого. -нять что (труд) на себя - взяти що (працю) на себе. [Увесь клопіт він узяв на себе (М. Грінч.)]. -ть на себя обязательство - взяти на себе зобов'язання. -нять вину на себя - взяти на себе провину, перейняти на себе вину (провину), на себе сказати. [Параска на себе сказала і батько не лаяв (Грінч.)]. -нять смерть, муки - прийняти смерть, муки за кого, за що. -ть к сердцу что - брати, взяти до серця що. -мать к сердцу чью участь (заботиться о ком) - журитися ким. -ть участие в чём-л. - брати, взяти участь у чому. [Вся вона (природа) бере участь у подіях і переживаннях людських (Єфр.)]. - ть в шутку - брати, взяти що за жарт. -ть в серьёз - брати, взяти що за правду. -нять как должное - прийняти як належне. -ть на службу - приймати, прийняти кого на службу (посаду). -нять место (должность), команду - об(ій)няти посаду, уряд, команду, стати на посаду, заступити посаду. -нять в школу, на курсы - прийняти до школи, на курси, записати до школи, на курси кого. -нять в союз, в партию - прийняти до спілки, до партії и у спілку, у партію кого. -нять кого в своё общество - прийняти кого до свого гурту (товариства). -нять кого в товарищество (в компанию) - прийняти кого у товариство (у спілку), до товариства (до спілки). -нять предложение - прийняти, (одобрить) ухвалити пропозицію. - мите уверение в чём - прийміть у[за]певнення, будьте певні що-до… -нять на квартиру кого - у сусіди пустити кого, прийняти в комірне кого. -ть у родильницы - брати, взяти дитину у кого, бабувати, бабити в кого. [Баба Оксана у мене усіх дітей брала (Черніг.). Бабувала у його жінки (Рудч.)]. -нять крещение, причастие - хрест (святий) прийняти (на себе), хре[и]ститися, запричаститися. -нять веру, православие - уступити у віру, у православну віру. -нять учение, закон (последовать им) - понимати, поняти науку, закон від кого. [А люди приходили молитися до його, вони од його поняли закон (Кримськ.)]. Душа не -мает (противно) - душа не приймає чого, з душі верне. [Їв-би очима, так душа не приймає (Чуб.)];

3) (брать во внимание) что - зважати, зважити, уважати, уважити на що. [Зважаючи на те, що національний нелад у Австрії спиняє усякий політичний поступ… (Грінч.). Ти знатимеш, яка у мене думка, уваживши, що тут мене спіткало (Куліш)]. Добрые советы -май - на добрі поради зважай, добрі поради приймай;

4) -ть (известные формы, вид, значение и т. п.) - набирати, набрати, прибирати, прибрати чого (певних форм, вигляду, значення і т. п.). [Криза певних і виразних форм ще не прибрала (Н. Рада). Він раптом набирає гоноровитого вигляду (Крим.). Він не сподівався, що розмова набере такого характеру (Крим.). Дим розвіється, і речі знов приберуть справжніх натуральних форм (Єфр.)]. -нять серьёзный вид (о человеке) - споважніти. Дело, разговор -мает, -няло (-нял) другой (иной), хороший, дурной оборот - справа, розмова повертає, повернула на инше, на добре, на лихе. -ть направление, течение - набирати напрямку, течії;

5) -ть кого, что, за кого, за что - вважати, вважити кого, що за кого, за що, брати, взяти кого, що за кого, за що, приймати, прийняти що за що. [Мене часто вважають за мого брата. Вигадку вважив за правду (Яворн.). Кум був у жупані, так він і взяв його за пана (Кониськ.). Я хтів вивідати в баби, за кого вона нас бере (Кониськ.). За зневагу старий боярин візьме, як не вийдеш (Л. Укр.). Захарові слова він узяв за посміх із себе (Кримськ.). І стільки розуму в себе в голівці мала, що за живу тарань солоної не брала (Куліш). Як не прийме біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато (Ном.)]. -нять за иностранца - взяти кого за чужоземця. -ть за правило - брати, взяти за правило; срв. Поставлять правилом. -мать за основание - брати як основу (як підвалину), класти основою. [Провідною думкою своїх нарисів кладу принцип громадського слугування письменства народові (Єфр.)];

6) (убирать) приймати, прийняти, при[за]бирати, при[за]брати, (многое) поприймати, попри[поза]бирати що; срв. Убирать, Взять. [Прийми звідси стілець (и стільця). Хліб лежить, - от я зараз поприймаю (Грінч. I). Забери книгу з столу]. -мать что с дороги - приймати що з дороги. Принимаемый - прийманий. Принятый и принятой - прийнятий; привітаний; пригощений; (о лекарстве) зажитий; узятий (до уваги, на себе); ухвалений (закон, проєкт), ужитий; з[у]важений; уважений за кого, за що; прийнятий, при[за]браний звідки. -няты решительные меры - ужито рішучих заходів проти кого, проти чого.

* * *

несов.; сов. - прин`ять

1) прийма́ти, прийня́ти и диал. приня́ти и прийми́ти

2) ( брать) бра́ти, взя́ти

3) ( встречать) зустріча́ти, зустрі́ти и зустрі́нути

4) (закон, проект) ухва́лювати, ухвали́ти, прийма́ти, прийня́ти

5) (что - получать форму, название) набира́ти, набра́ти (чого), прибира́ти, прибра́ти; ( приобретать) набува́ти, набу́ти (чого)

6) (присваивать себе, брать на себя) перейма́ти на се́бе, перейня́ти на се́бе, прийма́ти на се́бе, прийня́ти на се́бе

7) ( считать) вважа́ти (несов.), прийма́ти, прийня́ти; ( признавать) визнава́ти, ви́знати; ( воспринимать) сприйма́ти, сприйня́ти; ( предполагать) припуска́ти, припусти́ти

8) (убирать, уносить) забира́ти, забра́ти

9) ( впитывать) вбира́ти, увібра́ти; \принимать

притча, приповість (-ти), (басня) байка. [Ви забули євангельську приповість про вдовичину лепту (Кримськ.). Говорив до них приповістями (Єванг.)]. Что за -тча! - що за притичина! [Сам, без жони прибув? Що за притичина? (Л. Укр.)]. -ча во языцех - людський посміх, людська поговірка, осудовисько людське.

* * *

1) см. Полый 3;

2) порожній, пустий; голий. -той дом, -тая изба, церковь - пустий, порожній будинок, пуста, порожня хата, хата-пустка, пуста, порожня церква. [Привезли вас аж на край села, завели у велику пусту хату й зачинили там (М. Вовч.). Церква була зовсім порожня (Н.-Лев.)]. -тая комната, зал - пуста, порожня кімната (світлиця), заля. [Над тією кімнатою є ще п'ять инших, зовсім порожніх (Л. Укр.). Перша світличка порожня, зовсім без меблів (Кониськ.)]. -той кошелёк, бочёнок, сума - порожній, пустий, гаманець, порожнє, пусте барило (порожня, пуста бочка), порожня, пуста торба (торбина). [Порожня бочка гучить, а повна мовчить (Приказка). І довго ще не міг ніяк втекти від того порожнього млина: порожній млин за мною гнався, і я чув довго ще, як у порожньому млині товчуть порожні ступи й мелють порожнії каміння (Тобіл.). Хоче їсти сіромаха, та пуста торбина (Рудан.)]. -той сундук - порожня скриня. С -тыми вёдрами - з порожніми відрами, упорожні. [Не переходь мені дороги впорожні (Н.-Лев.)]. С -тыми руками - з порожніми (з голими) руками, голіруч, порожняком. [Кождий дає десять процентів свойого зарібку на компанію до рівного поділу. Се на те, щоб один не паношився занадто, коли йому пощастить, а другий щоб не виходив голіруч (Франко)]. -той город - пусте (безлюдне) місто. Улицы были совершенно -ты - вулиці були зовсім пусті (голі), пустісінькі. -тое (не занятое) место - порожнє місце, голе місце. -той желудок - порожній шлунок. -тое пространство -порожнява. -тая полоса (типогр.) - біла сторінка. Переливать из -того в порожнее - воду в ступі товкти, теревені правити. -тая голова - пуста голова. -той человек - пуста (порожня, пустограшня) людина, ледащо, шелихвіст (-хвоста), пустоб'яка. -тое семя, зерно - пужина. [Переточи зерно, нехай пужина відійде (Ум.). Пужину й маленький вітер знесе (Ум.). Сіяв добре зерно без пужини (Кониськ.)]. -той орех - порожній, холостий оріх, дутель, мокляк. [Дутеля взяв (Черк. п.). Цього року нема горіхів, а як є де які, то все мокляки (Поділля)]. -тые щи - нізчимний, голий борщ, (шутл.) нежонатий борщ. [Нізчимний борщ йому обрид (Гліб.). Чи знаєте ви, що то за страва - голий борщ? (Бордуляк)];

3) (тщетный, бесплодный) марний, пустий, порожній, химерний. -тая надежда - марна (пуста, порожня) надія. [Порожня надія твоя (Вовч. п.)]. -тые издержки - марні трати. -тая мечта - химерна мрія, даремна мрія. -тая слава - марна (пуста) слава. -тые радости - марні радощі. -тые сожаления - марні (порожні) жалі. [Смутнії картини не безнадію, не жалі порожні плодять у Грінченковій душі (Єфр.)]. -тая трата времени - марна трата, марне витрачання, марнування часу;

4) (вздорный, ничего не стоящий) порожній, марний, пустий, нікчемний, незначний; срв. Пустячный. [Проти міщанської буденщини, нікчемного й порожнього животіння серед мізерних утіх знайдеться у Чернявского потужне слово (Єфр.)]. -тая книга - пуста книга. -той разговор - порожня (пуста, марна) розмова, бесіда, балачка. [Розмова була якась порожня (Грінч.). Да ти пусту оце бесіду звів (Федьк.)]. Это пустой разговор - шкода про це й говорити. -тое слово, -тые слова - порожнє (марне, пусте) слово, порожні, марні, пусті, химерні слова, пустословні речі. [За всяке порожнє слово, котре промовить чоловік, воздасться йому в день судний (Куліш). У мене син марного слова не скаже (Звяг.). Химерні слова (Шевч.). Хто-б же подумав, що сі пустословні речі прорвуть на рідній землі велике джерело води живої (Куліш)]. -тая похвала - порожня хвала. -тые отговорки - пусті вимовки, викрути. -тое любопытство - пуста (порожня) цікавість. Под самым -тым предлогом - за найменшим приводом, за аби-що. -тое дело, -тая работа - пуста, дрібна, незначна справа, пусте, марне діло, пуста робота. [Розгнівався мій миленький та за марне діло (Чуб.)]. За -тую вы работу взялись, -тое вы затеяли - за пусту ви роботу взялися, пуста вас робота взялася, дурницю робите. -тая забава - марна іграшка, мізерна втіха. Пустое! -пусте! дурниця! марниця! нікчемниця! пустяковина! дарма! байка! срв. Пустяк. [Кажуть - діти щасливі: дитина не знає біди, не знає лиха! Пусте! Скільки сягає його пам'ять в час дитинства, - усе не вбачає він себе щасливим (Коцюб.). Ну, це - дарма, це пройде, мотнула вона байдуже головою (Гр. Григор.)].

* * *

1) ( ничем не заполненный) поро́жній, пусти́й; безлю́дний

2) ( полый) пусти́й, поро́жнистий

3) (бессодержательный, легкомысленный; бесполезный) пусти́й, поро́жній; (тщетный, напрасный) ма́рний