-
1 слава
сла́ваво \слава ву кого́-чего́ — на сла́ву кому́-чому́
на \слава ву — ( очень хорошо) на сла́ву
петь \слава ву кому́-чему́ — співа́ти хвалу́ кому́-чому́, сла́вити, -влю, -виш, прославля́ти кого́-що; славосло́вити кого́
плоха́я (дурна́я, худа́я) \слава ва — пога́на (недо́бра) сла́ва, сла́ва, несла́ва; ( пересуды) погові́р, погово́ри
\слава ва Бо́гу — см. Бог
то́лько [одна́] \слава ва, что — ті́льки й сла́ви, що
-
2 Ославка
слава, поговір (-вору). -
3 имя
1) ім'я (р. ім'я и архаич. імени, им. мн. імена), й[і]мення, (диал.) імено, (название) назва, назвисько, наймення; ум. іменнячко, найменнячко. Собственное, крестное имя - власне, хрещене ім'я (ймення). Имя предмета, животного - назва речи (предмета), тварини. Имя отца, друга - батькове, приятелеве ім'я (ймення). Полное имя - повне ім'я, ймення. [Хіба не можна назвати повним іменням: Герасим? (Мова)]. Имя, отчество, фамилия - ім'я, по батькові та прізвище. Дать имя - дати кому ім'я, ймення; срвн. Нарекать, Наречь 1. Носить имя - зватися. Об'явить своё имя - назвати, об'явити своє ім'я (ймення). По имени - на ім'я (на м'я), на ймення, на назвисько, [Був чоловік на ім'я Захарія (Св. П.). На назвисько Ялина (Липов. п.)]. Быть кем только по имени - бути ким тільки (лиш) на ймення, ім'ям. Назвать кого по имени - назвати кого на ймення. Как ваше имя? - як вас на ім'я, на ймення? яке вам ім'я? як ваше ім'я (ймення)? [Не знаю, хто ви єсть і як вас на ім'я (Самійл.)]. Как его имя? - як він (його) на ім'я (на ймення)? як йому ім'я (ймення)? [А як він на ім'я? Іван? (Звин.). Як на ім'я того пана? (М. Вовч.)]. По его имени - його ім'ям, за його ім'ям, (по нём) по йому. Школа -ни Франка - школа імени Франка. Именем кого, чего, чьим -нем - в ім'я кого, чого, в ім'я чиє (чиїм ім'ям) (гал.) в імени кого. [В ім'я народу беру тебе, ворога громадського порядку (Куліш)]. Именем закона, короля, императора - в ім'я закону, ім'ям короля, імператора, (гал.) в імени цісаря. Умоляю вас именем нашей дружбы - благаю вас в ім'я нашої приязни. Во имя чего - в ім'я чого. [В ім'я моїх заслуг (Куліш)]. Во имя Бога - в ім'я боже. На имя кого - на кого, на ім'я кого (чиє). Купить усадьбу на имя жены - купити садибу на жінчине ім'я, на жінку. Письмо на имя такого-то - лист на адресу такого-то. От имени кого, от чьего имени - від кого, на ім'я кого, чиїм ім'ям, (гал.) в імени кого. [Орудували замість самого пана і на його ім'я залюдняли неміряні пустині (Куліш). Моїм ім'ям дав Девісон його (смертний присуд) (Грінч.)]. От моего имени - від мене, від мого імени, (фам.) моєю губою. [Так і скажіть йому моєю губою, що він дурень (Звин.)]. Не иметь другого имени, как - не мати иншого ім'я, як; не виходити з чого. [Просвітку йому не буде від посмішища; з байстрюка не виходитиме (Квітка)]. Имя же им легион - їм же ім'я - легіон;2) (репутация, слава) слава, ім'я. Доброе, честное имя - добра слава, добре ім'я. [Їм зосталась добра слава (Шевч.). Моє все багатство єсть моє добре ім'я (Котл.)]. Худое имя - недобра слава, неслава. Приобрести имя, сделать себе имя - (з)добути, придбати (собі) ім'я, славу (и слави). Замарать своё доброе имя - заплямувати (закаляти) своє добре ім'я, свою добру славу. Человек с именем - людина з ім'ям;3) грам. - ім'я. Имя существительное, прилагательное, числительное - іменник (речівник), прикметник, числівник (-ка). Имя собственное, нарицательное, собирательное - ім'я власне, загальне, збірне.* * *1) ім'я́, род. п. і́мені и ім'я́; (преим. о личном названии человека, о названии предметов, явлений) іме́ння, йме́нняво и́мя кого́-чего́ — в ім'я́ кого́-чого́
и́менем кого́-чего́ — ім'я́м (і́менем) кого́-чого́
и́мени кого́-чего́ — і́мені кого́-чого́
называ́ть ве́щи свои́ми (со́бственными, настоя́щими) имена́ми — назива́ти ре́чі свої́ми (вла́сними, спра́вжніми) імена́ми
на и́мя чьё — ( адресованный) на ім'я́ чиє́
носи́ть и́мя — ма́ти ім'я́
от и́мени кого́ — від і́мені кого́
по и́мени — на ім'я́, на йме́ння
с мировы́м и́менем — зі світови́м ім'я́м (і́менем)
соста́вить (сде́лать) себе́ и́мя — здобу́ти собі́ ім'я́
то́лько по и́мени — (внешне, формально) ті́льки (лише́, лиш) за на́звою (на йме́ння)
2) грам. ім'я́и́мя прилага́тельное — прикме́тник
и́мя существи́тельное — іме́нник
и́мя числи́тельное — числі́вник
собира́тельное и́мя — збі́рне ім'я́
-
4 молва
1) (общий говор, шум) гамір (-мору), гутірка, (глухой) гомін (-мону);2) (слух) поголос (-су), поголоска, чутка (-ки) и чутки (-ток), почутка, (диал.) поустка, (разглашение) розголос (-су), (слава) слава (обычно дурная), пославка, (толки, беседа) помовка, балачка, гутірка, говірка. [Поголос розійшовся по всій околиці (Біблія). Йшов поголос між народом, що… (Леонт.). Пішла по селу поголоска, що вчитель нічого не тямить (Єфр.). Пішла чутка, ніби народився «анцихрист» (О. Пчілка). По всій Гуцульщині гудуть чутки про юнака (Олесь). Пішла почутка, що у панів цар людей одбере (Кам'янеч.). Таку поустку пустив, ніби-то мені хабара сусіди дали (Липовеч.). Про чорта тільки пославка, а ніхто того чорта не бачив (М. Вовч.). По селу скрізь літала гутірка, що… (Кониськ.)]. -ва всё преувеличивает - чутка (поголос, поголоска) все прибільшує. Всеобщая -ва - вселюдні чутки, вселюдна поголоска, всесвітній розголос. Стоустая -ва - стоустий поголос, стоуста слава, тисячоуста чутка. Дурная -ва - (недобра) слава (ум. славонька), поговір (-вору). [А на мене молодую поговір та слава… із ледачим зазналася, славоньки набралася (Гнід.). Не бійсь слави, не бійсь поговору (Метл.)]. Распространять дурную -ву о ком - пускати славу про кого, славити кого. -ва приписывает кому что - чутки накидають кому що;3) (речь) мова, розмова.* * *1) поголо́ска, по́голос, -у, чу́тка, погові́р, -во́ру, поголо́сок, -скудурна́я \молва — погові́р, -во́ру, [недобра] сла́ва, несла́ва
2) ( говор) го́вір, -вору -
5 дурной
1) (некрасивый) негарний, поганий [Негарний на обличчя. Який він поганий], (безобразный) бридкий [І бридка-ж вона!], гидкий. Дурён лицом - поганий на обличчя, бридкий на обличчя, бридкий на виду, на вроду. Она дурна собою - вона негарна, погана, (безобразна) бридка, гидка. Он не дурён, она не дурна (собой) - він не поганий, вона не погана, він (вона) нічого собі, нічогенький (ж. -нька). Ум. поганенький, ув. поганючий. Дурнёхонек, дурнёшенек (очень дурён, безобразен) - поганісінький; бридкісінький, гидкісінький;2) (плохой, нехороший) поганий [Борщ поганий. Погода погана], лихий [Лихий крам], злий [Що ти злого учинила? Доріженька злая], недобрий [Прийшли вісті недобрії (Шевч.)], кепський [Кепські новини]; (негодный) ледачий [Ледачий крам = дурной товар]; (противный) бридкий, гидкий. Дурной глаз - лихе око, урічливе (урічне) око. Дурная слава - слава, неслава, погана слава. [Пустили таку славу про нього]. Дурное настроение, расположение духа - поганий настрій (р. -ою), маркота. (См. Дух 3). Дурные привычки - погані звички (р. -чок). Дурному научать - на зле навчати.* * *1) ( плохой) пога́ний; ке́пський; ( предосудительный) недо́брий, лихи́й, злий\дурной глаз — лихе́ о́ко
2) ( некрасивый) нега́рний, пога́ний; ( безобразный) бридки́й, гидки́й3) ( глупый) дурни́йне будь дурён (дурна́) — ( вовремя сообразив) не бу́вши ду́рнем (дурни́м, дурно́ю)
-
6 исполать
мжд. довгі літа! слава! [І вам слава, сині гори, кригою окуті, і вам, лицарі великі, Богом не забуті (Шевч.)]. -лать доблестным! - слава хоробрим (завзятим)!* * *межд.хвала́, сла́ва -
7 Пересуды
пересуди (-дів), поговір (-вору), поговори, слава, неслава, говірка, осуда, судня, судьба. [Стала слава на все село, стали поговори - все за того козаченька, що чорнії брови (Л. Укр.). Пішла вже скрізь по селу про його говірка. Говори в очі, а по-за очі - судня буде. Це не судьба, а щира правда]. Слышно (идут) -ды о ком - гуде (іде) слава (поговір) про кого. -
8 видимость
1) (явность) видимість, ясність;2) (кажущийся вид) подоба, натяма, слава. [Подоба істини за правду стала вам (Самійл.). Аби тільки слава була, що все гаразд]. Для видимости - про людське око, про славу. По видимости - см. Повидимому.* * *1) ( возможность видеть) ви́димість, -мості и види́мість2) ( внешнее подобие) ви́димість, подо́ба -
9 закатываться
закатиться за что, под что1) закочуватися, закотитися, (о мн.) позакочуватися за що, під що. [Копійка закотилася під піч. Очі йому аж під лоба закотилися];2) (о солнце, луне) заходити, зайти, закотитися, спочивати, спочити, лягати, лягти, западати, запасти. [Сонечко вже мало спочивати. Підходять до яру, тут їм спочило як- раз сонце]. -ется его звезда (слава) - його слава падає;3) (смехом) розлягатися, розлягтися, заливатися, залитися, розтинатися, розітнутися сміхом, реготом; заходитися, зайтися зо сміху. [Він аж зайшовся зо сміху].* * *I несов.; сов. - закат`аться1) загорта́тися, загорну́тися, -го́рнеться2) засу́куватися, засука́тися, -сука́ється и -су́читься, зака́чуватися, -чується, закача́тися, зако́чуватися, закоти́тися, -ко́титься; згорта́тися, згорну́тися3) уко́чуватися, -чується, укоти́тися (уко́титься); уторо́вуватися, -ро́вується, уторува́тися, -ру́ється4) несов. запрото́рюватися5) сов. стоми́тися (-млю́ся, -мишся) від ката́ння, утоми́тися від ката́ння6) сов. поча́ти кача́тисяII несов.; сов. - закат`аться1) зако́чуватися, закоти́тися, -кочу́ся, -ко́тишся и мног. позако́чуватися2) ( о светилах) захо́дити, -дить, зайти́, -йде́, зако́чуватися, закоти́тися; запада́ти, запа́сти, -паде3) (перен.: приходить к концу, угасать) згаса́ти, зга́снути4) см. закатывать II 2)5) (смехом, кашлем) захо́дитися, -джуся, -дишся, зайти́ся, -йду́ся, -йде́шся6) страд. несов. зако́чуватися; уко́чуватися; улашто́вуватисясе́рдце \закатываться вается (\закатываться ти́лось) — се́рце захо́диться (зайшло́ся)
-
10 затмеваться
затмиться1) тьмитися, затьмитися, потьмитися, затьмарюватися, затьмаритися, тьмаритися, потьмаритися; срвн. Затемняться. Слава его -милась - слава його примеркла;2) (о светилах) мінитися, змінитися, тьмитися, потьмитися. [Сонце потьмилося, майже зникло (Кон.). Як сонце міниться, - не можна на його дивитися: очі болітимуть (Мнж.). Ой учора ізвечора, як місяць мінився (Пісня)].* * *несов.; сов. - затм`итьсязатьма́рюватися, -рюється, затьма́ритися, потьма́рюватися, потьма́ритися, сов. затьми́тися, -миться, потьми́тися; (несов.: о свете, солнце) міни́тися, -ниться -
11 заходящий
(прич.) що заходить; (как прил.) західній, призахідній (Звиног.). [Обертається, дивлячись на західнє сонце, що вже зникає за обрієм (Л. Укр.)]. -щее светило - призахіднє світило. -щее солнце - сонце на заході, навзаході. Страна -щего солнца - країна сонячного заходу. -щая звезда - а) зірка на заході; б) (переносно) пригасла зірка. -щая слава - пригасла слава.* * *яки́й (що) захо́дить\заходящий ее со́лнце — сонце, що захо́дить, сонце на за́ході, призахі́дне со́нце
-
12 известность
1) (состояние известного) звісність (-ности);2) слава. [Повсюдну світову славу і гучний розголос дали Хейямові не його цінні математичні арабські писання (Крим.)]. Приобрести -ность - слави придбати (зажити), визначитися, в мову ввійти. [Зажила вона собі ще того щасливого часу слави доброї панночки (Г. Барв.). Антосьо все в мову входив між товариством і в городі (Свидн.)]. Он приобрёл большую -ность - він великої слави здобув (зажив, придбав) собі, (здобувся); він велику славу має. Это доставило ему большую -ность - це дало йому велику славу. Дело это получило громкую -ность - справа ця мала широкий розголос (набула широкого розголосу). Пользоваться -ностью - мати славу, тішитися славою. [Тішаться славою і неповні антологічні гарні переспіви фон-Боденштедта (Крим.)]. Пользующийся громкой (широкой) -ностью - голосний, широкославний, славнозвісний. [Я хочу бути великим чоловіком і славним, голосним на ввесь край (Франко). Котляревський з високих постаментів поспускав на долівку широкославних героїв (Куліш)]. Ставить, поставить в -ность кого о чём - доводити, довести до відома кому про що, повідомляти, повідомити кого про що, виявляти, виявити кому що. [Про це вже доведено до відома його батькові (М. Грінч.). Ферідун зараз виявив синам, що треба їм поїхати до царя Єменського (Крим.)]. Привести в -ность - з'ясувати, вияснити, визначити що, (подсчитать) підрахувати що. [Утрати від пожежі ще не з'ясовано (не вияснено) (М. Грінч.)]. Не все древне-русские рукописи приведены в -ность - не про всі староруські рукописи позбирано звістки. -ность (знание случившейся беды) всё же лучше мучительной неизвестности - і злая вість не така мука, як безвість; ліпше вже знати про лихо, ніж не знати та думками мучитися;3) славнозвісність; см. Знаменитость.* * *1) відо́мість, -мості; (слава, популярность) сла́ва, популя́рність, -ності, славнозві́сністьполучи́ть (приобрести́) \известностьть — ста́ти відо́мим, набу́ти сла́ви (популя́рності, відо́мості)
приводи́ть, привести́ в \известностьть — з'ясо́вувати, -со́вую, -со́вуєш, з'ясува́ти
ста́вить, поста́вить в \известностьть — дово́дити, дове́сти до ві́дома; ( уведомлять) повідомля́ти, повідо́мити, -млю, -миш; ( извещать) сповіща́ти, сповісти́ти, -віщу́, -вісти́ш
2) (перен.: известный человек) відо́ма осо́ба (люди́на); ( знаменитость) знамени́тість, -тості -
13 лежать
1) лежати на чому, в чому, біля чого, під чим, (покоиться) спочивати. [Боже поможи, а сам не лежи (Номис)]. -жать на спине, на животе, на боку - лежати на спині, на череві, на боці. -жать ничком - лежати ниць (ницьма, долічерева). [Лежали ницьма на землі (Новомоск.)]. -жать навзничь - лежати навзнак(и) (горілиць, горізнач, горічерева). -жать в противоположные стороны головами - лежати митусем (митусь), (шутл.) валетиком. [Полягали як треба, а вранці митусем лежали (Козелечч.)]. -жать калачиком - верчика лежати. -жать в постели, в люльке - лежати у ліжку (у колисці). -жать пластом, лежнем - лежати лежма. [Лежма лежу хвора (Звягельщ.)]. -жать без сознания в обмороке - лежати непритомним. -жать замертво - лежати, як мертвий. -жать камнем - лежати каменем (як камінь). -жать боком (на боку) - лежати боком (боками), (валяться) кабанувати. [Городянські пани лежать боками (Яворн.). Не хочеться мені уставати, - щось я утомився, - так би й кабанував цілісінький день (Аф.-Чужб.-Шевч.)]. Имеется возможность вволю -жать - доліжно кому. [Чи доїжно, чи доліжно тобі? - питають наймичку (Номис)]. -жать больным - у недузі лежати. [Жінка в недузі лежала (М. Вовч.)]. -жать при смерти - лежати на смерть (на смертельній, на смертній постелі). -жать в родах - лежати в полозі (пологах). [А там жінка молоденька лежить у полозі (Руданськ.)]. Теперь он на погосте -жит - тепер він на цвинтарі спочиває;2) (быть положену, о неодуш. предм.) лежати. Потолок -жит на балках - стеля лежить на легарях (ощепинах) та на сволокові. Хлеб -жит - хліб лежить. Плохо -жит что-л. - легко лежить щось. [Не гріх тоді й підняти, що легко лежить (Мирн.)];3) (оставаться без употребления, движения) лежати, (понапрасну) дармувати. Хорошая слава -жит, а худая по дорожке бежит - добра слава лежить, а погана біжить. Худые, вести не -жат на месте - лихі вісті не лежать на місці. У него в сундуке -жит много денег - у його в скрині сила грошей (грошви). У него тысячи -жат в банках да в акциях - у його тисячі по банках та в акціях. -жать в дрейфе на якоре (морск.) - стояти (бути) на кітві (на якорі), лежати в дрейфі (дрейфувати). -жать невозделанным (агроном.) - вакувати, (целиною) облогувати, лежати облогом. [Третє літо ці дві десятині облогують (Харківщ.)];4) (быть расположену) лежати, бути, знаходитися, (расположиться) розлягтися, розгорнутися. [Основа лежить під самим Харковом (Куліш). Наше село розляглося по яру (Звин.)]. Весь город -жит как на ладони - все місто - як на долоні (розгорнулося). Селение - жит на большой дороге - село при битій дорозі (над шляхом). Киев -жит на запад от Харькова - Київ знаходиться від Харкова на захід;5) (иметься, быть) бути, лежати. Между нами -жала целая бездна - між нами була (лежала) ціла безодня (прірва). На улицах -жит непроходимая грязь - на вулицях (стоїть) невилазно багно (сила болота). На этом имении - жит тысяча рублей долгу - на цьому маєткові лежить тисяча карбованців боргу;6) (иметь склонность) лежати, хилитися, нахил мати до чого. Моё сердце к нему не -жит - моє серце не лежить до його;7) (заключаться, состоять) полягати, лежати, бути в чому. -жать в основе, в основании чего-л. - лежати в основі чого, бути за підставу (основу, підвалину) для чогось;8) (находиться на ответственности) бути на відповідальності чиїйсь, лежати, зависати на кому, на чиїй голові. [На твоїй голові все зависло (Каменечч.)]. Всё хозяйство - жит на нём - все господарство на його відповідальності, всі господарські справи лежать на ньому, належать до його. На ней -жит весь дом - до неї належать усі хатні справи, (принуд.) вся хата звисла на неї. -жать на обязанности кого-л. - бути чиїм обов'язком (на чиєму обов'язку). Содержание семьи -жит на моей обязанности - утримання родини (утримувати родину) це мій обов'язок, моя повинність. -жать на совести - лежати, тяжіти на совісті; срвн. Тяготеть. -жит на душе, на сердце (тяготит) - лежить, тяжить (каменем) на душі (серці), обтяжує душу (серце). Этот долг -жит у меня на душе - цей борг обтяжує мені душу (каменем лежить, тяжить на моїй душі). Лежащий - що лежить, (прилаг.) лежачий. [Лежачого не б'ють (Прик.)]. -щий выше - горішній, (ниже) долішній. -щий вокруг - околични[і]й, дооколични[і]й; срвн. Окружающий. [З дооколичних сіл припливуть на ниви звуки дзвонів (Стефан.)]. -щий хорошо - добре припасований (прилаштований), (о платье) гарно облеглий, доладній, доладу (по)шитий, як улитий. [Як улита свитка (Мирг.)].* * *лежа́ти\лежать на боку́ (на печи́) — перен. виле́жуватися, ледарюва́ти, байдикува́ти, ба́йди (ба́йдики) би́ти
-
14 меркнуть
мерк[х]нути и мерк[х]ти, померкати, тьмаритися, тьмянитися, тьміти (немного) примеркати, (о затмевающемся солнце, луне ещё) мінитися, (о небе ещё) стухати. [Зорі меркнуть і гаснуть, хмарки у вогні (Самійл.). Мерк за димом божий світ (Шевч.). Глянув Игір против сонця, сонце померкало (Рудан.). І сонця світ не тьмяниться од вітру (Стар.- Чернях.). Ой, учора ізвечора, як місяць мінився (Пісня). Небо помалу стухає (Проскур. Уляся)]. День -нет - день примеркає (мерк[х]не, померкає), надворі темніє (сутеніє). Глаза его -нут - а) (слепнет) очі його темніють; б) (обмирает, умирает) йому мерк[х]не в очах (в очу), очі його меркнуть. В сияньи гения -нет слава його предшественников - в сяєві генія примеркає слава його попередників.* * *ме́ркнути, ме́ркти, ме́рхнути, ме́рхти; ( тускнеть) тьмяні́ти -
15 мораль
1) мораль (-ли), етика; срв. Нравственность. Законы -ли - закони морали (етики);2) (нравоучение) мораль, наука. [У теперішній байці буває опріч оповідання ще й висновок - наука або мораль (Єфр.)]. -раль этой басни такова - наука з цієї байки ось яка; байка навчає, що. Сытая -раль - сита мораль;3) (народн.) поговір (-вору), слава, послава; срв. Поговор. Обо мне -раль пошла - на (про) мене поговір іде (пішов), слава йде (пішла). -раль пускать - пускати неславу на (про) кого.* * *мора́ль, -лі; ( поучение) нота́ція, напу́чення, напоу́млення -
16 небо
1) (мн. небеса) небо (-ба; во мн. ч. употребл. редко, преимущ. в поэзии: им. небеса, р. небес и т. д.). [Сіло сонце, з-за діброви небо червоніє (Шевч.). Те небо (невидиме) зветься небесами (Рудан.)]. Горнее -бо - вишнє небо. Мрачное -бо - см. Мрачный 1. Облачное -бо - хмарне (захмарене) небо. Отверстое -бо, церк. - відкрите небо. Открытое (вольное) -бо - голе небо, чисте небо. Под открытым -бом (При вольном -бе) - см. Открытый 2. Родное, чужое -бо - рідне, чуже небо. Чистое, ясное -бо - чисте, ясне небо. В -бе (В -сах), на небе (на -сах) - в небі, на небі (поэтич. ещё) на небесах. [Не перезорять в небі зорі (Філян.). В далекому небі виблискують зорі (Черняв.). А зірочок, зірочок блискотіло-горіло на небі! (М. Вовч.)]. На небо (на -са) - на небо. По небу (по -сам) - небом, по небі, (в поэзии ещё) небесами, по небесах. [Небом блакитним хмаринки легесенькі линуть (Грінч.). Хмара наступила і по небі розвинула свої чорні крила (Рудан.). Хмарки на південь небесами летять (Грінч.). У всіх кольорах веселки котяться по небесах (Франко)]. На краю -ба - край (покрай) неба, на крайнебі. Зерк[ц]ало -ба (-бес) (перен.) - зерцало неба. Лазурь -ба (-бес) - небесна блакить. Свод -ба (-бес) - небесне склепіння, небозвід (-воду), небосхил (-лу), (купол) небесна баня; срв. Небосвод 1. -бо и земля - небо і земля. Как -бо от земли (Как земля от -ба) - як небо від землі, як від землі до неба. Далеко до этого, как -бо от земли - далеко до цього, як від землі до неба (як до зір небесних). Возносить (превозносить, расхваливать), вознести (превознести, расхвалить) до -бес (до седьмого -ба) - підносити (вихваляти, славити), піднести (вихвалити) до неба (аж понад зорі), вихваляти над сонце й місяць. Жить между -бом и землёй (меж землёй -сами) - жити між небом і землею, жити в повітрі. Коптить -бо - коптити небо; см. ещё Коптить. С -ба пасть (упасть, свалиться) - з неба впасти (спасти). Попасть пальцем в -бо - попасти пальцем у небо. Призывать -бо в свидетели, клясться -бом - небом свідчитися, присягати(ся) (заприсягатися, клястися) небом. Быть, чувствовать себя на седьмом -бе от чего - бути, почувати себе щасливим аж до неба з чого. [Батько, щасливий аж до неба, переказує своєму Петрусеві вчительські компліменти (Крим.)]. Хватать звёзды с -ба - см. Звезда 1. -бо видно (видать) (о худой крыше) - небо світить (висвічує, видно). -бу жарко будет, стало и т. п. - аж небо зажевріє, зажевріло и т. п. -бо с овчинку показалось - аж небо за макове зернятко здалося. Против -ба на земле - просто неба на землі. Под -бо (перен.) - під небо. [Хо лізе по ступанці високо аж «під небо» (Коцюб.)]. Под -бом (в прямом и перен. знач.) - під небом. [Маленька кімната «під небом» (Коцюб.)]. Все мы под -бом ходим - усі ми під небом ходимо; усі ми ряст топчемо. За волоса, да под -са - за чуба (о женщ.: за коси), та надвір; за чуба, та й до дуба; (шутл.) за волосне правління, та в земський суд (Квітка);2) -бо и -са (перен.: бог, боги) небо, небеса, бог (-га), боги (-гів). Слава -сам - слава богу (богові). О -бо! - о, небо! о, боже (з неба)! боже світе!;3) (потолок) стеля;4) (в берлоге) верх (-ху);5) стар. (балдахин) - намет (-та).* * *1) не́бо\небо беса — (мн.: в том же знач.) небеса́, -бес, не́бо
до \небо ба — ( для обозначения большой высоты) до не́ба, аж під не́бо, до хмар, до хма́ри, під хма́ри, під хма́ру
до \небо бе́с вознести́ — ( превознести) перен. піднести́ до небе́с
[отлича́ться] как \небо бо от земли́ — [відрізнятися] як не́бо від землі́
[как] \небо бо и земля́ [как] земля́ и \небо бо — [як] не́бо і земля́, [як] земля́ і не́бо; как (как бу́дто, то́чно)
с \небо ба упа́л (свали́лся) — як (на́че, ні́би) з не́ба впав (звали́вся)
упа́сть (сойти) с \небо ба [на зе́млю] — ( освободиться от иллюзий) упа́сти (звали́тися) з не́ба [на зе́млю]
ме́жду \небо бом и землёй [жить, находи́ться] — між не́бом і (та) земле́ю [жи́ти, бу́ти]
на небеси́ — на небеса́х
на седьмо́м \небо бе быть (чу́вствовать себя́) — на сьо́мому не́бі бу́ти (почува́ти себе́)
\небо бу жа́рко [бу́дет, ста́нет] — аж не́бу жа́рко [бу́де, ста́не], аж не́бо заже́вріє
о \небо беса!, милосе́рдное \небо бо! — о Бо́же!, Бо́же (Го́споди) милосе́рдний (милосе́рдий)!
под откры́тым \небо бом — про́сто (про́ти) не́ба, під відкри́тим (під голим) не́бом
свод \небо ба — см. небосвод
-
17 нёбо
1) (мн. небеса) небо (-ба; во мн. ч. употребл. редко, преимущ. в поэзии: им. небеса, р. небес и т. д.). [Сіло сонце, з-за діброви небо червоніє (Шевч.). Те небо (невидиме) зветься небесами (Рудан.)]. Горнее -бо - вишнє небо. Мрачное -бо - см. Мрачный 1. Облачное -бо - хмарне (захмарене) небо. Отверстое -бо, церк. - відкрите небо. Открытое (вольное) -бо - голе небо, чисте небо. Под открытым -бом (При вольном -бе) - см. Открытый 2. Родное, чужое -бо - рідне, чуже небо. Чистое, ясное -бо - чисте, ясне небо. В -бе (В -сах), на небе (на -сах) - в небі, на небі (поэтич. ещё) на небесах. [Не перезорять в небі зорі (Філян.). В далекому небі виблискують зорі (Черняв.). А зірочок, зірочок блискотіло-горіло на небі! (М. Вовч.)]. На небо (на -са) - на небо. По небу (по -сам) - небом, по небі, (в поэзии ещё) небесами, по небесах. [Небом блакитним хмаринки легесенькі линуть (Грінч.). Хмара наступила і по небі розвинула свої чорні крила (Рудан.). Хмарки на південь небесами летять (Грінч.). У всіх кольорах веселки котяться по небесах (Франко)]. На краю -ба - край (покрай) неба, на крайнебі. Зерк[ц]ало -ба (-бес) (перен.) - зерцало неба. Лазурь -ба (-бес) - небесна блакить. Свод -ба (-бес) - небесне склепіння, небозвід (-воду), небосхил (-лу), (купол) небесна баня; срв. Небосвод 1. -бо и земля - небо і земля. Как -бо от земли (Как земля от -ба) - як небо від землі, як від землі до неба. Далеко до этого, как -бо от земли - далеко до цього, як від землі до неба (як до зір небесних). Возносить (превозносить, расхваливать), вознести (превознести, расхвалить) до -бес (до седьмого -ба) - підносити (вихваляти, славити), піднести (вихвалити) до неба (аж понад зорі), вихваляти над сонце й місяць. Жить между -бом и землёй (меж землёй -сами) - жити між небом і землею, жити в повітрі. Коптить -бо - коптити небо; см. ещё Коптить. С -ба пасть (упасть, свалиться) - з неба впасти (спасти). Попасть пальцем в -бо - попасти пальцем у небо. Призывать -бо в свидетели, клясться -бом - небом свідчитися, присягати(ся) (заприсягатися, клястися) небом. Быть, чувствовать себя на седьмом -бе от чего - бути, почувати себе щасливим аж до неба з чого. [Батько, щасливий аж до неба, переказує своєму Петрусеві вчительські компліменти (Крим.)]. Хватать звёзды с -ба - см. Звезда 1. -бо видно (видать) (о худой крыше) - небо світить (висвічує, видно). -бу жарко будет, стало и т. п. - аж небо зажевріє, зажевріло и т. п. -бо с овчинку показалось - аж небо за макове зернятко здалося. Против -ба на земле - просто неба на землі. Под -бо (перен.) - під небо. [Хо лізе по ступанці високо аж «під небо» (Коцюб.)]. Под -бом (в прямом и перен. знач.) - під небом. [Маленька кімната «під небом» (Коцюб.)]. Все мы под -бом ходим - усі ми під небом ходимо; усі ми ряст топчемо. За волоса, да под -са - за чуба (о женщ.: за коси), та надвір; за чуба, та й до дуба; (шутл.) за волосне правління, та в земський суд (Квітка);2) -бо и -са (перен.: бог, боги) небо, небеса, бог (-га), боги (-гів). Слава -сам - слава богу (богові). О -бо! - о, небо! о, боже (з неба)! боже світе!;3) (потолок) стеля;4) (в берлоге) верх (-ху);5) стар. (балдахин) - намет (-та).* * *1) анат. піднебі́ння2) ( свод русской печи) диал. склепі́ння -
18 нехороший
недобрий, негарний, нехороший, (плохой) поганий, (ум. поганенький), кепський, злий, (диал.) злецький, (мерзкий) мерзенний, паскудний, паршивий; см. Плохой и срв. Хороший. [Негарний знак або недобрий час (Самійл.). Чим-же Вівдя негарна? - говорить тонісінько, тиха, як ягниця (Н.-Лев.). Тільки очі (в його) нехороші (М. Вовч.). Треба одвернути його (сина) од будь-чого поганого (Крим.). Директор сказав із усмішкою поганенькою (Ледянко). Чи справді-ж нова література була така кепська? (Грінч.). Ой, дитино моя мила, що ти злого учинила? (Чуб. III). Злі думки залазять мені в голову (Крим.). Злий жупан (Чуб. V). Злецький чоловік (Липовеч.). Злецька озимина вродила (Липовеч.)]. - шее дело - недобра (негарна, погана) справа. -шая слава - недобра слава. Это -шо - це недобре (негарно, погано, негаразд).* * *недо́брий, нега́рний, нехоро́ший, него́жий; ( плохой) пога́ний\нехороший ш собо́й — нега́рний собо́ю (з се́бе, на вро́ду)
-
19 осенять
осенить1) о(б)тіняти, о(б)тінити, окривати, окрити. Слава -нила героя - слава окрила героя, славою окрився герой. Меня -нила мысль - пройняла мене (спала мені) думка, спало мені на думку;2) (крестным знамением) кого - благословляти, (по)благословити, знамен(ув)ати, назнамен(ув)ати кого хрестом, хреста покладати, покласти на кого, (иконою) оклоняти, оклонити образом кого. -нить себя крестом, крестным знамением - благословитися, назнаменуватися хрестом, хреста на себе покласти, перехриститися. Осенённый - о(б)тінений, окритий. -ный крестным знамением - назнаменований.* * *несов.; сов. - осен`ить1) отіня́ти и оті́нювати, отіни́ти ( затенять); ( покрывать) огорта́ти, огорну́ти, покрива́ти, покри́ти, окрива́ти, окри́ти, осіня́ти, осіни́ти; ( охватывать) охо́плювати, охопи́ти2) (о мысли, догадке) осява́ти, ося́яти и ося́ти, осіня́ти, осіни́ти; (несов.: блеснуть) сяйну́ти, бли́снути; ( появляться) з'явля́тися, з'яви́тися\осенять крёстным знаме́нием (кресто́м) — церк. хрести́ти, перехрести́ти
-
20 плохой
(дурной) поганий, лихий, ледач[щ]ий, ледаякий, недобрий, (скверный) кепський, злий, злецький; (худой, ветхий) благий, плохий, невірний, мізерний, нужденний; (хилый) хир(н)ий, хиренний; (мерзкий, дрянной) мерзенний, паскудний, паршивий; (никудышный) нікчемний, недоладний, негодящий. -хой человек - поганий, лихий, ледачий чоловік. -хой работник - поганий, ледачий, негодящий робітник. -хой музыкант - лихий, ледачий, кепський, злецький музика. -хой обед - недобрий обід. -хая вода - негожа (недобра) вода. -хая одежда - лиха (блага, невірна, нужденна) одежина. -хой товар - лихий (недобрий) крам. -хое здоровье - лихе, плохе здоров'я. -хая рожь, -хой хлеб, урожай - плохе жито, плохий хліб, плохий урожай. -хое слово - лихе (ледаче) слово. -хая слава - недобра слава. -хие вести - недобрі (погані, лихі, кепські) вісті. -хое время - лиха година, лихий час. -хая погода - негода, негідь (-годи). -хая дорога - погана (злецька) дорога. -хое утешение - невелика (мала) втіха. Дело -хо - погана, кепська справа. Вода -хой проводник тепла - вода кепський провідник на тепло. -хое исполнение - недоладнє (невдале) виконання. Он очень плох (о больном) - він дуже слабий, йому дуже погано. Самый -хой - послідущий, найгірший, найпоганіший и найпоганший, найледачіший.* * *1) пога́ний; ( нехороший) недо́брий, нега́рний; (худой, дурной) зли́й; ( скверный) ке́пський; ( негодный) неві́рний, леда́чий; (слабый, ветхий) благи́й, диал. дранти́вий, диал. дранта́вий2) (в знач. сказ.: больной, немощный) слаби́й
См. также в других словарях:
СЛАВА — жен. как кто слывет, прослыл в людях; молва, общее мнение о ком, о чем, известность по качеству. О нем добрая, плохая слава ходит. Живи всяк своей славой. Кто как поживет, такая слава и пойдет (такой славой и прослывет). Поп то Сава, да не хороша … Толковый словарь Даля
слава — (15) 1. Почетная известность; всеобщее признание чьих л. заслуг; почет; добрая молва: О Бояне, соловію стараго времени! а бы ты сіа плъкы ущекоталъ, скача, славію, по мыслену древу, летая умомъ подъ облакы, свивая славы оба полы сего времени. 6.… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
СЛАВА — СЛАВА, славы, мн. нет, жен. 1. Почетная, широко распространенная известность, как свидетельство всеобщего и безусловного признания чьих нибудь высоких качеств, общественных заслуг, дарований и т.п. «Самое замечательное в соревновании состоит в… … Толковый словарь Ушакова
Слава — Мистерия чувств * Воспоминание * Желание * Мечта * Наслаждение * Одиночество * Ожидание * Падение * Память * Победа * Поражение * Слава * Совесть * Страсть * Суеверие * Уважение * … Сводная энциклопедия афоризмов
СЛАВА — СЛАВА, ы, жен. 1. Почётная известность как свидетельство всеобщего уважения, признания заслуг, таланта. Неувядаемая с. С. героям! Литературная с. Орден Славы. 2. Слухи, молва (разг.). Идёт с. о ком чём н. Добрая с. лежит, а худая по дорожке бежит … Толковый словарь Ожегова
слава — Репутация, популярность, имя, реноме, бессмертие. Слава его тускнеет, померкла.. Ср. . См. репутация, хвала войти в славу, на славу, приобрести славу, стяжать славу... .. Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н.… … Словарь синонимов
Слава Сэ — Слава Сэ, Ваныч Имя при рождении: Вячеслав Солдатенков Псевдонимы: Слава Сэ, Ваныч Дата рождения: 1969 год(1969) Место рождения: Рига Род деятельности: прозаик … Википедия
Слава — (евр. кавод; греч. докса часто переводятся как честь ). С. одно из центр. понятий Библии. По отношению к Богу оно означает прежде всего Его величие, а также сияние, исходящее от Него при Его приближении (Исх 24:16 и след.; Пс 150:2, в Синод. пер … Библейская энциклопедия Брокгауза
Слава — Слава ♦ Gloire Признание нашей значимости большим числом тех, кто значит меньше и не оспаривает этого; высшая степень избранничества (слава достается лишь немногим) и одновременно демагогии (слава зависит от всех). В этом противоречии и… … Философский словарь Спонвиля
"Слава" — «СЛАВА», стих. раннего Л. (1830 или 1831). В стих. отразилось настойчивое желание юного поэта определить свое отношение к лит. славе. Мысли о признании, бессмертии (т.е. посмертной славе) занимали Л. на протяжении всего творч. пути. В ранних… … Лермонтовская энциклопедия
СЛАВА — «СЛАВА» (Fame) Великобритания США, 1980, 134 мин. Музыкальный фильм. Кто не мечтает стать «звездой», добиться шумной известности, неожиданной славы?! Фильм Элана Паркера рассказывает об этих мечтах, надеждах, иллюзиях и разочарованиях, поражениях … Энциклопедия кино
