смушок

техн. бара́шек ( шкурка ягнёнка), мерлу́шка, сму́шка

1) овеча шкура, овчина

2) смушок

* * *

1) овеча шкура; овчина

2) смушок; каракуль

3) шкіра зі шкури ягняти ( для палітурок); пергамент (натуральний, зі шкіри)

4) бобрик ( тканина); ворсиста байка

n рос.

каракуль, каракулева шкурка

* * *

1) каракуль, каракулева шкурка

2) тeкcт. штучний смушок

1. n

1) шкура, шкіра

2) жарт. людська шкіра

3) кидання, шпурляння

4) сильний удар

5) стукіт дощу (граду)

6) розм. спалах гніву

7) геол. нечисте кеннельське вугілля

8) діал. покидьки

2. v

1) кидати, шпурляти (в когось); закидати (камінням)

2) накинутися (на когось з докорами тощо — with)

3) стукати, барабанити (про дощ, град)

4) бити, лупцювати

5) кинутися, ринути (ся)

6) амер., розм. поспішати

* * *

1) шкіра, шкура

2) шкурка ( у хутряному виробництві)

3) людська шкіра

1) кидання, шпурляння

2) сильний удар

3) стукіт дощу або граду

4) дiaл. вибух гніву

1) кидати, шпурляти ( у кого-небудь); закидати (камінням, квітами); ( with) накидатися ( на кого-небудь з докорами)

2) стукати, тарабанити ( про дощ)

3) бити, гамселити

4) кинутися, ринутися

1) гeoл. нечисте, кеннельське вугілля

2) дiaл. покидьки

1) каракуль, каракулева шкурка

2) тeкcт. штучний смушок

1) овеча шкура; овчина

2) смушок; каракуль

3) шкіра зі шкури ягняти ( для палітурок); пергамент (натуральний, зі шкіри)

4) бобрик ( тканина); ворсиста байка

1) шкіра, шкура

2) шкурка ( у хутряному виробництві)

3) людська шкіра

1) кидання, шпурляння

2) сильний удар

3) стукіт дощу або граду

4) дiaл. вибух гніву

1) кидати, шпурляти ( у кого-небудь); закидати (камінням, квітами); ( with) накидатися ( на кого-небудь з докорами)

2) стукати, тарабанити ( про дощ)

3) бити, гамселити

4) кинутися, ринутися

1) гeoл. нечисте, кеннельське вугілля

2) дiaл. покидьки

1) (внешний покров челов. и животных, выделан. шкура) шкура, (ум. и для обозначения деликатности или тонкости выделки) шкурка, шкурочка, (зап.) шкіра, шкірка, шкірочка. [З одного вола двох шкур не деруть (Номис). Лежав довго на сонці, попік собі шкуру (Звин.). Ці палятурки треба зробити з шагреньової шкурки (Крим.)]. Сырая, невыделанная -жа животных, или выделанная -жа с шерстью - сирова, невичинена (невиправлена) шку[і]ра; специальнее: (конская) шкапина (-ни), шкаповина, (коровья) яловиця, (козлиная) козлина, козлятина (-ни), (ягнячья, мех) смух (-ху), смушок (-шку), (овечья) линтвар (-ря), (ум.) линтварець (-рця), линтварик, (старой овцы) стариця. Выделанная -жа - вичинена (виправлена, вигарбувана) шку[і]ра; специальнее: (сапожный товар) товар (-ру), ремінь (-ме[і]ню и -ме[і]ня). [Піду, може де товару дістану на чоботи (Борзенщ.). Чоботи з простого реміню, не бельгійки (Звин.)]. Дублёная, соковая -жа - видублена шку[і]ра, дубленець (-нця) (Верхр.). Сыромятная, квасцованная -жа - сириця (ум. сиричка, сириченька), сировиця, сирівець (-вцю и -вця), лимарщина. Замшевая -жа - замшова шку[і]ра (шкурка), замша. Изнанка -жи - низ (-зу), спід (р. споду) шку[і]ри, бахтарма (-ми). Отрезанная полоса -жи - ремінь, х[к]вашія, (ув.) ременяка, х[к]вашіяка. Кусок, лоскуток -жи - шкур(л)ат (-та), шкураток (-тка), шкуратина, ум. шкураточок (-точка), шкуратинка; соб. шкураття. [Дметься, як шкур(л)ат на огні (Номис). Нікчемний шкураток (Крим.). Позбирав шкураття (Сл. Гр.)]. Снимать, снять, сдирать, содрать -жу с павшего или убит. живот. (и в перен. знач.) - білувати, оббілувати кого. [Сивого коня білували (Рудч.). Спіймавсь - здеруть із тебе шкуру, оббілують до-чиста (Коцюб.)]. С живого -жу дерёт (перен.) - живого білує; з живого шкуру дере. Выделывать -жи - см. Выделывать 1. Заниматься выделкой кож - а) см. Кожевничать; б) см. Скорнячить. Цвет -жи - колір (- льору) шку[і]ри. Нежная -жа - ніжна шку[і]ра. Гусиная -жа (от холода) - сироти (-ріт), пасюрки (-рок), гусяча шку[і]ра. [Так холодно, що в мене аж сироти повиступали (Звин.)]. На нём только -жа да кости - він худий, як тріска (як трістя); він - сама снасть. Ни -жи, ни рожи - ні з очей, ні з плечей (Приказка). [Таке, бачте, воно непоказне: ні з очей, ні з плечей (Кон.)]. Из -жи лезть - рватися з шкури, з-під шкури п'ястися. [Люди аж рвуться з шкури на полі (Кон.). І засіяв, і волочить, із-під шкури пнеться (Рудан.)]. Из -жи вон лезет (о толстяке) - із шкури преться. [Так обріс тілом, що аж із шкури преться (Кон.)]. Мороз по - же дерёт - см. Драть. Мороз по -же подирает - (аж) морозом усипає; мов снігом тре; см. Подирать;

2) (плодов, клубней и т. п.) шку[і]рка. лушпайка, лушпинка, соб. лушпайя (ср. р.), лушпиння; см. Кожица 4 и Кожура 1. Девичья -жа, фарм. - проскурняковий (люкрицевий) повидляник, проскурнякова (люкрицева) пастила.

* * *

1) шкі́ра; ( шкура) шку́ра

2) ( кожура) шку́ра; шкі́рка, шку́рка, шкури́нка

(ягнячья) смух (-ху), смушок (-шку), (овечья или годовалого ягнёнка) линтвар (- ря), ум. линтварець (-рця), линтварик; специальнее: (старой овцы) стариця, (палой овцы) мерлиця, (мертворожд. ягнёнка) випор(о)ток (-тка), (ягнёнка прожившего лето) переліток (-тка).

* * *

1) (шкура с шерстью; мн. меха) - а) (на звере) хутро, (зап. футро), смух (-ху). [Вовк радіє, що смух його огонь, мов сонце, гріє (Греб.)]; б) (выделанный на шубу, шуба) хутро, (зап. футро), специальнее: (волчий) вовки (-ків), (кошачий) коти (-тів), котики (-ків), (куний) куниці (-ниць), куни (р. кун), (лисий) лисиці (-сиць), (медвежий) ведмеді (-дів), (овечий) линтвар (-ря), (соболий) соболі (-лів), (ягнячий) смушок (-шку), смушки (-ків). -ха - х[ф]утра (-тер), соб. х[ф]утро. [Багацько в його є добра, отласу, хутра і срібла (Греб.)]. На -ху - на х[ф]утрі. [Кунтуш зелений на сірім футрі (К. Ст.)]. Шуба на -ху - х[ф]утро. Подбивать, подбить -хом - х[ф]утрувати, вих[ф]утрувати, на х[ф]утро брати, взяти що. Подбитый -хом - х[ф]утрований;

2) (бурдюк; мн. мехи) міх (-ха), бурдюк (-ка). [Я черпаю воду в міх (Крим.). Ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки (Біблія)];

3) (для поддувания) міх, мішок (-шка), духало. [Після блискучого полум'я в горні міха не видко в кутку (Грінч.). Мішок, що ним вогонь роздимати, щоб залізо розпікалося (Звин.). Стогне, як циганське духало (Яворн.)]. Кузнечный мех - ковальський міх.

* * *

1) ху́тро

2) ( бурдюк) бурдю́к, -а, міх

овчинка смух, смушок (-шка); (длинношерстая) саксак; (рыжеватая с грубой шерстью) ординка; (крымская белая с сероватым оттенком) кримка; (такая же грубошерстая, крупная) волошка, качаванка; (-на курдючной овцы) чунтук; (старой овцы) стариця, старник; (пристриженная) перестрига. Овчинка не стоит выделки - не варт шкурка за вичинку.

* * *

1) (сорт яблок) кримка;

2) (соль) кримка, кримська сіль (р. соли);

3) (мерлушка) кримка, кримський смушок (-шку).