(шкуру)

1) (терять цвет) линяти, вилинювати, блякувати, блякнути, половіти, здавати, облазити. [По заході сонця всі фарби линяли, як в акварелі, що її підмочили (Коцюб.). Тепер, на провесні, вони саме блякують (Яворн.). Ситець почина здавати (Сл. Ум.). Китайка половіє (Коцюб.). Перкаль облазить (Коцюб.)]. Краска -няет - фарба линяє, блякне, збігає;

2) (терять покров) линяти, вилинювати, облазити, губити волос, вовну, шерсть, перо, скидати вовну, перо, шкуру. [Затим вовк не линяє, що в комору часто никає (Номис)]. Змея - няет - гадюка линяє, шкуру скидає. Птица -няет - птах линяє, перо скидає (губить);

3) (сходить, о покрове) линяти, вилинювати, (о шерсти) облазити, злазити, (о перьях) падати. [Шерсть на собаці почала облазити (Сл. Ум.)]. Волос -няет - волос, волосся облазить. Кожа -няет - шкура злазить. Перья -няют - перо падає;

4) (переносно) линяти, шкуру скидати, мінитися. Он часто -няет - він частенько шкуру скидає. См. Полинять.

* * *

1) (внешний покров челов. и животных, выделан. шкура) шкура, (ум. и для обозначения деликатности или тонкости выделки) шкурка, шкурочка, (зап.) шкіра, шкірка, шкірочка. [З одного вола двох шкур не деруть (Номис). Лежав довго на сонці, попік собі шкуру (Звин.). Ці палятурки треба зробити з шагреньової шкурки (Крим.)]. Сырая, невыделанная -жа животных, или выделанная -жа с шерстью - сирова, невичинена (невиправлена) шку[і]ра; специальнее: (конская) шкапина (-ни), шкаповина, (коровья) яловиця, (козлиная) козлина, козлятина (-ни), (ягнячья, мех) смух (-ху), смушок (-шку), (овечья) линтвар (-ря), (ум.) линтварець (-рця), линтварик, (старой овцы) стариця. Выделанная -жа - вичинена (виправлена, вигарбувана) шку[і]ра; специальнее: (сапожный товар) товар (-ру), ремінь (-ме[і]ню и -ме[і]ня). [Піду, може де товару дістану на чоботи (Борзенщ.). Чоботи з простого реміню, не бельгійки (Звин.)]. Дублёная, соковая -жа - видублена шку[і]ра, дубленець (-нця) (Верхр.). Сыромятная, квасцованная -жа - сириця (ум. сиричка, сириченька), сировиця, сирівець (-вцю и -вця), лимарщина. Замшевая -жа - замшова шку[і]ра (шкурка), замша. Изнанка -жи - низ (-зу), спід (р. споду) шку[і]ри, бахтарма (-ми). Отрезанная полоса -жи - ремінь, х[к]вашія, (ув.) ременяка, х[к]вашіяка. Кусок, лоскуток -жи - шкур(л)ат (-та), шкураток (-тка), шкуратина, ум. шкураточок (-точка), шкуратинка; соб. шкураття. [Дметься, як шкур(л)ат на огні (Номис). Нікчемний шкураток (Крим.). Позбирав шкураття (Сл. Гр.)]. Снимать, снять, сдирать, содрать -жу с павшего или убит. живот. (и в перен. знач.) - білувати, оббілувати кого. [Сивого коня білували (Рудч.). Спіймавсь - здеруть із тебе шкуру, оббілують до-чиста (Коцюб.)]. С живого -жу дерёт (перен.) - живого білує; з живого шкуру дере. Выделывать -жи - см. Выделывать 1. Заниматься выделкой кож - а) см. Кожевничать; б) см. Скорнячить. Цвет -жи - колір (- льору) шку[і]ри. Нежная -жа - ніжна шку[і]ра. Гусиная -жа (от холода) - сироти (-ріт), пасюрки (-рок), гусяча шку[і]ра. [Так холодно, що в мене аж сироти повиступали (Звин.)]. На нём только -жа да кости - він худий, як тріска (як трістя); він - сама снасть. Ни -жи, ни рожи - ні з очей, ні з плечей (Приказка). [Таке, бачте, воно непоказне: ні з очей, ні з плечей (Кон.)]. Из -жи лезть - рватися з шкури, з-під шкури п'ястися. [Люди аж рвуться з шкури на полі (Кон.). І засіяв, і волочить, із-під шкури пнеться (Рудан.)]. Из -жи вон лезет (о толстяке) - із шкури преться. [Так обріс тілом, що аж із шкури преться (Кон.)]. Мороз по - же дерёт - см. Драть. Мороз по -же подирает - (аж) морозом усипає; мов снігом тре; см. Подирать;

2) (плодов, клубней и т. п.) шку[і]рка. лушпайка, лушпинка, соб. лушпайя (ср. р.), лушпиння; см. Кожица 4 и Кожура 1. Девичья -жа, фарм. - проскурняковий (люкрицевий) повидляник, проскурнякова (люкрицева) пастила.

* * *

1) шкі́ра; ( шкура) шку́ра

2) ( кожура) шку́ра; шкі́рка, шку́рка, шкури́нка

осаднить или Осаднять здерати, здерти (шкуру) на чому (на руці, на нозі), стерати, стерти (шкуру), збивати, збити що (руку, ногу), (о лошади) о[з]саднити (сов.), шмугляти и шмульгати, обшмульгати, обшморгувати, обшморгати, обшморгнути, обмулювати, обмуляти и обмулити, (о мног.) поздерати, постерати, пошмульгати, пообмулювати, пообшморгувати. [Мотузок обшмульгав його тіло (Н.-Лев.)]. Осаднил руку - здер, обшмульгав руку или здер (стер) шкуру на руці. Осадненный - осаднений, збитий, обшмульганий, обшморганий, обмуляний. [Осаднений кінь = конь с раной от хомута или седла].

-ся (о коже) чинити (шкуру), -ся, чиняти (шкуру), -ся, гарбарю[у]вати, -ся, дубити, -ся. Дублёный - чинений, видублений. -ая кожа - дубленець (р. -нця) (гал.). Выдубить, -ся - вигарбарю[у]вати, видубити, -ся. Выдубленный - вигарбарю[у]ваний, видублений.

* * *

вычинить

I. вилатувати, вилатати. Вычиненный - вилатаний.

II. Вычинивать, вычинить шкуру - гарбувати, вигарбувати, чинити, вичинити, уробляти, уробити шкуру. Срв. Выделывать. Вычиненный - вигартуваний, вичинений, уроблений.

1) горло (ум. горлечко), горлянка, (вульг.) пелька; срв. Глотка. Кричать во всё горло - зіпати що-духу, гукати (кричати, горлати и т. п.) на все горло, на ціле горло, на всю горлянку, з усього горла, на всі заводи, на ввесь голос, на всю губу, на ввесь рот, на пуп кричати. По-горло сыт, по-горло работы и т. д. - до-не(с)хочу, до-незмогу, по (саму) зав'язку. Всего тут по-горло - усього тут аж по-горло, до призволящого, до-схочу, у три щиті. Становиться поперёк горла кому - ставати кому в горлі руба. Драть горло - см. Горланить. Залить горло (напиться пьяным) - залити (залляти) очі. Приступить с ножем к горлу, наступить на горло - наставати з ножем до горла, пристати з короткими гужами, добиватися чого в одну шкуру, притьмом вимагати чого. Дыхательное горло - дихало, ум. дихальце, дихалка, дихавка, дишка;

2) (в сосуде) шийка, горло, горлечко.

* * *

1) го́рло, горля́нка

2) ( у сосуда) ши́йка, го́рло

3) ( выход из залива) го́рло

донять

1) (о взимании долгов, податей) добирати, добрати;

2) (причинять неприятность) діймати, доняти, дійняти, (реже няти) кого, шкулити, дошкуляти, дошкулити, допікати, допекти, припікати, припекти, надопекти кого и кому, дотинати, дотнути, доп'ясти, долягати кому, (редко) догаряти, узичати кому, надозолювати, надозолити кому. [Холод діймав до костей (Коцюб.). Доняв він мене до плачу. Нестатки ймуть (М. Вовч.). А що - ця лозина добре шкулить? Нас національне питання, сказав-би, щодня дошкуляє (Грінч.). Допікаєш мене гіркими словами (Неч.-Лев.). А ніхто мені так не допік, як та капісна баба Палажка! (Неч.-Лев.). Як мені життя дозолило (Мирн.). Ці осоружні справи теж хронічно долягали письменникові (Єфр.)]. Донимает (это) меня - дошкуляє мене (мені), шкульно мені. Донимать словами - дошкуляти словами, словом карати; додавати словами. [Він не б'є мене, не лає, він мене словом карає]. Донимать, донять сильно, до последней степени - допікати до живих печінок (до серця), вразити до живого, заливати за шкуру сала, голову кому гризти, їсти. Он вас доймёт - він вас доїде. Донимающий - дошкульний, дошкулький, шкулкий, доле[і]гливий, гіркий. [Дошкульне слово. Шкулкий (дошкульний) вітер. Нужда доліглива. Лає гіркими словами]. Донятой - дошкулений.

* * *

несов.; сов. - дон`ять

I. дихнути, дхнути, тхнути, сапнути. [Д(и)хнути мені не дає: роби та й роби (М. Вовч.). Мов смертю на нього сапнуло, за шкуру снігом мов сипнуло (Греб.)]. Дохнуть ртом на кого, на что - хук[х]нути, (несов. хухати). [Хухнула на скло, щоб крига розтала].

II. издохнуть дохнути, здохнути; (о мног.) поздихати, виздихати. [Бодай тії собаки ваші виздихали!]; (о домашнем скоте) гинути, згинути, пропадати (падати), пропасти. [Зозуляста курка вночі пропала].

* * *

1) дихну́ти; ( согревая) ху́кнути, ху́хнути

2) ( повеять) подихну́ти, дихну́ти

залить

1) заливати, залити (заллю, заллєш) и залляти (-лляю, -лляєш) за що, куди чого. [Залляв йому за шкуру сала (Приказка)];

2) что (обливать) - заливати, залити и залляти, зливати, злити и зілляти, (обильно) переливати, перелити и перелляти що чим, (о мн. или во мн. мест.) позаливати; см. Обливать, Поливать. [Кров'ю сліди заливає (Дума). Залив водою сорочку. На цій широкій та прибитій, слізоньками перелитій дорозі… (Коцюб.)];

3) (умертвить заливая) заливати, залити и залляти кого чим. [Лучче було мене, мати, в купелі залляти (Чуб. V)];

4) (затоплять) заливати, залити и залляти, (о мн.) позаливати що, обій[ні]мати, обняти, понімати, по(й)няти и пійняти, затопляти, затопити що; срвн. Затоплять. [Заливає Дунай бережечки та нікуди обминути (Метл.). Уже лужки- бережки вода й обняла (К. Ст.). На озері піднялась сильна буря і заливала їх (Єв.). Позаливала вода луги, сінокоси (Н.-Лев.)];

5) (переносно: о толпе, свете и т. д.: наполнять собою что) заливати, залити и залляти; (о мраке, тумане) затопляти, затопити, потопляти, потопити що; (о чувствах) понімати, по(й)няти, обіймати, обняти кого; срвн. Охватывать, Обнимать. [Раптом овеча отара залляла вулицю (Коцюб.). Електричне світло раптом залляло велику світлицю (Коцюб.). За чорними вікнами лежить світ, затоплений ніччю (Коцюб.)];

6) (гасить огонь водой) заливати, залити и залляти, (небольшой, немного) прихлюпувати, прихлюпати, прихлюпнути, приливати, прилити и прилляти. [Залив огонь (Рудч.). А він візьме та й приллє водою огонь (Чуб. II)];

7) (запаивать) заливати, залити и залляти, залютовувати, залютувати що. [Залив оловом дірку в казані];

8) -вать глаза, бельмы, шары (напиваться) - заливати, залити и залляти очі, (многим) позаливати очі, (средн. з.) наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед (Мкр.). Громада була озвалась, та багатир зараз їй горілкою роти позаливав (Г. Барв.)]. -вать за галстух - заливати очі, пити-непроливати, до скляного бога голінним бути (Мирн.);

9) см. Завираться. Залитый, Залитой - залитий и заллятий; злитий; перелитий чим, понятий (пійнятий), обнятий (водою); затоплений, потоплений; залютований.

* * *

несов.; сов. - зал`ить

1) залива́ти, зали́ти, -ллю́, -ллє́ш и залля́ти, -ллю́, -ллє́ш и мног. позалива́ти; ( тушить водой) прилива́ти, прили́ти, ( выплёскивая) прихлю́пувати, прихлю́пнути

2) (несов.: выпивать, пьянствовать) пия́чити, пи́ти (п'ю́, п'є́ш)

3) (несов.: лгать) бреха́ти (брешу́, бре́шеш)

кара, покара, (по)карання, (дисциплинарная) карність (-ности). [Се кара божа на нас (Метл.). До великої покари судять Байду яничари (Чупр.). Май добру натуру, не приймеш карности (кари) на шкуру (Приказка)]. Божеская, небесная -ра - божа, небесна кара на кого. Это для него не -ра, а милость - се йому (про його) не кара, а ласка. Претерпевать, испытывать -ру (казниться) - каратися. [А я й досі караюся, і каратись буду й на тім світі (Шевч.)]. Понести -ру - прийняти кару за що від кого. Укрывать преступника от -ры - ховати злочинця від кари.

* * *

леопардовий. [Накинув на лати леопардову шкуру (Куліш)].

* * *

1) зоол. Ursus - ведмідь (-медя), (диал. ведмідь, -медя). [Швидкий, як ведмідь за перепелицями (Номис). Тягнеться, як ведмідь (Звин.)]. -ведь белый, полярный (U. maritimus) - ведмідь білий, полярний. -ведь обыкновенный, бурый (U. arctos L.) - ведмідь звичайний, бурий; бортняк, бур'янник (-ка); (народн.: мишка, потапыч, топтыгин) вуйко, старий (- рого), великий (-кого), бурмило, бортневий біс (-са). -ведь серый, гризли (U. horribilis) - ведмідь сірий, ґрізлі (нескл.). -ведь ворчит - ведмідь бурчить. -ведь всю зиму лапу сосёт - ведмідь усю зиму лапу смокче. Не убив -дя, шкуры не продавай - з невбитого ведмедя шкуру не продавай. -ведь губастый, зоол. Melursus labiatus Blainw. - ведмідь губатий, губач (-ча). -ведь сумчатый, зоол. Phascolarctus cinereus Goldf. - коала, торбун- (торбач-) ведмідь;

2) перен. - а) (ворчун) бурмило, бурмак (-ка), бурмій (-ія); б) (неотёса, грубиян) мурмило, мурло, (вахлак) ґевал (-ла); в) (косолапый) бамбула, незграба, вайло, мамула, тюхтій (-тія), кнюх (-ха);

3) (напиток) - а) ведмідь, кава з ромом; б) пунш (-шу) з вершками или з яйцями;

4) (товар) залежаний крам (-му).

* * *

1) ведмі́дь, -ме́дя

2) перен. ведмі́дь, вайло́, бурми́ло

нрч. навтіки, навтеки и (диал.) навтьоки, навтікача, (пров.) втеки, втеком, устеч, (вульг.) навдьори, навдери, навде[и]ранці. [Не витримали турецькі галери козацького нападу і кинулися навтіки (Загірня). Кинулися навтеки (Коцюб.). А ти злякався, та мерщій навтьоки! (Тобіл.). Я навтікача додому (Глібів). Гості прожогом кинулися навтікача (Н.- Лев.). Стара втеки, а він до мене (Франко). Біжи утеком, а я таки твою вполюю шкуру (Куліш). Ми устеч… вже наочно, що не втекти, а таки втікаємо (М. Вовч.). Грицько погнався, Василь потяг навдьори (Мирний). Кинула і барана того та навдери (Рудч.)].

* * *

невидюч[щ]ий, незрячий, небачучий. [Ти - темний, невидющий (Коцюб.). Шкуру дерете з братів незрячих, гречкосіїв (Шевч.). Живеє горе усім очам незрячим показав (Самійл.)].

* * *

тж. незр`ящий

неосвічений, непросвічений, (перен.) незрячий, темний. [Тут бачив Україну темну й неосвічену (Крим.). Ми й просвічених умієм просвічати (Самійл.). Шкуру дерете з братів незрячих, гречкосіїв (Шевч.). Ми темні люди, - то як у лісі (М. Вовч.)].

* * *

обрыть

I. обривати, обрити, обкопувати, обкопати. [Свині обрили грядку навкруги]. Обрытый - обритий, обкопаний.

II. Обрывать, оборвать - (плоды, ягоды, цветы) обривати, обірвати, зривати, зірвати, (воровским образом, дочиста) обносити, обнести, (о мн.) пообносити, (волосы, перья) обскубати, обскуб(а)ти, обджеркати (гал.); (только волосы) обмикати (гал.). -вать бородки перьев - дерти пір'я. -вать клочьями одежду, шкуру на ком - обшарпувати, обшарпати, обшматовувати, обшматувати. -вать разговор, смех - уривати, увірвати, урвати (розмову, сміх). -вать кого в разговоре - урвати мову кому. Оборванный - обірваний, обскубаний, обмиканий; (об одежде) обшарпаний, обшматований, обідраний, обдертий. -ная женщина - обідранка, отіпанка. -ный разговор - увірвана розмова.

* * *

1) обрива́ти, обірва́ти и пообрива́ти; ( отрывать) відрива́ти, відірва́ти и повідрива́ти; ( срывать) зрива́ти, зірва́ти и позрива́ти; (несов.: рвать) рва́ти; ( обдёргивать) обску́бувати и обскуба́ти, обскубти; ( клочьями) обшмато́вувати, обшматува́ти; ( обтрёпывать) обша́рпувати, обша́рпати; (одежду, мебель) обдира́ти, обде́рти и обідра́ти

2) ( разрывать) обрива́ти, обірва́ти и пообрива́ти, порва́ти (несов.), урива́ти, увірва́ти и урва́ти

3) (перен.: резко прекращать течение чего-л.) урива́ти, увірва́ти и урва́ти, обрива́ти, обірва́ти

4) (перен.: резко прерывать кого-л.) обрива́ти, обірва́ти

отвертеть, отвернуть

1) відкручувати, відкрутити. Я тебе голову -ну - я тобі голову відкручу;

2) відкручувати, відкрутити, відві[е]рчувати, відвертіти, відвернути. -нуть винт, кран - відкрутити, відвертіти ґвинт, відкрутити, відвернути крант;

3) (отворачивать) відвертати, відвернути, відгортати, відгорнути, закочувати, закотити, закасувати, закасати. -нуть пласт земли - відвернути, відгорнути скибу землі. -нуть полу - відгорнути полу. -нуть воротник, рукава - відгорнути (відвернути, відкотити, закотити) комір, закачати (закотити, закасати) рукава. -нуть кожу - залупити шкуру. -нуть лицо, глаза - відвертати, відвернути (о многих повідвертати) лице, очі від кого, від чого, відводити, відвести очі від кого, від чого. Отвёрнутый, отверченный - відкручений, відвірчений, відвернений и відвернутий, відгорнений и відгорнутий, відкочений, закочений.

* * *

несов.; сов. - отверн`уть

1) ( повёртывать) відверта́ти, відверну́ти и повідверта́ти

2) ( отвинчивать) відкру́чувати, відкрути́ти и повідкру́чувати; відві́рчувати, відверті́ти

3) (вертя, отламывать) відкру́чувати, відкрути́ти и повідкру́чувати, скру́чувати, скрути́ти и поскру́чувати; відла́мувати, відлама́ти, відло́млювати, відломи́ти

4) (отгибать край чего-л.) відгорта́ти, відгорну́ти и повідгорта́ти, відверта́ти, відверну́ти и повідверта́ти, відко́чувати, відкоти́ти и повідко́чувати; (штанину, рукав) відка́чувати, відкача́ти и повідка́чувати; ( откидывать) відкида́ти, відки́нути и повідкида́ти; (загнув, завёртывать) загорта́ти, загорну́ти и позагорта́ти, зако́чувати, закоти́ти и позако́чувати, (штанину, рукав) зака́чувати, закача́ти и позака́чувати

5) ( сворачивать в сторону) зверта́ти, зверну́ти

отворотить

1) відвертати, відвернути що. -тить камень с дороги - відвернути (відкотити) камінь з дороги. -тить лошадь - відвернути коня. -тить сукрой хлеба - відкраяти, відбатувати лусту (кімсу) хліба;

2) відгортати, відгорнути, відвертати, відвернути, відкочувати, відкотити, закочувати, закотити, закачувати, закачати, відхиляти, відхилити. -тил полу и полез в карман - відгорнув (закотив) полу і сягнув до кешені. -вать, - тить полог, занавеску - відгортати, відгорнути, відхиляти, відхилити, (слегка) прогортати, прогорнути запинало, запинальце. -тить воротник, рукава - відкотити, закотити комір, закачати (закотити, закасати) рукава, срв. Отвёртывать 3. -вать кожу, кожицу - залуплювати шкуру, шкурку. См. Отвернуть (Отвёртывать 3);

3) відвертати, відвернути, відхиляти, відхилити. -вать лицо - відвертати, відвернути лице від кого, від чого. -вать нос от чего - ніс вернути від чого. Ветер -вает - вітер повертається (повернувся);

4) см. Отвёртывать, отвернуть 1;

5) см. Отвращать, отвратить;

6) безл. вернути, відворочати, сов. відвернути. [Від їжі верне]. Отвороченный - відвернений и відвернутий, відгорнений и відгорнутий и т. д.

* * *

несов.; сов. - отворот`ить

1) відверта́ти, відверну́ти и повідверта́ти

2) см. отвёртывать 4)

1) пити, (уменьш.-ласкат.) питки, питоньки, питочки, (детск.) питусі, питусеньки. Пьёт не напьётся (не оторвётся от воды) - п'є - у не відіп'ється. Ничего не ел и не пил - і ріски в роті не було. Пей на здоровье! - (будь) здоров пивши. Как пить дать - саме, як-раз, як стій, як стань; (пьянствовать, употр. спиртное) пити, запивати, спивати, кружати, (вульг.) смалити, чарку хилити и т. п. -ть с жадностью - дудлити, жлу[о]кта[и]ти, тягти, цмулити, смоктати, лигати. -ть глотками - ковтати, ґольґати. -ть рюмками - чаркувати. -ть, наклоняя сосуду без рюмок - пити нахилки, навхильки, нахильці, нахильцем. -ть круговую - кружати, круж[г]ляти, пити ручкової. [Могоричі кружає. Кружав сивуху. Кругляє горілку]. - ть за что - пити на що; на чиє щастя, на чиє здоров'я. -ть за кого (обращаясь к нему), за чьё здоровье - пити до кого, припивати до кого. -ть здравицу - здоровкатися. [Бере чарку горілки та й здоровкається: «дай, боже, здоров'я!»]. -ть (горькую) чашу - бідувати, пити гірку. -ть сильно - запивати. -ть горькую, мертвецки, без просыпу - пити без просипу. Начинать -ть - запивати, запиватися. Пьёт за счёт будущих благ - п'є на те, що буде, п'є на вовчу шкуру. Пей, да дело разумей - пий, та розуму не пропивай. Пьющий - питущий, срв. Питух, Пьяница;

3) (всасывать влагу) пити, брати, тягнути воду.

* * *

получить одержувати, одержати (реже отримувати, отримати), діставати, дістати, відбирати, відібрати, здобувати, здобути що, здобуватися, здобутися на що, брати, побирати, мати що, приймати, при(й)няти що, осяг(ну)ти що и чого, (достигнуть чего) доступити, доскочити чого, (о мн.) поодержувати, поотримувати и т. д. [Кожний, хто просить, одержує (Єв.). І все, чого попросите в молитві з вірою, дістанете (Єв.). І от дістав, чого хотів, чого душа його бажала (Рудан.). А молодий, веселенький, що достав свого, йде важно (Квіт.). Кай Люцій свідчить ранами своїми, що він здобув, воюючи за Рим (Куліш). Блаженні тихії, бо вони осягнуть землю (Єв.)]. -чить письмо, деньги - одержати (дістати, відібрати) листа, гроші. Он -чает большое жалованье, большие деньги - він здобуває (дістає, має, бере, побирає) велику платню, великі гроші. [Нанявся до пана, бере по п'ять рублів на місяць (Харк.)]. -чить деньги по ассигновке, по чеку - одержати гроші на асигнату, на чек. -чить что-л. в руки - при(й)няти до рук. -чай, -чайте деньги - приймай, приймайте (бери, беріть) гроші. Этот купец -чает материи из-за границы - цей крамар дістає (здобуває, відбирає) матерії з-за кордону. Он -чил всё, что требовал - він дістав (здобув, відібрав) усе, чого вимагав. -чить обратно, -чить назад - одержати (відібрати) назад. -чить ответ, весть, известия о чём - дістати (відібрати) відповідь, звістку, відомості за (про) що. -чить отказ - зустрі(ну)ти відмову, не дістати (не здобути) згоди, (шутл.) дістати відкоша, (с)піймати (вхопити, з'їсти) облизня. -чить приказ - здобути (дістати) наказ. -чить разрешение, свидетельство - дістати (здобути) дозвіл, посвідку (посвідчення). -чить место, должность, назначение - дістати службу, посаду, призначення. -чить стипендию - дістати стипендію. -чить наследство, -чить что-л. в наследство - дістати (відібрати) спадщину, спадок, дістати (відібрати, здобути, прийняти) у спадку що, в спадщину що, одідичити що. -чить помощь - дістати, здобути допомогу (поміч). -чать образование, воспитание - здобувати освіту, виховання, побирати науку, освічуватися, виховуватися. -чить высшее образование - здобути вищу освіту. -чить награду, премию, похвальный отзыв - дістати (здобути) нагороду, премію, хвального присуду. -чить выговор, замечание - дістати нагану, догану. -чить наказание, -чить должное - прийняти кару, прийняти (відібрати) належне. -чать телесные наказания (розги, линейки и т. п.) - діставати в шкуру. -чить по физиономии - дістати в лице, (вульг.) злапати (з'їсти) ляпаса. -чить фигу - з'їсти дулю, біса з'їсти, лизнути шилом патоки. -чать впечатления извне - одержувати, діставати, здобувати, (с)приймати вражіння зокола. -чить от чего пользу - користь узяти з чого. -чить прибыль от чего-нибудь - прибуток узяти з чого и на чому. Я -чил большой барыш от этого дела - я узяв великий бариш з цього діла, на цьому ділі. Казна -чит от этого миллион - скарб матиме (візьме) з цього (на цьому) мільйон, заробить на цьому мільйон. -чить убыток от спекуляции - понести шкоду від спекуляції, на спекуляції. -чить возможность - дістати спромогу, спромогтись на що, здобутися на що. -чить дар речи - дістати мову. [Він вірить, що великодної ночи всяка німина дістає мову Єфр.)]. -чить повреждение - зазнати ушкодження. -чить вечное блаженство - добутися, доступити вічного раювання, осягнути вічного раювання, здобутися на вічне раювання. [Всім прощай, і прощення доступиш (Франко)]. Дело -чило огласку - справа набула розголосу, була розголошена. Это вино -чило неприятный вкус - це вино набуло неприємного смаку. -чать форму чего-л. - набирати форми чого. -чить насморк, лихорадку - захопити нежить, пропасницю. Получаемый - одержуваний, отримуваний, відбираний, здобуваний и т. д. Полученный - одержаний, отриманий, відібраний, здобутий и т. д. -ный опыт - набутий досвід. Налоги, подати, которые не могут быть -чены - податки, оплатки, що їх не можна повиправляти (посправляти), невиправні податки, оплатки.

* * *

несов.; сов. - получ`ить

1) оде́ржувати, оде́ржати, отри́мувати, отри́мати; (принимать для выполнения; заполучать) дістава́ти, діста́ти; (деньги, письма) відбира́ти, відібра́ти

2) (что - приобретать, добывать) здобува́ти, здобу́ти (що); (звание, положение) дістава́ти, діста́ти (що); (значение, распространение) набува́ти, набу́ти, набира́ти, набра́ти (чого)