тупість

См. также в других словарях:

• тупість — пості, ж. Якість за знач. тупий 1), 2) і властивість за знач. тупий 3 5) …   Український тлумачний словник

• тупість — іменник жіночого роду …   Орфографічний словник української мови

• дурість — 1 іменник жіночого роду розумова обмеженість, тупість; глупота …   Орфографічний словник української мови

• дурість — рості, ж. 1) Розумова обмеженість, тупість; глупота. 2) Необдуманий, безглуздий учинок. || Безглузда думка, необдуманий вислів …   Український тлумачний словник

• дурний — а/, е/. 1) Розумово обмежений, тупий, нерозумний; прот. розумний. || у знач. ім. дурни/й, но/го, ч.; дурна/, но/ї, ж. Розумово обмежена, тупа людина. || розм. Некмітливий, недогадливий, непередбачливий. || розм. Нетямущий, недосвідчений, наївний… …   Український тлумачний словник

• дурнуватий — а, е, розм. 1) Трохи дурний (у 1 знач.). 2) Який виражає деяку розумову обмеженість, тупість. 3) Те саме, що дурний 3) …   Український тлумачний словник

• недотепний — а, е. 1) до чого, без додатка, з інфін. Нездатний зробити, виконати, здійснити і т. ін. що небудь з належним умінням, як слід; невмілий. || Уживається як лайливе слово. 2) Зробл., сказаний і т. ін. без належного вміння; невдалий. Недотепна… …   Український тлумачний словник

• туподумство — а, с. Тупість, обмеженість думки …   Український тлумачний словник

• дурний — I (розумово обмежений), нерозумний, відсталий, недотепний, тупий, тупоумний (також який виражає деяку розумову обмеженість, тупість), дурноголовий, пустоголовий, твердоголовий, тупоголовий, дубоголовий, безголовий, безмозкий, дурнолобий,… …   Словник синонімів української мови

• отупілий — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до отупіти. 2) у знач. прикм.Який виражає тупість, отупіння …   Український тлумачний словник

• тупота — ти, ж. Сб. Тупоумство, тупість …   Словник лемківскої говірки