-
1 обособлять
обособливать, обособить відокремлювати, відокремити, відрізняти, відрізнити, відмежовувати, відмежувати що, кого від чого, від кого. [Уряд силкується відокремити культурні класи від народніх мас (Грінч.). Людність теперішньої України раз- у-раз одмежовувала себе од инших народів (Єфр.)]. Обособляемый - відокремлюваний, відрізнюваний, відмежовуваний.* * *несов.; сов. - обос`обить1) відособля́ти, відосо́бити; ( отделять) відокре́млювати, відокре́мити2) грам. відокре́млювати, відокре́мити -
2 отделять
отделить1) (часть от целого) відділяти, відділити, (отрешать, разделять) відлучати, відлучити, різнити, відрізняти, відрізнити, відокре[о]млювати, відокре[о]мити кого, що від кого, від чого. Он -лил ему половину своего состояния - він відділив йому половину свого статку. От Украины насильственно -лили Галицию и Волынь - від України силоміць відділено (відлучено) Галичину та Волинь. -лять свой скот (овец, коров) от чужих (из стада) - відлучати свою худобу (вівці, корови) від чужих, вилучати свою худобу з (з-поміж) чужих (з отари, з череди). -лять добрых от злых - відлучати добрих від злих. -лять (отличать) себя от прочих народов - відрізняти (відмежовувати) себе від инших народів. -лить сына, сыновей (дав надел) - відрізнити (відділити, відселити) сина, повідрізняти (повідділяти, повідселяти) синів;2) (отграничивать) відмежовувати, відмежувати, ділити, відділяти, відділити що від чого;3) физиол. и4) хим. - см. Выделять 5. Отделённый - відділений, відлучений, відрізнений, відокре[о]млений; відмежований.* * *несов.; сов. - отдел`ить1) відділя́ти, відділи́ти; (изолировать, обособлять, отграничивать) відокре́млювати, відокре́мити, відмежо́вувати, відмежува́ти; (отъединять, обособлять) відрізня́ти, відрізни́ти; ( отлучать) відлуча́ти, відлучи́ти; ( выделять из стада) вилуча́ти, ви́лучити; (несов.: отхватить) відпаюва́ти2) ( выделять из имущества) відділя́ти, відділи́ти, відрізня́ти, відрізни́ти -
3 обосабливать
см. обособлять -
4 обособить
см. обособлять -
5 отъединять
отъединить від'єднувати, від'єднати. Отъединённый - від'єднаний.* * *несов.; сов. - отъедин`итьвідокре́млювати, відокре́мити; ( обособлять) відособля́ти, відосо́бити
См. также в других словарях:
обособлять — изолировать, отделять, отрывать. Ant. совмещать, соединять, объединять Словарь русских синонимов. обособлять см. отделять 1 Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. М.: Русский язык. З. Е. Александрова … Словарь синонимов
ОБОСОБЛЯТЬ — ОБОСОБЛЯТЬ, обособляю, обособляешь (книжн.). несовер. к обособить. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
обособлять — ОБОСОБИТЬ, блю, бишь; бленный; сов. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
Обособлять — I несов. перех. разг. Отделять, выделять из чего либо общего, ставить в особое положение; обосабливать I. II несов. перех. разг. Делать обособленным; обосабливать II (в лингвистике). Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
Обособлять — I несов. перех. разг. Отделять, выделять из чего либо общего, ставить в особое положение; обосабливать I. II несов. перех. разг. Делать обособленным; обосабливать II (в лингвистике). Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
обособлять — объединять … Словарь антонимов
обособлять — обособл ять, яю, яет … Русский орфографический словарь
обособлять — (I), обособля/ю(сь), ля/ешь(ся), ля/ют(ся) … Орфографический словарь русского языка
обособлять — Syn: изолировать, отделять, отрывать Ant: совмещать, соединять, объединять … Тезаурус русской деловой лексики
обособлять — см. Обособить … Энциклопедический словарь
обособлять — см. обособить; я/ю, я/ешь; нсв … Словарь многих выражений
