-
1 синтаксис
ч грам. -
2 синтаксис
-у; лингв.си́нтаксис -
3 синтаксис
syntaksysч. -
4 синтаксис
სინტაქსისი -
5 синтаксис
nahiv -
6 синтаксис логічний
СИНТАКСИС ЛОГІЧНИЙ - розділ теоретичної логіки, що вивчає об'єктні логічні теорії: логіку висловлювань і логіку предикатів, різні формалізовані мови тощо як знакові формальні системи. С. л. формулює правила оперування символами та побудованими з них виразами; правила добору символів та створення алфавіту формальної системи; правила поєднання символів між собою і створення формул, виділення множини правильно побудованих формул; правила упорядкування формул і побудови формальних систем шляхом виведення одних формул з інших, що подається у вигляді знакових перетворень над записами. Такі формальні системи часто називають логістичними системами. С. л. займається лише комбінаторними властивостями символів безвідносно до їхнього смислу С. мислова інтерпретація логістичних систем вивчається в логічній семантиці Л. огістичні системи виступають знаряддям перебудови змістових наукових теорій у математиці, мовознавстві, кібернетиці тощо при розв'язанні проблеми їх обґрунтування. -
7 логічний синтаксис
I ЛОГІЧНИЙ СИНТАКСИС - система визначень логічних систем як знакових та сукупність методів їх дослідження як специфічних об'єктів, по можливості абстрагуючись від змістовних (семантичних) відношень.[br]II див. синтаксис логічний -
8 Карнап, Рудольф
Карнап, Рудольф (1891, Ронсдорф - 1970) - нім.-амер. філософ і логік, один із провідних представників неопозитивізму Віденського гуртка, а потім логічного емпіризму в США. Зробив видатний внесок у розробку та вдосконалення таких розділів логіки та семіотики, як логічний синтаксис та логічна семантика. Віденський період творчості К. позначений осмисленням низки основоположних для його філософії принципів: 1) філософія - не теорія, а метод логічного аналізу понять і мови науки, наслідком застосування якого є уточнення понять і структури науки та виявлення беззмістовності "метафізичних", тобто філософсько-теоретичних висловлювань; 2) зведення (редукція) засобами сучасної логіки, мови висловлювань теоретичної складової науки до рівня мови емпіричних висловлювань; 3) емпірична верифікація, перевірка емпіричних висловлювань з метою виявлення, які з них є істинні, які хибні, які беззмістовні. К. трактує евристичну верифікацію як чуттєву верифікацію, тобто таку, в ході якої перевірці підлягають протокольні висловлювання, що їх зміст мислився як абсолютно чуттєво зумовлений. Усвідомивши неможливість реалізації принципу редукції та принципу верифікації в запропонованому ним варіанті (як верифікації протокольних висловлювань), К. переходить на позиції визнання самостійного статусу теоретичної складової науки, що в рамках гіпотетико-дедуктивної моделі структури науки постає як підлегла не безпосередньо чуттєвій, а опосередкованій емпіричній верифікації. Нові філософсько-методологічні позиції К. сформувались в основному в межах логічного емпіризму в СІНА, але зберегли, хоч і в пом'якшеному вигляді, "антиметафізичну" неопозитивістську настанову періоду Віденського гуртка.[br]Осн. тв.: "Логічна будова світу" (1928); "Псевдопроблеми у філософії" (1928); "Єдність науки" (1932); "Логічний синтаксис мови" (1934); "Вступ до семантики" (1942); "Логічні засади ймовірності" (1950). -
9 семіотика
СЕМІОТИКА (грецьк. σημειωτικόζ - пов'язаний зі знаком, від σημειτον - знак) - наука про різні системи знаків, які використовуються у процесах комунікації для передачі повідомлення, інформації О. сновним поняттям С. є знак. С. вивчає загальні властивості знаків, види знаків, закономірності будови знакових систем, незалежно від їхнього конкретного змісту, способи інтерпретації знаків тощо В. иділяють три розділи С.: синтаксис, що вивчає правила поєднання одного знака з іншим і створення знакових систем; семантику, що вивчає правила приписування значень знакам і знаковим системам; прагматику, що вивчає синтактико-семантичні особливості знаків у процесах їх використання суб'єктами. Прикладами знакових систем є природна людська мова, різні штучні мови, системи музичних знаків тощо. Основоположник С. - амер. математик і логік Пірс Р. озробка проблем С. тісно пов'язана з розвитком структурної лінгвістики, кібернетики, логіки та теорії інформації С. пеціальну систему знаків або сигналів, призначену для передачі повідомлення, називають кодом. -
10 формалізована мова
ФОРМАЛІЗОВАНА МОВА - спеціальна штучна мова, що будується як певне логічне числення. Від звичайної природної мови відрізняється як способом оперування виразами, так і своїм призначенням. Усі вирази Ф. м. є формулами, операції над якими здійснюються за правилами, що визначаються лише структурою цих формул і абстрагуються від їхнього змісту. Це дає змогу досягти точності і однозначності вживання виразів, чого не забезпечує природна мова. Завдяки цьому Ф. м. є зручним засобом аналізу наукових теорій в математиці, логіці, фізиці та ін. Кожна Ф. м. має свій синтаксис, який визначає її структуру, правила побудови формул і правила перетворення одних формул на інші, і свою семантику, яка визначає систему правил приписування значень формулам мови. До Ф. м. звичайно ставлять вимоги несуперечливості, повноти тощо, характерні для числень. Ф. м. є основою для створення інформаційних машинних мов.
См. также в других словарях:
Синтаксис — СИНТАКСИС. Определение С. В определениях С. отражены три основных направления в изучении грамматики (см.) в целом направления логическое, психологическое и формальное. Так, наиболее распространенными определениями С. являются: 1) определение его… … Литературная энциклопедия
СИНТАКСИС — (греч., от syn вместе, и taxis порядок). Часть грамматики, излагающая правила соединения слов и самих предложений для выражения мысли. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910. СИНТАКСИС [гр. syntaxis… … Словарь иностранных слов русского языка
Синтаксис — СИНТАКСИС отдел грамматики, заключающий «учение о предложениях» по одним, «учение о словосочетаниях» по другим и «учение о значении форм слов и классов слов» по третьим. Определение синтаксиса тормозится трудностью определения предложения (см … Словарь литературных терминов
СИНТАКСИС — (от греч. syntaxis построение, порядок) раздел семиотики, исследующий структурные свойства систем знаков, правила их образования и преобразования, отвлекаясь от их интерпретации (которую исследует семантика). С. формализованного языка называют… … Философская энциклопедия
Синтаксис — набор правил построения фраз алгоритмического языка, позволяющий определить, осмысленные предложения в этом языке. См. также: Синтаксис языков программирования Языки программирования Финансовый словарь Финам … Финансовый словарь
СИНТАКСИС — (от греческого syntaxis построение, порядок), 1) способы соединения слов (и их форм) в словосочетания и предложения, соединение предложений в сложные предложения, способы порождения высказываний как части текста; типы, значения словосочетаний,… … Современная энциклопедия
СИНТАКСИС — (от греч. syntaxis построение порядок),1) способы соединения слов (и их форм) в словосочетания и предложения, соединение предложений в сложные предложения; типы, значения и т. п. словосочетаний и предложений.2) Раздел грамматики, изучающий эту… … Большой Энциклопедический словарь
СИНТАКСИС — СИНТАКСИС, синтаксиса, мн. нет, муж. (греч. syntaxis составление) (линг.). Отдел грамматики, изучающий предложение, словосочетания. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
СИНТАКСИС — СИНТАКСИС, а, муж. 1. Раздел грамматики наука о законах соединения слов и о строении предложений. 2. Система языковых категорий, относящихся к соединениям слов и строению предложений. С. словосочетания. С. предложения. С. текста. С. разговорной… … Толковый словарь Ожегова
СИНТАКСИС — муж., греч., грам., словосочиненье. Синтаксическия правила. Синтезис, ·лог. разбор от начала к последствиям, от частностей к общему. Синтетический способ разысканий, ·противоп. аналитический, разлагающий целое на части его, доходяший от явлений к … Толковый словарь Даля
Синтаксис — (греч. suntaxiV строй, система , в грамматике конструкция, грамматический строй речи ) в европ. грамматике этимтермином обозначалась та часть ее, которая рассматривает законысочетания отдельных слов в целые предложения. Современная… … Энциклопедия Брокгауза и Ефрона
