розпусник

См. также в других словарях:

• розпусник — а, ч. Той, хто зневажає норми моралі, веде аморальний спосіб життя …   Український тлумачний словник

• розпусник — (той, хто зневажає норми моралі), розпутник, безпутник, потіпах[к]а; гріховодник, гріховода, бахур, перелюбник, перелюбець, волоцюга, блудник (той, хто веде розпусне статеве життя) …   Словник синонімів української мови

• розпусник — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

• куревник — розпусник …   Зведений словник застарілих та маловживаних слів

• розфійник — Розфійник: марнотратник [14] розпусник [I] «Розфійник» (марнотрат, марнотратник): «Адіть, говорять, пияк, розфійник, марнотратник! то ти мені вже тепер таке строїш?» (150) викладено «розпусник», незважаючи на контекст і словник Желехівського,… …   Толковый украинский словарь

• бахур — а, ч. 1) лайл.Розпусник; залицяльник, полюбовник. 2) зневажл. Позашлюбна дитина; байстрюк. 3) діал. Хлопець; дитина …   Український тлумачний словник

• вертеп — у, ч. 1) заст. Печера. 2) тільки одн. Старовинний пересувний ляльковий театр, де ставили релігійні та світські п єси. 3) Сховище або місце гульбища злочинців, розпусників і т. ін …   Український тлумачний словник

• пічлаз — а, ч., діал. Розпусник …   Український тлумачний словник

• розпусниця — і. Жін. до розпусник …   Український тлумачний словник

• розпутник — а, ч. Той, хто веде розпутне життя; розпусник …   Український тлумачний словник

• содоміт — а, ч. Розпусник збоченець …   Український тлумачний словник