хмиз

лом, вітролом, ламань (ж. р.) (р. -ни), вивернениця (гал.), ломаччя, сушня, сушняк, суш (р. -ши); (мелкий) трус(о)к, (тонкий) хмиз, (выброшенный водою) бережняк.

* * *

дерево (мн. дерева) (в песнях) древо, (ум. деревце, древко; соб. дерево, дерев'я, ср. р.). [Не рубай дерев! Що тут дерів за цей год порубано! Помости гніздечко у садочку, на високім древку, на яворку (Чуб.). І скрізь у дворі зеленіло дерево (Грінч.). Круг його - зрубане дерев'я і пеньки свіжі (М. Вовч.)]. Одно дерево - деревина, (в песнях) древина. [Увесь садок - три деревині та й тільки]. Кусочек дерева - деревинка. [Бородавки зганяють деревинкою від хреста]. Срубленные для постройки деревья - соб. деревня (ж. р.). [Хтіли хату будувати, зачали вже возити деревню]. Дерево лесное, не плодовое - лісовина; такое же плодовое - дичка. [Ця груша - дичка, груші з неї терпкі й давлючі]. Дерево садовое, плодовое - садовина. Деревцо плодовое, выросшее из зёрнышка - зерниця, сіянка. [Я насіяв торік груш та яблунь, так тепер зерниці в аршин. Ці грушки можна й повирублювати, бо це не щепи, а сіянки]. Молодое дикорастущее деревцо, взятое для окулировки - живець (р. -вця), дичок (р. -чка). Дерево, оставленное при порубке леса - насінник, маяк. Д. отмеченное знаком для обозначения межи - клякове дерево. Д. высокое, стройное - стрімке дерево, гончак. Д. дуплистое - дупляк, дуплій. [Дуб дуплій]. Деревья с искривленными, уродливыми стволами - кривундяччя, корчань, криваки. Дерево в несколько кривых стволов - корчаговина. [Отсю корчаговину теж можна зрубати, а отсього дубка - покинути: він один і рівнесенько росте]. Деревья корявые, преимущественно дубы - кордубаччя. Д-во с раздвоенным стволом - розкаряка (сущ.), розкарякувате (прил.). Д. сросшееся - зростень. Д. засохшее на корню - сухостій (р. -стою), суш (р. -ші), сушник. [Це дрова погані, з сухостою, вони мало гріють. Це не садок, а сама суш]. Сучковатые, изогнутые куски д-ва, употребл. для постройки лодочных рёбер - колюби. Искривленное дерево, выкопанное с корнем, идущее на полоз в санях - копаниця (гал.). Кривой кусок дерева, идущий на полозья - скорсина, кривуля. Отрубок дерева, грубо отделанный для приготовления из него ложки, клёпки - гентина (Шух.). Д. для курительной трубки - лупеха, злупок (Вас.). Д. сломанное, вывернутое ветром - вітролом, виворотень (р. -тня). Д. с трещинами в коре, проникающими до древесины - вітрувате. Сгнившее д. - струпішіле, порохно. Нанесенное полой водой д. - бережняк, правиння. Роща или купа деревьев одной породы (и сорт дерева для поделок) обозначается окончанием -ина: берестовое д. - берестина. [Пішли в берестину збирати хмиз. Обух зроблено з берестини]; березовое д. - березина; д. боярышниковое - глодина; д. буковое - буковина, бучина; д. вербовое - вербина; д. вишнёвое - вишнина; д. вязовое - ільмина, вильмина; д. грабовое - грабина; д. грушевое - грушина; д. дубовое - дубина; д. калиновое - калинина; д. кедровое - кедрина; д. кленовое - кленина; д. липовое - липина; д. ольховое - вільшина; д. ореховое - (г)орішина; д. осиновое - осичина; д. сосновое - соснина; д. терновое - тернина; д. тиссовое - тисина; д. тутовое - морвина; д. черёмуховое - черемшина; д. черешневое - черешина, черешнина; д. яблоневое - яблунина; д. яворовое - яворина; д. ясеневое - ясенина; д. эбеновое - гебе[а]н.

* * *

1) де́рево; ( одно) дереви́на

2) (древесина) де́рево, деревина́

дрова (р. дров), ум. дрівця (р. -вець), (из тонких веток) гілля, (хворост) хмиз, дріб, ріщя (ср.). Отсутствие дров - бездрів'я. Кто в лес, кто по дрова - одно до ліса, друге до біса, котрий сторч, а котрий в борщ.

* * *

прут (-та), (хворостина) хворостина, хмизина, хвойдина, різка, дубець (-бця), (лозы) лозина, (обычно орешника) ліска, (тальника) шелюжина, (о железном) прут, (жел. решетки) ґрата, (для прожигания отверстий в дереве) жигало, (для вязания) (железн.) дротик, (деревян.) прутик. [Бог не карає прутом (Номис). Взяв прут підскакуючи погнав гуси з обори (Грінч. III). Треба назламувати дубців з усякого дерева (Грінч. I). Поплели ще кошики з хвойдинок (М. Грінч.). Чухрає різки з берізки (МУЕ)]. Прутья, соб. - пруття, хворостиння, троща, (тонкий мелкий валежник) хмиз (-зу). [Да помостила мости з кленової трощі (Радом. п.)]. Обильный -тьями (о дереве) - прутнястий. [Нова хата виглядала з-за рядка прутнястих верб (Мирн.)].

* * *

прут (-та), (хворостина) хворостина, хмизина, хвойдина, різка, дубець (-бця), (лозы) лозина, (обычно орешника) ліска, (тальника) шелюжина, (о железном) прут, (жел. решетки) ґрата, (для прожигания отверстий в дереве) жигало, (для вязания) (железн.) дротик, (деревян.) прутик. [Бог не карає прутом (Номис). Взяв прут підскакуючи погнав гуси з обори (Грінч. III). Треба назламувати дубців з усякого дерева (Грінч. I). Поплели ще кошики з хвойдинок (М. Грінч.). Чухрає різки з берізки (МУЕ)]. Прутья, соб. - пруття, хворостиння, троща, (тонкий мелкий валежник) хмиз (-зу). [Да помостила мости з кленової трощі (Радом. п.)]. Обильный -тьями (о дереве) - прутнястий. [Нова хата виглядала з-за рядка прутнястих верб (Мирн.)].

* * *

1) хмиз, -у, хво́рост, -у и хворо́ст; хворости́ння, хворостня́к, -у; уменьш. хмизо́к, -зку́; диал. хруст, -у, хащ, -у

2) кул. вергуни́, -ні́в, хру́щики, -ків, хрусти́, -ті́в; диал. вертуни́; ( об одном печенье) вергу́н, -а, хруст, -у

соб. сушняк, хмиз, різзя, різця (ср.), хворостиння.

досечь

1) дорубувати, дорубати. [Чи вже дорубав хмиз?];

2) добивати різками, добити різками, дошмагати, дохлястати.

ліззя (-ззя), пруття (-ття), хворостиння (-ння), ріщя (-щя), (мелкий валежник) хмиз (- зу).

1) лі[о]м (р. лому), ломаччя (-ччя), хмиз (-зу); срв. Лом 3;

2) бот., Salix amygdalina L. - білотал (-лу).

I. шлярочки (по поши[е]вці), обшивка. -ники кружевные - мережевні шлярочки, шлярочки з мережева (з плетева).

II. хмиз (-зу).