ятися

произойти

1) (сделаться, статься) діятися, подіятися и здіятися, чинитися, зчинятися, зчинитися, учинятися, учинитися, робитися, зробитися, статися, скластися; (твориться) творитися, утворитися и створитися, коїтися, скоїтися; (совершаться, иметь место) відбуватися, відбутися, заходити, зайти. Срв. Случаться, Твориться. [Що було колись, те буде й знов, і що діялось, те й діятиметься, і нема нового нічого під сонцем (Еккл.). Давно колись те діялось у вас на Вкраїні (Шевч.). Побіжу мерщій додому, чи не подіялось чого там (Шевч.). Ось як воно здіялось, слухай (Стор.). Чинилося те у давню давнину (М. Вовч.). У мертвій тиші сонного гаю зчинився бій (Коцюб.). Не так воно робиться, як нам хочеться (Номис). Як сталось це? І як могло це статись? (Грінч.). Але тут і сталось чудо (Самійл.). Дивне диво склалося тут (Грінч.). Надворі таке коїться, що і виглянути не можна (Канів.). Що там скоїлося вчора межи вами? (Коцюб.). І ніхто не знає того дива, що твориться серед ночи в гаї (Шевч.). Як одбувалася ця боротьба - не треба нагадувати, бо одбувалась вона на наших очах (Єфр.). Батьки ніколи не знають того, що одбувається в душі їхніх дітей (Крим.). Еволюція значна зайшла від часів, як батьки боронились війною (Самійл.)]. Между ними -зошла ссора - між ними зайшла сварка, сталася сварка. Между ними что-то -зошло - між ними щось сталося, щось зайшло. [Що межи вами зайшло, най межи вами буде (Франко). Те, що межи нами зайшло, не було непорозуміння (Л. Укр.)]. -зошло землетрясение - стався, зчинився землетрус. -зошёл неожиданный случай с кем - сталася, склалася несподівана пригода кому и з ким. [Сталась йому пригодонька не вдень, а вночі: занедужав чумаченько з Криму ідучи (Пісня)]. Если -зойдёт перемена - якщо станеться, зайде, відбудеться зміна. В нём, с ним -зошла большая перемена - з ним сталася, зайшла, відбулася велика зміна. [Я почула, що від того часу з ним зайшла якась зміна (Франка)]. -дить, -зойти с кем - діятися, подіятися, статися, робитися, зробитися з ким и кому, поводитися з ким. [Сяя молодиця знала усе, що з Оксаною поводилось (Квітка)]. С ним что-то -зошло - з ним и йому щось сталося, подіялося, зробилося. [Що з їм сталося - не знати (Грінч.). Сталося хоробливій людині те, що й повинно було статися (Крим.)]. Не понимаю, что это со мною (с ним) -дит, -зошло - не розумію, що це зо мною (з ним) и мені (йому) діється, робиться, подіялося, сталося, зробилося. [Боже мій! де це я?.. Що це зо мною діється? (Н.-Лев.). Що вам оце такого подіялось? (Федьк.). Що се з нею подіялось? (М. Вовч.). Що це її зробилося? (Житом.)]. С ногами что-то -дит, -шло - ногам щось робиться, зробилося. Действие -дит - дія відбувається, ведеться, провадиться де. [Народні типи з тієї місцевости, де ведеться дія поеми (Рідн. Край)]. Дело -дило в 20-х годах XIX века - дія діялась в двадцятих роках XIX віку. Разговор -дит с глазу на глаз, шёпотом - розмова відбувається, ведеться, провадиться віч-на-віч, пошепки. [Розмова звичайно або уривалася, або провадилася вже пошепки, на ухо (Єфр.)]. Вчера -дили выборы - учора відбувалися вибори. Заседания -дят в здании городского совета - засідання відбуваються в будинку міської ради. Битва под Полтавой -дила 27 июня 1709 года - битва під Полтавою відбувалася 27 червня 1709 року;

2) (возникать, брать начало, быть следствием чего-л.) виходити, вийти, походити, піти, ставати, стати, вставати, встати, по(в)ставати, по(в)стати з чого, виникати, виникнути, випасти з чого. [Вірш виходить з того, що слова розставляються так, що природні наголоси сами собою чергуються, як виміряні, ритмічно (Єфр.). Але не з тієї народньої поезії вийшло старе наше письменство (Єфр.). Звідкіля пішла мова людська (Крим.). Одні системи трактують, що мораль походить з абсолютного авторитету (Наш). Таким чином і стала азбука (Єфр.). З тихеньких усе лихо встає (Номис). Усяк знав, шо од його у селі усе лихо встає (Квітка). Біль, що повставав з нудьги (Крим.). Отаким способом і повстав той поділ праці, що ми тепер скрізь бачимо (Єфр.). З цього могло повстати велике лихо (Загірня). Хто й зна, що-б воно виникло з цього (Грінч.). З того-то й випало, що правди нігде було шукати (Куліш)]. -шло несогласие - повстала незгода. Это -дит от того, что… - це виходить, виникає, (по)стає з того, що… [Може це виникало з того, що українським критикам доводилося разом і обороняти право українського письменства на існування (Єфр.)]. Свет - дит от солнца - світло походить, виходить з сонця. Эта болезнь -дит от простуды - ця хвороба постає з простуди. От этого может -йти убыток - з цього може вийти шкода, збиток. -дить откуда - походити звідки. [Лоялем я зовусь. З Нормандії походжу (Самійл.)]. -дить, -йти от кого - походити, піти з кого и від кого, народитися (во множ. понароджуватися) від кого. [Сини усюди від отців походять (Куліш). З його усі ті і Савлуки пішли по світу (М. Вовч.). З Прометея походжу (Л. Укр.). Деякі з них, як от князі Острозькі понароджувались од варяго-руських і литво-руських князів (Куліш)]. Он -дит от знаменитого рода - він походить з славного роду.

* * *

несов.; сов. - произойт`и

1) ( совершаться) відбува́тися, відбу́тися, ді́ятися, поді́ятися, чини́тися, учини́тися и зчини́тися; ( случаться) става́тися, ста́тися; ( делаться) роби́тися, зроби́тися; твори́тися, створи́тися; (преим. о чём-л. неприятном) ко́їтися, ско́їтися и уко́їтися

2) (возникать, проистекать) виника́ти, ви́никнути, постава́ти, поста́ти

3) ( брать начало) похо́дити, піти́

1) (стр. и возвр з.) - а) м'ятися, м'яшкуритися; бгатися, жужмитися, гарбатися, жмакатися, жмакуватися; міситися; (только стр. з.) бути м'ятим и т. п.; б) м'ятися, тертися; мервитися; м'ятися, виминатися; ключкуватися; (только стр. з.) бути м'ятим, тертим и т. п. Срв. Мять 1 и 2; [Згорни простирадло як слід, нехай не гарбається (Звин.)];

2) (не решаться, медлить) м'ятися, муля[и]тися, (диал.) мона[я]тися, микулитися, (фамил.) шандру терти. [Грицька поривало й собі спуститися санчатами, проте він м'явся (Васильч.). Кажи, не муляйся! (Звягельщ.). Микита довго чогось мулився і не хотів проти ночи виїздити (Основа 1861). Я тобі давно сказав зробити, а ти все монаєшся (Полт.). Як ти довго моняєшся! (Борз.). Усі бояться, микуляться, чи йти, чи ні (Г. Барв.). Як почне шандру терти, поки повернеться, поки зробить (Яворн.)].

* * *

1) м'я́тися (мну́ся, мне́шся); ( собираться в складки) бга́тися, жу́жмитися

2) ( топтаться на месте) м'я́тися, тупцюва́ти, ту́пцяти

3) (проявлять нерешительность, колебаться) м'ятися, му́лятися, му́литися

4) страд. м'ятися; тіпа́тися, те́ртися

несов.; сов. - расс`еяться

1) розсіва́тися и розсі́юватися, -сі́юється, розсі́ятися; ( распыляться) розпоро́шуватися, -шується, розпороши́тися

2) физ. розсі́юватися, розсі́ятися

3) ( расходиться) розхо́дитися, -диться, розійти́ся (розі́йдеться) и мног. порозхо́дитися; ( разбегаться) розбіга́тися, розбі́гтися, -біжи́ться и мног. порозбіга́тися; ( разлетаться) розліта́тися, розлеті́тися, -лети́ться; ( развеиваться) розві́юватися, -ві́юється, розві́ятися; ( исчезать) зника́ти, зни́кнути и зни́кти, -кне, розсіва́тися, розсі́ятися, розто́чуватися, -чується, розточи́тися, -то́читься

4) (перен.: распылять внимание) розпоро́шуватися, -шуюся, -шуєшся, розпороши́тися, -рошу́ся, -ро́шишся

5) (перен.: отвлекаться от чего-л.) розві́юватися, -ві́ююся, -ві́юєшся, розві́ятися; (развлекаться) розважа́тися, розва́житися и мног. порозважа́тися

6) страд. несов. розсіва́тися, розсі́юватися; розсі́юватися; розганя́тися, розго́нитися; розві́юватися

(на кого, на что, что делать) сподіватися, (реже) надіятися и (редко, зап.) сподіятися, надію мати (держати, покладати) на кого, на що, що робити, уповати, (диал., зап.) духвати на кого, на що; (чего: ожидать чего, рассчитывать на что) сподіватися, (редко) надіятися чого. [Сподівався дід на обід, та й не вечерявши спати ліг (Номис). Сподівалася його стрінути (Н.-Лев.). Од світу помочи не сподівайся (Крим.). Надіятись на себе тільки можна (Грінч.). Де сподієшся ніч ночувати, то там дві будеш (Чуб. I). На дядька Петра надію держала (Переяславщ.). На мене не вповай (Кониськ.). Добродію, засмілюсь уповати, що… (Куліш). На дядька не дуже духвайте (Свидниц.)]. -юсь на ваше слово - надіюся (уповаю) на ваше слово. -юсь, вы придёте? - сподіваюся, ви прийдете? Твёрдо -ться на что - покладати найпевнішу надію на що. На бога -дейся, а сам не плошай - бога взивай, а рук прикладай; на бога покладайся, а сам роботи не цурайся; роби, небоже, то й бог поможе (Приказки). На ветер -ться, без помолу быть - вітер мовчить, вітряк стоїть - не чекай дива, не буде млива.

* * *

обмяться

1) обминатися, обім'ятися, м'ятися, зім'ятися, утоптуватися, утоптатися;

2) (слеживаться) злежуватися, злежатися;

3) (не решаться) м'ятися.

* * *

несов.; сов. - обм`яться

отвеяться

1) відвіватися и відвіюватися, відвіятися;

2) сов. обвіятися. [Ми вже обмолотилися й обвіялися];

3) повіятися кудись.

* * *

несов.; сов. - отв`еяться

I. помянуть

1) пам'ятати кого, що; см. Помнить;

2) кого, что (вспоминать) - споминати, (с)пом'янути, згадувати, згадати, спогадувати, спогадати кого, що, про кого, про що; срв. Вспоминать. [Та я пізно лягаю, то я й вас споминаю. Не забудьте пом'янути не злим тихим словом (Шевч.). Прощай - добрим словом мене спогадай (Л. Укр.)]. -най как звали - шукай вітру в полі; згадуй лиш як звали (Федьк.). Кто старое -нёт, тому глаз долой - хто старе споминає, той щастя не має. Не -най лихом - не згадуй лихом. -ли волка, а волк тут - про вовка помовка, а вовк тут. -нать, -нуть чьё имя - поминати, пом'янути кого. [Писар чув, що його поминають (М. В.)];

3) -нуть о чём - згадати про що;

4) (усопшего) поминати, пом'янути, споминати, спом'янути, сов. об[від]поминати кого. [Хто без тебе грішну душу поминати буде? (Шевч.). Хто заплаче, поховає? Хто душу спом'яне? (Шевч.)]. Помянутый и помянутый - спом'янутий, пом'янутий, згаданий, спогаданий. Не тем будь -нут (говоря о к.-л. недоброе) - не тим згадавши; хай бог простить. -ться - споминатися, спом'янутися, поминатися, пом'янутися, згадуватися, згадатися. Кому икается, тот -ется - икнулося - згадав хтось.

II. помять

1) м'яти (мну, мнеш), пом'яти що (напр., папір, сукню);

2) (траву, хлеб и т. п.) толочити, потолочити (траву, пашню (хліб)). -мять постель - пом'яти (покуйовдити) постіль. Помятый - пом'ятий; потолочений. -ться -

1) м'ятися, пом'ятися, бути пом'ятим [Одежа геть пом'ялася];

2) толочитися, бути потолоченим;

3) (не решаться) м'ятися, пом'ятися. [Потерся, пом'явся та й мусів доставати гроші (Н.-Лев.)].

* * *

несов.; сов. - помян`уть

1) ( вспоминать) зга́дувати, згада́ти, помина́ти, пом'яну́ти, спомина́ти, спом'яну́ти

2) церк. помина́ти, пом'яну́ти

1) посміятися, пореготати(ся) и пореготіти, (усилит.) попосміятися, попореготати и попореготіти. [Тії листи що-дня вичитує, - і попоплаче над ними, і попосміється (М. Вовч.)];

2) кому и над кем - посміятися, насміятися, поглузувати, поглумувати, покепкувати, покпити з кого, сміх собі зробити з кого. Срв. Смеяться.

* * *

1) посмія́тися; ( много) попосмія́тися

2) ( над кем-чем - подшутить) посмія́тися, насмія́тися, поглузува́ти, покепкува́ти (з кого-чого, над ким-чим); ( издеваясь) поглуми́тися (з кого-чого, над ким-чим)

примять (немного) приминати, прим'яти, (притолочь) притолочувати, притолочити (напр. траву, жито), (притоптать) притоптувати, притоптати що; (вовсе, всё) м'яти, зім'яти, пом'яти, вим'яти, витолочувати, витолочити, витоптувати, витоптати, (о мн.) повиминати що (усю траву, увесь хліб), повитолочувати, повитоптувати що. [Прим'яла собі сукню]. Примятый - прим'ятий, притолочений, притоптаний, зім'ятий, пом'ятий, витолочений, витоптаний. [Прим'ята сукня. Притоптана трава (Куліш)]. -ться - приминатися, прим'ятися; (вовсе) м'ятися, зім'ятися, пом'ятися, притолочуватися, притолочитися, притоптуватися, притоптатися; бути прим'ятим, зім'ятим, притолоченим, притоптаним.

* * *

несов.; сов. - прим`ять

отсеяться

1) відсіватися, відсіятися, висіватися, висіятися;

2) відсіятися, обсіятися.

віятися. [Пшениця молотиться й віється].

* * *

1) ( развеваться) диал. ві́ятися, ві́яти, ма́яти

2) с.-х. ві́ятися

статися, сподіятися, скластися, здіятися, настати, відбутися. [Те, що після цього сталося = то, что за этим воспоследовало].

* * *

несов.; сов. - зам`едлить

1) ( что) спові́льнювати, спові́льнити, упові́льнювати, упові́льнити; ( движение) прити́шувати, прити́шити, сти́шувати, сти́шити; ( задерживать) затри́мувати, -мую, -муєш, затри́мати, заде́ржувати, -жую, -жуєш, заде́ржати

2) ( проявлять неторопливость) бари́тися, и забаря́тися, забари́тися, га́ятися и зага́юватися, -га́ююся, -га́юєшся, зага́ятися

затеяться

1) зачинатися, зачатися, заходити, зайти. -ялся процесс - зачався процес. -ялась ссора - зійшла (зачалася, зчинилася) сварка;

2) затіватися, затіятися, (диал.) тіятися. Там что-то -вается - там щось затівається, тіється.

* * *

несов.; сов. - зат`еяться

1) затіва́тися, заті́ятися

2) страд. несов. затіва́тися; заду́муватися, -мується, зага́дуватися; приду́муватися

навеять

1) что куда, на что - навівати, навіяти, наві(й)нути, нашугати, (о мног.) понавівати що и чого куди; (перен. ещё: внушать) надихати, надихати, надихнути, (вызывать, порождать) насувати що на кого или кому, викликати що в кому. [Ой, вітрику, наш милий друже, навій нам дощику мерщій (Гліб.). Що бог навіне, того ніхто не мине (Номис). Нашугає нам оцей вітер дощу (Кролевеч.). І втома від цілоденної важкої праці і холод, і ця сумна картина мимохіть насували мрію про теплу хату, гарячу страву, суху постіль (Коцюб.)]. Ветерок -вает прохладу - вітерець навіває (надихає) прохолоду. Ветерок -вает (без вин. п.) - вітерець повіває (подихає). Метель -веяла снегу - завірюха (метелиця) навіяла (намела) снігу. -вать, -веять думы, грёзы, спокойствие, задумчивость, грусть - навівати, навіяти (реже надихати, надихати, надихнути) думи, мрії, спокій (упокій), задуму, смуток. [Думи і мрії розкішні усе навіває (Грінч.). Сонцем твоїм освіти, в серце спокою навій (Самійл.). Увесь той упокій, що надихнула їй Катря своїм словом, мов розвіявся десь (Грінч.)]. Эта музыка -веяла на меня грусть - ця музика навіяла на мене смуток;

2) (веялкой) навіювати, навіяти, (о мног.) понавіювати чого. Много ль хлеба -веяли - чи багато пашні (збіжжя) навіяли? Навеянный -

1) навіяний, надиханий. [Крізь навіяний смуток просяяла в його очах тиха радість (Васильч.)];

2) навіяний, понавіюваний. -ться -

1) (стр. з.) - а) навіватися, надихатися, бути навіяним, надиханим; б) навіюватися, бути навіюваним, навіяним, понавіюваним;

2) (привеяться, сов.) навіятися, наві(й)нутися, привіятися. Ты отколе -веялся сюда - ти звідки сюди привіявсь? яким тебе вітром сюди навіяло?

3) (вдоволь, сов.) навіятися.

* * *

несов.; сов. - нав`еять

1) см. Насмехаться;

2) (досыта) - а) насміятися, попосміятися, (нахохотаться) нареготатися, попореготатися (досхочу). [Тії листи що-дня вичитує - і попоплаче над ними, і попосміється (М. Вовч.)]; б) (издеваясь) наглузуватися, наглумуватися, накепкуватися, нареготатися, попосміятися, попоглузувати, попореготати з кого, з чого. [Попосміялись же зате з Цьомаха довго (Сим.)].

* * *

1) ( вдоволь посмеяться) насмія́тися, попосмія́тися

2) (над кем-чем) насмія́тися, поглузува́ти, -зую, -зуєш (з кого-чого, над ким-чим); покепкува́ти, -кую, -куєш (з кого-чого, над ким-чим); ( поглумиться) поглуми́тися, -млюся, -мишся (з кого-чого, над ким-чим)

отстояться

1) устоюватися, устоятися, відмучуватися, відмутитися, вщолочати. [Постояла молода, поки встоялась вода. Сколотив орел воду в морі, а я стала підождала, поки вода вщолочала. Пиво вщолоча та все булька];

2) відстоюватися, відстоятися, повідстоюватися. [Коні ще не повідстоювалися після дороги];

3) бути обстоюваним, відстоюваним и т. д.

* * *

несов.; сов. - отсто`яться

1) (стоять, укрываясь) відсто́юватися, відсто́ятися; (несов.: простаивать) просто́ювати

2) (о жидкости; перен.: о взглядах) усто́юватися, усто́ятися, відсто́юватися, відсто́ятися

3) строит. (несов.) відсто́юватися; обсто́юватися; відсто́юватися

перемяться

1) переминатися, перем'ятися, (о мног.) попереминатися, пом'ятися, бути перем'ятим, пом'ятим. [Перетреться, перемнеться, та й так минеться];

2) -минаться - (быть с недоумении, в нерешимости) м'ятися, мулятися. [Кажи, не муляйся]. - наться с ноги на ногу - переступати, тупцюватися, тупцятися, топтатися.

* * *

несов.; сов. - перем`яться

1) перемина́тися, перем'я́тися

2) (несов.: быть в нерешительности) м'я́тися, перемина́тися

1) [поступо́во] розсі́ятися; ( развеяться) [тро́хи] розві́ятися

2) ( развлечься) [тро́хи] розва́житися, [тро́хи] розві́ятися