-
1 тупіт
-
2 туп-туп
= тупу́-тупу`; межд. -
3 тупість
-
4 тупіти
-
5 туп
межд. -
6 тупість
- остіту́пость; бессмы́сленность -
7 тупіт
- потуто́пот -
8 тупіти
тупе́ть -
9 тупішати
тупе́ть, станови́ться тупы́м, де́латься тупы́м -
10 тупість
tupist'ж.tępota, tępość -
11 тупіт
tupitч. -
12 тупіт
тупат -
13 тупіт
ayaq patırdısı -
14 тупу-тупу
-
15 альтернатива
АЛЬТЕРНАТИВА ( від лат. alter - один (другий) з двох) - 1) Кожний з членів строгої диз'юнкції, яка виражає дві або більше можливостей, що виключають одна одну. Напр., судження "кути бувають або прямі, або гострі, або тупі" містить три А. 2) Думка, що суперечить іншій. Напр., "деякі рослини розмножуються спорами" є А. щодо думки "жодна рослина не розмножується спорами". Взаємовідношення таких висловлювань за значенням істинності характеризується законом виключеного третього. 3) Необхідність вибору між двома можливостями, що виключають одна одну; кожна з цих можливостей.
См. также в других словарях:
ТУП — телеуправляемый прибор Словарь: С. Фадеев. Словарь сокращений современного русского языка. С. Пб.: Политехника, 1997. 527 с. ТУП тракторный универсальный прицеп Словарь: С. Фадеев. Словарь сокращений современного русского языка. С. Пб.:… … Словарь сокращений и аббревиатур
туп-туп — вигук незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
туп — нареч, кол во синонимов: 1 • тупой (118) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов
туп — ту/п, ту/пу ту/пу, виг. 1) Звуконаслідування, що означає звук від ходіння, бігу. || у знач. ім. Тупання. 2) розм. Уживається як присудок за знач. тупати, тупнути … Український тлумачний словник
тупісінький — [туп’і/с ін кией] м. (на) кому/ к ім, мн. к і … Орфоепічний словник української мови
туп — вигук незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
тупісінький — прикметник … Орфографічний словник української мови
тупісінько — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
тупіти — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
тупішати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
тупіший — прикметник, вищий ступінь … Орфографічний словник української мови
