(прудко)

прудко, швидко, (шибко) шпарко, (спешно) похіпко, (проворно) моторно, метко. [Сьогодні сніг швидко тане].

* * *

нар. швидко, хутко, прудко, живо, (шибко) шпарко, борзо. Быстро-быстро - швидко-прудко. [Він линув швидко-прудко, наче вітер (Крим.)]. Как можно быстрее (скорее) - як-найшвидше, притьмом. [Щоб притьмом мені було зроблено!].

* * *

1) шви́дко, би́стро, ско́ро, пру́дко, шпа́рко, ху́тко, мерщі́й; бо́рзо; мото́рно, ме́тко, хва́тко

2) шви́дко, би́стро, ско́ро

1. n

1) засув, засувка, запор

2) мор. швартов

3) геол. перший твердий шар породи

4) припай (лід, що примерз до берегів)

5) піст

2. adj

1) міцний; твердий; тривкий

2) міцно закріплений (прикріплений)

3) нелинючий

4) стійкий, вірний

5) швидкий; прудкий; скорий

6) пристосований для швидкого руху (швидкої їзди)

7) що поспішає (про годинник)

8) неточний; що показує більшу вагу (про терези)

9) легковажний, фривольний

3. adv

1) міцно, сильно, туго, твердо

2) вірно, віддано

3) швидко, скоро, хутко, прудко

4) легковажно; безпутно

4. v

1) постити (ся)

2) голодувати, не їсти

* * *

1) запор, засувка

2) мop. шварт

3) гeoл. перший твердий шар породи

4) припай

1) міцний; твердий

2) міцно закріплений або прикріплений; який не линяє, стійкий ( про фарбу)

3) стійкий, вірний ( друг)

4) icт. який міцно спить; міцний, глибокий ( про сон)

1) міцно, твердо

2) дуже міцно; дуже щільно

3) вірно, віддано

1) швидкий

2) пристосований для швидкого руху або швидкої їзди

3) який поспішає ( про годинник); неточний, який показує більшу вагу ( про ваги)

4) легковажний, фривольний

1) швидко

2) легковажно; безпутно

настрочить

1) (выстрачивать что) стебнувати, вистебновувати, вистебнувати, (о мног.) постебнувати що. -чить спину кому - відшмарувати (вишпарити) кого, (зав)дати хлости (хлосту) кому;

2) чего - настебновувати, настебнувати, нашивати, нашити вистебом, (о мног.) понастебновувати, понашивати вистебом чого;

3) (начёркивать) начеркувати, начеркати, написувати, написати (швидко, шпарко, швидко-прудко), (накатывать) накатувати, накатати, нашкварювати, нашкварити що. [Начеркав чималенького листа до Кавказького куратора (Крим.)]. Настрочённый -

1) вистебнуваний, постебнований;

2) настебнований, нашитий вистебом, понастебновуваний и т. п.;

3) начерканий, написаний (швидко, шпарко, швидко-прудко), накатаний, нашкварений. -ться -

1) (выстрачиваться) стебнуватися, вистебновуватися, вистебнуватися, постебнуватися; бути стебнованим, вистебновуваним, вистебнуваним, постебнованим;

2) (стр. з.) настебновуватися, бути настебновуваним настебнованим, понастебновуваним и т. п.;

3) (вдоволь, сов.) - а) настебнуватися, попостебнувати (досхочу), (о мног.) понастебновуватися; б) начеркатися и т. п.; срв. Строчить.

* * *

несов.; сов. - настроч`ить

1) настьо́бувати, настьоба́ти

2) (перен. сов.: написать) наче́ркати

3) (подговаривать, настраивать) настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчувати, настре́нчити

нрч. дуже прудко, дуже швидко, дуже моторно. Прытким -ко - прудко- препрудко, швидко-прешвидко, моторно-премоторно, прудкісінько, швидкісінько, моторнісінько.

1) ( рвати) to tear; to tear to pieces

2) (що-небудь; відривати) strip off, tear off, pull off

3) ( брати надто дорого) to fleece, to overcharge, to flay

4) ( подразнювати) to irritate

5) ( прудко втікати) to run away, to make off

6)

1. n

1) істота; тварина

2) особа, людина

2. adj розм.

1) бойовий; відважний, безстрашний

2) сильний, міцний; могутній

3) рухливий, моторний, меткий, проворний; спритний; швидкий, прудкий

3. adv розм.

1) сильно, могутньо

2) швидко, моторно, прудко, проворно

* * *

1) відважний, безстрашний

2) сильний, потужний; могутній

исчезнуть

1) (пропадать без вести, мгновенно, обращаться в ничто, скрываться) зникати, (иногда никнути), зникнути и зникти, щ[зч]езати, (иногда чезнути), щезнути, (з)слизати, (з)слизнути, гинути, згинути, (пропадать) пропадати, пропасти, (о мн.) позникати, пощезати и почезнути, по(з)слизати, послизнути, (понемногу) заникати, заникнути. [Туман почав розходитись, бліднути й зникати (Грінч.). Але зараз таке бажання зникало (Крим.). Немов кажани никнуть перед сонечком раннім (Манж.). Обережно ступає босими ногами і никне врешті за причілковою стіною (Коцюб.). І зникла (Марія) в темному гаю (Шевч.). Зникли радощі, втіха, принада (Ворон.). Привид щез (Коцюб.). Вилися прудко золоті гадючки і чезли (Л. Укр.). Куди-ж вони почезли? (Куліш). Ніби гинуть (хмари) у прозорій глибині (Вороний). Ізгинь, мано, що так мене дурила! (Грінч.). Молодчина з його грішми десь як вітер згинув (Рудан.). Згинула вся поетичність (Крим.). Слиз, наче крізь землю пішов (Сл. Гр.). Зашипів (Сатанаїл) і з-перед Бога слизнув під землею (Рудан.). Злії духи, так як мухи, всі уже послизли (Велик. вірша.). Як пропав сніг до каплі, тоді вже справжня весна (Звин.)]. Эти слова -зли у меня из памяти - ці слова зникли у мене з пам'яти. [І все, що давно було, з пам'яти зникло (Л. Укр.)]. Всё -зает, как тень - усе зникає, мов тінь. -чез он бесследно - і сліду його не стало, загув і слід за ним, як за водою пішов, як вода вмила його, наче (мов) корова язиком його злизала, як віл його лизнув, щез як здимів. - чезло воспоминание, память о ком - і слід загув за ким. [Навіть пізніш, коли Інджуїдів давно на світі не було і слід за ними загув, Хафиз елегічно згадує за ті минулі часи (Крим.)]. -нуть из виду - зникнути, щезнути з очей. -чез из горизонта - зник з обрію. -знуть как дым - здиміти и здимніти. [Неначе вона крізь землю пішла або здиміла (Мирг. п.)]. -зни (прочь с глаз) - згинь! пропади;

2) (гибнуть, пропадать, переводиться) гинути, згинути, никнути, зникнути, (з)слизнути, переводитися, перевестися, (о мн.) погинути, вищезати, почезнути, попереводитися; см. Погибать, Переводиться 3. [Сам собою марний трутень із світу зникне (Крим.). Вищезає жито (М. У. Е.). І він, як муха в зіму, слиз (Котл.). Бодай його кодло з накорінком перевелось (Номис)]. Исчезающий -

1) (прич.) хто (що) зникає, щезає и т. д.;

2) (прил.) зникливий, щезливий, зслизливий. Исчезнувший - зниклий, щезлий, згиблий, (з)слизлий, пропалий и пропащий.

* * *

несов.; сов. - исч`езнуть

1) легко, неважко;

2) повільно, м'яко, делікатно, неміцно;

3) необтяжливо;

4) легко, просто, немудро;

5) поверховно, побіжно, неглибоко, легкодумно, вільно, невимушено, плавко;

6) полегко, легковажно;

7) легко, швидко, прудко, бігко, плавко; абияк;

8) струнко - см. Лёгкий. [Легко зідхнувши, спитався він (Васильч.). Легко йому дихати! (Номис). Цей човничок ітиме плавко (Звиног.)]. Дело это -ко можно уладить - цю справу легко можна владнати (влаштувати). Сапоги -ко входят на ногу - чоботи легко взуваються. -ко ударил - легенько (злегка) вдарив. Он -ко прыгает - він легкий на скоки. -ко вам говорить - легко вам казати, вашими-б устами та мед пити. -ко сказать - легко сказати (мовити). Он -ко одет - він легко вдягнений. Это место -ко перевести - цей уступ легкий для перекладу. Это -ко сделать - це неважко зробити, це неважка робота (немудра справа), це за жарт зробити. Он -ко стихи пишет - у його легке перо до віршування. -ко и привольно ему сделалось - наче на світ удруге народивсь, світ йому вгору піднявся. Это не так -ко - це не така проста справа, це не жарт. Более -ко, Легче - см. Легче.

* * *

злива, залива, (за)ливний (тучний) дощ (-щу), плюща; (проливняк) проливень (- вня), туча. [Кількасотусна юрма шумить, як злива улітку (Коцюб.). Легкі, тонкі хмарки летіли прудко, неначе літом після заливи (Н.-Лев.)]. Туча так і ллє, без пощадку (Звин.)].

* * *

1) спритно, моторно, метко, жваво, проворно, в'юнко, звинно, зручно, вправно, промітно, дотепно, змисно, імкливо; срв. Ловкий. [Тихенько, але спритно вкладається на лаву (Л. Укр.). Ластівки зручно хапали всяких комашок (М. Грінч.). Прудко та звинно зіскакує з рундука (Л. Укр.). Снопи кладу метко (Г. Барв.)]. -ко танцовать - зграбно (звинно) танцювати; (умело) вправно танцювати. Он всё делает -ко - він усе робить (у його все робиться) спритно (моторно, метко, вправно, зручно, з руки), у його є вітер у руках. -ко лгать - гладко брехати. Он -ко выпутался из беды - він спритно позбувся халепи. Я его -ко провёл - я його спритно (хитро) одурив;

2) (удобно) зручно, вигідно; імко, похватно; (мётко) замашно. [Чи тобі зручно нести? (Мирг.). Похватно склав рядно (Полт.). Цією гилкою замашно бити (Луб.)]. -ко сшитое платье, -ко пошитая обувь - доладно (до ладу) пошите вбрання, взуття. -ко (по мерке, по ноге) сделанный - як улитий. [Як улиті чоботи (Золотон.)]. Платье -ко сидит - вбрання гарно (доладно, до ладу) лежить. Мне в этом платье не совсем -ко - мені в цьому вбранні не зовсім вигідно (вільно, зручно). -ко ли мне итти туда? - чи яково, чи випадає мені йти туди? Он чувствовал себя не совсем -ко - йому було трохи ніяково; срв. Неловко;

3) (метко) влучливо, влучно. Он -ко стреляет из ружья - він улучливо б'є з рушниці. Он -ко попал в цель - він влучно поцілив до мети. -ко сказано - влучно, дотепно сказано. Ловче - спритніше, моторніше и пр.

* * *

1) нареч. спри́тно, згра́бно, ме́тко, уда́тно; зуга́рно; впра́вно; влу́чно; вда́ло; зру́чно, вигідно

2) (в знач. сказ.: удобно кому) зру́чно, вигі́дно

3) (нареч.: хорошо) до́бре, гара́зд; ( красиво) га́рно

поспеть

1) (созревать) постигати, постиг(ну)ти, спіти, поспівати, поспіти ( б. вр. -спію, -єш…) и поспінути (б. вр. -спіну, -неш…), пристигати, пристиг(ну)ти, приспівати, приспіти и -спінути, (вызреть) вистигати, вистиг(ну)ти, виспівати, виспіти и -спінути; срв. Вызревать, Дозревать, Созревать. [Уже й черешні постигли (Свидн.). У тій порі, як ягоди поспінуть (Житом.). Горіхи вже пристигли (Звин.). Вже вдовоньці пшениця приспіла (Чуб.)];

2) (быть готовым) постигати, постиг(ну)ти, вистигати, вистиг(ну)ти, поспівати, поспіти. Обед, ужин -пел - обід постиг (поспів), вечеря постигла (поспіла). [Уже й вечеря постигла (Чуб.). Вечеря поспіла (Коцюб.)]. Хлеб -пел (в печи или в квашне) - хліб постиг, вистиг. [Тут хліб постиг - виймаю, а в другій діжі вистиг - саджаю (Г. Барв.)];

3) (успевать к сроку) постигати, постиг(ну)ти, вистигати, вистиг(ну)ти, устигати, устиг(ну)ти, поспівати, поспіти и -нути, успівати, успіти и -нути, виспівати, виспіти и -нути (куди, що зробити), настигати, настиг(ну)ти, наспівати, наспіти и -нути (куди, до чого и на що); срв. Подоспеть, Приспеть. [Вийде і йде було не хапаючись, а постигне саме в пору (М. Вовч.). Ой вистигайте, славні чумаченьки, зимувати до лугу (Лис.). Не встиг козак Нечай на коника сісти (Макс.). Поспінеш з козами на торг (Приказка). Не виспінеш ти - спізнишся. Ох, лишенько! коли-ж я туди настигну (Квітка). Раненько вийду, на обід наспіну (Мирн.)]. -пеем, не спеши - постигнемо, вистигнемо, встигнемо и т. д., не поспішайсь. Везде -петь - всюди (скрізь) доскочити, похопитися. Наш пострел везде -пел - де не посій, то вродиться; той доскоцень (доскоцький) усього доскочить, ніколи не спізниться, перший похопиться, вихопиться. [О, то доскоцень, усього доскочить! ніколи запізно не прийде (Франко). Бач, який доскоцький, перший вихопився (Гр.)]. Везде поспевающий - проскочущий [Була і знакома проскочуща невидимка паніматки Люборацької (Свид.)]. -вать за кем, за чем - поспішатися, поспішитися, успішатися, успішитися, уганяти(ся), угнати(ся), похопитися за ким, за чим, збігати, збігти, з'їжджати, з'їхати, сходити, зійти з ким, з чим. [Вже мати за нею було ніколи не поспішиться (Квітка). Само письменство стояло нижче від життя, не вспішалося за ним, одставало (Єфр.). А я розказую та розпитую, так що вона й одказувати не вспішиться (Проскурівна). Сяде на покуті, розпустить язика… не можна мені за нею й словом похопитись (Н.-Лев.). Хіба яка коняка збіжить з паровозом? (Звин.)]. Вы идёте слишком скоро, я не могу -спеть за вами - дуже швидко (прудко) ви йдете, я й не вспішуся (не поспішуся, не вженуся, не похоплюся) за вами, не збіжу (не зійду) з вами.

* * *

несов.; сов. - посп`еть

1) поспіва́ти, поспі́ти, вистига́ти, ви́стигнути и ви́стигти, достига́ти, дости́гнути и дости́гти; постига́ти, пости́гнути и пости́гти, приспіва́ти, приспі́ти

2) ( успевать) встига́ти, всти́гнути и всти́гти, поспіва́ти, поспі́ти, успіва́ти, успі́ти; постига́ти, пости́гнути и пости́гти; диал. виспіва́ти, ви́спіти, успіша́тися, успіши́тися

моторно, хутко, швидко, прудко, похіпно, похіпливо, шамко проворно. Беги -нее - біжи мерщій (хутчій, метчій, боржій, швидче).

* * *

1) (вздымать пыль) пилити, курити, порошити, збивати пил (куряву, копіт), напилювати, накурювати, кушпелити. [Ой помалу, дружечки, ідіте, пилом не пиліте, щоб нашая пава пилом не припала (Грінч. III). Не кури, бо так, вимітаючи (Манж.)];

2) (быть пыльным, стоять, вздыматься пыльным облаком) пиліти, куріти (3 л. -рить и реже -ріє), кушпотіти, пилитися, куритися. [Сьогодні пилить надворі (Звин.). Кропить дощик доріженьку, да щоб не куріла (Макс.). Тепер не курітиме, - дощик пройшов (Грінч.). Знов щось куріє, тільки не туди, а відтіль ближче, ближче, пил такий збива (Г. Барв.). Курить щось по дорозі. Що воно біжить так прудко? (Коцюб.). З-під воза почина вириватись кіптяга, курить, обдає вас пилом (Мирн.), Поливайте доріженьку, щоб не курилася (Хвед.). То не кушпела кушпотить, то татарва мчиться на наших (Мирн.)];

3) (сердиться) паленіти, гарячитися;

4) (мотать из тщеславия) курити.

* * *