ходёрон

пустить

1) пускати, пустити, (во множ.) попускати кого, що (куди, звідки). [Пусти-ж мене, отамане, із полку додому (Пісня). Коні у чисте поле попускав (Манж.). Давали, та з рук не пускали (Номис). Як візьмеш ти за рученьку, - не мусиш пустити (Метл.)]. -стить на волю - пустити на волю, відзволити кого. -стить в отпуск кого - пустити, відзволити в відпустку кого. Его не -стили в отставку - йому не дано відставки (димісії). -стить кого по миру, с сумою - з торбами, на жебри, старцем (старцями) кого пустити. -стить лошадь во весь дух, во весь опор - пустити, погнати коня що-духу, на всю витягу. -стить лошадь рысью, в галоп - пустити коня ристю, учвал;

2) (метать, выбрасывать) пускати, пустити, кидати, кинути що и чим в кого, в що. -стить стрелу, пулю, ядро - пустити стрілу, кулю, набій. [Пустимо стрілку, як грім по небу (Ант.-Драг.)]. -стить камень или камнем в собаку - пустити, кинути каменюкою в собаку. Он -стил в него тарелкою - він пожбурив у нього тарілкою. -скать ракеты - пускати ракети. -скать пузыри - см. Пузырь 3. -стить себе пулю в лоб - пустити собі кулю в лоба. -скать кому пыль в глаза - ману пускати (напускати), туману пускати (напускати) на кого, туманити кого, очі замиулювати, очі замилювати кому. [То вона тільки таку ману пускає (Мирн.). Бач! Якого туману пускає своєю червоною шапкою (Кониськ.)]. -скать, -стить молву, славу - пускати, пустити поголоску (поголоски), славу, розголошувати, розголосити що. [Бігав по людях, розпитував, пускав поголоски (Коцюб.). А ще до того розголосили, що вона славна ворожка, то так до неї люди йшли, як по свячену воду (Яворськ.)]. -скать, -стить в огласку что - розголошувати, розголосити що. -стить что в продажу - пустити що в (на) продаж, виставити на продаж що. -стить капитал в оборот - пустити капітал в оборот. -скать, -стить в ход, в дело - пускати, пустити що в діло; (о машине, механизме и т. п.) пускати, пустити, запускати, запустити що, ставити, поставити (машину) на роботу. [Тонка іронія, безощадний сарказм, гнівне обурення - все пускає він у діло, щоб здискредитувати систему гніту (Єфр.). Саме ото перед дев'ятою п'ятницею і пустили той млин уперше (Кониськ.). Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи (Номис)]. -скать, -стить в ход все средства - усіх засобів заживати, зажити (уживати, ужити), на всі способи братися (взятися). -стить кровь больному - кинути, пустити кров хворому (недужому). -стить корабль ко дну - корабель на дно пустити. -стить на ветер - пустити на вітер, на хух. -скать, -стить корень, корни - пускати, пустити корінь, пускати, попускати коріння. [Ти глибоко у глиб твердий корінь пусти, гілля вгору розкинь (Рудан.)]. -скать, -стить побег, отросток, побеги, отростки - пускати (виганяти и вигонити) пагін, нарост, пагони, нарости, пустити (вигнати) пагін, нарост, попускати (повигонити) пагони, парості, пароститися, попароститися. Деревья начинают -скать почки - дерева починають броститися (наброщуватися, бростатися, брунитися, набрунькуватися, набруньковуватися, бруньчитися, прищитися, наприщуватися); срв. Почка (Выбрасывать -чки). -стить почки - наброститися (набростатися, набрунитися, набруньчитися, набрунькуватися, наприщитися). [Вже дерево набрунилось (Звяг.). Вишні добре вже набрунькувалися, - тіль-тіль не розів'ється листочок (Новомоск.)]. -скать, -стить росток, ростки (о зерне) - кільчитися, накільчитися, ключитися, наключитися, назублюватися, назубитися, (во мн.) викільчитися, покільчитися, поключитися, поназублюватися. [Вже кільчиться гречка, пшениця (Кам'ян.). Він злиденний господар: у його в коморі геть покільчилась пшениця (Поділля). Посіяла вже, як насіння поключилось (Рук. Левиц.). Уже котре зерно на мокрій землі, те назубилося (Міюс.). Вже наключилося зерно (Черкас. п.)]. Пущенный - пущений (во множ. попусканий); (брошенный) кинутий и кинений; (в ход) запущений; (применённый) зажитий, ужитий; (о молве) розголошений.

* * *

несов.; сов. - пуст`ить

(черен, черна, чер­но)

1. сиёҳ, сиёҳфом, сиёҳранг; черные волосы мӯи сиёҳ; черная краска ранги сиёҳ; черное платье куртаи сиёҳ; черный хлеб нони сиёҳ; черная ночь шаби тор; черное небо осмони тира

2. перен. сиёҳ, торик, бад, бадқасд; черные мысли андешаҳои бад; черное подозрение гумони бад; черные силы реакции кувваҳои бадкасди иртиҷоӣ; черная зависть бухлу ҳасад; черная неблагодарность кӯрнамакӣ; черные замыслы қасдҳои душманона

3. в знач. сущ. чёрные мн. донаҳои (мӯҳраҳои) сиёҳ (дар шохмот)

в знач. сущ. чёрное с (об одежде) либоси сиёҳ; ей идёт черное ба вай либоси сиёҳ мезебад // в знач. сущ. чёрный м, чёрная ж сиёҳпӯст, зангӣ

4. партов; черный ход дари (роҳи) партов

5. сиёҳ, ғайриихтисосӣ; черная работа кори сиёҳ

6. уст. (курной) сиёҳ, дудзада, бемӯрӣ; черная изба хоааи сиёҳ, хонаи бемӯрӣ; черная баня ҳаммоми бемӯрӣ

7. ист. андозии давлатӣ; черные земли заминҳои андозии давлатӣ

8. уст. омӣ, …и авом; черный народ халқи авом

9. дар таркиби номхои баъзе ҳайвонот ва наботот: черный медведь хирси сиёҳ; черная смо­родина қаракот; черный уголь ангишт <> черная биржа биржаи пинҳонӣ (махфӣ); черная буря хокбӯрон; черный день рӯзи мабодо, рӯзи хоҷат, рӯзи мусибат; черное дерево обнус; черная доска тахтаи сиёҳ (тахтае, ки дар вай номҳои гунаҳгорон навишта мешавад); черное ду­ховенство роҳибони парҳезгор (рӯхониёни православӣ, ки тарки алоиқи дуньё мекунанд, риёзат мекашанд); черное золото тиллои сиёҳ, нафт; черная кость ом; черный лес бешаи дарахтони паҳнбарг; черная магия оаҳирӣ; черная мелан­холия молихулиён сахт; черные металлы фулузоти сиёҳ; черная немочь уст. бемории саръ; черная смерть уст. (чума) тоун; черные сотни ист. черносотенчиён, гурӯҳҳои авбошони мусаллаҳ (дастаҳои мусаллаҳи иртичоии харобовар дар Россияи подшоҳӣ, ки зидди яҳудиён ва мукрбили харакатхои революционии солҳои 1905-1907 мубориза мебурданд); черные списки рӯйхатҳои одамони хавфнок; держать кого-л. в черном теле ба касе зулм кардан, касеро хору зор кардан; называть белое черным ширро сиёх гуфтан; принимать белое за черное ширро сиёҳ пиндоштан; черная кошка пробежала между ними дар байни онҳо хунукӣ афтид; \черныйым по бело­му написать (сказать) сарех (аён, возеҳ) навиштан (гуфтан)