(постороннее)

несов. очища́ть, сов. очи́стить

1) вчт, техн. (удалять всё лишнее, постороннее) очища́ти, очи́стити; ( опорожнять) спорожня́ти и споро́жнювати, спорожни́ти; ( освобождать место) звільня́ти, звільни́ти

2) физ. ( от оболочки) обчища́ти, обчи́стити

астр., матем., физ.

- алгебраическое решение

несов. очища́ть, сов. очи́стить

1) вчт, техн. (удалять всё лишнее, постороннее) очища́ти, очи́стити; ( опорожнять) спорожня́ти и споро́жнювати, спорожни́ти; ( освобождать место) звільня́ти, звільни́ти

2) физ. ( от оболочки) обчища́ти, обчи́стити

астр., матем., физ.

- алгебраическое решение

вчт; техн. очища́ть (удалять всё лишнее, постороннее)

вмешаться

1) (быть вмешиваему, вмешану) вмішуватися, вмішатися; домішуватися, домішатися. [Вино вмішується у воду; отруту вмішано в трунок];

2) (вступаться в постороннее дело) втручатися, втрутитися до чого, уві що, встрявати, встряти (встрянути), (о многих - повстрявати), вмикатися (вмикуватися), микатися (несов. в.), вплутуватися (плутатися), вплутатися, мішатися, вмішатися, вступатися, вступитися до чого-неб., у що. [Втручатися в розмову. До всього втручається дід: і до свого, і до чужого (Кониськ.). Всі вони туди повстрявали (Грін.). В справи грошові ви не повинні плутатися (Крим.). Старий дурень - микається не в своє діло (Неч.-Лев.). Не дуже він умикався в господарство (Неч.-Лев.)]. Вмешиваться в разговор - плутатися до розмови (в розмову), примовитися (соверш. в.), приставати до розмови, впадати (впасти) в слово. Вмешаться в толпу - втасуватися між юрбу. Всюду он вмешается, затешется - без нього й вода ніде не освятиться; де не посій, то вродиться.

* * *

1) (проникать куда-л., смешиваться с чем-л.) умі́шуватися, уміша́тися, замі́шуватися, заміша́тися

2) (входить, вторгаться в чьи-л. дела, отношения) втруча́тися, втру́титися, умі́шуватися и міша́тися, уміша́тися; ( ввязываться) устрява́ти, устря́ти

3) страд. несов. умі́шуватися; уплу́туватися

1) (физиономия) обличчя (-ччя), лице (-ця), вид (-ду), твар (-ри), образ (-зу), (персона, часто иронич.) парсуна, (морда) писок (-ску). [Звичайна маса людська має обличчя не типові (Крим.). Гарна, хоч з лиця води напитися (Номис). В його на делікатному виду зайнявся рум'янець (Н.-Лев.). Дзеркало, що об'єктивно показує скривлену твар (Єфр.). Парсуна розпухла (Борзенщ.). От вітер! так і смалить писок (Проскурівщ.)]. Большое -цо - велике (здорове) обличчя (лице), великий (здоровий) вид, -ка (-ва) твар. Здоровое -цо - здорове обличчя (лице). Красивое -цо - гарне (вродливе) обличчя (лице). Открытое -цо - відкрите обличчя (лице). Полное -цо - повне обличчя (лице), повний вид, -на твар. [Твар у діда Євмена була повна (Кониськ.)]. Светлое, чистое -цо - ясне, чисте обличчя (лице), ясний, чистий вид. [З ясним видом випустив останнє дихання (Франко)]. Убитое -цо - сумне обличчя (лице), сумний (приголомшений) вид. Умное, интеллигентное -цо - розумне, інтелігентне обличчя (лице), розумний, інтелігентний вид. [Розум проймав кожну риску на інтелігентному видові (Грінч.)]. Выражение -ца - вираз (-зу), вираз обличчя, вираз на лиці (на обличчі, на виду). [Супротивність у всьому, - в убраннях, у виразі обличчів, у поглядах (О. Пчілка)]. -цо его мне знакомо, незнакомо - його обличчя мені відоме, невідоме, по знаку, не по знаку. В -цо знать, помнить кого - в обличчя, в лице, в образ, у твар знати, пам'ятати (тямити) кого. [Хоч не бачила вас в образ, та чула й знала вас (Харківщ.). А козака ні однісінького у твар не знав і не тямив (Квітка)]. -цом, с -ца - з лиця, з виду, на виду, на лиці, на обличчя, на вроду, образом, в образ; (по виду) лицем, обличчям, видом. [Непоганий з лиця (Н.-Лев.). Висока й огрядна, повна на виду (Н.-Лев.). Моя мила миленька, на личеньку біленька! (Пісня). Бридкий на обличчя (Крим.) Хороша на вроду (Глібов). А який же він в образ? (Короленко). Він мені одразу не сподобався, перш усього обличчям (Крим.)]. -цом к кому, к чему - обличчям (лицем) до кого, до чого, очима до чого, куди, проти кого, чого. [Стояла вона очима до порога, коло вікон (Свидниц.)]. -цом к селу - обличчям (лицем) до села. -цом к -цу с кем - лицем до лиця, лицем (лице) в лице, віч-на-віч, очі-на-очі, око-на- око з ким, перед віччю в кого. [В писанні (М. Вовчка) сам народ, лицем до лиця, промовляє до нас (Куліш). Ми стали мовчки, лице в лице, око в око (Кониськ.). Вони стояли одна проти одної, віч-на-віч (Єфр.). Перед віччю в хижої орди (Куліш)]. -цом к -цу с чем - віч-на-віч, на-віч, лицем в лице з чим. [Віч-на-віч з неосяжним видовищем вічности (М. Зеров)]. Встретиться -цом к -цу - зустрітися (стрітися) лицем до лиця, лицем в лице, віч-на-віч. [Лицем в лице зустрівся з отим страхом (Кониськ.)]. Говорить с кем с -ца на -цо - розмовляти з ким віч-на-віч. Ставить, поставить кого -цом к -цу, с -ца на -цо - зводити, звести кого віч-на-віч (очі-на-очі, на-віч) з ким, з чим. [Нехай же я вас віч-на-віч зведу; тоді побачимо, хто бреше (Сл. Гр.). Письменник звів тих людей на-віч з обставинами, які вимагали жертв (Єфр.)]. Перед -цом кого, чего - перед лицем кого, чого, перед чолом чого, перед очима чиїми. Перед -цом всех присутствующих, всего света - перед лицем (перед очима) усіх присутніх, усього світу. По -цу - з лиця, з обличчя, з виду, з твари. [Видно це було з його лиця (Франко). З твари знати було, що Явдосі справді не гаразд (Кон.)]. Быть к - цу, не к -цу кому - бути до лиця (редко до твари), не до лиця, личити, не личити, лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) подібно, не подібно кому, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому и до кого, (подобать) випадати, не випадати, впадати, не впадати кому; срв. Идти 7. [Тобі яка (шапка) до лиця: сива чи чорна? (Кониськ.). Червона гарасівка тобі до твари (Шейк.). Ці бинди їй дуже личать (Поділля). Так говорить не личить пуританам (Л. Укр.). Це сантименти, які не лицюють нам тепер (Єфр.). Дивися, ненько, чи хорошенько і подібненько (Чуб. III). Сидіти дома не пристало козакові (Бороз.). Землею владати не випадало людям не гербованим (Куліш)]. Она одета к -цу - вона вдягнена (вбрана) до лиця, її вбрання личить (лицює, до лиця, пристає) їй. Изменяться, измениться на -це - мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на лиці, на виду, (реже) з лиця. [Затремтів, аж на лиці змінився (Мирний). Вона, бідна, й з лиця змінилась та труситься (Тесл.)]. На нём -ца нет, не было - на йому образу нема(є), не було, він на себе не похожий (зробився, став), був. [На жадному не було свого образу: всі білі, аж зелені (Свидниц.)]. Вверх -цом - догори обличчям, горілиць, (диал.) горізнач. [Ниць лежить, рука під головою; повернув його Олекса горілиць (М. Левиц.)]. Вниз -цом - обличчям до землі, долілиць. Написано на -це у кого - написано (намальовано) на виду (на обличчі) у кого. Спадать, спасть с -ца - спадати, спасти з лиця, охлявати, охлянути на обличчі. Ударить в -цо, по -цу - ударити в лице (у твар, грубо у писок), ударити по лицю (по виду). [Як ударить у писок, так кров'ю й заллявся (Проскурівщ.). Вдарив конокрада по виду (Дм. Марков.)]. Не ударить -цом в грязь - і на слизькому не спотикнутися. С -ца не воду пить - байдуже врода, аби була робота;

2) обличчя, образ (-зу); срв. Облик. [Куліш каже, що москаль хоче загладити наше обличчя серед народів (Грінч.)];

3) (особа) особа, персона, (устар. или иронич.) парсуна. [Ач, яка висока парсуна! Харк.)]. Это что за -цо? - це що за особа (персона, людина)? (иронич.) що це за парсуна? Аппеллирующее -цо - особа, що апелює. Важное -цо - важна (поважна, велика) особа, велика персона (ирон. парсуна, моція). Видное -цо - видатна (поважна, значна, більша) особа. Видные -ца - видатні (більші) люди (особи), високі голови. Это одно из самых видных лиц в городе - це один з найвидатніших (найзначніших) людей в (цьому) місті. Действующее -цо - дійова (чинна) особа; (в драм., литер. произв.) дійова особа, діяч (-ча), (персонаж) персонаж (-жа). Главное действующее -цо - головна дійова особа; головний діяч, головний персонаж, герой, героїня. Доверенное -цо - (м. р.) вірник, повірник, (ж. р.) вірниця, повірниця. [Пан Дзерон, мій повірник, перший купець з Молдави (Маков.)]. Должностное -цо - урядова особа, урядовець (-вця), особа на (офіційнім) уряді. [Пильнував перейнятися видом значної урядової особи (Кониськ.)]. Должностные -ца - урядові люди (особи), урядовці. Духовное - цо, -цо духовного звания - духовна особа, духовник, особа духовного стану. Знатное -цо - значна (вельможна, висока) особа. Оффицальное -цо - офіційна особа. Подставное -цо - підставна особа. Постороннее -цо - стороння (чужа) особа. Посторонним -цам вход воспрещён - стороннім (особам) входити заборонено. Сведущее -цо - тямуща особа, (осведомленное) обізнана особа. Сведущие -ца - тямущі (обізнані) люди, (стар.) свідомі люди, досвідні особи (люди). Физическое, частное, юридическое -цо - фізична, приватна, юридична особа. -цо, принимающее участие в деле - особа, що бере участь у справі, учасник у справі. Три -ца Тройцы, церк. - три особи Трійці (торж. Тройці). Бог один, но троичен в -цах, церк. - бог один, але має три особи. В -це кого - в особі, в образі кого, (о двух или нескольких) в особах, в образі кого. [В його особі виправдано увесь єврейський народ (О. Пчілка). Такого він знайшов собі в образі Юрія Немирича (Грінч.). Українська нація в особах кращих заступників своїх (Єфр.). Голос народу, в образі кількох баб (Єфр.)]. От чьего -ца - від кого, від імення, від імени, (гал.) в імени кого. От своего -ца - від себе, від свого ймення. Торговать от своего -ца - торгувати від себе, держати крамницю на себе. От -ца всех присутствующих - від імени (в імени) всіх присутніх; від усіх присутніх. Представлять чьё -цо - репрезентувати (заступати) кого, чию особу. Смотреть на -цо - уважати на кого, на чию особу, сприяти чиїй особі, (возвыш.) дивитися на чиє лице. [Ти не догоджаєш нікому, бо не дивишся на лице людей (Єв. Мор.)]. Правосудие не должно смотреть на -ца - правосуддя не повинно вважати ні на чию особу, сприяти чиїйсь особі. Служить делу, а не -цам - служити ділу (справі), а не окремим особам (а не людям);

4) грам. - особа. Первое, второе, третье -цо - перша, друга, третя особа;

5) (поверхность) поверх (-ху), поверхня. -цо земли - поверхня (лице) землі. Стереть с -ца земли - см. Земля 7. Исчезнуть с -ца земли - зникнути (щезнути, зійти) із світу, з лиця землі. По -цу земли - по світах. [Пішла по світах чутка, що у пустелі… (Коцюб.)]. По -цу земли русской - по лицю землі руської. Сровнять что под -цо, запод -цо - зрівняти що врівень з чим, пустити що за-під лице. -цо наковальни - верх (-ху) ковадла;

6) (лицевая сторона) лице, личко, перед (-ду), правий (лицьовий, добрий, горішній, зверхній) бік (р. боку); срв. Лицевой 2. [Дав спід із золота, лице - з алмазів (Крим.). У ваших чоботях шкура на личко поставлена (Лебединщ.)]. -цом, на -цо - лицем на лице, з-переду, на добрий (на правий, на горішній) бік. [Хоч на лице, хоч навиворот, то все однаково (Кобеляч.). Не показуй з вивороту, покажи на лице (Кониськ.). На виворот сукно ще добре, а з-переду зовсім витерлося (Сл. Ум.). Та як бо ти дивишся? Подивись на добрий бік! (Звин.)]. Подбирать под -цо что - личкувати що. Показывать, показать товар -цом - з доброго кінця крам показувати, показати. Товар -цом продают - кота в мішку не торгують. Человек ни с -ца, ни с изнанки - ні з очей, ні з плечей; ні з переду, ні з заду нема складу. -цо карты, монеты - см. Лицевой 2;

7) (фасад здания) чоло, лице, перед. [Наняв великий двір і хату чолом на базар (М. Макаров.). Хата у його лицем на вулицю (Кониськ)]. Обращённый -цом к чему - повернутий (чолом) до чого. [Всі повернуті до моря будинки були зачинені (Кінець Неволі)]. Это здание имеет двадцать сажен по -цу - ця будівля має з чола двадцять сажнів;

8) лице; см. Поличное;

9) быть, состоять на -цо - (об одушевл.) бути присутнім; (о неодушевл.) бути наявним, бути в наявності, наявно; срв. В наличности (под Наличность). По списку сто человек, на -цо восемьдесят - за списком (за реєстром) сто чоловік(а), присутніх вісімдесят. Все ли служащие на -цо? - чи всі службовці тут? (є тут? присутні? тут присутні?). По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо ничего - за рахунком збіжжя багато, а в наявності (наявно) нема нічого. По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо только десять - за касовою книгою є (лічиться) сто карбованців, а в наявності (наявних, готових грошей, готівки) тільки десять. Вывести на -цо кого - вивести (витягти) на світ, на сонце (на сонечко), на чисту воду кого; (дать личную ставку) звести кого на очі з ким.

* * *

1) обли́ччя, лице́; вид, -у

2) (перен.: облик) обли́ччя, лице́

3) ( личность) осо́ба

4) ( лицевая сторона) лице́

5) грам. осо́ба

невтручання, невплутування, оконч. невтручення, невплутання в що, (в постороннее дело, фам.) невстрявання (-ння) до чого. Политика -ства - політика невтручання, (фам.) політика: моя хата з краю.

* * *

очистить

1) (удалять лишнее, грязь) о(б)чищати, о(б)чистити (о мног. пообчищати, пооб[ви]чищувати), вичищувати, вичищати, вичистити кого, що від чого, з чого. [Очисти нас від гріха. Залізо очищають з жужелиці. Наймався вичищувати від гною подвір'я]. -тить совесть - очистити сумління. -щать, -стить (от шелухи, скорлупы) - оббирати, обібрати, облуплювати, облупити, лущити, полущити. [Об(б)ирати картоплю, квасолю. Сала нарізала і крашанок облупила]; (зерно на решете) точити, обточити, переточити, решетувати, порешетувати, вирешетувати, перегонити, переганяти на решето, перегнати (о мног. попереганяти) на решето; (убитую птицу от перьев) скубти, обскубувати, обскубти, (о многих) пообскубувати. -щать, -тить потроша (потрошить) - патрати, обпатрювати, обпатрати; (кишки для колбас) шлямувати, вишлямувати; (рыбу) чистити (рибу). -ть от ила - шлямувати, вишлямувати, перешлямовувати, перешлямувати; (дерево, стебель от веток) чухрати, обчухрати; (растение от побегов) пасинкувати, обпасинкувати;

2) хим. - чистити, очистити, рафінувати (воду, нефть);

3) (освобождать) спорожняти, спорожнити, випорожняти, випорожнити. [Спорожни відра]. -ть квартиру - звільняти, звільнити (по)мешкання. -ть место - пробирати, пробрати місце, прийматися, прийнятися. [Проберіть місце для гостей. Треба прийнятися звідсіля, бо людям сісти ніде];

4) (ограбить) обчищати, обчистити, обирати, обібрати, обдирати, обідрати, обдерти, облуплювати, облупити, (о мног.) пообчищати, почистити, поо(б)бирати, пообдирати, пооблуплювати. [Всю комору обібрали злодії. Заманили його в карти грати і геть чисто облупили]. -щать животное - см. Валошить. Очищенный, хим. - чищений, рафінований (спирт, -на нафта).

* * *

несов.; сов. - оч`истить

1) очища́ти и очи́щувати, очи́стити и поочища́ти, обчища́ти, обчи́стити и пообчища́ти; ( вычищать) вичища́ти, ви́чистити и повичища́ти

2) ( освобождать от примесей) очища́ти, очи́стити, перечища́ти, перечи́стити и поперечища́ти

3) ( снимать оболочку) обчища́ти, обчи́стити и пообчища́ти; (от скорлупы, шелухи) оббира́ти, обібра́ти и пооббира́ти; ( о початках кукурузы) обру́шувати, обру́шити

4) (удалять всё лишнее, постороннее) очища́ти, очи́стити и поочища́ти; ( опорожнять) спорожни́ти и споро́жнювати, спорожни́ти и поспорожня́ти и поспоро́жнювати, випорожня́ти и випоро́жнювати, ви́порожнити; ( освобождать место) звільня́ти, звільни́ти

5) ( обворовывать) обчища́ти, обчи́стити