розправитися

См. также в других словарях:

• розправитися — I див. розправлятися I. II див. розправлятися II …   Український тлумачний словник

• розправитися — [розпра/виетиес а і роспра/виетиес а] а/ўл ус а, виес :а, виец :а, а/ўл ац :а; нак. а/ўс а, а/ўтеис а …   Орфоепічний словник української мови

• розправитися — 1 дієслово доконаного виду розгладитися; випростатися розправитися 2 дієслово доконаного виду учинити розправу …   Орфографічний словник української мови

• добиратися — I а/юся, а/єшся, недок., добра/тися і рідко дібра/тися, доберу/ся, добере/шся, док. 1) Переборюючи труднощі, нешвидко прибувати куди небудь, до когось, чогось. || Добиватися потрапити куди небудь, до когось, чогось. || Проникати потай куди небудь …   Український тлумачний словник

• лінчувати — у/ю, у/єш, недок., перех. Вчиняти самосуд, так званий суд Лінча; фізично розправитися з ким небудь …   Український тлумачний словник

• порозтягуватися — ується і порозтяга/тися, а/ється, док. Розтягтися, стати довшим або ширшим (про все чи багато чого небудь). || Натягнувшись, розгладитися, розправитися …   Український тлумачний словник

• порозходитися — і рідко порозіхо/дитися, иться, имося, итеся, док. 1) Розійтися в різні боки (про всіх чи багатьох). || Піти геть звідкись. || перен. Роз їхатися в різні місця. 2) Поширитися по поверхні, втрачаючи чіткі обриси; розпливтися (про плями, сліди від… …   Український тлумачний словник

• сплюндрувати — у/ю, у/єш, док., перех. 1) Зруйнувати, знищити. || Розграбувавши, знищити; спустошити. || перен. Спотворити, перекрутити, зганьбити що небудь. 2) Жорстоко розправитися з ким небудь; замучити, закатувати …   Український тлумачний словник

• карати — I (кого накладати кару, здійснювати покарання за щось), розправлятися, розправитися (з ким); провчати, пров[у]чити, нав[у]чати, нав[у]чити (здійснювати покарання для науки комусь); латати (б ючи); шомполувати (б ючи шомполами) II ▶ див. мучити,… …   Словник синонімів української мови