-
1 страхіття
-
2 страхіття
= страхови́ддя, страхі`ть, -і1) чудо́вище, чу́дище; страши́лище (м. и с.); диал. страши́ло (м. и с.), страши́ла (м. и ж.)2) (мн. ч. -хіть) стра́хи; у́жасы -
3 страхіття
strahitt'aс.monstrum, straszydło ( потвора) koszmar -
4 страхіть
-і; см. страхіття -
5 страховисько
с; = страхіття -
6 страховище
-
7 страховиддя
см. страхіття -
8 філософія науки
ФІЛОСОФІЯ НАУКИ - галузь філософії, яка досліджує феномен науки в історичному розгортанні всіх його соціокультурних вимірів. Своїми ідейними витоками Ф.н. сягає глибин багатовікової рефлексії над одвічним питанням про те, що є, чим може і повинна стати наука для людства. Але як автономна галузь філософії, що характеризується своїм власним предметом дослідження, проблемним полем, тезаурусом моделей, концептуальним інструментарієм, Ф.н. конституювалася лише в кін. перш. пол. XX ст. Еволюція Ф.н. постає як послідовність трьох етапів: допозитивістського, позитивістського, постпозитивістського. Проблемне поле Ф.н. суттєво змінювалося в процесі історичної еволюції цих етапів. На допозитивістському етапі Ф.н. існувала у вигляді множини різних інтерпретацій феномена науки в категоріях тих чи тих напрямів європейської метафізики. На цьому етапі в епіцентрі проблемного поля Ф.н. знаходилися гносеологічні проблеми аналізу феномена науки. Наука осягалася насамперед як знаряддя когнітивного освоєння світу, як фактор удосконалення науково-технічного перетворення дійсності, як інструмент влади суб'єкта над об'єктом. Позитивістський етап еволюції Ф.н. (Уевелл, Дж.Ст.Мілль, Конт, Спенсер, Мах, Пуанкаре, Дюгем, Шлік, Карнап, Рейхенбах, Гемпель та ін.) пов'язаний з актуалізацією завдань інституціальної професіоналізації наукової діяльності, становленням її дисциплінарної структури, потребами усвідомлення її головної мети, найважливіших імперативів, які прийняті в науковому співтоваристві і визначають поведінку вченого. Актуалізація цієї проблематики стимулювала в серед. XIX ст. різке зростання методологічного самоусвідомлення науки О. собливу значущість на цьому етапі еволюції Ф.н. набуває проблематика, пов'язана з демаркацією науки й метафізики, аналізом емпіричного обґрунтування науки, епістемологічного статусу теоретичних термінів, їх інструментального й онтологічного сенсу, методологічних функцій процедур верифікації і фальсифікації, теоретико-лінгвістичної навантаженості досвіду тощо. Незважаючи на всебічність підходів неопозитивізму, не вдалося подолати метафізику універсалізму, яка легітимувала владу "універсально-загального" над "особливим", "приватним", "контекстуальним". Власне, тому неопозитивістська Ф.н. самоідентифікувала себе як всеохопний, єдино правильний і раціональний різновид філософії, незалежний не тільки від метафізики Платона, Декарта, Канта, Гегеля, а й від соціально-культурного, історично мінливого контексту. На постпозитивістському етапі еволюції Ф.н. в епіцентрі дискурсу про феномен науки опиняються наступні проблеми: наука як соціально-культурний інститут; наука як особлива дискурсивна практика, що амбівалентно впливає на сімейство всіх інших дискурсивних практик постіндустріальної цивілізації; наука як фактор дестабілізації матеріальних і духовних умов можливості людського буття в світі; наука як інструмент удосконалення загальнопланетарного комунікативного праксису, каталізатор багатовікового процесу усуспільнення людства; наука як одна з причин зростання антропогенного пресу на природу; наука як виток екзистенціальних страхів і загроз, породжених каскадом глобальних екоцидних катастроф тощо. Оскільки такого роду виміри феномена науки зумовлені постіндустріальним соціально-культурним контекстом, остільки адекватною основою їх осягнення стає не метафізика універсалізму, а філософія контекстуалізму, для якої "ніщо не існує поза текстом" (Деррида). Найвиразніше ця тенденція виявила себе в дескриптивістському й наративістському підходах до Ф.н. (Блур, Ліотар, Феєрабенд, ІІолані, Тулмін). Піддаючи критиці нормативістські програми моністичної регламентації науково-пізнавальної діяльності, контекстуалісти ідентифікують Ф.н. як арену протиборства найрізноманітніших дискурсивних практик, що самозароджуються в співтоваристві філософів науки. Історичний розвиток такої Ф.н. здійснюється не як монолінійно-нормативний, детерміністичний процес, орієнтований на досягнення консенсусу у співтоваристві філософів науки, а як стохастичний, ситуативно-непрогнозований процес розгортання розмаїття думок, "дисенсусу" аномальності. До характерних особливостей цього етапу еволюції Ф.н. належать: подолання ідеологій демаркаціонізму, універсалізму, кумулятивізму; поворот від метафізики детермінізму, стабільності, фундаменталізму до філософії нестабільності (Пригожий); іронічне ставлення до метафізики універсалізму; визнання важливої ролі історизму, контекстуалізму, герменевтики, плюралізму. Усвідомлення всіх цих трансформацій на теренах Ф.н. спонукає до висновку, що Ф.н. вступає в якісно новий етап своєї еволюції, що іменується неологізмом "постмодерн".В. Лук'янець
См. также в других словарях:
страхіття — 1 іменник середнього роду явище, події страхіття 2 іменник середнього роду, істота потвора … Орфографічний словник української мови
страхіття — 1) (фантастична істота незвичайного, страшного, потворного вигляду), страховисько, страховище, примара, монстр, страховидло, страши(д)ло, страхів я, страховиддя, страховіття, страхопуд Пор. потвора 1) 2) перев. мн. (страшні, згубні, небезпечні… … Словник синонімів української мови
страхіття — я, с. 1) Фантастична істота незвичайного, страшного вигляду; страховище. || Тварина або людина незвичайного вигляду, ненормальних розмірів, ваги і т. ін. || Те, що викликає, вселяє почуття страху, лякає когось своїми діями, великою силою,… … Український тлумачний словник
страхіть — і, ж., розм., рідко. 1) Те саме, що страхіття 1). 2) у знач. присл. Те саме, що страх 4) … Український тлумачний словник
страхів'я — я, с., розм., рідко. Те саме, що страхіття 1) … Український тлумачний словник
страховіття — я, с., рідко. 1) Те саме, що страховище. 2) у знач. присл. Те саме, що страх 4) … Український тлумачний словник
страховище — а, с., розм. 1) Фантастична істота незвичайного, страшного вигляду; страхіття. || Тварина або людина незвичайного вигляду, ненормальних розмірів, ваги і т. ін. || Те, що вселяє у кого небудь почуття страху, лякає когось своїми діями, великою… … Український тлумачний словник
окропніст — ности, ж. Ол. Жахливість; страхітливість, страхіття … Словник лемківскої говірки
горенда — и, ж., зах. Страхіття, потвора … Український тлумачний словник
почвара — и, ж. 1) Потвора, страхіття. || Привиддя, примара. || перен. Про людину з потворною зовнішністю або поведінкою. 2) Уживається як лайка … Український тлумачний словник
страховиддя — я, с., розм., рідко. Те саме, що страхіття … Український тлумачний словник