явити

см. являти

1) (только несоверш. в роли связки) представля́ть [собо́й]

2) пока́зывать, показа́ть; явля́ть, яви́ть

3) ( о чувстве - обнаруживать) проявля́ть, прояви́ть

köstermek, körsetmek

см. пред'являти

1) ( показувати) to present, to show, to produce

2) ( заявляти про щось) to bring, to lay, to raise; to put forward

1) ( рішуче заперечення) protest; remonstrance deprecation; ( урочиста заява протесту) protestation

2) ком.

3) юр. objection

1) проявля́ть, прояви́ть; ( делать явным) обнару́живать, обнару́жить, выявля́ть, вы́явить, выка́зывать, вы́казать; пока́зывать, показа́ть, обознача́ть, обозна́чить; ока́зывать, оказа́ть, явля́ть, яви́ть

2) (передавать каким-нибудь внешним способом, знаками) выража́ть, вы́разить; (готовность, согласие, желание) изъявля́ть, изъяви́ть

3) (открывать что, делать видимым, приводить в известность) обнару́живать, обнару́жить, выявля́ть, вы́явить; (перен.) раскрыва́ть, раскры́ть, вскрыва́ть, вскрыть, обнажа́ть, обнажи́ть; (только несоверш.: служить свидетельством, показателем) облича́ть, изоблича́ть

4) перен. разоблача́ть, разоблачи́ть, выявля́ть, вы́явить; улича́ть, уличи́ть

см. явити

1) (только несоверш. в роли связки) представля́ть [собо́й]

2) пока́зывать, показа́ть; явля́ть, яви́ть

3) ( о чувстве - обнаруживать) проявля́ть, прояви́ть

АГІОГРАФІЯ ( від грецьк.бсуи^ - святий, γράφω - пишу) - література житій святих; жанр духовної біографії людей, по смерті канонізованих церквою, тобто офіційно віднесених нею до лику святих. Адресувалися житія, зазвичай, найширшому колу читачів, котрим мали явити певний моральний взірець, що втілював основні християнські ідеали в їх конкретно-історичному сприйнятті. Специфіку філософського змісту А. можна вбачати в тому, що релігійно-світоглядні настанови й положення теоретичного богослов'я втілюються тут у смислових вимірах індивідуального життєвого шляху людської особистості. Відтак філософічність А. полягає не стільки в прямій репрезентації тих або тих ідей, скільки в морально-духовній категоризації буття, запроваджуваній самим життєвим чином святого. Появу житійної літератури у Київській Русі - спочатку перекладної візантійської, а згодом і власної - датують здебільшого серед. XI ст. Основні пам'ятки А. Києво-руської доби - житія святих князів-страстотерпців Бориса і Гліба, Києво-Печерський патерик - не лише відбивали особливості давньоруської християнської духовності, а й через свою популярність значною мірою сприяли їх утвердженню в свідомості багатьох поколінь. До визначних пізніших пам'яток А., укладених укр. авторами, відносяться 4-томні "Четьї-Мінеї" св. Димитрія Ростовського.

Барт, Карл (1886, Базель - 1968) - швейц. протестантський теолог, засновник діалектичної теології. Від 1921 р. - проф. у Геттингені, потім у Мюнстері та Бонні. У 1935 р. емігрував у Швейцарію, викладав у Базельськомуун-ті. У першій великій праці "Послання до римлян (коментарі до послання ап. Павла до римлян)" (1919) Б. перетлумачує ідеї К'єркегора про неспівмірність Богового та людського, наголошуючи, що витоки віри тільки у Богові, який сам породжує цю віру через одкровення, а тому підґрунтя віри треба шукати у ній самій. Бог - поза розумом, неспівмірний із людиною і не пізнається нею. Між людиною та Богом прірва. Не існує контакту ані через почуття, ані через релігійні переживання, ані через історичне знання, до якого звертається католицький релігійний раціоналізм. Тільки сам Бог через Христа та його пророків може явити себе людині. З концепції Б. випливає розуміння християнської антропології як христол огії. Людина є лише у тій мірі людиною, в якій вона бере участь у людському бутті Христа.

[br]

Осн. тв.: "Послання до римлян" (1919); "Слово Бога і слово людини" (1928); "Ансельм" (1931) та ін.