текінець

См. также в других словарях:

• текінець — 1 іменник чоловічого роду, істота представник етнографічної групи текінець 2 іменник чоловічого роду, істота кінь …   Орфографічний словник української мови

• текінець — I див. текінці. II нця, ч. Назва степового коня для верхової їзди …   Український тлумачний словник

• текінський — I а, е. Прикм. до текінці. II а, е. Прикм. до текінець II …   Український тлумачний словник

• текінці — ів, мн. (одн. текі/нець, нця, ч.; текі/нка, и, ж.). Одне з великих племен, що стало частиною туркменського народу …   Український тлумачний словник

• носити — НО|СИТИ (518), ШОУ, СИТЬ гл. 1. Держа, перемещать, переносить: И се изидоша ис полатъ тѣхъ мѹжи крилати... носѧште ларѣ •д҃•ри (φέροντες) Изб 1076, 271; и повѣдааше съ нима видѣвъ георги˫а... ход˫аща съ нима и нос˫аща свѣщю. СкБГ XII, 19г; и… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

• овьча — ОВЬЧА| (102), ТЕ с. Ягненок: заблѹжьшеѥ овьчѧ възвести. УСт к. XII, 222 об.; не подобаѥть бо… вълка съ овьчатьмь съкѹплѧти. (τῷ προβοτῳ) КЕ XII, 62б; да не при˫атна будеть б҃мь мл҃тва ваша ˫ако овча порочьно. ПрЛ 1282, 86а; Аще дасть кто ближнему …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)