(чувств)

виявлення, виявляння, виказування, вияв (-ву), (выражение) вираз (-зу), вислів (-лову). -ние чувств (об'яснение, напр. в любви) - освідчення.

* * *

1) (выражение удивления, испуга, соболезнования, горя) ох! ой! а! [Ой, лишенько мені! А, яке лихо!],

2) (в. полноты чувств) ах! і! [Ах, як усього багато: неба, сонця, веселої зелени! (Коцюб.) - І, матінко моя!];

3) (в. нетерпения и досады) ат! ет! [Ат! відчепися від мене!].

* * *

1) ах, ой, ох, ай; диал. йой

2) в знач. сказ. тара́х, бах, бабах, геп

(излишек, изобилие) лишок (-шку), надлишок, надмір (-ру), зайвина, наддостаток (-тку), переповня. [Вони з лишку свого клали в дар богові, а убога вдовиця з злиднів своїх (Єв.). Така роздача надмір-би вменшила, і в кожного всього було-б доволі (Куліш). Зайвини не маю - що заробив, те й проїм (Харківщ.). Прийде-ж і сім літ голодних за ними, і забудуть про наддостаток в Єгипетській землі (Св. П.)]. Жить в -ке - жити в достатках. От -ка сердца говорят уста - з переповні серця промовляють уста (Єв.). С -ком - з лишком, з лишкою, (аж) надто, (фамил.) з надтом, (образно) у три щиті, (шутя) з чохом. [Усього є доволі, аж з надтом. Усього-б тут - у три щиті на тихе та на любе життя (М. Вовч.)]. Ему с - ком пополнили его потери - йому аж надто (з надтом) поповнено (вернено) його втрати. Затруднение от -ка чего - клопіт через надмір чого, з надміром чого. -ток жизненных сил - надмір життєвої сили. Не в -ке (имеется что) - не густо, не гурт, не надмір (мається) чого. [Дав-би вам грошей, та в самого не гурт (Звин.)].

* * *

1) (чрезмерное количество чего-л.) надли́шок, -шку, на́дмір, -у, зайвина́, перепо́вня; ( остаток) ли́шок; зби́тки, -ків

2) (обилие, полнота) на́дмір; (достаток, богатство) доста́ток, -тку; ( изобилие) наддоста́ток

1) см. Выливание;

2) -ние перед кем - виливання (своїх чуттів) перед ким, звірювання, оконч. звірення кому. [Особа, що дала причину до тих звірювань, була їй зовсім чужа і незнайома (Франко)].

* * *

1) ( о жидкости) ви́лив, -у, вилива́ння

2) перен. ви́лив, вилива́ння, зві́рення; ( обнаружение) ви́явлення

з'ясування, вияснення, з'яснення, витлумачення; неок. з'ясовування, вияснювання, (толкование) тлумачення чого. -ние (в любви) - освідчення, освідчини кому, визнання (любови, кохання) кому.

* * *

1) ( действие) поя́снення, (неоконч.) поя́снювання; з'ясува́ння, (неоконч.) з'ясо́вування

2) (разговор для выяснения чего-л.) розмо́ва

3) (причина, разъясняющая что-л.) поя́снення

лишить кого чего позбавляти, позбавити кого чого, (отнимать) відбирати, відібрати (-беру, -береш) у кого и кому що, (вульг.) рішати, рішити кого чого. [Не позбавляй мене того вінця, що бог мені показує що ночі (Л. Укр.). Сварка та бійка, кого вони не позбавлять веселости! (Франко). Ти пан над життям людським, коли можеш відібрати його в кождій хвилі (Франко). А жінка й діти? адже ти їх усього рішив! (Квітка)]. -шать, -шить жизни кого - позбавляти, позбавити життя кого, вкорочувати, вкоротити віку (життя) кому, заподіювати, заподіяти смерть кому, (сжить со света) зганяти, зігнати кого з світу, (казнить) страчувати, тратити, стратити кого. [Позбавиш життя людину (Коцюб.). Вкоротив йому віку (Неч.-Лев.). Чи-ж я кого з світу зігнав, чи я в кого одняв? (Пісня). Страть свого брата, як він додому прийде (Казка)]. -шать, -шить себя жизни - смерть собі заподіювати, заподіяти, відбирати, відібрати собі життя, вкорочувати, вкоротити собі віку, страчуватися, тратитися, стратитися. [Я сама собі смерть заподію (Тобілев.). І сама страчуся (Франко)]. -шать, -шить здоровья - позбавляти, позбавити здоров'я, виймати, вийняти з кого здоров'я. -шить дара слова, речи - відібрати (відняти) мову кому, знімити, онімити кого, (перен.) замкнути уста, мову кому. [Сам не оглух, других не онімив (Боровик.). Сильне зворушення, гнів відняли їй мову (Коцюб.)]. Паралич -шил его речи - після паралічу відібрало йому мову. Лишать, -шить девственности - см. Невинность 2 (Лишить -ти). [Їхав, мати, козак молоденький, зірвав з мене вінок зелененький (Пісня)]. -шать, -шить зрения - відбирати, відібрати зір (очі) кому, отемнювати, отемнити кого, (ослеплять) сліпити, осліплювати и осліпляти, осліпити, (о мног.) посліпити кого. -шать, -шить рассудка - позбавляти, позбавити розуму кого, відбирати, відібрати розум, (насм.) глузд, пантелик кому, з[о]безглуздити кого. [Який вас обезглуздив кат? (Котл.)]. -шать, -шить силы - позбавляти, позбавити сили кого, вибирати, вибрати з кого силу. -шать, -шить сознания, чувств - позбавляти, позбавити, свідомости, знепритомнювати, знепритомнити кого. -шать покоя - відбирати спокій кому, позбавляти кого спокою, занепокоювати кого. -шать себя удовольствия - позбавляти себе втіхи. -шать, -шить охоты, желания - позбавляти, позбавити кого охоти (бажання) до чого, відбирати, відібрати кому охоту (бажання) до чого, знеохочувати, знеохотити кого до чого. Он -шил меня своей дружбы, благосклонности, своего расположения - він позбавив мене своєї приязні, прихильности, свого прихилля, він відібрав мені свою приязнь, прихильність, своє прихилля. Недостойные поступки -шили его любви и уважения товарищей - негідні вчинки позбавили його товариської любови й пошани. -шить имущества, состояния - позбавити кого добра (майна, маєтности), відібрати майно кому и у кого. -шить наследства - позбавити (не дати) спадку. Судьба -шила его всего - доля відібрала йому все. -шать, -шить хлеба-соли - позбавляти кого хліба-соли, (поэтич.) збавляти кого з хліба-соли. [Близьких сусід з хліба-соли збавляв (Мартин.)]. -шать, -шить куска хлеба - позбавляти, позбавити кого шматка хліба, відбирати, відібрати кому шматок хліба. -шать места, должности - позбавляти кого посади, відбирати кому посаду, звільняти з посади кого. -шать власти, сана - позбавляти влади, сану кого, відбирати владу, сан кому, скидати кого з влади, з сану. -шать кредита - позбавляти кого кредиту, відбирати кредит кому, припиняти боргування кого. -шать, -шить прав - позбавляти, позбавити прав, (прав состояния) громадських прав, (избирательных прав) виборчих прав. -шать, шить слова - позбавляти, позбавити слова кого, відбирати, відібрати голос кому, забороняти, заборонити мову кому, (перен.) умкнути мову кому. [За теє суд його позбавив слова (Л. Укр.)]. -шить чести, человеческого достоинства - позбавити чести, людської гідности, знеславити кого. -шать, -шить свободы - позбавляти позбавити волі, зневолювати, зневоляти, зневолити кого, (о мн.) позневолювати, (перен., связывать) залигувати, залигати, загнуздувати, загнуздати, запетльовувати, запетлювати кого, (арестовывать) ув'язнювати, ув'язнити кого. [Убогого зневоляють (Сл. Гр.). А що? запетльовано тебе? (Запоріжжя). Мене залигали того таки дня і держали під арештом (Новомосковщ.)]. Лишённый - позбавлений. Я -шён возможности - я не маю змоги, мене позбавлено змоги. Это не -шено остроумия - це не без дотепу. Этот слух -шён всякого основания - ця поголоска цілком безпідставна, не має для себе жадної підстави. -шённый избирательных прав - позбавлений виборчих прав; срв. Лишенец. -шённый чести - позбавлений чести, знеславлений. -шённый свободы - позбавлений волі, зневолений, (теснее) ув'язнений.

* * *

несов.; сов. - лиш`ить

лишиться чего збуватися, збутися, позбуватися, позбутися чого, збувати, збути що, позбавлятися, позбавитися чого, (вульг.) рішатися, рішитися чого, (терять) втрачати, тратити, втратити, страчувати, стратити, теряти, втерять що. [Був собака в приймах, та й хвоста збувсь (Звин.). Сироти змалку позбулися рідної матері (Мирн.). Він пальця збув на війні (Хорольщ.). Улас рішився своєї шкапи (Квітка). Ти втратив службу і все через мене (Коцюб.). Свою красоньку втеряла (Пісня). Були ми зроду не дуже так маєтні, а тоді й ті невеликі добра утеряли (Л. Укр.)]. -шаться, шиться имущества, состояния - позбуватися, позбутися добра (майна, маєтности), (за смертью) відумирати, відумерти чого. -шаться, -шиться чувств, сознания - умлівати, мліти, умліти, непритомніти, знепритомніти, тратити, втратити притомність, (з)омлівати, (з)омліти, знеживитися, обмертвіти. [Хитнувсь, звалився з трону та й умлів (Крим.). Катря стоїть, як стіна біла, і бачу зомліває (М. Вовч.). Андромаха мліє (Л. Укр.). Домна ревне плакала, мало не омлівала (Коцюб.). Ударився так здорово, що аж знеживився був (Черніг.)]. -шаться, -шиться ума, рассудка - позбуватися, позбутися розуму, (грубо) глузду, безглуздіти, збезглуздіти, (с ума сходить) божеволіти, збожеволіти, (грубо) зсуватися, зсунутися з глузду, відбиватися, відбитися глузду, дуріти, здуріти. Он внезапно -шился разума - йому раптом відібрало розум; він раптом стерявся (збожеволів). - шаться, -шиться здоровья - позбуватися, позбутися (збуватися, збутися) здоров'я, тратити, стратити здоров'я. -шиться головы - збутися голови. -шиться зрения - втратити зір, втеряти очі, отемніти, стемніти (на очі). Он -шился зрения ещё в детстве - він стемнів ще в дитинстві. -шиться зубов - позбутися зубів, з[о]беззубіти. -шиться речи, голоса - втратити (стратити) мову (голос). [Німий, як людина, що несподівано втратила голос (Коцюб.). Руки й ноги однялись і мову стратив (Тобіл.)]. -шиться сил - знесилитися, з(не)могтися, висилитися, (по)збутися сили, стратити силу, знебути силу. [Вже сил збулась до бороття (Самійл.). Впав знеможений раб, стративши сили свої (Вороний). Я свою силу знебув (Звягельщ.)]. -шиться доверия, уважения, расположения, дружбы - позбутися довіри, пошани, прихильности, приязни в кого, зневіритися кому, втратити чию віру и т. д., відпасти ласки в кого. -шиться права - (по)збутися права, відпасти права, (права голоса) втратити право голосу. -шиться славы, чести - збутися доброї слави, чести, втратити (втеряти) добру славу, честь. -шиться сна - втратити сон, збутися сну. Он -шился сна - він втратив сон, збувся сну, йому відібрало сон, йому сну немає. -шиться надежды - стратити надію, збутися надії. [Стоїть, благає, збувшись всіх надій (Грінч.)]. -шиться матки (об улье) - збутися матки, зматчіти.

* * *

несов.; сов. - лиш`иться

1) (оставаться без кого-чего-л.) втрача́ти, втра́тити, стра́чувати, стра́тити (кого-що), позбавля́тися, позба́витися, позбува́тися, позбу́тися, збува́тися, збутися (кого-чого); ріша́тися, ріши́тися (кого-чого)

2) страд. несов. позбавля́тися

кого голову кому морочити, запаморочувати, туманити, затуманювати кого (голову кому), памороки (баки) забивати кому, химерити кого, лудою лудити кого, тумана пускати на кого, туманом тьмити кого, голову задурювати (дурити) кому; (вызывая обман чувств) ману пускати (напускати) на кого. [Та геть її! в пустиню! на вигнання! Хай не морочить нас, не баламутить! (Л. Укр.). Хто його там думав свататись; так тільки туман в людей (Н.-Лев.). Скаже цісар мене вбити, що людей химерю (Федьк.). Тумана пускає (Стефаник). Не тьмив їх туманом загробних ідей (Франко). Він (Виговський) царя тільки лудою лудив (Куліш). Хазяйка добра людина, а проте бог його знає! може таку ману напуска (Мирн.)]. Он нас -мит - він нас морочить (туманить), він нам памороки (баки) забиває, він нам голову задурює (дурить); він ману пускає на нас. Кого вы -чите? - кого ви морочите? кому ви баки забиваєте?

* * *

1) (соблазн, искушение) знадження (-ння), знада, спокуса;

2) наклеп (-пу); срв. Клевета;

3) (обман чувств) наслання (-ння), насилка, мана, омана, оман (-ну), навожде[і ]ння (-ння), морока. [Де-ж ті сірники? куди вони поділися? - наслання якесь, та й годі! (Брацлавщ.). Проти насилки нічого не зробиш (Квітка). А може все було одна мана? (Л. Укр.). Напущу на їх оман (Крим.). Тінь зникла, як нічне навождіння (Васильч.)]. Дьявольское (сатанинское) -ние - диявольське (сатанинське) наслання (навождення), наслання (навождення) злого духа, чортяча мана, диявольська морока. [Диявольське наслання (Самійл.). Цур тобі, пек тобі, сатанинське навождення! (Гоголь). То навождення злого духа (Самійл.)].

* * *

кого голову кому заморочити, запаморочити, затуманити кого, голову кому, наморочити голову кому, памороки (баки) забити кому, тумана пустити на кого, голову задурити кому; (вызывая обман чувств) ману (на)пустити на кого.

* * *

стратити пам'ять, позбутися пам'яти; (лишиться сознания) знепритомніти, стратити притомність (-ности).

* * *

1) ( потерять память) утра́тити па́м'ять

2) ( лишиться чувств) знеприто́мніти

обмана, мана, омана, облуда, злуда (гал.), ошуканство, ошукання, ошук, ошука, дурисвітство, обдур (-ру и -ри) (м. и ж. р.). [Не вірте, це все обмана. Обдур'ю ти зо мною жила (Г. Барв.)]. Явный обман - видима облуда, -ме ошуканство, -мий ощук и т. д. Обманом - ошуком, обманою. Добыть -ном - витуманити, видурити. Без обмана - без ошуку. Обман чувств (призрак) - мана, омана, мара. [Усенький світ - мана (Крим.)]. Обман зрения, оптич. -ман - омана, мана для ока, м. оптична. Вводить (ввести) в -ман кого - призводити (призвести) кого до облуди, до ошуку и т. д., підводити, підвести кого на облуду, на ошук и т. д., зводити, звести кого; в заблуждение - омиляти, омилити кого. Вдаваться, вдаться (впадать, впасть) в -ман - заходити (зайти) в облуду, в ошук и т. д., допускатися, допуститися облуди, ошуку и т. д.

* * *

1) обма́н, -у; облу́да; диал. обма́на, злу́да; ( надувательство) обду́рювання, обду́рення, оду́рювання, оду́рення, дури́світство, ошука́нство, диал. ошу́ка, о́шук, -у; ( нарушение обещания) ома́на

2) ( заблуждение) обма́н, ома́на

(чувствовать посредством осязания) чути, почути чим (пальцями). [Торкнувся (до) печи і почув її тепло. Оцією пучкою нічого не чую]. -зать что (прикасаться к чему, чтобы познать) - дотикати(ся), діткнути(ся), доторкати(ся), доторкнутися) чого, до чого, (щупать) мацати, мацнути, лапати, лапнути що, домацуватись чого. [Що бачили очима нашими і чого руки наші дотикалися]. Осязаемый, осязуемый - дотиканий, дотикальний, (воспринимаемый) відчуваний; (воспринимаемый посредством осязания или других вн. чувств) відчуваний; (оконч.) почутий, відчутий.

* * *

1) сприйма́ти до́тиком, відчува́ти на до́тик

2) перен. сприйма́ти; ( замечать) поміча́ти

1) действ. - см. Поднимание, Поднятие. -ём на гору - схід на гору. -ём воды в реке - прибування, прибуття, підходження води в рі(ч)ці. -ём культуры, промышленности, культурный -ём - піднесення культури, промисловости, культурне піднесення. -ём духа, чувств - піднесення (зворушення) духу, почуваннів. Моменты высокого -ёма - хвилі високого піднесення (Єфр.). Испытывать -ём духа - (описат.) рости вгору, душа росте вгору в кого, світ підіймається вгору кому;

2) (отлогая возвышенность, подъём на гору) узвіз (-возу). [Боричів узвіз. Шлях здіймався вгору довгим узвозом];

3) (сборы в путь, выезд, выступление) рушання. Деньги на -ём - подорожні гроші, подорожнє (-нього), кошти на подорож. Лёгок на -ём - швидкий рушати, ворушний, рухливий. Он тяжёл на -ём - важко йому рушати (зрушити);

4) (ноги, сапога) підйом (-му) (ноги, у чоботі), (сапога) підбиття (у чоботі). Сапоги с большим -мом - зазо[у]висті чоботи. Сапоги узки в -ме - чоботи тісні на підйомі (на підбитті);

5) (рычаг) підойма, (для поднимания воза) важниця; см. Рычаг;

6) (ухват) рогач (-ча);

7) (домкрат) лівар (-ра); см. Домкрат;

8) (мера, высота, на сколько что-л. поднято) підвищення;

9) в -ём (вподъём) кому (под силу) - під силу кому, саме враз кому.

* * *

1) ( действие) підніма́ння, підійма́ння, (оконч.) підняття; ( восхождение на гору) схо́дження

2) ( взвоз) узві́з, -во́зу

3) (быстрый рост; воодушевление) підне́сення

4) (ноги, обуви) підйо́м

5) ( сигнал) побу́дка

6) ( подъёмник) техн. підійма́ч, -а; ( рычаг) ва́жіль, -желя, підо́йма

7) лингв. підне́сення, підняття́

несов.; сов. - улов`ить

1) ( воспринимать органами чувств) лови́ти, злови́ти, уло́влювати, улови́ти, несов. пійма́ти, спійма́ти; ( схватывать) схо́плювати, схопи́ти, несов. ухопи́ти; ( ощущать) відчува́ти, відчу́ти; ( замечать) поміча́ти, помі́тити; ( разбирать) розбира́ти, розібра́ти

2) ( схватывать) схо́плювати, схопи́ти; ( выбирать) вибира́ти, ви́брати; ( находить) знахо́дити, знайти́

3) ( уличать) лови́ти, злови́ти и полови́ти, несов. пійма́ти, спійма́ти; ( изобличать) викрива́ти, ви́крити

4) ( ловить) прост. лови́ти, злови́ти и полови́ти, несов. пійма́ти, спійма́ти; реже уло́влювати, улови́ти

5) спец. уло́влювати и уловля́ти, улови́ти

1) чи́стий

2) ( опрятный) чи́стий, оха́йний; (о постели, белье) бі́лий

3) ( беспримесный) чи́стий, щи́рий; (о воде: прозрачный) го́жий, ясни́й и я́сний

4) (перен.: нравственно безупречный, правдивый, честный) чи́стий, щи́рий; (о взгляде, улыбке.: выражающий чистоту чувств и стремлений) я́сни́й

5) ( настоящий) спра́вжній, чи́стий; (истинный; истый) щи́рий

6) (абсолютный, чистейший) чисті́сінький

1) (содержащий яд, отравляющий) отру́йний, отру́йливий; ( являющийся ядом) отру́тний

2) (перен.: пагубно действующий) отру́йний, отру́тний

3) ( сильно действующий на органы чувств) їдки́й, яду́чий; (о запахе, вкусе) різки́й, го́стрий, серди́тий

4) (перен.: язвительный) ущи́пливий; ( въедливый) уї́дливий

1) (обман чувств) мана, омана. [Се мана, не справжній салдат, а тільки його парсуна (Квітка)];

2) принада. [Чи ти мені принаду дала? (Пісня)].