-
1 самовільний
1) ( норовливий) offhand, wayward, self-willed; wilful2) ( без дозволу) unauthorized; ( незаконний) unwarranted -
2 самовільний
самово́льный, своево́льный; ( совершаемый по собственному желанию) произво́льный, самопроизво́льный -
3 самовільний
samowirnyjприкм. -
4 самовільний
თვითნებური -
5 комунікація
КОМУНІКАЦІЯ ( від лат. communico - повідомлення, зв'язок, спілкування) - у широкому сенсі це термін, що окреслює людську взаємодію у світі. У сучасній філософії використовується передусім як ознака конструктивної взаємодії особистостей, соціальних груп, націй та етносів, яка розгортається на основі толерантності й порозуміння. Поняття "К." широко використовується у філософії Ясперса, а також у сучасній нім. практичній філософії (Апель, Вольнов, Габермас), яка отримала назву "комунікативної". Антропологія, біхевіоризм, лінгвістична філософія, прагматизм, психоаналіз, трансцендентальна феноменологія, екзистенціалізм виокремили філософський зміст зовнішньої і внутрішньої К. Лише зовнішня, маніпулятивна К. призводить врешті-решт до переживання внутрішньої, екзистенційної самотності. Вихід за межі такої внутрішньої самотності можливий лише у внутрішній К., під якою розуміється така К., яка стосується глибинних смисложиттєвих орієнтацій і має вільний характер Ц. е, передусім, К.-із-собою як акт самопізнання та самовідтворення, процес діалогу із власним "Я". Комунікативний поворот у сучасній філософії від суб'єктивності до інтерсуб'єктивності включає різні концептуальні підходи до К. Зокрема, Габермас у праці "Теорія комунікативної дії" узагальнює досвід Міда щодо створення дискурсивної етики як одного із теоретичних щаблів руху від класичних уявлень про цілепокладання др формування теорії комунікативної дії. К. розглядається у контексті раціональних структур ідентифікації та індивідуалізації, містить такі процедури, як кількісна нумерація, усвідомлення належності до генерації та якісна ідентифікація персони. Апель визначає комунікативну спільноту як трансцендентальну передумову соціальних наук А. пріорі комунікативної спільноти є теоретичним підґрунтям етики. Комунікативна етика виходить перш за все із наявності людини як особистості, яка і становить онтологічне підґрунтя апріорі вільної К. Те, як етичні цінності функціонують на особистісному та інтерперсональному рівнях, а також у комунікативних процесах між культурами, державами, народами, є об'єктом сучасних міждисциплінарних досліджень.Н. Хамітов
См. также в других словарях:
самовільний — прикметник … Орфографічний словник української мови
самовільний — а, е. 1) Який здійснюється без дозволу; самочинний. || рідко. Якого зроблено навмисно. 2) Який діє на власний розсуд, незважаючи на волю й думку інших; свавільний. 3) Який відбувається, виникає і т. ін. сам по собі, без будь якого зовнішнього… … Український тлумачний словник
самовільний — 1) (який здійснюється без дозволу), самочинний 2) (який чинить на власний розсуд), свавільний 3) (який відбувається, виникає сам по собі, без будь якого зовнішнього втручання), спонтанний … Словник синонімів української мови
самовільність — ності, ж. Властивість за знач. самовільний 2) … Український тлумачний словник
самовільно — Присл. до самовільний 1), 3) … Український тлумачний словник
свавільний — а, е. 1) Який діє на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; самовільний. || Власт. такій людині. || Який виражає свавілля. || Здійснюваний без дозволу, на власний розсуд, без достатніх підстав. || Який розвивається, відбувається… … Український тлумачний словник
самоволка — и, ж., розм. Самовільний відхід чи від їзд із військової частини на певний час; самовільний вчинок на військовій службі … Український тлумачний словник
утеча — (вте/ча), і, ж. 1) Швидкий відхід, біг, від їзд і т. ін. з метою уникнення небезпеки, неприємного становища тощо. 2) Таємний самовільний відхід, від їзд … Український тлумачний словник
самочинний — (який робиться, здійснюється без дозволу, незаконно), самовільний, самоправний … Словник синонімів української мови
Доманёвка — Эта статья содержит незавершённый перевод с украинского языка. Вы можете помочь проекту, переведя её до конца … Википедия
лицар — я, ч. 1) іст. Західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово дворянського стану. || Воїн з важким озброєнням і спорядженням. 2) іст. Вільний козак запорожець, якому властиві козацька доблесть і воєнне мистецтво. 3) перен.… … Український тлумачний словник