-
1 викликати підозру
arouse suspicion, draw suspicionУкраїнсько-англійський юридичний словник > викликати підозру
-
2 відводити підозру
clear of suspicion, deflect suspicionУкраїнсько-англійський юридичний словник > відводити підозру
-
3 знімати підозру
clear from suspicion, let out -
4 підтверджувати підозру
Українсько-англійський юридичний словник > підтверджувати підозру
-
5 потрапляти під підозру
fall under suspicion, come under suspicionУкраїнсько-англійський юридичний словник > потрапляти під підозру
-
6 suspicious
adj1) підозрілий, недовірливий2) що викликає підозруto look suspicious — мати підозрілий вигляд, викликати підозру своїм виглядом
* * *a1) (of) підозріливий, недовірливий2) який викликає підозру, підозрілий -
7 наводить
навести и навесть1) кого на что, что на кого - наводити, навести, напроваджувати, напровадити, (о мног.) понаводити, понапроваджувати кого на що, що на кого. [Напровадив його на п'яну дорогу (Закр.)]. Он -вёл нас на засаду - він навів (напровадив) нас на засідку. -дить кого на след - наводити (напроваджувати) кого на слід. -дить, -сти кого на мысль - наводити, навести, напроваджувати, напровадити кого на думку (на гадку), давати, дати на розум кому, насувати кому думку. [Чи не читання, бува, й напровадило вас на оці гадки? (Крим.). Коб йому бог на розум дав, щоб ударив кого (Звягельщ.)]. -дить, -сти на путь - направляти, направити, напроваджувати, напровадити кого на шлях, давати, дати навід кому. -дить на кого подозрение - накидати на кого підозру. Это -вело меня на подозрение - це викликало в мені підозру, це насунуло мені підозру. Не - води меня на грех - не призводь мене до гріха. -дить разговор на какой-л. предмет - справляти (спроваджувати) розмову на яку тему;2) (об аппарате, орудии: направлять) направляти, направити, справляти, справити, наставляти, наставити, накеровувати, накерувати, скеровувати, скерувати, (целить, метить) націлювати, націлити, нарихтовувати, нарихтувати и нариштовувати, нариштувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, вимірити, (о мног.) понаправляти, посправляти, понакеровувати, поскеровувати, понацілювати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати що на кого, на що. [Направив на його рушницю (Сл. Ум.)]. -дить, -сти телескоп - направляти, направити, справляти, справити телескоп(а). [Галілей, справивши свій телескоп на сю планету, відкрив, що сподівані фази справді існують (Павлик)]. -дить, -сти пушку, пушки на что - націлювати и націляти, націляти, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, виміряти гармату, гармати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати гармати на що. [Велів гармати нарихтувати, на Вирвин город стріли пускати (Ант.-Драг.). Нариштуйте джерела огняні на Чорне море (Куліш). Сто гармат на нас вимірили (Маковей)];3) (насылать) наводити, навести, насилати, наслати; (нагонять) нагонити, нагнати на кого що; (причинять) завдавати, завдати кому чого. [Простягни руку твою і наведи жаби на Єгипетську землю (Куліш). Наслав бог на людей кару (Сл. Ум.)]. -дить на кого тоску (скуку), грусть - наводити (нагонити) нудьгу, смуток (сум) на кого, завдавати нудьги, смутку (суму) кому, сов. занудити, засмутити кого. [Та згадка навела сум на всіх (Н.-Лев.). Засмутив я тебе, мою ясочку (Грінч.)]. Эта книга -дит на меня сон - ця книга (книжка) нагонить на мене сон. -дить страх, ужас на кого - завдавати страху, жаху кому. [Просте козацтво завдає жаху не то комісарам, та й усьому козацькому панству (Куліш)]. -вести порчу на кого - причину зробити кому. [Отаку-то їй причину ворожка зробила (Шевч.)];4) (покрывать чем-л. поверхность; устраивать что-л. на поверхности) наводити, навести, (о мног.) понаводити що. -дить на что лак - наводити лаком що, лакувати, покощувати що. -дить узор чернилами - наводити узір чорнилом. -дить брови - наводити (підводити) брови. -дить зеркальные стекла - вилощувати (вигладжувати) дзеркальні стекла. -дить лоск, бронзу на что - наводити лиск (полиск, ґлянс[ц]; вигладу), брон(д)зу на що, лощити (ґлянсувати), наброн(д)зовувати що; срв. Лощить 1. -дить тень - затінювати що; ману (на)пускати. -дить мост через реку - ставити (наводити, перекидати, наста(но)вляти) міст, (пловучий) наплавляти міст через ріку (річку);5) (настаивать) доводити, довести (свого), повертати, повернути (на своє). Я -веду на своё - я доведу свого, я таки поверну на своє;6) (приводить кого во множестве) наводити, навести, понаводити, напроваджувати, напровадити, понапроваджувати кого куди. [Або сам ходиш то до Васюти, то до Грицька, то до себе наведеш їх повну хату (Грінч.). Е, та ти тут не один, з тобою ще якісь п'яниці, - понаводив уже! (Чуб. I)]. Он -вёл ко мне гостей - він навів (напровадив) до мене гостей. [Напровадив гостей повну хату (Сл. Гр.)];7) (справку о ком, о чём) робити, зробити довідку, брати, взяти довідку про (за) кого, про (за) що, (диал.) забирати, забрати справу про що (Звин.). Наведённый -1) наведений, напроваджений, понаводжений, понапроваджуваний;2) направлений, справлений, наставлений, накерований, скерований, націлений, нарих[ш]тований, вирихтуваний, вимірений, понаправляний и т. п.;3) наведений, насланий, нагнаний, завданий. -ный (индуктивный) ток, физ. - навідний (індуктивний) струм.* * *несов.; сов. - навест`инаво́дити, -джу, -диш, навести́, -веду́, -веде́ш и мног. понаво́дити; (перен.: тоску, страх) наганя́ти и нагонити, нагна́ти (нажену́, нажене́ш); (направлять на что; приводить) напрова́джувати, напрова́дити; ( нацеливать) рихтува́ти, нарихтува́ти\наводить ть, \наводить ти́ критику на кого-что — см. критика
\наводить ть, \наводить ти́ на мысль — наво́дити, навести́ (нашто́вхувати, наштовхну́ти) на ду́мку
\наводить ть, \наводитьти на ум (на ра́зум) — наво́дити, навести́ на ро́зум
\наводить ть, \наводитьти орудие — наводити́, навести (рихтува́ти, нарихтувати) гарма́ту
\наводить ть, \наводитьти поря́док — наводити, навести́ поря́док (лад), роби́ти, зробити (дава́ти, да́ти) лад, несов. порядкува́ти, -ку́ю, -ку́єш
\наводить ть, \наводитьти ску́ку (тоску́) на кого — наво́дити, навести (наганя́ти и наго́нити, нагнати́) нудьгу́ (нудо́ту, ску́ку) на ко́го, нуди́ти, зануди́ти и мног. попону́дити кого́
\наводить ть, \наводитьти у́жас — наганя́ти (наго́нити), нагна́ти (наво́дити, навести́) жах, завдава́ти, завда́ти жа́ху
-
8 потрапляти
( під підозру) fall under, ( під підозру тощо) fall, come -
9 suspicious
підозрілий, який викликає підозру, який має підозру ( стосовно чогось); сумнівний- suspicious activities
- suspicious activity
- suspicious appearance
- suspicious character
- suspicious circumstances
- suspicious death
- suspicious event
- suspicious-looking
- suspicious-looking individual
- suspicious-looking person
- suspicious object
- suspicious of intention
- suspicious person -
10 підозра
-
11 fall
1. n1) падіння2) занепад3) спад; зниження4) звич. pl водоспад5) амер. осінь6) випадання опадів7) впадіння (ріки)8) народження; окіт (ягнят тощо); виводок; опорос9) рубання лісу; зрубаний ліс10) покривало, вуаль11) спорт. коло, раунд; сутичка; боротьбаto try a fall with smb. — поборотися (помірятися силами) з кимсь
12) тех. напір; висота напору13) схил, обрив14) мор. фал15) тех. канат підйомного блока16) муз. каданс17) полювання на китів18) пасткаfall dandelion — бот. кульбаба осіння
fall fashions — амер. осінні моди
fall overcoat — амер. чоловіче осіннє пальто
2. v (past fell; p.p. fallen)1) падати; спадати; знижуватися; схилятися2) опускатися, спускатися; наставати3) охоплювати, долати (про сон тощо)4) слабшати, затихати (про вітер тощо)5) погіршуватися, псуватися (про настрій тощо)6) полягти, загинути (в бою)1) дохнути (про худобу)8) руйнуватися, обвалюватися; осідати9) поширюватися, лягати (на когось, щось)10) припадати, випадатиto fall to smb.'s share (to smb.'s lot) — випадати на чиюсь долю
11) ставати, робитися12) зриватися з вуст13) опадати (про листя)14) випадати (про зуби тощо)15) іти, падати (про дощ тощо)16) розпадатися (на частини)17) западати, спадати, приходити (в голову)18) народжуватися (про тварин)20) потрапляти (у пастку)to fall across smb., smth. — наштовхуватися на когось, щось
to fall in with smth. — відповідати чомусь; гармоніювати з чимсь
to fall within smth. — перебувати у межах (сфері) чогось
to fall down on smth. — амер., розм. не справдити довір'я (надій); зазнати невдачі в чомусь
to fall for smb. — розм. закохатися у когось
to fall for smth. — розм. попасти (ся) на гачок
fall away — кидати; відступитися; зраджувати
fall in — провалюватися, завалюватися (про дах); військ. ставати в стрій; минати (про строк)
fall off — відпадати, відвалюватися; зменшуватися, слабнути; занепадати
fall on — братися (за роботу); нападати, накидатися
fall out — випадати; військ. виходити зі строю, розходитися; сваритися; траплятися
fall over — перекидатися; заснути
fall through — провалитися; зазнати невдачі
fall to — взятися, розпочати; зачинятися (про двері)
fall upon — натрапляти, нападати
to fall at hand — насуватися, наближатися
to fall flat — не мати успіху; не справити належного враження
to fall from grace — грішити, збитися з пуття
to fall short (of) — зазнати невдачі; не вистачати
to fall to the ground — руйнуватися, виявлятися безрезультатним
to fall on one's face — провалитися з тріском; оскандалитися; зазнати фіаско
* * *I [fxːl] n1) падінняto have a fall — упасти; падіння, занепад
2) зниження, падіння; спад3) pl водоспад4) уклон, обрив, схил ( пагорба)5) випадання (волосся, зубів)6) aмep. осінь9) окіт, народження ( ягняти); виводок, приплід10) рубка лісу; зрубаний ліс11) покривало, вуаль; спадаючий комір; накладневолосся у вигляді "кінського хвоста"; шиньйон з довгого волосся12) cпopт. коло, бій, раунд13) тex. напір; висота напору14) тex. канат піднімального блоку ( block and fall); мop. фал15) мyз. Каданс16) peл. ( the Fall) гріхопадіння, первородний гріх ( a fall from grace)II [fxːl] v(fell; fallen)1) падати2) опускатися, спускатися; низько опускатися, схилятися; наставати, опускатися (про туман, ніч); охоплювати, долати (сон, страх)3) падати, знижуватися; ущухати, слабшати; погіршуватися, псуватися4) загинути; здихати5) прямувати, направлятися6) опускатися; іти під уклон7) валитися, обвалюватися; осідати8) (on, upon) поширюватися, лягати (на кого-небудь, що-небудь) (нaпp., про відповідальність); падати (на кого-небудь, що-небудь) (нaпp., про підозру); (to) випадати ( на чию-небудь долю); діставатися ( кому-небудь)10) cл. потрапити до в'язниці12) опадати (про листя; fall oft); випадати (про волосся, зуби; часто fall out)13) іти, випадати (про дощ, сніг)15) потрапляти ( у пастку)16) розпадатися ( на частини)18) народжуватися (про ягнят, щенят)III [fxːl] див. fall-trap IV [fxːl] n; спец.крик, що його видають китобої, побачивши кита; полювання на китів -
12 навлекать
навлечь1) наволікати. наволокти, (чаще) стягати, стягти, (реже) натягати, натягти, спроваджувати, спровадити на кого що. [Од бога помсту наволікає! (Сл. Гр.). Вони мене не слухали і через те наволокли страшений напад ординський на узграничні землі (Куліш). Що мені за охота стягати на себе ненависть? (Звин.). І не признаюся! нащо я буду на себе натягать? (Борз.). Нам-же страшно, що він напасть на християн спровадить (Л. Укр.)]. -влечь на себя чей гнев - чий гнів на себе стягти (натягти). -влечь на себя беду, стыд, позор - стягти біду, сором, ганьбу на себе. [Сам ти, друже, сам біду на себе стяг (Франко)]. -влечь на себя насмешки - насміх (глум) стягти на себе. [I насміх на себе стягли ви (Франко)]. -влечь на себя подозрение - стягти (натягти) на себе підозру, викликати до себе підозру;2) см. Наволакивать. Навлечённый - наволочений, стягнений, натягнений, спроваджений на кого. -ться - наволікатися, стягатися, натягатися, спроваджуватися, бути наволіканим, наволоченим, стяганим, стягненим, натяганим, натягненим, спроваджуваним, спровадженим.* * *несов.; сов. - навл`ечь(на кого-что) виклика́ти и викли́кувати, ви́кликати, -кличу, -кличеш (до кого-чого), натягати и натя́гувати, -гую, -гуєш, натягти́, -тя́гну, -тя́гнеш и натягну́ти (на кого-що); ( накликать) наклика́ти, накликати, -кли́чу, -кли́чеш (на кого-що)\навлекать ть, \навлекать чь на себя подозре́ние — виклика́ти, ви́кликати до се́бе підо́зру (підозріння), натяга́ти (натягувати), натягти́ и натягнути (стяга́ти, стягти́ и стягну́ти) на се́бе підо́зру (підозрі́ння)
-
13 подозревать
кого в чём підозрівати (книжн. слово) кого в чому, підозрювати, підозряти, приздрівати, приздріти, заздрівати, підзорити, зазорити, кмі[е]тувати на кого, думати, думку мати на кого, призру (підозру, підзор) мати на кого, покладати гріх на кого, (напрасно) грішити, гріхувати на кого. [Почав підозрівати, чи не закохався він (Крим.). Підозріваю, що вона була й ненькою (Л. Укр.). Вона й сама не підозрівала (Франко). Ти не без розсудку підозрівав мене (Куліш). Ви на кого кмітуєте (що вкрав)? (Лубен.)]. И не -зревать - і гадки не мати. Я -ваю, ты -ваешь, вы -ваете кого (кроме: я підозріваю, маю підозру и т. д.) - моя підозра (мій підзор), твоя підозра, ваша підозра на кого в чому.* * *1) (кого-что в чём; о чём) підозріва́ти, підо́зрювати (кого-що в чому; про що); ( иметь подозрение) ма́ти підо́зру (підозріння) (на кого)2) ( предполагать) гада́ти, ма́ти підо́зру -
14 подозрение
підозріння (підозрювання), підозра, підзо[і]р (-зору), призра (приздра), приздріння, позір (-зору) (провинц.). Быть на -нии - бути в підозрі, в підзорі, в приздрінні и т. д. Иметь -ние на (против) кого-л. - призру (підозру, підзор) мати на кого. Возбуждать в ком-л. -ние против кого-л. - збуджувати підозру (підзор) в кому (су)проти кого. -ние падает (пало) на кого-л. - підозра и т. д. падає (впала) на кого. Оставить кого в -нии - залишити кого у підозрі, приздрінні и т. д. Он арестован по -нию в шпионстве, в воровстве - його заарештовано з підзору (з підозри) в шпигунстві, у злодійстві. Вызывающий -ние в ком - підозренний кому; см. Подозрительный 1.* * *підо́зра, підозрі́ння -
15 безпідставний
arbitrary, baseless, causeless, groundless, ( про підозру) mere, unfounded, unjustified, unmotivated, unreasonable, unsubstantiated, unsupportable, wanton, warrantless -
16 відводити
allot, ( підозру) avert -
17 відводити від себе
( підозру) evadeУкраїнсько-англійський юридичний словник > відводити від себе
-
18 повідомляти поліцію
(про підозру, злочин тощо) notify the police, ( про злочин тощо) denounce to the police, ( про щось) report to the policeУкраїнсько-англійський юридичний словник > повідомляти поліцію
-
19 arouse suspicion
-
20 avert
відвертати, попереджувати (напад, удар); відводити ( підозру)- avert an accident
- avert danger
- avert aggression
- avert disturbances
См. также в других словарях:
підозрілий — а, е. 1) Який викликає підозру, недовір я. || Який виражає підозру; підозріливий (про погляд, очі і т. ін.). || на що. Якого підозрюють у якійсь хворобі. || у знач. ім. підозрі/лий, лого, ч.; підозрі/ла, лої, ж. Людина, яку підозрюють у чому… … Український тлумачний словник
недовірливий — а, е, до кого – чого і без додатка. Який мало довіряє людям, схильний до недовіри. || Який виражає недовіру чи підозру … Український тлумачний словник
обіляти — я/ю, я/єш, недок., обіли/ти, обілю/, обі/лиш, док., перех. 1) Робити білим; вибілювати. 2) перен. Знімати з кого небудь підозру за недобрі вчинки; встановлювати невинність, виправдувати. 3) мисл. Знімати шкуру з великого звіра (лося, оленя тощо) … Український тлумачний словник
підозріливий — а, е. Схильний до підозр; недовірливий. || Який виражає підозру (про погляд, очі і т. ін.) … Український тлумачний словник
темний — а, е. 1) Позбавлений світла; погано освітлений. || Уживається як постійний епітет до сл. ніч і т. ін. || Поринулий у темряву, темноту. 2) Кольором близький до чорного; не ясний. || Смаглявий, темноволосий, темноокий. || Густий, більш насичений,… … Український тлумачний словник
підозрілий — (про людину, справу який викликає підозру, недовіру), непевний, темний … Словник синонімів української мови
обіляти — білям, ляш, Св. 1. Побілити вапном або крейдою приміщення: побілити білою глиною припічок після приготовлення обіду на вогні. 2. Вибілювати полотно на сонці. 3. Виправдовувати, встановлювати невинність, знімати підозру з кого небудь … Словник лемківскої говірки