стріляти

См. также в других словарях:

• стрѣляти — Стрелять стрѣляти (3) 1. Пускать стрелы из лука. 1097: Единою подступиша к граду под вежами, онѣм же бьющим с града, и стрѣляющим межи собою, идяху стрѣлы акы дождь. Пов. врем. лет, 180 (1377 г. ← нач. XII в.). 1229: Стрѣляющимъ на градъ инѣмь… …   Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"

• стріляти — я/ю, я/єш, недок., розм., рідко стрі/лити і стре/лити, лю, лиш, док. 1) неперех. Робити постріли. || розм. Здавлюючи між пучками що небудь слизьке, з силою випускати його. || тільки недок. Уміти користуватися вогнепальною зброєю, добре влучати в… …   Український тлумачний словник

• стріляти — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• стріляти — (робити постріли з вогнепальної зброї), бити, палити, смалити, лупити, чесати, гатити, довбати, довбти (уперто й методично перев. з гармат); строчити (з кулемета, автомата); стукати (неголосно, на відстані); стугоніти (безперервно й сильно) Пор.… …   Словник синонімів української мови

• стрільба — I и/, ж. 1) Дія за знач. стріляти 1) і звуки, утворювані цією дією. 2) перев. мн. Навчальні, тренувальні заняття, під час яких стріляють у ціль. 3) Дія за знач. стріляти 3) і звуки, утворювані цією дією. II и/, ж., діал. Пищаль (у 1 знач.) …   Український тлумачний словник

• стріляння — я, с. 1) Дія за знач. стріляти 1), 3) і звуки, утворювані цією дією. 2) Дія за знач. стріляти 2), 4 10) …   Український тлумачний словник

• стрілець — льця/, ч. 1) Той, хто стріляє, хто вміє стріляти. 2) У Московській державі 16 17 ст. – воїн особливого постійного війська. || В австро угорській армії під час Першої світової війни 1914 1918 рр. – воїн одного з військових підрозділів, створених… …   Український тлумачний словник

• стріляний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до стріляти 2). 2) у знач. прикм. Який побував під вистрілами, в якого стріляли. || Який побував у боях, звик до бойових умов; обстріляний. 3) у знач. прикм., перен., розм. Який багато бачив, всього зазнав у своєму …   Український тлумачний словник

• стрільба — бы, ж. Пр. 1. Рушниця, вогнепальна зброя. Мої няньо мают добру стрільбу. 2. Стрілянина, стрільба. Дія за знач. стріляти …   Словник лемківскої говірки

• стрілити — див. стріляти …   Український тлумачний словник

• стрілятися — я/юся, я/єшся, недок. 1) Стріляти в себе з метою самовбивства. 2) з ким і без додатка. Битися з противником, брати участь у поєдинку із застосуванням вогнепальної зброї …   Український тлумачний словник