-
1 чорнило
-
2 чорнило
-ачерни́ла -
3 чорнило
encre -
4 чорнило
czomyłoс. -
5 чорнило
მელანი -
6 чорнило
merekep -
7 симпатичне чорнило
Українсько-англійський юридичний словник > симпатичне чорнило
См. также в других словарях:
чорнило — а, с. Водний розчин певного барвника, що використовується для писання. •• Симпати/чне (безба/рвне) чорни/ло прозора або трохи підфарбована рідина, що використовується в криптографії … Український тлумачний словник
чорнило — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
інкавст — чорнило … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
атрамент (антрамент) — чорнило … Лемківський Словничок
чорнильний — а, е. Прикм. до чорнило. || Кольору темного чорнила. Чорнильна темнота. || Відтворений, зображений за допомогою чорнила. •• Чорни/льний горі/шок хворобливий наріст на молодих дубових вітках та листі, що містить дубильні речовини. Чорни/льний… … Український тлумачний словник
атрамент — у, ч., заст. Чорнило … Український тлумачний словник
змазувати — ую, уєш, недок., зма/зати, зма/жу, зма/жеш, док., перех. 1) Покривати шаром чого небудь жирного чи густого. || Заливати, обробляти поверхню чим небудь рідким. 2) Розмазувати, стирати що небудь (зазвичай фарбу, чорнило). || розм. Робити що небудь… … Український тлумачний словник
змазуватися — уюся, уєшся, недок., зма/затися, зма/жуся, зма/жешся, док. 1) Покривати, змазувати собі що небудь шаром чогось жирного чи густого. 2) Розмазуватися, стиратися (перев. про фарбу, чорнило). || розм. Ставати нечітким, розпливчастим (перев. про… … Український тлумачний словник
катахреза — и, ж. Сполучення слів, логічно не узгоджених між собою (підошва гори, ручка дверей). || Таке використання слова, коли забувається його первісне значення (зелене чорнило) … Український тлумачний словник
кристалвіолет — у, ч. Барвник трифенілметанового ряду; використовується як фіалкове чорнило … Український тлумачний словник
наводити — I навод ити воджу/, во/диш, док., розм. Народити в якій небудь кількості. II нав одити джу, диш, недок., навести/, еду/, еде/ш; мин. ч. наві/в, навела/, навело/; док., перех. 1) Указувати шлях, приводити когось куди небудь. Наводити на слід.… … Український тлумачний словник