-
1 ярмо
сyoke; перен. тж. burden -
2 ярмо
-
3 ярмо
-
4 ярмо
უღელი -
5 ярмо
boyundırıq -
6 скидати колоніальне ярмо
Українсько-англійський юридичний словник > скидати колоніальне ярмо
-
7 хомут
чнадіти хомут — to put a collar (on)
2) (тягар, ярмо) yoke; burden3) тех. clip, ring, clamp, collar, yoke, strapхомут ресори — spring buckle, leaf spring clip, spring clip
-
8 залигувати
( кого)1) надева́ть, наде́ть верёвку на рога́ волу́ или коро́ве2) (только соверш. перен.: лишить свободы) схвати́ть; ( о продолжительном состоянии) наде́ть ярмо́ (на кого) -
9 заснозити
1) затяну́ть перекла́дины в у́лье2) вста́вить в ярмо́ -
10 кормига
-иярмо́, и́го -
11 позамулюватися
Iзаи́литьсяII( о волах) диал. натере́ть ше́и ярмо́м -
12 ший
восклицание, побуждающее вола подставить шею под ярмо -
13 совість
СОВІСТЬ - категорія етики, що характеризує моральну діяльність особистості через її здатність здійснювати моральний самоконтроль, самостійно визначати зміст морального обов'язку, вимагати від себе його дотримання і давати самооцінку власних вчинків; одна з форм моральної самосвідомості, через котру здійснюється осмислення, контроль, санкціонування та критичний перегляд моральних настанов людської суб'єктивності. Етимологічно поняття "С." у багатьох європейських мовах пов'язане зі значенням "спільне знання", "свідомість", що характерно і для мов слов'янських, зокрема укр. Це слово походить від архаїчного префікса "со", що має широкий спектр значень, включаючи спільність дії, і "відати" - "знати". Розвиток моральної свідомості закріпив за поняттям "С.", крім усвідомлення власного ставлення до моральних вимог суспільства, значення переживання й засвідчення особливої, змістовної позиції суб'єкта моральної діяльності. Першими серед античних філософів поставили проблему С., очевидно, Демокрит та Сократ. Аристотель положенням "Нікомахової етики" про С. - "правдивий суд доброї людини" надав європейській традиції етичних пошуків певного забарвлення. Так, Кант розмірковує про "внутрішнє судилище" С. у випадку, коли людина порушує моральний закон - відступає від вимог категоричного імперативу. Разом з цим стає очевидним тісний зв'язок С. з обов'язком, а через нього - з добром і благом. С. як переживання самооцінки є можливою тільки на основі знання норм суспільної моралі, що стали внутрішнім переконанням. Вона дає про себе знати і негативними проявами (напр., відчуття провини), і позитивними - впевненістю в правильності і справедливості вчинку. Різні "іпостасі" С. зумовлені змістом людських уявлень про добро і зло, благо, справедливість, обов'язок. Цю залежність в абстрактній формі засвідчив Гегель, розглядаючи основні причини низки морально-психічних станів, позначених ним як "нечиста С.", "спляча С.", "муки С." тощо Н. іцше назвав нечисту С. "глибоким захворюванням", однак наголошував, що "це хвороба в тому сенсі, в якому хворобою є вагітність". Таким чином, "неспокій" С. починає розглядатись як стан, необхідний для становлення морального суб'єкта. Фройд виходив з того, що С. породжується конфліктом між підсвідомими потягами і суспільними заборонами. Послідовники Фройда вже розглядали С. як особливий різновид неврозу (Віттельс), а з точки зору функцій - як негативний феномен: С. - ярмо, що перетворює людське життя в муки і страждання Н. аукові дискусії навколо проблеми С. мали гучне відлуння в сфері політики: Гітлером С. була публічно оголошена химерою. В філософії марксизму феномен С. пов'язується з особливостями реального становища (буття) людини у світі. "С. привілейованих, - зазначав Маркс, - це і є привілейована С.". Отже, акцент робиться на соціальних детермінантах, що чинять вплив на С. і перешкоджають прояву її загальнолюдського змісту. Гайдеггер у свій спосіб пов'язує С. із буттєвою покликаністю людини, що звільняє останню від необхідності коритися зовнішнім авторитетам. "Совісна" людина бере на себе тягар вибору між добром і злом, у своїй діяльності орієнтується на власні критерії моральної оцінки. Через це моральну особистість завжди переслідує почуття невдоволеності собою, що є стимулом до самовдосконалення. Вона особливо чутлива до моральної йедовершеності світу в будь-яких проявах і, звичайно, С. її ніколи не може бути спокійною, "чистою". Можливо, надто емоційно, але точно це висловив у праці "Культура і етика" Швейцер: "Чиста С. є винахід диявола".В. Єфименко
См. также в других словарях:
Ярмо — У этого термина существуют и другие значения, см. Ярмо (значения). Ярмо в запряжке волов заменяет хомут. Различают ярмо головное, из него выделяют лобное (прилегает внутренней поверхност … Википедия
ЯРМО — ЯРМО, ярма, мн. ярма, ср. 1. Деревянный хомут для упряжки рабочего рогатого скота. Волы под ярмом. 2. перен., только ед. Бремя, тяжесть, иго (книжн.). «Стряхнуть ярмо тяжелого гнетущего труда.» Некрасов. «Ярмо забот сложить когда нибудь.»… … Толковый словарь Ушакова
ярмо — См. иго... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. ярмо бремя, иго, гнет, притеснение; ярем, угнетение, хомут, тяжесть, рабство, обуза Словарь русских синонимов … Словарь синонимов
ярмо — ярем – то же (Пушкин), укр. ярмо, ярем, др. русск., ст. слав. ѩрьмъ ζυγόν (Супр.), болг. ярем, сербохорв. jарам, словен. jarǝm, чеш. jařmo, слвц. jarmo, польск. jarzmo, кашуб. jiřmø. Праслав., по видимому, *аrьmо; ср. польск. kojarzyc связывать … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
Ярмо — (иноск.) бремя, тягость, тяжелый трудъ, рабство (намекъ на гнетъ ярма, хомута). «Свое ярмо, свою шлею, да на чужую шею» (свои заботы навязать другому) … Большой толково-фразеологический словарь Михельсона (оригинальная орфография)
ЯРМО — ЯРМО, а, мн. ярма, ярм, ярмам и ярмам, ср. 1. Деревянный хомут для рабочего рогатого скота. Воловье я. 2. перен. Бремя, тяжесть, иго (высок.). Я. самодержавия. Я. колониализма. | прил. яремный, ая, ое (к 1 знач.). Толковый словарь Ожегова. С.И.… … Толковый словарь Ожегова
ярмо́ — ярмо, а; мн. ярма, ярм, ярмам … Русское словесное ударение
Ярмо — I ср. 1. Деревянный хомут для упряжки рабочего крупного рогатого скота. 2. перен. Непосильное бремя; тяжесть, обуза. 3. перен. Гнёт, иго. II ср. Часть электрической машины, аппарата, соединяющая между собою полюсы. Толковый словарь Ефремовой. Т.… … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
Ярмо — I ср. 1. Деревянный хомут для упряжки рабочего крупного рогатого скота. 2. перен. Непосильное бремя; тяжесть, обуза. 3. перен. Гнёт, иго. II ср. Часть электрической машины, аппарата, соединяющая между собою полюсы. Толковый словарь Ефремовой. Т.… … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
ярмо — а, ярма; ср. 1. Деревянный хомут для упряжки рабочего крупного рогатого скота. Воловье я. Быки шли под ярмом. Запрячь в я. 2. только ед. (чего или какое). Книжн. Бремя, тяжесть. Я. брачной жизни. Работа для меня я. Я. быта. // Гнёт, иго. Я.… … Энциклопедический словарь
ярмо — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови