розплітати

См. также в других словарях:

• розплітати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• розплітати — а/ю, а/єш, недок., розплести/, ету/, ете/ш, док., перех. Розділяти, роз єднувати на окремі пасма (перев. косу, волосся). || Роз єднувати, розчіплювати (пальці, руки, обійми) …   Український тлумачний словник

• розплітання — я, с. Дія за знач. розплітати …   Український тлумачний словник

• розплітатися — а/ється, недок., розплести/ся, ете/ться, док. 1) Розпускатися, розмотуватися, розділятися на окремі пасма (про що небудь сплетене, скручене). || Роз єднуватися, розчіплюватися (про пальці, руки, обійми). 2) Розплітати собі косу …   Український тлумачний словник

• відплітати — а/ю, а/єш, недок., відплести/, ету/, ете/ш; мин. ч. відплі/в, плела/, плело/; мн. відплели/; док., перех., рідко. Відокремлювати що небудь, розплітаючи …   Український тлумачний словник

• повиплітати — а/ю, а/єш, док., перех. 1) Виготовити способом плетіння багато чого небудь. 2) Розплітаючи щось, вийняти все чи багато чого небудь …   Український тлумачний словник

• розпускати — а/ю, а/єш, недок., розпусти/ти, ущу/, у/стиш, док., перех. 1) Відпускати (всіх чи багатьох), звільнивши від виконання якихось завдань, обов язків. || Звільняти з роботи, служби. || Припиняти діяльність якої небудь організації, установи, виборного …   Український тлумачний словник

• розвивати — а/ю, а/єш, недок., розви/ти, розів ю/, розів є/ш і розви/нути, ну, неш; мин. ч. розви/в, вила/, вило/ і розви/нув, нула, нуло; док., перех. 1) розм. Розвертати, розгортати що небудь згорнуте, складене, скручене. || рідко. Робити прямим,… …   Український тлумачний словник

• розплести — див. розплітати …   Український тлумачний словник

• розсукувати — ую, уєш, недок., розсука/ти, розсучу/, розсу/чиш і розсука/ю, розсука/єш, док., перех. 1) Розкручувати, розплітати, розділяти на волокна, частини що небудь зсукане, звите. 2) розм. Відгортати, відкочувати що небудь засукане …   Український тлумачний словник