Перевод: с русского на все языки

со всех языков на русский

стрѣляти

  • 1 попаливать

    стріляти, палити, гримати, бухати часом, часами. Попалить -
    1) постріляти, попалити, погримати, побухати трохи (деякий час);
    2) попалити; см. Пожечь.
    * * *
    I
    [потро́ху, час від ча́су] пали́ти
    II
    [потро́ху, час від ча́су] стріля́ти, пострі́лювати

    Русско-украинский словарь > попаливать

  • 2 исстреливать

    исстрелять
    1) (издырить стрельбой) решетувати, по[з]решетувати (стріляючи), сов. постріляти, подіркувати, побити що (стріляючи, кулями), (насквозь) прострі[е]лювати, попрострі[е]лювати що. [Мету (цель) зовсім попрострелювали (Сл. Ум.)];
    2) (порох, пули) вистрі[е]лювати, вистріляти, повистрі[е]лювати (порох, кулі). [Усі набої повистрелювали (Сл. Ум.)].
    * * *
    несов.; сов. - исстрел`ять
    1) ( тратить) вистрі́лювати, ви́стріляти
    2) ( покрывать следами от выстрелов) прострі́лювати, простре́лити и прострі́лити; ( продырявливать) продіря́влювати, продіря́вити, сов. подіркува́ти

    Русско-украинский словарь > исстреливать

  • 3 лёт

    літ (р. лету и льоту), летіння (-ння). [Він зацікавився пташкою і довго стежив за її летом (Коцюб.). Крига й сніг, твого вжахнувшись льоту, розтанули (Самійл.)]. На -ту - на лету, на льоту. Стрелять по птице на -ту, бить птицу в лёт - стріляти на птаха в льоту, влетячку, стріляти (бити) летю[я]чу птицю. [З пистолю кулею летючу птицю б'є (Стор.)]. Убить на -ту - убити на ле[ьо]ту. Поймать на -ту, с -ту - зловити, (с)піймати на ле[ьо]ту. Пошла пчела в лёт - пішла бджола у проліт (Лебединщ.). Лётом - см. отдельно.
    * * *
    літ, род. п. льо́ту; поэз. лет, -у

    Русско-украинский словарь > лёт

  • 4 залп

    випал (-лу), густостріл (-лу), гуртовий стріл; (почётный) сальва. Давать залп - випалювати, випалити, сальвувати, засальвувати. Залпом - випалом, гуртовим стрілом; (вдруг) одразу, раптом. Стрелять, выстрелить -пом - стріляти, стрілити випалом, гуртом, сальвою, (пров.) одним бу[а]хом, бу[а]хнути. [А гармати - як бухнуть усі одним бухом! (Звин.)]. Дать залп по ком, чём - випалити в (на) кого, в (на) що. -пом пли (пали)! - випалом паль! Выпить -пом - одразу (з одного разу) вихилити, одним хилом, одним замахом и за одним замахом випити. [Налив горілки, шелепнув (хлопнул) за одним замахом (Бордуляк)]. Сказать, проговорить -пом - сказати, промовити (проказати) (за)одним духом, одним бухом, бухнути.
    * * *
    залп, -у, ви́пал, -у, [групови́й] по́стріл (-у)

    Русско-украинский словарь > залп

  • 5 лук

    (раст.)
    I. цибуля. [Таких як ти по сім за цибулю (Номис)]. Лук сеянец - цибуля сіянка, (диал.) гарбажійка. Лук саженец - цибуля сажанка, засушка, піддимка, квартова цибуля. Лук репчатый - цибуля в головках. Луковица -ка - цибулина, головка цибулі. Венок, пучок -ку - вінок, коса, пучок цибулі. Лук зелёный - зелена цибуля. Стебли -ка - пір'я (пір'ячко) цибулі, бут (-ту). Стрелка -ка - цибка, цибок (-бка), стрілка цибулі. Ботва -ка - цибулиння, цибуляча (цибулина) гичка. [Подай цибулину гичку матері, а сам держи за головку (Гнат.)]. Лук обыкновенный, бот. Allium Cepa L. - цибуля городня (звичайна). Иванов лук, бот. A. ascalonicum L. - цибуля шарлотка, трибулька. Лук резанец, бот. A. Schoenoprasum L. - трибулька, різанка. Лук каменный, бот. A. fistulosum L. - татарка, цибуля семилітка, зимівка. Лук дикий, луговой, бот. A. angulosum L. - скорода, заячий часник; A. oleraceum L. - цибуля дика, цибуля жаб'яча. Лук-порей, бот. A. porrum L. - праж (-жу), прас (-су), пір (р. пору). Гусиный лук, бот. Gagea lutea Ker.-Gawl. - зірочки жовті, гусяча цибулька. Лук зубчатый, бот. A. Scorodoprasum L. - трибулька, зубка. Лук морской, бот. Scilla maritima L. - надморська цибуля.
    II. Лук -
    1) (оружие) лук (-ка). [Улучив, як стрілою з лука (Г. Барв.). Бо Єгови натягнений лук і тетива нап'ята, і наложена стрілка на ній - і то ви є стріла та (Франко)]. Стрелять из - ка - стріляти з лука. Натягивать лук - натягати (напинати) лука. Мастер, делающий -ки - лучник;
    2) (шерстобитный) лук шаповальський, брунька. II.. Лук (излучина) - закрут (-ту), луковина, лука.
    * * *
    I бот.
    цибу́ля
    II
    ( оружие) лук

    Русско-украинский словарь > лук

  • 6 застрелять

    застріляти, почати стріляти, (фам.) забахкати.
    * * *
    застріля́ти

    Русско-украинский словарь > застрелять

  • 7 выпаливать

    выпалить
    1) (выжигать) випалювати, випалити;
    2) стріляти, стрельнути, пальнути;
    3) (слово) випалювати, випалити, стрілити. [От, він зараз стрілить дурницю (Фр.)].
    * * *
    несов.; сов. - в`ыпалить
    випа́лювати, ви́палити и мног. повипа́лювати

    Русско-украинский словарь > выпаливать

  • 8 отпаливать

    отпалить
    1) кінчати, (с)кінчити, переставати, перестати стріляти;
    2) -ливать и отпалять, отпалить - см. Отжигать, Прижигать;
    3) -ить штуку - (у)стругнути штуку.
    * * *
    несов.; сов. - отпал`ить
    1) стріля́ти у ві́дповідь, ви́стрілити у ві́дповідь; ( отстреливать) відстрі́лювати, відстріля́ти
    2) горн. відпа́лювати, відпали́ти

    Русско-украинский словарь > отпаливать

  • 9 пачка

    пачка, пака, жмут, ум. жмуток (-тка), жмутик. [Пака грошей. Шовку жмут. Жмут веретін. Держав у руці жмут грошей папіряних]. Складывание и связывание в -чки - пакування. См. Связка. Пачками стрелять - стріляти пачками.
    * * *
    1) па́чка; ( побольше) па́ка
    2) горн., театр. па́чка

    стрельба́ па́чками — стрільба́ (стріля́ння) па́чками (за́лпами)

    Русско-украинский словарь > пачка

  • 10 выстрелять

    1) повистрі[е]лювати. [Всі набої повистрелював];
    2) повибивати, винищити стрілянням.
    * * *
    ви́стріляти и мног. повистрі́лювати, вистреля́ти и мног. повистре́лювати

    Русско-украинский словарь > выстрелять

  • 11 заряд

    1) набій (-бою). [У ладівниці ні однісінького набою (Дума)]. -ряд холостой - набій без кулі, сліпий набій. Стрелять холостыми -ми - стріляти без куль;
    2) физ. - заряд (-ду). [Електричний заряд].
    * * *
    1) насна́га
    2) ( огнестрельного оружия) набі́й, -бо́ю, заря́д, -у, патро́н; ( в пушке) га́рматень, -тня, диал. стрільно́

    Русско-украинский словарь > заряд

  • 12 легчить

    -чу -чишь) кого, что
    1) полегшувати кому що, давати полегкість;
    2) охотн. - легко стріляти (бити). Ружьё -чит - рушниця легко стріляє (б'є);
    3) викладати, валашити, чистити, срвн. Выхолащивать.
    * * *
    вет. диал.
    чи́стити, вичища́ти

    Русско-украинский словарь > легчить

  • 13 лукать

    -кнуть
    1) кидати, кинути, шпурляти, шпурнути; срв. Мотать;
    2) (стрелять их лука) стріляти, стрельнути (стрільнути) з лука. [Он, як стрельнув Байда з лука (Пісня)].
    * * *
    диал.; несов.; сов. - лукн`уть
    ки́дати, ки́нути; шпурля́ти, шпурну́ти

    Русско-украинский словарь > лукать

  • 14 промах

    Промашка хиба, прогріх (-ріху). -мах сделать - см. Промахиваться, промахнуться. Парень не -мах - хлопець не дурень, маху (хиби) не дасть. Стрелять без -ха - стріляти не хиблячи, не хибити стріляючи. Не делающий -ха - нехибний. [В нас руки мужні, в нас мечі нехибні (Куліш)].
    * * *
    по́хибка, про́мах, -у; про́машка и прома́шка; ( ошибка) по́милка и поми́лка

    Русско-украинский словарь > промах

  • 15 взводить

    взвести
    1) зводити, звести. [Звів його на сходи]; (о многих) позводити, (на гору). В. напраслину - прикидати (-кинути) пеню, напасть, натягати, натягти на кого. [Ще скажуть, що я вас отруїв та прикинуть пеню, що й копою не одбудеш (Квітка)];
    2) (курок) відводити, відвести, одвести курок. [Одвів курка і хотів стріляти].
    * * *
    несов.; сов. - взвест`и
    зво́дити, звести́ и многокр. позво́дити

    Русско-украинский словарь > взводить

  • 16 вздор

    дурниця, нісенітниця, недоречність, абищо. Срв. Бредня, Белиберда. Говорить, молоть, нести вздор - теревенити, правити нісенітниці, блягузкати, торочити, клепати, плести, верзти язиком, химери гнати, дурниці верзти (правити, стріляти), плескати, плести, провадити не знать-що; (сов.) наблягузкати, наверзти, наказати сім мішків гречаної вовни.
    * * *
    дурни́ця, нісені́тниця, аби́що, собир. дурни́ці, -ни́ць, нісені́тниці, -ниць, нісені́тниця; ( пустые оворы) верзі́ння

    \вздор! — в знач. сказ. дурни́ці!

    Русско-украинский словарь > вздор

  • 17 войско

    ед. и войска, мн. військо, рать (р. -ти). [Учив він рать стріляти (Самійл.)]; (навербованное) затяжне військо, затяжці; (добровольческое) охоче військо; (о кавалерии) охочекомонне військо. Разбитое войско - недобитки (р. -ків.).
    * * *
    ві́йсько

    войска́ — мн. війська́, род. п. військ

    Русско-украинский словарь > войско

  • 18 дока

    дока, дойда, дохожий чолов'яга, тямуха, тямущий знавець (р. -вця), дотепний, дотепник, митець, мистець (р. -тця), мистюк. [Такого доку і в Київі чи знайдеш. На це треба тямуху (Коннс.). Рибалочка мистець усе в воді ловити (Греб.). Він мистюк зайців стріляти].
    * * *
    м., ж.
    до́ка, до́йда, тяму́ха, мите́ць, -тця́ (м.); доте́пник (м.), доте́пниця (ж.), доте́па

    Русско-украинский словарь > дока

  • 19 курок

    курок (-рка), (зап.) цинґель (-ґля). [Одвів курка і вже хотів був стріляти (Чуб.). Приставлю рушницю до серця й надушу ногою цинґель (Коцюб.)]. Взвести -рок - звести курок. Спустить (нажать) -рок - надавити (надушити) курок (курка). -рок не взводится - курок не зводиться.
    * * *
    куро́к, -рка́, за́йчик

    Русско-украинский словарь > курок

  • 20 надрожаться

    надрижатися, натремтітися, натруситися, (сотрясаясь) надриготітися (- гочуся, -готишся) и надриготатися (-гочуся, -чешся), надвижітися, надвигтітися; (о струнах, слезах) набринітися; (о свете) намиг(о)тітися, намиготатися. -ться от холода, страха и т. п. - натремтітися, натруситися, попотруситися, попотрястися, перетрястися, (пров.) поподриготати, надригонітися з холоду, з остраху и т. п. [Яке лихо в дорозі, що перетрясешся на лютім морозі (Грінч. III). Поподриготала я цю ніч - так холодно було (Переясл.). Та й надригонівся-ж я, як почали на наше село стріляти! (Брацлавщ.)].
    * * *
    натремтітися, -мчу́ся, -мти́шся, надрижа́тися, натруси́тися, -трушу́ся, -тру́сишся, натрясти́ся

    Русско-украинский словарь > надрожаться

Страницы
  • 1
  • 2

См. также в других словарях:

  • стрѣляти — Стрелять стрѣляти (3) 1. Пускать стрелы из лука. 1097: Единою подступиша к граду под вежами, онѣм же бьющим с града, и стрѣляющим межи собою, идяху стрѣлы акы дождь. Пов. врем. лет, 180 (1377 г. ← нач. XII в.). 1229: Стрѣляющимъ на градъ инѣмь… …   Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"

  • стріляти — я/ю, я/єш, недок., розм., рідко стрі/лити і стре/лити, лю, лиш, док. 1) неперех. Робити постріли. || розм. Здавлюючи між пучками що небудь слизьке, з силою випускати його. || тільки недок. Уміти користуватися вогнепальною зброєю, добре влучати в… …   Український тлумачний словник

  • стріляти — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • стріляти — (робити постріли з вогнепальної зброї), бити, палити, смалити, лупити, чесати, гатити, довбати, довбти (уперто й методично перев. з гармат); строчити (з кулемета, автомата); стукати (неголосно, на відстані); стугоніти (безперервно й сильно) Пор.… …   Словник синонімів української мови

  • стрільба — I и/, ж. 1) Дія за знач. стріляти 1) і звуки, утворювані цією дією. 2) перев. мн. Навчальні, тренувальні заняття, під час яких стріляють у ціль. 3) Дія за знач. стріляти 3) і звуки, утворювані цією дією. II и/, ж., діал. Пищаль (у 1 знач.) …   Український тлумачний словник

  • стріляння — я, с. 1) Дія за знач. стріляти 1), 3) і звуки, утворювані цією дією. 2) Дія за знач. стріляти 2), 4 10) …   Український тлумачний словник

  • стрілець — льця/, ч. 1) Той, хто стріляє, хто вміє стріляти. 2) У Московській державі 16 17 ст. – воїн особливого постійного війська. || В австро угорській армії під час Першої світової війни 1914 1918 рр. – воїн одного з військових підрозділів, створених… …   Український тлумачний словник

  • стріляний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до стріляти 2). 2) у знач. прикм. Який побував під вистрілами, в якого стріляли. || Який побував у боях, звик до бойових умов; обстріляний. 3) у знач. прикм., перен., розм. Який багато бачив, всього зазнав у своєму …   Український тлумачний словник

  • стрільба — бы, ж. Пр. 1. Рушниця, вогнепальна зброя. Мої няньо мают добру стрільбу. 2. Стрілянина, стрільба. Дія за знач. стріляти …   Словник лемківскої говірки

  • стрілити — див. стріляти …   Український тлумачний словник

  • стрілятися — я/юся, я/єшся, недок. 1) Стріляти в себе з метою самовбивства. 2) з ким і без додатка. Битися з противником, брати участь у поєдинку із застосуванням вогнепальної зброї …   Український тлумачний словник

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»